Ухвала

від 21.10.2015 по справі 813/8148/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р. Справа № 876/1418/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» (далі - ТзОВ «Мегаком плюс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003022201/10023 від 03.07.2014 року.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог податкового законодавства, і таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, викладені в акті перевірки, є безпідставними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року позов задоволений.

Відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що ТзОВ «Мегаком плюс» не надано до перевірки первинних документів, які підтверджують факт реалізації товару ТзОВ «Мегаком плюс» покупцям, зокрема, не забезпечено роздрук та зберігання контрольних стрічок, що підтверджують реалізацію (використання в господарській діяльності) товару, що унеможливлює визначити кількість, ціну та вид товару та продажу ТзОВ «Мегаком плюс» товару покупцям, собівартість якого віднесено до собівартості придбаних та реалізованих товарів. Також апелянт зазначає, що перевіркою встановлена відсутність документального забезпечення проміжних ланок використання товару в господарській діяльності, до перевірки не представлені звіти матеріально відповідальних осіб загального складу підприємства за період, що перевірявся.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Мегаком плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт №145/194/13-07-22-01-10/31658156 від 08.04.2014 року, яким встановлено порушення ТзОВ «Мегаком плюс» п.44.1, п.44.6 ст.44, п.138.2, пп.138.10.4, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 2 991 246 грн; пп.169.2.3 п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України.

ТзОВ «Мегаком плюс» відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України подало свої заперечення до акту перевірки від 17.04.2014 року і постійно діюча комісія для вирішення спірних питань ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийняла рішення щодо проведення документальної позапланової перевірки згідно п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України виключно з питань, що стали предметом подання заперечення.

З 15.05.2014 року по 23.05.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Мегаком плюс» з питань, що стали предметом подання заперечення, за результатами якої складений акт №234/179/13-07-22-01-10/31658156 від 30.05.2014 року, де встановлено порушення ТзОВ «Мегаком плюс» вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме, завищення собівартості придбаних та реалізованих ТМЦ на 14551948грн, що призвело до заниження податку на прибуток на 2814573грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийняте податкове повідомлення-рішення №0003022201/10023 від 03.07.2014 року про збільшення ТзОВ «Мегаком плюс» суми грошових зобов'язань з податку на прибуток на 4221859,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки господарські операції щодо реалізації позивачем товарів у роздріб підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом. 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом господарської діяльності ТзОВ «Мегаком плюс» є реалізація будівельних матеріалів (керамічної плитки та ін.), в тому числі реалізація вказаних товарів за готівкові кошти кінцевим споживачам із застосуванням зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (РРО). При цьому, позивачем здійснюється реалізація продукції не власного виробництва, а придбаної у постачальників.

За результатами торгівлі за готівкові кошти із застосуванням реєстратора розрахункових операцій ТзОВ «Мегаком плюс» складався зведений первинний документ «Закриття касової зміни» за формою, яка затверджена наказом по ТзОВ «Мегаком плюс» від 04.04.2011р. №16/5-П. Вказані первинні документи містяться в матеріалах справи та підтверджують здійснення ТзОВ «Мегаком плюс» в період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року господарських операцій з реалізації товарів вроздріб на загальну суму 27 307 892,03 грн, в тому числі ПДВ 4 551 315,34 грн., оскільки складені відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995р. за № 168/704, містять всі обов'язкові для таких документів реквізити.

Також позивачем надані Z-звіти, що були сформовані реєстратором розрахункових операцій за щоденними підсумками діяльності підприємства у сфері роздрібної торгівлі за період 4 квартал 2012 р. - 2013 р., в результаті співставлення яких з документами позивача «Закриття касової зміни» вбачається відповідність задокументованих у цих документах вартісних показників обсягів реалізованих товарів вроздріб за період 4 квартал 2012 р. - 2013р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про належне підтвердження ТзОВ «Мегаком плюс» первинними документами господарських операцій щодо реалізації позивачем товарів вроздріб за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання апелянта на те, що лише контрольна стрічка є тим первинним документом, який може підтвердити факт проведення реалізації товару за готівку. Тим більше, що за визначенням, яке міститься у п.2Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контрольна стрічка - є копією розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі, і не є первинним документом в розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995р. за № 168/704.

В результаті співставлення даних, що містяться у первинних документах «Закриття касової зміни», а також даних «Зведених звітів про роздрібні продажі» за відповідні місяці в період з жовтня 2012 р. по грудень 2013р., складення яких передбачено наказом по ТзОВ «Мегаком плюс» від 04.04.2011 р. №16/4-П «Затвердження документообігу при реалізації товарів у роздріб» вбачається відповідність відображеної у зазначених облікових документах товарної номенклатури роздрібної реалізації товарів та її кількісних показників за кожен місяць із перевіреного періоду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що для перевірки ТзОВ «Мегаком плюс» надавались контрольні стрічки з жовтня 2012 року по грудень 2013 року за відсутністю кількох періодів, що не спростовано представником відповідача в судовому засіданні.

Також представник відповідача не змогла пояснити, які саме розбіжності між даними первинних документів по надходженню товару на склад та документів по реалізації товару.

Тим більше за наявності таких сумнівів податковий орган міг провести ревізійну перевірку залишків товару на складі, чого зроблено не було.

Доводи податкового органу про те, що до перевірки не були представлені звіти матеріально відповідальних осіб загального складу підприємства за період, що перевірявся, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки складання такого звіту передбачено Інструкцією про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої наказом Міністерством статистики України від 28.12.1996 року № 389, положення якої застосовуються для статистичних досліджень, зокрема, про стан організованого споживчого ринку на державному та регіональному ринках, а не для перевірки правильності нарахування та сплати податків.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що в акті перевірки ревізором не наведено жодного доказу та не наведено конкретних посилань на відсутність тих чи інших первинних документів, які підтверджують понесення підприємством витрат (в тому числі немає посилань на норму закону, яка б визначала, що контрольна стрічка є первинним документом), що також свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків ревізорів.

Інші доводи апелянта про можливі розбіжності між даними первинних документів ТзОВ «Мегаком плюс» та реально реалізованими товарами є надуманими, ґрунтуються на припущеннях податкового органу, і не підтверджуються належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі № 813/8148/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

ОСОБА_4