Постанова

від 22.10.2015 по справі 5011-15/5513-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 5011-15/5513-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С., суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. (доповідач), розглянувши касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України В. Касько (про перегляд постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 за нововиявленими обставинами), на постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 липня 2015 року, у справі № 5011-15/5513-2012 Господарського суду міста Києва, за заявоюПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (м. Київ), доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (м. Київ), про визнання банкрутом,- за участю представників: від ПАТ "ПроКредит Банк": Киричек В.О. - представник (довіреність від 26.06.2014 року); від ТзОВ "Інтерфарм": Селіфонов В.В. - представник (довіреність від 27.11.2014 року); Пащенко О.О. - представник (довіреність від 12.06.2013 року); від Генеральної Прокуратури України: Савицька О.В. - прокурор відділу (посвідчення № 015589); представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 (суддя - Чеберяк П.П.) Заяву заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про перегляд постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 за нововиявленими обставинами задоволено; постанову Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року у справі № 5011-15/5513-12 скасовано; ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 скасовано; провадження у справі № 5011-15/5513-2012 за заявою Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі за текстом - ПАТ "ПроКредит Банк") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі за текстом - ТзОВ "Інтерфарм") припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу ТзОВ "Інтерфарм" задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні Заяви заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 за заявою ПАТ "ПроКредит Банк" про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм". При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що відсутні підстави для задоволення Заяви заступника Генерального прокурора України, а місцевим господарським судом прийняте помилкове рішення, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, заступник Генерального прокурора України В. Касько звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 112, 113 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2015 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України В.Касько прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

19.10.2015 року ТзОВ "Інтерфарм" надано Відзив на касаційну скаргу, у якому товариство проти поданої заступником Генерального прокурора України В.Касько касаційної скарги заперечує, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник Генеральної Прокуратури України подану касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 залишити в силі.

Представники ПАТ "ПроКредит Банк" та ТзОВ "Інтерфарм" проти поданої заступником Генерального прокурора України В.Касько касаційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін, як законну та обґрунтовану.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судові засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників інших учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у квітні 2012 року ПАТ "ПроКредит Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм", посилаючись на неспроможність ТзОВ "Інтерфарм" протягом більше ніж трьох місяців погасити безспірну заборгованість перед ПАТ "ПроКредит Банк", яка підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2011 року у справі № 56/42 (яким було присуджено до стягнення з ТзОВ "Інтерфарм" на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість у розмірі 18 334 910 грн. 00 коп., заборгованість по процентам у розмірі 133 692 грн. 02 коп., витрат по сплаті державного мита у розмірі 25 500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), Наказом Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 року № 56/42 та Постановою відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження № 30538044 від 09.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року, за заявою ПАТ "ПроКредит Банк", порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм", в порядку ст. ст. 1, 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року у справі № 5011-15/5513-2012 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ПАТ "ПроКредит Банк" в сумі 18 494 338 грн. 02 коп., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кізленка В.А.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм" було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 106 (4750) від 15.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Інтерфарм" у складі: ТзОВ "Медком Маркетинг і Продаж Україна" (на суму 8 243 грн. 57 коп., з яких: 1 113 грн. 00 коп. - вимоги 1 черги, 7 130 грн. 17 коп. - вимоги 4 черги); ТзОВ "Фарм Промоушн Сервіс" (на суму 40 635 грн. 97 коп., з яких: 1 102 грн. 00 коп. - вимоги 1 черги, 38 673 грн. 60 коп. - вимоги 4 черги, 860 грн. 37 коп. - вимоги 6 черги); ПП "Конгрес-Сервіс" (на суму 16 073 грн. 00 коп., з яких: 1 073 грн. 00 коп. - вимоги 1 черги, 15 000 грн. 00 коп. - вимоги 4 черги); Unilab LP (на суму 30 800 579 грн. 42 коп., з яких: 1 102 грн. 00 коп. - вимоги 1 черги, 30 799 477 грн. 42 коп. - вимоги 4 черги); ПАТ "ПроКредит Банк" на суму 61 235 211 грн. 89 коп., з яких: 15 507 264 грн. 00 коп. - вимоги 1 черги, 6 228 771 грн. 39 коп. - вимоги 4 черги, 39 499 176 грн. 50 коп. - вимоги 5 черги); ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька на суму 486 681 грн. 04 коп., з яких: 486 451 грн. 56 коп. - вимоги 3 черги, 229 грн. 48 коп. - вимоги 6 черги); ОСОБА_11 (на суму 19 779 грн. 67 коп. - вимоги 1 черги). Затверджено окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи у розмірі 41 883 грн. 72 коп. - вимоги 1 черги; затверджено окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, які виникли пізніше, ніж за три місяці, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи у розмірі 153 579 грн. 93 коп. - вимоги 2 черги.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 визнано ТзОВ "Інтерфарм" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кізленка В.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 на задоволення відповідної Заяви ПАТ "ПроКредит Банк" замінено ініціюючого кредитора у справі ПАТ "ПроКредит Банк" його правонаступником - ПАТ "Фарм Промоушн Сервіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Інтерфарм" станом на 15.05.2014 року на загальну суму 198 931 347 грн. 38 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 задоволено спільну Заяву ліквідатора банкрута та Голови Комітету кредиторів боржника, затверджено Мирову угоду та припинено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм".

08.04.2015 року Заступник Генерального прокурора України звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва із Заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012 (далі за текстом - Заява), в якій заявник посилається на те, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство були відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки боржник - ТзОВ "Інтерфарм" мав змогу погасити заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 56/42, а не здійснив цього через наявні арешти, накладені на майнові активи останнього у рамках кримінального провадження, про що прокурор дізнався 12.03.2015 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження щодо примусового виконання зазначеного вище рішення. На думку заявника, невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 56/42 пов'язано не з відсутністю у боржника достатніх коштів та майна, чи його відмовою добровільно виконати рішення суду, а з об'єктивними обставинами, пов'язаними з накладенням арешту на все майно, цінності та грошові кошти під час розслідування кримінальної справи. Заступник Генерального прокурора України у поданій Заяві вказує, що з матеріалів кримінального провадження № 12014000000000518, досудове слідство в якому проводиться Головним слідчим управлінням МВС України, встановлено, що, відповідно до постанов слідчого від 14.02.2011 року та 16.02.2011 року, було накладено арешт на все майно ТзОВ "Інтерфарм", а саме: рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, транспортні засоби вартістю 20 826 912 грн. 77 коп., вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 1 477 939 грн. 00 коп., 110 550 євро, 165 550 дол. США. Згідно з постановами Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2011 року та від 05.05.2011 року було накладено арешт на грошові кошти ТзОВ "Інтерфарм", що перебувають на рахунках, відкритих у ПАТ "Укргазпромбанк", ПАТ "ПроКредит Банк", на яких містились грошові кошти в розмірі 11 954 224 грн. 30 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 Заяву Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у цій справі прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Задовольняючи подану заступником Генерального прокурора України в інтересах держави Заяву, місцевий господарський суд вказав, що, як вбачається з доданих до цієї Заяви доказів, з метою з'ясування майнового стану боржника Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, 06.01.2012 року були направлені відповідні запити до Державної податкової служби України, Київського міського БТІ, УДАІ МВС України у м. Києві, Головного управління Держкомзему у м. Києві, Державного комітету статистики України, а 10.07.2013 року - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Однак, у матеріалах виконавчого провадження наявна лише інформація з УДАІ МВС України в м. Києві та з Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Повторно до інших підприємств, установ та організацій, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не звертався. Крім того, державний виконавець не вжив усіх можливих заходів щодо встановлення наявності у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах.

За наведених обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних дій для виявлення майнових активів ТзОВ "Інтерфарм" за рахунок яких можливо було б погашення заборгованості перед ПАТ "ПроКредит Банк".

Крім цього, місцевий господарський суд вказав, що відповідно до інформації УДАІ МВС України в м. Києві від 12.01.2012 року та 06.03.2012 року за боржником зареєстровано 20 транспортних засобів. Згідно з інформаційними довідками з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Реєстру прав власності на нерухоме майно, наявними в матеріалах вказаного виконавчого провадження, у власності боржника перебували житлові та нежитлові об'єкти нерухомого майна у м. Києві по проспекті Героїв Сталінграда, 12 та 12г, вул. Виборзькій, 41 та 41/23, Русанівіській набережній, 4 та 10, проспекті Маршала Рокосовського, 86 та 10, вул. Маршала Тимошенка, 19, а також у м. Вишгороді та м. Ірпені Київської області. При цьому, надана інформація, а також Лист ТзОВ "Інтерфарм", що міститься в матеріалах виконавчого провадження, свідчать, що у 2011 році на все майно боржника було накладено арешт в межах провадження у кримінальній справі. Крім того, з наявних у справі доказів вбачається, що, в забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ "Інтерфарм" в заставу ПАТ "ПроКредит Банк" було передано: 17 транспортних засобів, нежитлову будівлю у м. Києві по проспекту Маршала Рокосовського, 86 та медичні препарати, всього на загальну суму 15 501 899 грн. 00 коп.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 56/42 пов'язано не з відсутністю у ТзОВ "Інтерфарм" достатніх коштів та майна чи його відмовою добровільно виконати судове рішення, а з об'єктивними обставинами, пов'язаними з накладенням арешту на все майно, цінності та грошові кошти під час розслідування кримінальної справи; ТзОВ "Інтерфарм" мало достатньо майнових активів для погашення кредиторських вимог ініціюючого кредитора (ПАТ "ПроКредит Банк") на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 56/42, в той час як саме неспроможність боржника виконати зобов'язання за цим судовим рішенням була підставою для визнання його банкрутом, а у подальшому й укладенням мирової угоди; зазначені обставини є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, мають значення для встановлення неплатоспроможності боржника та відсутності ознак умисного доведення боржника до банкрутства, а їх наявність зумовлює необхідність скасування постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду м. Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012, які прийняті без врахування цих обставин та їх належного дослідження, що суперечить вимогам ст. ст. 1, 6, 11, 13, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на час порушення провадження у справі). Крім того, враховуючи встановлення безпідставності вимог ПАТ "ПроКредит Банк" для порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм" (у зв'язку з недоведенням неплатоспроможності останнього), господарський суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю доводів заступника Генерального прокурора України щодо необхідності припинення провадження у цій справі на підставі п.1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційним господарським судом під час апеляційного перегляду справи встановлено, що у судових засіданнях Господарського суду м. Києва 21.11.2012 року, 16.01.2013 року, 30.01.2013 року, 03.04.2013 року, 17.09.2013 року та 03.12.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 брав участь представник Прокуратури міста Києва, а у судовому засіданні Вищого господарського суду України 18.03.2014 року у цій справі брав участь представник Генеральної прокуратури України.

Тому, оскільки Прокуратура міста Києва та Генеральна прокуратура України брали участь у розгляді цієї справи, у Прокуратури були всі необхідні документи, для того щоб пересвідчитися чи правомірно порушено справу про банкрутство TзOB "Інтерфарм" і в разі незаконності подати до господарського суду необхідні документи та докази про необґрунтованість її порушення.

Крім того, кримінальна справа щодо посадових осіб TзOB "Інтерфарм" була порушена саме Генеральною прокуратурою України (лист МВС України від 16.02.2011 року, Доручення від 14.02.2011 року, лист МВС України від 16.02.2011 року), а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі № 18/208 свідчить, що з позовом у цій справі звернувся заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України.

В матеріалах цієї справи також є Запит Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 31.07.2012 року до Господарського суду міста Києва, в якому орган примусового виконання рішень повідомляє, що у нього в провадженні перебуває виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду міста Києва у справі № 18/208 про стягнення з TзOB "Інтерфарм" на користь Кабінету міністрів України 123 551 066 грн. 47 коп. та просить господарський суд надати інформацію щодо стану провадження у справі про банкрутство TзOB "Інтерфарм" у зв'язку з тим, що виконання цього документу знаходиться на контролі Генеральної прокуратури України.

Господарський суд міста Києва до відповіді на цей Запит від 07.08.2012 року направив органу примусового виконання рішень ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 27.04.2012 року та ухвалу підготовчого засідання від 06.06.2012 року.

Матеріали справи містять витяги із Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна, в яких перераховане все рухоме та нерухоме майно боржника (автомобілі, нерухомість, грошові кошти). На більшість названого майна був накладений арешт Головним слідчим управлінням МВС України.

Окрім цього, в матеріалах справи наявне Заперечення від 21.11.2012 року проти вимог компанії Union Ехіm company ltd., до якого додані оригінали Витягів із реєстру заборон про наявність арештів на рахунки та на майно боржника, накладеного Головним слідчим управлінням МВС України.

У матеріалах справи також міститься клопотання боржника (вих. № 231) від 23.10.2012 року в якому останній просить не визнавати кредитором компанію UNILAB та повідомляє суд про існування арешту, накладеного на розрахункові рахунки боржника постановою Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2011 року та прикладає копію цієї постанови.

Поряд з цим, в матеріалах справи є клопотання боржника (вих. № 229) від 23.10.2012 року про відхилення Заяви кредитора ПАТ "ПроКредит Банк" в якій є посилання на Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2011 року про арешт коштів на рахунках боржника та долучено копію цієї постанови.

В матеріалах касаційної скарги компанії UNILAB на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 є посилання на існування кримінальної справи стосовно посадових осіб TзOB "Інтерфарм" та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі № 18/208.

Вказана касаційна скарга компанії UNILAB не лише наявна у матеріалах справи № 5011-15/5513-2012, але була надіслана всім учасникам по справі про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм".

Також, інформація щодо всієї фінансової складності становища Банкрута та про наявні кримінальні справи була наведена у Клопотанні компанії UNILAB "Про відхилення заяви про визнання кредиторських вимог та відмову у включенні вимог до реєстру кредиторів", що була подана до Господарського суду міста Києва 21.11.2012 року та наявна у матеріалах справи № 5011-15/5513-2012. У якості додатку до вказаного Клопотання було подано повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 року у справі № 18/208.

У Поясненнях від 16.01.2013 року, наданих арбітражним керуючим Кізленко В.А., було зазначено, що посилання компанії UNILAB на матеріали кримінальної справи № 49/3085, порушеної за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем службовими особами TзOB "Інтерфарм", як на доказ фіктивності відносин між TзOB "Інтерфарм" та компанією "Олден груп" не може братись судом до уваги, адже слідство у цій справі ще продовжується, а вирок суду ще не винесено.

У запереченнях на апеляційну скаргу компанією UNILAB було наведено розгорнутий аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі № 18/208 та обставин кримінальної справи № 49/3085 (яка згодом отримала новий номер після набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України).

Встановивши наведені вище обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що заявник з перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не міг не знати про існування кримінального провадження щодо посадових осіб TзOB "Інтерфарм", оскільки саме органами прокуратури було порушено вказане кримінальне провадження; не міг не знати про існування рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі № 18/208, яким присуджено до стягнення з боржника на користь держави 123 551 066 грн. 00 коп. і об'єктивно мав всі можливості заявити про ці вимоги під час провадження справи № 5011-15/5513-2012; не міг не знати про наявність та перелік майна, наявного у боржника на момент порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки неодноразово ці відомості були предметом розгляду справі № 5011-15/5513-2012.

За наведених підстав апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Заяви заступника Генерального прокурора України та скасування в апеляційному порядку прийнятої місцевим господарським судом ухвали від 13.05.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні Заяви заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 5011-15/5513-2012, порушеної за заявою ПАТ "ПроКредит Банк" про банкрутство ТзОВ "Інтерфарм".

Не погоджуючись з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції, заступник Генерального прокурора України В. Касько звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом ст. ст. 112, 113 ГПК України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 залишити в силі.

Відмовляючи у задоволенні поданої заступником Генерального прокурора України В. Касько касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування норм ГПК України про перегляд рішень, ухвал, постанов (далі - судове рішення) за нововиявленими обставинами роз'яснено, що ст. 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 38 ГПК України. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставини у справі, зважаючи на обґрунтування поданої заступником Генерального прокурора України Заяви та обставини, визначені заявником як нововиявлені, відзначає, що, у цьому випадку, вказані обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки ці обставини, могли бути і були відомі органу прокуратури, на час розгляду справи.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначати, що однією з умов ознак нововиявних обставин є істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

У поданій Заяві заступник Генерального прокурора України просить про перегляд постанови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року (якою визнано ТзОВ "Інтерфарм" банкрутом) та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року (якою затверджено Мирову угоду) у справі № 5011-15/5513-2012, посилаючись, при цьому на те, що, на момент порушення провадження у справі про банкрутство були відсутні підстави для порушення провадження у цій справі (зокрема, неналежне виконання органом примусового виконання рішень судового рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 56/42).

Колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка підлягає до застосування у спірних правовідносинах) підстави для визнання боржника банкрутом та затвердження мирової угоди, відзначає, що названий Закон не пов'язує визнання боржника банкрутом чи затвердження мирової угоди у справі про банкрутство боржника з належним/неналежним виконанням судового рішення органом примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 2 ГПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника. Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, яка особа (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою. За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: - вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; - боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); - сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абз. 2 ст. 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів ч. ч. 8 та 10 ст. 7 Закону, кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження і додати докази цього до своєї заяви (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Тобото, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує невиконання боржником зобов'язання перед кредитором з можливістю порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство цього боржника (ст. ст. 6 - 9, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а не з можливістю визнання боржника банкрутом (згідно зі ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") чи затвердженням мирової угоди (в порядку ст. ст. 35 - 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), як це помилково вважає заявник у поданій Заяві.

При цьому, як вже було відзначено вище, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника.

Крім того, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не вимагає від ініціюючого кредитора надавати із заявою про порушення справи про банкрутство інших документів, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема, не вимагає від ініціюючого кредитора доводити, що державний виконавець вжив усі можливі заходи для виявлення грошових коштів та майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на обґрунтування поданої Заяви, вважає за необхідне звернути увагу заявника на передбачену ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження" можливість оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця у встановленому чинним законодавством порядку у разі, якщо особа вважає, що підстави для їх (дій чи бездіяльності державного виконавця) оскарження існують.

Наведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом ст. ст. 112, 113 ГПК України.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення поданої заступником Генерального прокурора України В. Касько касаційної скарги та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у цій справі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України В. Касько залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 липня 2015 року у справі № 5011-15/5513-2012 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:В.Я. Погребняк В.Ю. Поліщук