Постанова

від 17.12.2015 по справі 914/1860/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 914/1860/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» , за № 1147 від 05.11.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.15

у справі № 914/1860/15

за позовом: ПАТ «ВіЕс Банк» , м. Львів

до відповідача-1: ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» , м. Львів

до відповідача-2: ТзОВ «Бізнес Центр Український Капітал» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: ТзОВ «ХоСаРо» , м. Львів

про: солідарне стягнення 764 887 грн. 28 коп.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідачів та третьої особи - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1860/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу - Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.15 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справ упризначено до розгляду на 03.12.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.15 розгляд спраив відкладено на 17.12.15.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.15 частково змінено склад судової колегії - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Якімець Г.Г. з підстав, викладених у розпорядженні.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.15 у справі № 914/1860/15 (головуючий суддя Матвіїв Р.І., судді Петрашко М.М., Мазовіта А.Б.) (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 30.10.15) позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український Капітал» на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 586 547 грн. 41 коп. заборгованості за тілом кредиту, 33 748 грн. заборгованості за процентами, 108 044 грн. 89 коп. заборгованості за пенею. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 7 648 грн. 88 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український Капітал» на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 7 648 грн. 88 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Повернуто Публічному акціонерному товариству «ВіЕс Банк» з державного бюджету 1 827 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 185319 від 05.06.2015 року. Провадження у справі в частині стягнення 36 546 грн. 98 коп. основного боргу припинено. Відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову вх. № 2418/15 від 09.06.2015 року.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору по черговому поверненню кредитних коштів, що призвело до виникнення у квітні 2015 року заборгованості. Матеріалами справи також підтверджено часткове погашення заборгованості після порушення провадження у справі та після прийняття заяви про зменшення позовних вимог.

Також судом зазначено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український Капітал» було укладено договір поруки №KU 016354/S-4. Відтак, суд дішов висновку про обгрунтованість вимоги про стягнення основного боргу по кредитному договору №KU16354, заявлену солідарно до позичальника та поручителя.

Зважаючи на наведене, враховуючи належне виконання банком своїх обов'язків по виконанню кредитного договору №KU16354 та надання кредиту позичальнику, відсутність доказів належного, вчасного та повного виконання зобов'язань та спростування наявної заборгованості позичальником, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення договірних зобов'язань відповідачами, що стало підставою для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог у описаному вище розмірі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.15 у даній справі та прийняти нове рішення, яким частково відмовити в позові.

При цьому, скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд приймаючи рішення не врахував, що положення п.12.1.8 кредитного договору №KU16354, яким обумовлено, що банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови утворення в позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу банку.

Таким чином, як зазначає скаржник, у разі утворення у позичальника простроченої заборгованості, банк зобов'язаний надіслати позичальнику письмову вимогу на його адресу про прострочення кредитної заборгованості у зв'язку з зазначеною підставою.

Разом з цим, на думку апелянта, повідомлення - вимоги, які надсилалися позичальнику ґрунтувалися на невиконанню ПАТ Львівське автотранспортне підприємство 14630 своїх зобов'язань за договором поруки № KU 016354/S-4 від 28.12.2012.

Крім того, у зв'язку зі зміною підстав позову банк мав надати нові докази в підтвердження заявлених вимог, а саме докази надіслання банком повідомлення - вимоги за невиконання договору №KU16354. А відтак, на думку у скаржника, строк виконання зобов'язання не настав.

17 грудня 2015 року від позивач до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав законності та обгрунтованост рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача навів свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.15 у даній справі з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» , який є правонаступником ПАТ «Фольксбанк» (п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» ), та Публічним акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство-14630» укладено кредитний договір №KU16354 (надалі по тексту рішення - кредитний договір), згідно з яким та згідно з додатковими угодами до якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 1 800 000 гривень, з кінцевим строком погашення не пізніше 27 грудня 2016 року.

Згідно із заявою на отримання кредитних коштів № 17378 від 27.12.2011 року банком видано розпорядження про надання кредиту та було надано кредит у розмірі 1 800 000 гривень, що підтверджене меморіальним ордером № 888037 від 27.12.2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KU16354 від 27 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український Капітал» було укладено договір поруки №KU 016354/S-4 (надалі по тексту рішення - договір поруки) , відповідно до п 1.2 якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання, а саме сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 1 800 000 грн. в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання, сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання, виконати всі інші обов'язки передбачені договором основного зобов'язання та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені до нього у майбутньому.

Як зазначено ПАТ «ВіЕс Банк» , станом на 25.06.2015 року заборгованість ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» за кредитним договором №KU16354 згідно з розрахунком ПАТ «ВіЕс Банк» становила 728 000 грн. по тілу кредиту, 21 104 грн. 37 коп. заборгованості по процентах та 26 165 грн. 96 коп. заборгованості по пені. У зв'язку з цим 30.06.2015 року відповідачу 1 було надіслано повідомлення-вимогу № 10-3/13325 від 26.06.2015 року про погашення вказаної заборгованості, копія якої з доказами надіслання знаходиться в матеріалах справи (Т.1, а.с. 170). Станом на 02.10.2015 року заборгованість ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» за кредитним договором №KU16354 згідно з розрахунком ПАТ «ВіЕс Банк» та відповідно до заяви про зменшення позовних вимог становила 764 887 грн. 28 коп., з яких 623 094 грн. 39 коп. заборгованість за тілом кредиту, 33 748 грн. заборгованість за процентами, 108 044 грн. 89 коп. заборгованість за пенею.

26 березня 2014 року між банком та ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» укладено додаткову угоду №2 відповідно до якої кредитний договір викладено в новій редакції.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2015 року та 16.10.2015 року Публічним акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство-14630» здійснено оплату на загальну суму 36 546 грн. 98 коп. із призначенням платежу «повернення кредиту» , що підтверджено меморіальними ордерами.

Пунктом 12.1.8. кредитного договору сторони визначили, що банк незалежно від інших положень кредитного договору має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання певних обставин, зокрема, утворення у позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями; невиконання позичальником умов будь-якого іншого кредитного договору, що укладений між позичальником та банком та/або договорів, що укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника або третіх осіб за кредитними договорами, укладеними з банком.

Враховуючи неналежне виконання умов кредитного договору Публічним акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство-14630» , Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український Капітал» 30.06.2015 року було надіслано повідомлення-вимогу № 10-3/13324 від 26.06.2015 року про погашення заборгованості (Т.1, а.с.172-173). Доказів виконання вимоги в матеріалах справи не міститься.

Зазначена обставина стала підставою для звернення ПАТ «ВіЕс Банк» з позовом до відповідача-1 ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» та до відповідача-2 ТзОВ «Бізнес Центр Український Капітал» про солідарне стягнення 764 887 грн. 28 коп.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем 1 є укладення кредитного договору, а між позивачем та відповідачем 2 - договір поруки. Відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку стосовно того, що враховуючи зміну позивачем підстави позову, розгляду підлягають правовідносини між сторонами спору, що виникли у зв'язку з невиконанням кредитного договору № KU 016354 та договору поруки № KU016354/S-4.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як зазначено вище, вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем 1, ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» отримало кредит у розмірі 1800000грн.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору в новій редакції повернення кредиту здійснюється позичальником у валютах кредиту та у порядку, визначених кредитним договором.

Відповідно до п. 15.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати інші боргові зобов'язання у порядку та строки, визначені кредитним договором.

Згідно з п. 2.1. договору боргове зобов'язання - всі платіжні та інші зобов'язання позичальника перед банком згідно з кредитним договором, до яких, зокрема, належать зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, сплати комісій, сплати пені, сплати штрафів, відшкодування витрат, здійснених банком у зв'язку з кредитним договором або у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням позичальником положень кредитного договору, в порядку, в розмірі та на умовах, встановлених у кредитному договорі та чинному законодавстві.

Пунктом 12.1.8. кредитного договору сторони визначили, що банк, незалежно від інших положень кредитного договору має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання певних обставин, зокрема, утворення у позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком відповідного повідомлення позичальником (у випадку користування кредитом у вигляді строкового кредиту або кредитної лінії).

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору №KU16354 встановлено графік погашення кредиту позичальником: з березня 2014 року по грудень 2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2015 року позичальником не здійснено чергового платежу на суму 27 200 грн., у зв'язку з чим йому надсилалась повідомлення - вимога 30.06.2015 року № 10-3/1325 від 26.06.15 про необхідність погашення кредитної заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували належне виконання ним грошових зобов'язань та дотримання графіку погашення кредиту чи спростовували наявність заборгованості по тілу кредиту на суму 623 094 грн.39 коп.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що у процесі розгляду справи здійснювались платежі на погашення кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами № 552540 від 15.10.2015 року на суму 27 200 грн. та № 616778 від 16.10.2015 року на суму 9 346 грн. 98 коп.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Зважаючи на наведені норми та сплачену відповідачем 1 суму заборгованості, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в частині стягнення 36 546 грн. 98 коп. основного боргу. Відтак, несплаченою залишилася сума заборгованості в розмірі 586 547 грн. 41 коп. по тілу кредиту.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, судом встановлено неналежне виконання відповідачем 1 свого зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим утворилася заборгованість на суму 586 547 грн. 41 коп. по тілу кредиту.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді процентів, що мають сплачуватись позичальником банку в порядку та умовах кредитного договору, проценти сплачуються позичальником банку в валюті кредиту. Відповідно до розділу 1 кредитного договору процентна ставка встановлена у розмірі 17% річних, однак. У відповідності до пп. 9.5.2 сторони домовилися, що у випадку порушення позичальником будь-якого зі своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, розмір процентів збільшується на 1% річних.

Згідно з розрахунком за період з червня по жовтень 2015 року за користування кредитом позичальнику нараховано 33 748 грн. процентів, які у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність нарахування вказаної суми та встановлено правомірність задовлення позову в частині стягнення місцевим господарським судом процентів за користування кредитом в розмірі 33 748 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню за період з червня по жовтень 2015 року в розмірі 108 044 грн. 89 коп.

Щодо цього колегія суддів зазначає, що пунктом 17.2 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту/траншу та/або сплати процентів, комісій, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення. При цьому сторони дійшли згоди, що нарахування пені за прострочення виконання боргових зобов'язань, вказаних в цьому пункті, здійснюється протягом всього терміну прострочки.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

При цьому, як правильно зазначено місцевим господарським судом, відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Таким чином, зважаючи на умови укладеного кредитного договору, судом апеляційної інстанції перевірено правильність розрахунку та встановлено, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в цій чатині.

Відтак, зважаючи на встановлений судом факт наявності заборгованості та, як зазначено вище, укладений між позивачем ті відповідачем 2 договір поруки, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості.

Щодо посилання апелянта на те, що повідомлення - вимоги, які надсилалися позичальнику ґрунтувалися на невиконанню ПАТ Львівське автотранспортне підприємство 14630 своїх зобов'язань за договором поруки № KU 016354/S-4 від 28.12.2012, спростовуються матеріалами справи, а саме повідомленням - вимогою від 26.06.15 за вих..№ 10-3/13325, яка надіслана на адресу ПАТ Львівське АТП - 14630 та листом від 26.06.15 за вих.№ 10-3/13324, який надісланий на адресу поручителя.

З наведених вимог вбачається, що вони ґрунтуються саме на невиконанні позичальником умов кредитного договору № KU016354, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

Наведеним спростовуються доводи скаржника, які містяться в апеляційній скарзі.

При цьому, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про надіслання 30.06.2015 року та вручення адресату 02.07.2015 року. З офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом - ТОВ «Бізнес Центр Український Капітал» відповідного поштового відправлення, за номером поштового відправлення, що міститься на повідомленні про вручення, 7900043130206, вбачається, що поштова кореспонденція була вручена за довіреністю 02.07.2015 року.

Відповідно до п. 2.4.1 договору поруки, поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, визначені у п.п.1.1., 1.2., договору впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора - шляхом перерахування суми заборгованості боржника за реквізитами, вказаними в договорі основного зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання відповіді чи виконання поручителем вказаних вимог.

Таким чином, вимога про стягнення основного боргу по кредитному договору №KU16354, заявлену солідарно до позичальника та поручителя є обґрунтованою і підставною, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.15 у даній справі.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.10.15 у справі № 914/1860/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Якімець Г.Г.