Постанова

від 20.10.2015 по справі 805/3967/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 р. Справа № 805/3967/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства В«СелидіввугілляВ» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративний позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 159809 грн. Оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Лавіс і К» та з ТОВ «Оста-груп» за січень 2015 року здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами. Крім того, зазначає, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи. Просив скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0000081500 від 23.07.2015 року.

20 жовтня 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду замінено первинного відповідача на його правонаступника Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення в якому зазначив, що господарські операції між позивачем і контрагентами не мали реального товарного характеру, оформлені документами, суперечать законодавчим та нормативним актам. Неправомірність здійснення правочину ґрунтується також на висновках актів перевірки інших державних податкових інспекцій по перевірці вказаних контрагентів. Просили відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, справу розглянути без участі їх представника.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253, 85400, Донецька область, м.Селидове, вул..К.Маркса, 41) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 06.06.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №192565; є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06533484.

10 липня 2015 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року за операціями з платниками податків ТОВ «Лювіс і К», код ЄДРПОУ 37742321 та ТОВ «Оста-груп» код ЄДРПОУ 38729542 Красноармійською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено акт № 351/05-16-15-01/33426253.

Перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по документам ТОВ «Лавіс і К» та ТОВ «Оста-групп» за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за січень 2015 року всього у сумі 106 539 грн.

Відповідачем зроблено припущення щодо відсутності факту придбання товарів та нереальності операцій за господарськими договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Лювіс і К», а також з ТОВ «Оста-груп». Також вказано, що правочини укладені з недодержанням встановлених вимог та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

23 липня 2015 року на підставі акту перевірки від 10.07.2015 року № 351/05-16-15-01/33426253 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 159809грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 106539 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53270 грн.

Судом встановлено, що між постачальником ТОВ «Лювіс і К» та покупцем ДП «Селидіввугілля» укладено договори поставки від 02.01.2014 року № 1/5 МТС-14, від 17.12.2013 року № 152/1-2013, від 07.01.2015 року № 1/3-15 УС, від 12.01.2015 року. № 1/6-15 УС, від 15.01.2015 року № 1/8-15 УС.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лювіс і К» зареєстроване в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 37742321, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.06.2012 року серія ААВ № 739022, яке є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200075807 серія НБ № 243850.

Також, встановлено, що між постачальником ТОВ «Оста-груп» та покупцем ДП «Селидіввугілля» укладено договори поставки від 12.12.2014 року № 159/1-2014, від 15.12.2014 року № 160/1-2014, від 16.12.2014 року № 161/1-2014, від 17.12.2014 року № 162/1-2014.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оста-груп» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 38729542, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2014 року, є платником податку на додану вартість згідно витягу з реєстру платників ПДВ від 26.11.2014 року №1426534500876.

Відповідно до умов зазначених вище договорів у період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року контрагенти передавали у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення, а останній приймав та сплачував за таку продукцію кошти у безготівковій формі.

Постачання продукції за вищевказаними договорами та подальше використання продукції у виробничій діяльності позивача підтверджується специфікаціями до договорів; рахунками на оплату продукції; видатковими накладними, товарно-транспортними накладним, податковими накладними; а саме:

податкова накладна від 22.01.2015 року № 37 на загальну суму 4 089,96 грн., в тому числі ПДВ 681,66 грн., видаткова накладна від 22.01.2015 року № РН-0000048, товарно-транспортна накладна від 22.01.2015 року № 48, приймальний акт від 22.01.2015 року № 18, лімітно-забірні картки, картки складського обліку матеріалів № 1/1 та № 3/1;

податкова накладна від 22.01.2015 року № 38 на загальну суму 2 541,00 грн., в тому числі ПДВ 423,50 грн., видаткова накладна від 22.01.2015 року № РН-0000049, товарно-транспортна накладна від 22.01.2015 року № 49, приймальний акт від 22.01.2015 року № 19, лімітно-забірні картки, картки складського обліку матеріалів № 1/1 та № 5;

податкова накладна від 30.01.2015 року № 69 на загальну суму 4 809,98 грн., в тому числі ПДВ 801,66 грн., видаткова накладна від 30.01.2015 року № РН-0000079, товарно-транспортна накладна від 30.01.2015 року № 79, приймальний акт від 30.01.2015 року № 32, лімітно-забірні картки, вимоги від 30.01.2015 року № 21 та від 20.02.2015 року № 42, картки складського обліку матеріалів № 1/2, 1/3, 2/1, 3/1 та 4/1;

податкова накладна від 30.01.2015 року № 70 на загальну суму 4 980,76 грн., в тому числі ПДВ 830,13 грн., видаткова накладна від 30.01.2015 року № РН-0000080, товарно-транспортна накладна від 30.01.2015 року № 80, приймальний акт від 30.01.2015 року № 33, лімітно-забірні картки, вимоги від 30.01.2015 року № 22 та від 31.01.2015 року № б/н, картки складського обліку матеріалів № 1/1, 2/2, 2/3 та 6;

податкова накладна від 08.01.2015 року № 3 на загальну суму 2 500,00 грн., в тому числі ПДВ 416,67 грн., видаткова накладна від 09.01.2015 року № РН-0000003, товарно-транспортна накладна від 09.01.2015 року № 3, прибутковий ордер від 09.01.2015 року № 23, лімітно-забірні картки, звіти про використання матеріалів, картка складського обліку матеріалів № 8;

податкова накладна від 09.01.2015 року № 4 на загальну суму 2 200,00 грн., в тому числі ПДВ 366,67 грн., видаткова накладна від 09.01.2015 року № РН-0000004, товарно-транспортна накладна від 09.01.2015 року № 4, прибутковий ордер від 09.01.2015 року № 21, вимога на видачу матеріалів від 12.01.2015 року № 34, картка складського обліку матеріалів № 9;

податкова накладна від 23.01.2015 року № 43 на загальну суму 2 750,00 грн., в тому числі ПДВ 458,33 грн., видаткова накладна від 24.01.2015 року № РН-0000054, товарно-транспортна накладна від 24.01.2015 року № 54, прибутковий ордер від 24.01.2015 року № 45, вимога на видачу матеріалів від 26.01.2015 року № 63, картка складського обліку матеріалів № 11;

податкова накладна від 23.01.2015 року № 44 . на загальну суму 2 490,00 грн., в тому числі ПДВ 415,00 грн., видаткова накладна від 24.01.2015 року № РН-0000055, товарно-транспортна накладна від 24.01.2015 року № 55, прибутковий ордер від 24.01.2015 року № 44, лімітно-забірні картки, звіти про використання матеріалів, акт встановлення від 05.03.2015 року, картка складського обліку матеріалів № 10;

податкова накладна від 24.01.2015 року № 45 на загальну суму 357,50 грн., в тому числі ПДВ 59,58 грн., видаткова накладна від 24.01.2015 року № РН-0000056, товарно-транспортна накладна від 24.01.2015 року № 56, прибутковий ордер від 24.01.2015 року № 46, вимога на видачу матеріалів від 26.01.2015 року № 63, картка складського обліку матеріалів № 11;

податкова накладна від 27.01.2015 року № 53 на загальну суму 117 501,00 грн., в тому числі ПДВ 19 583,50 грн., видаткова накладна від 27.01.2015 року № РН-0000056, накладні від 30.01.2015 року № УП-0000009 та № УП-0000010, рахунок на оплату від 27.01.2015 року № СФ-00062, товарно-транспортні накладні від 27.01.2015 року № 65, від 30.01.2015 року № 08 та № 09, прибутковий ордер від 27.01.2015 року № 03, приймальний акт від 30.01.2015 року № 35, акт приймання матеріалів від 30.01.2015 року № 34, лімітні та лімітно-забірні картки на видачу матеріалів, акти використання матеріалів, дефектні акти, акти встановлення, вимога від 16.03.2015 року № 62, картки складського обліку матеріалів;

податкова накладна від 27.01.2015 року № 54 на загальну суму 115 000,80 грн., в тому числі ПДВ 19 166,80 грн., видаткова накладна від 27.01.2015 року № РН-0000066, накладні від 30.01.2015 року № УП-0000009 та № УП-0000010, від 03.02.2015 року № УП-0000013, від 05.02.2015 року № УП-0000017, рахунок на оплату від 27.01.2015 року № СФ-00063, товарно-транспортні накладні від 27.01.2015 року № 66, від 30.01.2015 року № 08 та № 09, від 03.02.2015 року № 11, від 05.02.2015 року № 12, прибуткові ордери від 27.01.2015 року № 04, від 03.02.2015 року № 33, акти приймання матеріалів від 30.01.2015 року № 34 та № 35, від 03.02.2015 року № б/н, від 05.02.2015 року № 44, лімітні та лімітно-забірні картки на видачу матеріалів, дефектні акти, акти встановлення, вимога від 30.03.2015 року № 77, картки складського обліку матеріалів;

податкова накладна від 27.01.2015 року № 52 загальну суму 112 600,80 грн., в тому числі ПДВ 18 766,67 грн., видаткова накладна від 27.01.2015 року № РН-0000064, накладні від 30.01.2015 року № 0000009 та № 0000010, від 03.02.2015 року № УП-0000013, від 05.02.2015 року № 0000016 та № 0000017, рахунок на оплату від 27.01.2015 року № СФ-00061, товарно-транспортні накладні від 27.01.2015 року № 64, від 30.01.2015 року № 08 та № 09, від 03.02.2015 року № 11, від 05.02.2015 року № 12 та № 13, прибуткові ордери від 27.01.2015 року № 02, від 03.02.2015 року № 33, від 05.02.2015 року № 108, акти приймання матеріалів від 30.01.2015 року № 34 та № 35, від 03.02.2015 року № б/н, від 05.02.2015 року № 44, лімітні та лімітно-забірні картки на видачу матеріалів, дефектні акти, акти встановлення, вимога від 30.03.2015 року № 77, картки складського обліку матеріалів;

податкова накладна від 13.01.2015 року № 2 на загальну суму 48 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 000,00 грн., видаткова накладна від 13.01.2015 року № 01.01, товарно-транспортна накладна від 13.01.2015 року № 01.01, прибутковий ордер від 13.01.2015 року № 26, лімітно-забірна картка № 24, дефектний акт від 10.02.2015 року та акт встановлення від 12.02.2015 року, картка складського обліку матеріалів № 18;

податкова накладна від 29.01.2015 року № 14 на загальну суму 99 871,20 грн., в тому числі ПДВ 16 645,20 грн., видаткова накладна від 29.01.2015 року № 02.01, товарно-транспортна накладна від 29.01.2015 року № 02.01, прибутковий ордер від 29.01.2015 року № 61, лімітно-забірні картки на видачу матеріалів, сигнальна вимога № 74, дефектні акти, акти встановлення, картка складського обліку матеріалів № 20;

податкова накладна від 29.01.2015 року № 15 на загальну суму 99 871,20 грн., в тому числі ПДВ 16 645,20 грн., видаткова накладна від 29.01.2015 року № 03.01, товарно-транспортна накладна від 29.01.2015 року № 03.01, прибутковий ордер від 29.01.2015 року № 62, лімітно-забірні картки на видачу матеріалів, сигнальна вимога № 74, дефектні акти, акти встановлення, картка складського обліку матеріалів № 20;

податкова накладна від 29.01.2015 року № 16 на загальну суму 19 671,60 грн., в тому числі ПДВ 3 278,60 грн., видаткова накладна від 29.01.2015 року № 04.01, товарно-транспортна накладна від 29.01.2015 року № 04.01, прибутковий ордер від 29.01.2015 року № 63, лімітно-забірні картки на видачу матеріалів, сигнальна вимога № 74, дефектні акти, акти встановлення, картка складського обліку матеріалів № 20.

20 лютого 2015 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.

Оплата за придбаний товар проводилась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про укладення позивачем договорів постачання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, будь-то рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій. Також, податковим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів останнього.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім іншого, суд звертає увагу відповідача, що невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Щодо висновку відповідача про «нікчемність» укладених позивачем договорів постачання суд зазначає наступне.

Відповідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з цим, статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 р. № 1197-VII передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

При укладенні спірних договорів постачання зазначених вище вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" позивачем не порушено, у зв'язку з чим такі договори не можна вважати нікчемними в розумінні частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо існування судового рішення про визнання недійсними договорів постачання, укладених позивачем з контрагентами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081500 від 23.07.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 41 від 11.08.2015 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 319,62 грн. судового збору.

У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 319,62 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ

Позов Державного підприємства В«СелидіввугілляВ» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № НОМЕР_1 від 23.07.2015 року..

Стягнути з Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» судові витрати у розмірі 319,62 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кошкош О.О.