Постанова

від 21.10.2015 по справі 826/15556/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2015 року           09:40           №826/15556/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Новик В.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд»

додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.03.2015 №0001142207 та №0001152207

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 жовтня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.03.2015 №0001142207 та №0001152207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.03.2015 №6/26-58-22-06-11/25642359 щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0001142207, від 31.03.2015 №0001152207. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Додатково позивачем наголошено на безпідставності проведення перевірки позивача контролюючим органом.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.03.2015 №6/26-58-22-06-11/25642359 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 №0001142207, від 31.03.2015 №0001152207 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» за період з 01.05.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд»:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 96 761 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 91 923,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 17.03.2015 №6/26-58-22-06-11/25642359 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.03.2015 №0001142207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 952,00 грн., у тому числі: 96 761,00 грн. – основний платіж, 24 191,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 31.03.2015 №0001152207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114 904,00 грн., у тому числі: 91 923,00 грн. – основний платіж, 22 981,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо позовної вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.03.2015 №0001142207 та №0001152207, суд наголошує на наступному.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2015 №6/26-58-22-06-11/25642359 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин».

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» (виконавець) укладено договір на виконання ремонтних робіт від 01.09.2013 №109, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати ремонт м'якої покрівлі, власними та залученими силами і засобами згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на виконання ремонтних робіт від 01.09.2013 №109; договірної ціни на будівництво ремонт м'якої покрівлі; акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2013 №ОУ-0930/10; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» (виконавець) укладено договір на виконання ремонтних робіт від 02.10.2013 №24, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати ремонт м'якої покрівлі, власними та залученими силами і засобами згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на виконання ремонтних робіт від 02.10.2013 №24; договірної ціни на будівництво ремонт м'якої покрівлі; акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2013 №ОУ-1031/02; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Проаналізувавши зміст первинних документів, якими позивач обгрунтовує реальність названих вище господарських операцій, суд наголошує на тому, що з даних документів не вбачається руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин.

Так, ані договори від 01.09.2013 №109, від 02.10.2013 №24, ані договірні ціни, ані акти виконаних не робіт не містять ідентифікуючих реквізитів об'єкту нерухомого майна, на якому здійснювались ремонтні роботи, доказів належності цього майна позивачеві також не має. Отже, з аналізу первинних документів наданих позивачем, неможливо встановити де саме проводилися такі роботи. Відсутні докази узгодження питання використання будівельних та витратних матеріалів із виконавцями, ведення обов'язкової будівельної документації і надання виконавцю проектної документації для здійснення будівельних робіт. Також не надано позивачем суду відомостей про те, які особи були допущені на об'єкти для виконання зазначених у вищенаведених договорах робіт та доказів проведення інструктажу по безпеці праці, враховуючи характер робіт, які відображені в документах. Також, відповідно до пункту 4.5 вищезазначених договорів на виконання ремонтних робіт: «виконавець зобов'язується надавати замовнику сертифікати та паспорти на використані при проведенні робіт матеріали й устаткування», проте відповідно до матеріалів справи такі документи у позивача відсутні.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» вказано на акти:

від 26.12.2013 №3121/26-55-22-01/38706090 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Авелин» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013;

від 08.08.2014 №2393/26-55-22-08/38751295 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2013 по 30.06.2014.

від 17.04.2014 №2070/7/26-59-22-02 державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014. Зазначений акт перевірки було використано контролюючим органом при здійсненні аналізу діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд», з огляду на те, що при здійсненні аналізу інформації за вересень-жовтень 2013 року, наявної в базах даних державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві встановлено, що одним із основних постачальників контрагентів позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Авелин» та товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» було товариство з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм».

За даними податкової інформації по контрагентам позивача, вбачається, що останні не мають транспортних засобів, устаткування для здійснення господарської діяльності, трудових ресурсів, матеріалів для здійснення господарської діяльності. Отже, вказані підприємства не мають умов для здійснення господарської діяльності.

Отже, суд наголошує на тому, що з наведених позивачем доказів, не можливо встановити економічну та ділову доцільність взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин». Позивачем не доведено, що зазначені взаємовідносини направлені на економічний результат, а не на результат мінімізації податкових зобов'язань.

Щодо доводів позивача про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 02.03.2015 №318, суд наголошує на наступному.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як зазначено пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно з матеріалами справи, документальна позапланова виїзна перевірка позивача здійснена контролюючим органом на підставі наказу від 02.03.2015 №318 та направлення на проведення перевірки від 03.03.2015 №227/26-58-22-06-09, копії яких вручено директору товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд»03.03.2015 перед початком перевірки, що підтверджується відповідною розпискою директора.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 №21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено контролюючий орган до проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд». Отже, суд наголошує на тому, що контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оскаржуваний наказ від 02.03.2015 №318 не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього обов'язків.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.11.2014 №К/800/52374/14, від 10.03.2015 №К/800/54480/14, від 21.04.2015 №К/800/58883/14, постановах від 27.11.2014 №К/800/37227/14, від 19.03.2015 №К/800/3829/14.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 №0001142207 та №0001152207, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 471,71 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 245,41 грн. (4 717,12 грн. – 471,71 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Київ - Електробуд» (03061, місто Київ, вулиця Пост-Волинська, будинок 5, код ЄДРПОУ 25642359) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 245,41 грн. (чотири тисячі двісті сорок п'ять гривень 41 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 27.10 .2015