Рішення

від 20.10.2015 по справі 914/1860/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015р. Справа№ 914/1860/15

Господарський суд Львівської області у складі у складі головуючого судді Матвіїва Р.І., судді Петрашка М.М., судді Мазовіти А.Б., при секретарі судового засідання Сало О.А., розглянув матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» , м. Львів;

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства В«Львівське автотранспортне підприємство-14630В» , м. Львів;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бізнес Центр В«Український КапіталВ» , м. Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХоСаРоВ» , м. Львів;

про: солідарне стягнення 764 887 грн. 28 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності б/н від 19.12.2013 року;

відповідача 1: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності № 15 від 15.07.2015 року;

відповідача 2: не з`явився;

третьої особи: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 11.06.2015 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» до Публічного акціонерного товариства В«Львівське автотранспортне підприємство-14630В» та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бізнес Центр В«Український КапіталВ» про солідарне стягнення 776 835 грн. 87 коп. Розгляд справи призначено на 30.06.2015 року.

У судовому засіданні 30.06.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також клопотання про доповнення до позовної заяви. Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне у матеріалах справи, вимоги попередніх ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, повідомлення про вручення поштового відправлення станом на момент судового засідання не повернулось. Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Із поданої заяви вбачається зазначення позивачем підстави для солідарного стягнення 776 835 грн. 87 коп. наявність простроченої заборгованості відповідача 1 за кредитним договором № KU016354 від 27.12.2011 року. Судом прийнято заяву про зміну підстави позову та відкладено розгляд справи на 09.07.2015 року.

Ухвалою від 06.07.2015 року залучено до участі у справі у процесуальному статусі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо».

У судовому засіданні 09.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Відповідач 1 та третя особа явки представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, вимоги попередніх ухвал суду не виконали. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 27.08.2015 року.

У судовому засіданні 27.08.2015 року представник позивача подав заяву про відкликання заяви про відвід судді, поданої 21.07.2015 року. Представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Відповідач 1 та третя особа явки представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, вимоги попередніх ухвал суду не виконали. Судом відкладено розгляд справи на 31.08.2015 року.

У судове засідання 31.08.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи та про призначення колегіального розгляду справи для надання йому можливості підготувати, належно оформити та подати необхідні документи, а також з метою встановлення фактичного стану розрахунків між сторонами за кредитним договором. Представник відповідача 2 подав клопотання про витребування доказів, оскільки заперечив факт отримання підприємством вимоги про дострокове погашення заборгованості, та просив витребувати у Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» докази вручення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Бізнес Центр В«Український КапіталВ» вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №KU16354 від 27 грудня 2011 року. Представник позивача представив для огляду суду оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 2, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Судом задоволено клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення колегіального розгляду справи та ухвалено призначити колегіальний розгляд справи № 914/1860/15 у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.08.2015 року до складу колегії суддів визначено суддю Кидисюка Р.А. та суддю Петрашка М.М. Розгляд справи призначено на 29.09.2015 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.09.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Кидисюка Р.А. у відрядженні суддю Кидисюка Р.А. замінено на суддю Мазовіту А.Б. У судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду для огляду оригінали долучених копій вимог про дострокове погашення заборгованості з доказами їх надіслання. Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення наявні у матеріалах справи. Судом відкладено розгляд справи на 08.10.2015 року.

У судовому засіданні 08.10.2015 року представник позивача підтримав подану через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог підтримав, подав докази часткової сплати боргу відповідачем 1 у вересні 2015 року. Від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості мирного врегулювання спору. Представник відповідача 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи та долучення документів до матеріалів справи. Судом прийнято подану заяву про зменшення позовних вимог. Від представника відповідача 2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із наданням сторонам можливості мирного вирішення спору. Розгляд справи відкладено на 20.10.2015 року.

У судове засідання 20.10.2015 року з'явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив. Представник позивача подав для долучення до матеріалів справи меморіальні ордери про часткову сплату заборгованості відповідачем 1.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами сторони не заявляли.

У судовому засіданні 20.10.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним, на переконання позивача, виконанням Публічним акціонерним товариством В«Львівське автотранспортне підприємство-14630В» грошових зобов'язань за договором поруки № KU019115/S-2, що був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальника ТзОВ «ХоСаРо», у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство В« ВіЕс БанкВ» (надалі по тексту рішення - позивач, банк згідно з договором) звернулось до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства В«Львівське автотранспортне підприємство-14630В» (надалі по тексу рішення - відповідач 1, позичальник згідно з кредитним договором) та до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бізнес Центр В«Український КапіталВ» (надалі по тексу рішення - відповідач 2, поручитель згідно з договором поруки) про солідарне стягнення 776 835 грн. 87 коп., з яких 756 000 грн. 94 коп. заборгованість за кредитом, 20 815 грн. 36 коп. заборгованість по відсотках, 20 грн. 51 коп. пеня. Однак, у процесі розгляду справи позивачем подано доповнення до позовної заяви, яке розглянуто судом як заяву про зміну підстави позову, що мотивовано у відповідній ухвалі від 30.06.2015 року, відповідно до якої вимога про стягнення 728 800 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 21 104 грн. 37 коп. заборгованості по відсотках, 26 165 грн. 96 коп. пені ґрунтується на підставі порушення відповідачем 1 умов кредитного договору, укладеного з банком. У процесі розгляду справи позивачем також подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою позовні вимоги становлять 764 887 грн. 28 коп., з яких 623 094 грн. 39 коп. заборгованість за тілом кредиту, 33 748 грн. заборгованість за процентами, 108 044 грн. 89 коп. заборгованість за пенею.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, про що зазначив у відзиві, однак, у процесі розгляду справи частково оплатив борг.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав, заяв, клопотань не заявляв.

Третя особа явки представника у судове засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті позовних вимог не подала.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 27 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «³Ес БанкВ» , який є правонаступником ПАТ «Фольксбанк» (п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» ), та Публічним акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство-14630» укладено кредитний договір №KU16354 (надалі по тексту рішення - кредитний договір), згідно з яким та згідно з додатковими угодами до якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 1 800 000 гривень, з кінцевим строком погашення не пізніше 27 грудня 2016 року.

Згідно із заявою на отримання кредитних коштів № 17378 від 27.12.2011 року банком видано розпорядження про надання кредиту та було надано кредит у розмірі 1 800 000 гривень, що підтверджене меморіальним ордером № 888037 від 27.12.2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Станом на 25.06.2015 року заборгованість відповідача 1 за кредитним договором №KU16354 згідно з розрахунком позивача становила 728 000 грн. по тілу кредиту, 21 104 грн. 37 коп. заборгованості по процентах та 26 165 грн. 96 коп. заборгованості по пені. У зв'язку з цим 30.06.2015 року відповідачу 1 було надіслано повідомлення-вимогу № 10-3/13325 від 26.06.2015 року про погашення вказаної заборгованості, копія якої з доказами надіслання знаходиться в матеріалах справи, а оригінали яких було оглянуто судом в судовому засіданні.

Станом на 02.10.2015 року заборгованість відповідача 1 за кредитним договором №KU16354 згідно з розрахунком позивача та прийнятою судом заявою про зменшення позовних вимог становила 764 887 грн. 28 коп., з яких 623 094 грн. 39 коп. заборгованість за тілом кредиту, 33 748 грн. заборгованість за процентами, 108 044 грн. 89 коп. заборгованість за пенею.

Під час розгляду справи після зміни ціни позову, а саме 15.10.2015 року та 16.10.2015 року Публічним акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство-14630» здійснено оплату на загальну суму 36 546 грн. 98 коп. із призначенням платежу «повернення кредиту», що підтверджено меморіальними ордерами, долученими представником позивача до матеріалів справи.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KU16354 від 27 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «³Ес БанкВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український Капітал» було укладено договір поруки №KU 016354/S-4 (надалі по тексту рішення - договір поруки) , відповідно до п 1.2 якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання, а саме сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 1 800 000 грн. в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання, сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання, виконати всі інші обов'язки передбачені договором основного зобов'язання та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені до нього у майбутньому.

Пунктом 12.1.8. кредитного договору сторони визначили, що банк незалежно від інших положень кредитного договору має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання певних обставин, зокрема, утворення у позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями; невиконання позичальником умов будь-якого іншого кредитного договору, що укладений між позичальником та банком та/або договорів, що укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника або третіх осіб за кредитними договорами, укладеними з банком.

Враховуючи неналежне виконання умов кредитного договору відповідачем 1, Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український Капітал» 30.06.2015 року було надіслано повідомлення-вимогу № 10-3/13324 від 26.06.2015 року про погашення вказаної заборгованості, копія якої з доказами надіслання знаходиться в матеріалах справи, а оригінали яких було оглянуто судом в судовому засіданні.

Докази виконання вказаної вимоги відповідачем 2 у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем 1 є укладення кредитного договору, а між позивачем та відповідачем 2 - договір поруки. Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи зміну позивачем підстави позову, суд розглядає лише відносини між сторонами спору, що виник у зв'язку з невиконанням кредитного договору № KU 016354 та договору поруки № KU016354/S-4.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем 1, останній отримав кредит у розмірі 1 800 000 грн.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору в новій редакції повернення кредиту здійснюється позичальником у валютах кредиту та у порядку, визначених кредитним договором.

Відповідно до п. 15.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати інші боргові зобов'язання у порядку та строки, визначені кредитним договором.

Боргове зобов'язання - всі платіжні та інші зобов'язання позичальника перед банком згідно з кредитним договором, до яких, зокрема, належать зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, сплати комісій, сплати пені, сплати штрафів, відшкодування витрат, здійснених банком у зв'язку з кредитним договором або у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням позичальником положень кредитного договору, в порядку, в розмірі та на умовах, встановлених у кредитному договорі та чинному законодавстві (п. 2.1 кредитного договору в новій редакції).

Пунктом 12.1.8. кредитного договору сторони визначили, що банк, незалежно від інших положень кредитного договору має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання певних обставин, зокрема, утворення у позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком відповідного повідомлення позичальником (у випадку користування кредитом у вигляді строкового кредиту або кредитної лінії).

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору №KU16354 встановлено графік погашення кредиту позичальником: з березня 2014 року по грудень 2016 року. У квітні 2015 року позичальником не здійснено чергового платежу на суму 27 200 грн., у зв'язку з чим йому надсилалась вимога від 02.04.2015 року про дострокове погашення заборгованості, основної та простроченої. Крім цього, 30.06.2015 року також надсилались повідомлення-вимоги про необхідність погашення кредитної заборгованості.

Відповідачем 1 не подано доказів, які б доводили належне виконання ним грошових зобов'язань та дотримання графіку погашення кредиту чи спростовували наявність заборгованості. Більше того, у процесі розгляду справи здійснювались платежі на погашення кредиту. Відтак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов кредитного договору у нього виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 623 094 грн. 39 коп.

Представником позивача долучено до матеріалів справи меморіальні ордери № 552540 від 15.10.2015 року на суму 27 200 грн. та № 616778 від 16.10.2015 року на суму 9 346 грн. 98 коп. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 36 546 грн. 98 коп. основного боргу. Відтак, несплаченими станом на момент прийняття рішення залишаються 586 547 грн. 41 коп. по тілу кредиту.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору по черговому поверненню кредитних коштів, що призвело до виникнення у квітні 2015 року заборгованості. Матеріалами справи також підтверджено часткове погашення заборгованості після порушення провадження у справі та після прийняття заяви про зменшення позовних вимог.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді процентів, що мають сплачуватись позичальником банку в порядку та умовах кредитного договору, проценти сплачуються позичальником банку в валюті кредиту. Відповідно до розділу 1 кредитного договору процентна ставка встановлена у розмірі 17% річних, однак. У відповідності до пп. 9.5.2 сторони домовилися, що у випадку порушення позичальником будь-якого зі своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, розмір процентів збільшується на 1% річних.

Згідно з розрахунком за період з червня по жовтень 2015 року за користування кредитом позичальнику нараховано 33 748 грн. процентів, які у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів підлягають стягненню.

Кредитним договором (п. 17.2) сторони передбачили, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту/траншу та/або сплати процентів, комісій, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення. При цьому сторони дійшли згоди, що нарахування пені за прострочення виконання боргових зобов'язань, вказаних в цьому пункті, здійснюється протягом всього терміну прострочки.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Враховуючи наведене, за період з червня по жовтень 2015 року позивачем нараховано пеню в розмірі 108 044 грн. 89 коп., що відповідає умовам договору та вимогам законодавства, а відтак, підлягає стягненню.

Заперечення відповідача 1, наведені у відзиві, до уваги не беруться, оскільки, як зазначив суд вище, згідно із заявою про зміну підстави позову, підставою даного позову є невиконання відповідачем 1 умов кредитного договору № KU 016354, а не договору поруки № KU019115/S-2.

Як встановлено з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «³Ес БанкВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український Капітал» було укладено договір поруки №KU 016354/S-4, відповідно до п 1.2 якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання, а саме сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 1 800 000 грн. в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання, сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання, виконати всі інші обов'язки передбачені договором основного зобов'язання та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені до нього у майбутньому.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, згідно з повідомленням-вимогою від 14.05.2015 року, копія якої з доказами надіслання долучена до матеріалів справи банк вимагав у повному обсязі погасити заборгованість за кредитним договором. Відповідь поручителя чи докази про вчинення дій, спрямованих на виконання такої вимоги, у матеріалах справи відсутні. Не виконане поручителем також повідомлення-вимога від 26.06.2015 року, копія якого з доказами надіслання долучені до матеріалів справи.

Стосовно заперечень поручителя про неотримання ним вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № KU 016354, суд зазначає, що у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про надіслання 30.06.2015 року та вручення адресату 02.07.2015 року. З офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, за номером поштового відправлення, що міститься на повідомленні про вручення, 7900043130206, вбачається, що поштова кореспонденція була вручена за довіреністю 02.07.2015 року. Також, відстеживши аналогічним чином пересилання поштового відправлення за номером 7900042593296, яке було відправлене 15.05.2015 року, вбачається, що кореспонденція була отримана адресатом за довіреністю 16.05.2015 року. Відповідно заперечення представника відповідача 2 є безпідставними.

Суд звертає увагу, що, як вбачається з договору поруки, поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до п. 2.4.1 договору поруки, поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, визначені у п.п.1.1., 1.2., договору впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора - шляхом перерахування суми заборгованості боржника за реквізитами, вказаними в договорі основного зобов'язання.

Відтак, суд вважає вимогу про стягнення основного боргу по кредитному договору №KU16354, заявлену солідарно до позичальника та поручителя, обґрунтованою і підставною.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи належне виконання банком своїх обов'язків по виконанню кредитного договору №KU16354 та надання кредиту позичальнику, відсутність доказів належного, вчасного та повного виконання зобов'язань та спростування наявної заборгованості у розмірі 764 887 грн. 28 коп. позичальником, суд приходить до висновку про порушення договірних зобов'язань відповідачами, що є підставою для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог у описаному вище розмірі.

Суд також зазначає, що при зверненні з позовними вимогами позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, зобов'язання Державної виконавчої служби накласти арешт, оголосити в розшук та затримати на арешт майданчики з подальшою передачею на відповідальне зберігання банку рухоме майно відповідачів, зобов'язання Державної виконавчої служби накласти арешти на банківські рахунки відповідачів, які відкриті в усіх банківських установах України та будуть відкриті у майбутньому.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» ).

Суд не вважає подане клопотання обґрунтованим, доведеним і підтвердженим, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви клопотання про забезпечення позову, оскільки позивачем належним не обґрунтовано необхідності застосування заходів до забезпечення позову в орані способи, не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вимоги ухвал суду про надання належних доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не виконав.

Стосовно розподілу судових витрат за вирішення даного спору суд зазначає наступне.

При зверненні з даною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову, однак, Законом України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на дату подання позову, було передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Відповідно, за подання позовної заяви, поданої одночасно із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивачу необхідно було сплатити 13 709 грн. 72 коп., і переплачена сума судового збору (1 872 грн.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як зазначено в п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відповідно, за часткове задоволення позовних вимог і часткове припинення провадження у справі у відповідності до чинного законодавства з урахуванням сплаченого судового збору та зменшення позовних вимог суд покладає відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 15 297 грн. 75 коп. на відповідачів порівну.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 03.09.2015 року, чинній на момент подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, сплачена сума судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» (79019, м. Львів, вул. Городницька, будинок 47; код ЄДРПОУ 03114744) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український Капітал» (79024, м. Львів, вул. Промислова, будинок 50/52; код ЄДРПОУ 32894026) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, будинок 11; код ЄДРПОУ 19358632) 623 094 грн. 39 коп. заборгованості за тілом кредиту, 33 748 грн. заборгованості за процентами, 108 044 грн. 89 коп. заборгованості за пенею.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» (79019, м. Львів, вул. Городницька, будинок 47; код ЄДРПОУ 03114744) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, будинок 11; код ЄДРПОУ 19358632) 7 648 грн. 88 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український Капітал» (79024, м. Львів, вул. Промислова, будинок 50/52; код ЄДРПОУ 32894026) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, будинок 11; код ЄДРПОУ 19358632) 7 648 грн. 88 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Повернути Публічному акціонерному товариству «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, будинок 11; код ЄДРПОУ 19358632) з державного бюджету 1 827 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 185319 від 05.06.2015 року.

Провадження у справі в частині стягнення 36 546 грн. 98 коп. основного боргу припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 26.10.2015 року.

Головуючий суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Мазовіта А.Б.