Постанова

від 24.11.2010 по справі 2а-870/2010

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Галицький районний суд Івано-Франківської області

м. Галич, вул. Караїмська, 10, 77100, (03431) 2-21-91

Справа № 2а-870/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24листопада 2010 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Юсип І.М.

з участю секретаря Воробчак Н.В.

розглянувши у м. Галичі в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду в Галицькому районі, щодо невиплати підвищеного розміру пенсії, як дитині війни та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дитині війни,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просить відновити пропущений строк для звернення до суду; - визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, за період з 01.01.2009 року по дату розгляду справи у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням змін до цієї ж статті Закон від 28 грудня 2007 року та ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням уже виплачених сум та продовжувати виплачувати вказані суми в подальшому.

Позивач посилається на ті обставини, що є дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася у 2009 - 2010 роках в повному обсязі із посиланням на зупинення у 2006-2008 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік, щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач подав заперечення на позов з якого вбачається, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено 30 відсоткове підвищення пенсії особам, що мають статус дітей війни і з приводу обмеження у таких виплатах Конституційним Судом України були прийняті відповідні рішення. Проте цим Законом України передбачено, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

В судове засідання позивач не з'явилася, подавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи. Як видно із поданої заяви, відповідач просить справу розглядати без участі представника.

Справа розглядається з урахуванням положень ст. 122 ч.4 КАС України в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

ОСОБА_1 у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 484672 виданої управлінням праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації від 07.11.2003 р. (а.с.6).

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. по справі № 1 -29/2007 були визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а отже відновлено дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни». Окрім того рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було визнано такими що не відповідають Конституції України положення розділу П Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до резолютивних частин рішень Конституційного Суду України, вони чають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Також рішення конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на всій території України.

Всупереч вказаних обставинам, відповідач, тобто управління Пенсійного фонду 7:-:раїни в Галицькому районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні позивачу виплати суми не нараховувалися та не виплачувались у встановленому розмірі, що В«стверджується листом відповідача № 785/Ш-15 від 01.11.2010р. про нарахування та виплату пенсії позивачу. Обмеження будь-яких прав чи свобод людини можливе лише у з їшадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або - ^звичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих прав та свобод людини -є допускається. Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивачу -і 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання В«ілвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни»

За змістом ст.З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні -: п альні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені ::: скасовані іншими нормативними актами. Також ст. 22 Конституції України передбачено, _: при прийнятті нових законів або внесення змін у чинних законів, не допускається : в;. твсення змісту чи обсягу існуючих прав та свобод.

Суд вважає, що встановлення з 01.01.2008 року постановою Кабінету Міністрів У:«~аїни від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій ~ : чадян» механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей 5. йни . згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав осіб, які мають статус і:тей війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.

Так як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року та 22.05.2008 року, щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішеннях мотивацію. Конституційний Суд України вважає в цілому такою, що не відповідає ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов'язаний проводити нарахування і виплату позивачу пенсію з врахуванням надбавки, як дитині війни і у 2009 - 2010 роках, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Оскільки з 01 січня 2009 року відсутні обмеження щодо здійснення виплат згідно зі ст.6 Закону №2195, - позовні вимоги з цієї дати підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення і відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно за період з 01.01 2009 року по 24.11.2010 року включно.

Відповідно до ст. 87 закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки Пенсійний фонд України згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від його сплати.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати позивачу пенсію відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» з огляду на те, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, оскільки це суперечитиме чинному законодавству України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 3. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 - рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008, керуючись ст. ст. 2. З, 6, 8-11, 99, 122, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірну відмову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі, щодо не нарахування за період з 01 січня 2009 року по 24 листопада 2010 року і виплати за вказані періоди ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни протиправною.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано- Франківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 24 листопада 2010 року у розмірі встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених раніше сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного ахміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів після проголошення постанови, а також протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги через Галицький районний

Суддя:ОСОБА_2