Ухвала

від 19.10.2015 по справі 807/2160/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 876/1605/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до Ужгородського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області звернулося в суд з позовною заявою до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян, реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції із вимогою про зобов'язання відповідача скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства «Рімус УА», код ЄДРПОУ 34262079, скасувавши запис № 1324110006002051 від 22.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 22.07.2011 року відповідачем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис № 1324110006002051 про проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства "Рімус УА". Однак, позивач вказує, що на час вчинення запису у Приватного підприємства "Рімус УА" перед ним була заборгованість у розмірі 48759,69 грн, яку боржник не вказав у фінансовому звіті, який подавав відповідачеві, а відповідач не перевірив інформацію, що була надана йому ПП "Рімус УА" щодо наявності чи відсутності заборгованості перед третіми особами.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року, що занесена до журналу судового засідання, Ужгородське міськрайонне управління юстиції залучене як належний відповідач.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що судом у діях відповідача не виявлено протиправних дій.

Не погодившись з прийнятим рішення, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області подав апеляційну скаргу. При тому вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а тому просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

При тому апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу аналогічно доводам позовної заяви, при тому зазначає, що судом першої інстанції встановлено внесення завідомо неправдивих даних до документів, які подані державному реєстратору боржником - ПП «Рімус УА», що стали підставою для внесення до Єдиного реєстру відомостей щодо припинення реєстрації останнього, з чого вбачаються підстави для скасування спірного запису. Вважає, що порушені ПП «Рімус УА» вимоги законодавства та встановлені в судовому порядку факти, свідчать про наявність обставин, доказів та фактичних даних для задоволення позову повністю.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.04.2011 року у справі за № 3/1, позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області задоволено частково: стягнуто заборгованість з орендної плати на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області із Приватного підприємства "Рімус УА" загалом 48759,69 грн.

З метою примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.04.2011 року у справі за № 3/1 були видані виконавчі листі.

Відповідно до розрахунку заборгованості орендної плати до державного бюджету, що рахується за ПП "Рімус УА" станом на 22.07.2011 року не сплачена.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22.07.2011 року державним реєстратором проведено реєстраційну дію за № 13241110006002051 щодо припинення Приватного підприємства «Рімус УА» за рішенням засновників.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, який був наданий представниками ПП "Рімус УА" державному реєстратору разом з іншими документами, що надаються юридичними особами державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення юридичної особи у результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією" у ПП "Рімус УА" заборгованість відсутня. Вказаний фінансовий звіт був підписаний головою ліквідаційної комісії та членами ліквідаційної комісії. Справжність підписів вказаних осіб була засвідчена приватним нотаріусом.

Таким чином судом встановлено, що головою та членами ліквідаційної комісії ПП "Рімус УА" не було включено до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, який подавався державному реєстратору з метою проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення юридичної особи у результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією" інформацію щодо наявності станом на 22.07.2011 року заборгованості перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстраційні дії проводяться державним реєстратором тільки на підставі визначеного законодавством переліку документів та нормами цього Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" на державного реєстратора не покладено обов'язку перевірки достовірності наданих відомостей.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що відносини, які виникають в сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються цим Законом.

Питання державної реєстрації припинення юридичної особи врегульовані розділом IV Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

За змістом статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції станом на 17.06.2011р., що діяла на момент спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; оригінал установчих документів; акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 36 наведеного вище Закону державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

За таких обставин обґрунтованими є висновок суду першої інстанції про те, що державний реєстратор проводить реєстраційні дії тільки на підставі визначеного законодавством переліку документів, а також того, що нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" на державного реєстратора не покладено обов'язку перевірки достовірності наданих відомостей.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що вчиняючи спірну державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідач діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 807/2160/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

ОСОБА_1