Рішення

від 09.10.2015 по справі 12/371

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015Справа №12/371

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К"

До Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгоспсервіс"

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне підприємство "Візит"

Про стягнення 49 540,00 гр

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Коршак С.В. - представник

Від 3-х осіб не з'явились

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" пред'явило позов до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в особі підрозділу Донецького регіонального управління СК "ПЗУ Україна" м. Донецьк про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 540,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.07.2007 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 1/237 та призначено розгляд справи на 08.08.2007 року.

Відповідач надав відзив, в якому просив направити спір для розгляду господарським судом м. Києва за місцезнаходженням юридичної особи, оскільки відокремлений підрозділ не наділений правом виступати стороною у господарських судах від імені юридичної особи. В якості підтвердження надані Статут товариства та Положення про регіональне управління.

Позивач просить розглянути спір по суті. Однак, згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Таким чином територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Наданими правоустановчими документами підтверджується відсутність у Донецького регіонального управління відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" здійснювати повноваження від імені юридичної особи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.08.2007 року справу № 1/237 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 року прийнято до розгляду справу господарського суду Донецької області № 1/237, присвоєно справі господарського суду Донецької області № 1/237 номер 12/371, замінено неналежного відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в особі відособленого підрозділу Донецького регіонального управління СК "ПЗУ Україна" м. Донецьк належним - Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", розгляд справи № 12/371 призначено на 17.10.2007 року.

В судовому засіданні 30.10.2007 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог.

Також в судовому засіданні 30.10.2007 року представники сторін подали клопотання про надіслання судового запиту до Прокуратури міста Дніпродзержинська для отримання інформації по кримінальній справі № 41061695. Клопотання задоволено.

Представник позивача подав клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспсервіс" в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Клопотання задоволено.

Представник відповідача подав клопотання про залучення Приватного підприємства "Візит" в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 30.10.2007 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгоспсервіс" в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та залучено Приватне підприємство "Візит" в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, направлено відповідний судовий запит до СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського УМВС України в Дніпропетровській області, відкладено розгляд справи на 25.12.2007 року.

В судовому засіданні 25.12.2007 року представники сторін подали заяву про продовження строків розгляду справи в зв'язку з неотриманням відповіді на судовий запит від СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського УМВС України в Дніпропетровській області.

Клопотання сторін, викладене у заяві, задоволено.

У зв'язку з неотриманням відповіді на судовий запит від СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського УМВС України в Дніпропетровській області ухвалою суду від 25.12.2007 року слухання справи відкладено на 19.02.2008 року.

11.01.2008 року від СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського УМВС України в Дніпропетровській області отримана відповідь на запит.

14.01.2008 року судом отримано доповнення до пояснень на позовну заяву.

04.02.2008 року судом отримано лист в якому зазначено про скасування постанови про зупинення кримінальної справи № 41061695, а кримінальну справу направлено до СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського УМВС України в Дніпропетровській області для організації досудового слідства.

Ухвалою суду від 19.02.2008 року зупинено провадження у справі до вирішення відповідного питання компетентними органами.

Станом на 03.09.2015 року інформацію про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 12/371, сторони суду не надали.

Ухвалою суду від 03.09.2015 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 09.10.2015 року. Зобов'язано сторони надати інформацію про усунення обставин, що зумовили провадження у справі № 12/371.

У судове засідання 09.10.2015 року представники позивача та третіх осіб не з'явились.

Представник відповідача у судове засідання 09.10.2015 року з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування відповідальності експедитора № 312.06569.23, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання у разі настання обумовленого страхового випадку відшкодувати збитки позивача.

Об'єктом страхування, відповідно до пункту 1 розділу 2 договору, є лише зазначені в сертифікаті про страхування майнові інтереси позивача, пов'язані з надання послуг по доставці вантажу на умовах:

- міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку або на умовах, визначених договором перевезення;

- стандартних правил надання послуг, погоджених Асоціаціями експедиторів та дорожніх перевізників країни страховика;

- державного транспортного законодавства відповідної країни;

- інших договорів, погоджених відповідачем та зазначених в сертифікаті про страхування.

Пунктом 2 розділу 2 договору передбачено, що страхуванням можуть забезпечуватися ризики, якщо вони зазначені в сертифікаті про страхування, зокрема, відповідальність за майно - настання відповідальності відповідача за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна під час поставки.

Відповідно до сертифікату страхування, який є невід'ємною частиною договору страхування, застрахована відповідальність експедитора, зокрема по контракту з ТОВ "Сільгоспсервіс".

10.01.2006 між позивачем та ТОВ "Сільгоспсервіс" укладений договір доручення на перевезення автомобільним транспортом, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу ТОВ "Сільгоспсервіс" із залученням транспортних засобів третьої сторони - перевізника.

Для виконання своїх зобов'язань за договором доручення на перевезення автомобільним транспортом між позивачем та Приватного підприємства "Візит" був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з заявкою на перевезення вантажу, складеною між позивачем та ТОВ "Сільгоспсервіс", адресою доставки вантажу є: м. Луганськ, перевулок Черкаського, 8; перевезення вантажу здійснюється транспортним засобом марки "DAF", реєстраційний номер АН 76-57 АР / АН 45-94 ХХ

15.08.2006 року ТОВ "Сільгоспсервіс" направило позивачу претензію про виплату збитків, оскільки вантаж доставлений не був.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування щодо випадку, який мав місце при перевезенні вантажу.

Відповідно до письмових пояснень водія транспортного засобу "DAF", реєстраційний номер АН 76-57 АР / АН 45-94 ХХ який здійснював доставку вантажу, вантаж був доставлений за іншою адресою ніж вказана в заявці на перевезення.

У відповіді на вищезазначену заяву відповідач листом N 1450-02/ВВ від 26.02.2007 відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що вантаж було передано не вповноваженій особі, а зазначений випадок не може бути кваліфікований як страховий.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Згідно вимог ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхова виплата-грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 8 Закону передбачено, що страховий випадок-це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частиною 1 розділу 2 договору страхування передбачено, що об'єктом страхування згідно з даним договором можуть бути лише зазначені в сертифікаті про страхування майнові інтереси страховика (позивача), пов'язані з надання послуг по доставці вантажу на умовах:

- міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку або на умовах, визначених договором перевезення;

- стандартних правил надання послуг, погоджених Асоціаціями експедиторів та дорожніх перевізників країни страховика;

- державного транспортного законодавства відповідної країни;

- інших договорів, погоджених відповідачем та зазначених в сертифікаті про страхування.

Пунктом "g" частини 4 розділу визначено, що позивач зобов'язаний вимагати від співробітників та субпідрядників виконання наступних умов при видачі майна:

- отримати в особи яка отримує вантаж оригінал або копію довіреності, завченої печаткою фірми одержувача;

- звірити паспортні дані особи, що отримує вантаж, з даними зазначеними в довіреності.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не виконані умову вищезазначеного підпункту договору.

Відповідно до вимог ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі одержувачу.

Отже, оскільки вантаж був переданий невідомій особі, то випадок, що розглядається, не може бути кваліфікований як страховий відповідно до п. 2 розділу 2 частини 2 договору страхування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в засіданнях суду докази, суд дійшов висновку, що страховий випадок за договором страхування не настав, а тому у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 2 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Пунктом 1 розділу 10 Договору страхування передбачено, що страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензій, отриманих від третіх осіб.

Доказів фактичної оплати позивачем претензії в розмірі 49 540,00 грн. суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач належними і допустимими доказами не довів порушення відповідачем умов договору страхування відповідальності експедитора N 312.06569.23.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2015.

Суддя Прокопенко Л.В.