Рішення

від 11.02.2010 по справі 2-1043/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1043/09 11.02.2010 11.02.2010 11.02.2010

Провадження №22ц-288/10

Справа №22ц-288/10 Суддя першої інстанції Вострікова Л.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" (далі - ПриватБанк) на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 листопада 2009 р., ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ПриватБанку про визнання неправомірною зміну умов кредитного договору,

В С Т А Н О В И Л А :

3 квітня 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПриватБанку про визнання неправомірною, проведену в односторонньому порядку, зміну умов кредитного договору.

Позивач вказував, що 28 липня 2006 р. між ним і ПриватБанком був укладений договір про надання споживчого кредиту, за яким банк надав йому 65497 тис. грн. кредиту для придбання автомобіля під 1,23% місячних, строком на 7 років.

Погашення кредиту та процентів позичальник зобов'язався провадити однаковими платежами по 990 грн. 42 коп. щомісячно до 27 липня 2013 р.

6 січня 2009 р. банк письмово повідомив позивача про збільшення з 1 лютого 2009 р. відсоткової ставки по вказаному кредитному договору до 25,5% на рік у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Незважаючи на письмові заперечення позивача проти такої зміни договору, відповідач з указаного часу почав нараховувати відсотки за користування кредитом у збільшеному розмірі.

Посилаючись на ст. 1056 1 ЦК України та на те, що банк в односторонньому порядку, без його згоди, збільшив процентну ставку по кредитному договору, позивач просив суд визнати такі дії відповідача неправомірними.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 листопада 2009 р. позов задоволено. Визнано неправомірним, проведене в односторонньому поряду ПриватБанком підвищення процентної ставки по вказаному кредитному договору. Також вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд керувався Законом України від 12 грудня 2008 р. ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (далі - Закон) і вважав, що ухвалена цим Законом нова редакція ст. ст. 1056 1 , 1061 ЦК України та Закону України ,,Про банки і банківську діяльність" не надавали відповідачеві права в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку по вказаному кредитному договору.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до нього без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають значення для справи, та, як наслідок, - неправильно витлумачив норми матеріального права, які хоч і підлягали застосуванню, проте їх зміст і сутність сприйняті неправильно через розширене їх тлумачення.

Так, указаним Законом, дійсно, заборонено банкам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів по кредитним договорам під загрозою того, що така умова договору є нікчемною.

Однак, ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Такий акт не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

В рішенні від 9 лютого 1999 р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України (далі - НБУ) щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що ,,…положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті".

Вище названий Закон набрав чинності з 9 січня 2009 р. В ньому не зазначено про зворотну дію у часі. А тому його дія не розповсюджується на спірний кредитний договір, про умови якого сторони домовились 28 липня 2006 р. і в установленому порядку їх не змінювали. Тому обґрунтування позивачем своїх вимог цим Закон, з чим помилково погодився місцевий суд, було підставним.

В той же час, ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. (з наступними змінами) та пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2005 р., у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

З п. 2.3.1 указаного кредитного договору вбачається, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті.

Для цього банк, надсилає позичальникові письмове повідомлення протягом 7 календарних днів з дати зміни процентної ставки. Збільшення процентної ставки в такому порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Новий розмір відсоткової ставки за цим договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні кредитора до позичальника, без укладення сторонами додаткової угоди про зміну умов договору.

Відповідачем доведено, що курс долара США до гривні за період з 28 липня 2006 р. по 31 грудня 2008 р. збільшився більше ніж на 52% (з 505,00 грн. до 770,00 грн. за 100 дол. США по встановленому НБУ офіційному курсу гривні до іноземних валют), тобто більше ніж на 10%.

Згідно постанов НБУ від 17 травня 2007 р. і 21 квітня 2008 р. розмір облікової ставки збільшився з 8 до 12 відсотків. А середньозважена ставка по кредитам банків України у гривні за вище вказаний період збільшилась на 2.5 пунктів (з 16,7 до 19.2 відсотків).

Таким чином, вищевикладені обставини та чинне на той час законодавство України надавали банку підстави для застосування п. 2.3.1 кредитного договору, але при дотриманні умов кредитного договору та засад розумності, виваженості та спра ведливості.

Разом з тим, враховуючи скрутне фінансове становище громадян України в період економічної кризи, з метою забезпечення дотримання прав громадян у відносинах із фінансовими установами та з метою недопущення зловживань з боку фінансових установ, 21 січня 2010 р. Верховна Рада України ухвалила новий Закон ,, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором" (далі - Закон №1822-VI).

Законом №1822-VI внесено зміни до ст. 1056-1 ЦК України та ст. 6 Закону України ,,Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" про те, що тепер фінансовим установам, в тому числі банкам, забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом.

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону №1822-VI зазначено, що він набирає чинності з дня його опублікування, а його положення застосовуються до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання ним чинності.

Закон №1822-VI був підписаний Президентом України 4 лютого 2010 р., набрав чинності 10 лютого 2010 р. (газета ,,Голос України" №23), має зворотну дію у часі, а тому повинен застосовуватись і до кредитного договору, який укладений сторонами 28 липня 2006 р. і продовжує діяти.

Таким чином, виходячи з вимог Закону №1822-VI, збільшення ПриватБанком в односторонньому порядку процентної ставки по зазначеному кредитному договору, коли позивач проти цього категорично та письмово заперечував, є протиправним.

В зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, мотивувальна частина оскарженого рішення підлягає зміні з вказівкою про те, що позов підлягає задоволенню з підстав, передбачених Законом №1822-VI.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПриватБанку задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 листопада 2009 р. змінити.

Вважати, що правовою підставою для задоволення позову ОСОБА_2 до ПриватБанку про визнання неправомірною зміну умов кредитного договору є Закон України від 21 січня 2010 р. ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором".

В іншій частині вказане рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: