Рішення

від 29.10.2015 по справі 619/3382/14-ц

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/3382/14-ц

провадження №2/619/89/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015р. Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого -- судді Калмикової Л.К.

за участю секретаря судового засідання - Пономарьової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дергачі цивільну справу за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України , державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» в особі Харківської регіональної філії, відділу Держземагенства в Дергачівському районі Харківської області, треті особи- Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції, Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України , державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» в особі Харківської регіональної філії, відділу Держземагенства в Дергачівському районі Харківської області, третя особа- Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції, Дергачівська районна державна адміністрація, про визнання недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прокуратурою Дергачівського району Харківської області за результатом перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням земельного законодавства на території Дергачівського району Харківської області 28.04.2014р. внесено відомості до ЄРДР за ч.2 ст.364 КК України та розпочате досудове розслідуваная в кримінальному провадженні № 4201422028000015, проведення якого доручено СВ Дергачівського РВ ГУМВС України в порядку ст.216 КПК України.

В ході проведення досудового розслідувана встановлено, що розпорядженням Дергачівської РДА № 850 від 29.11.2006 р. громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства по 1 га кожному на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту.

ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі вищевказаного розпорядження за допомогою землевпорядних підприємств ТОВ «НАТОЛ-7» га ЗАТ «Галичина» розроблено проекти землеустрою, які погоджено органами виконавчої влади району.

На підставі зазначених проектів землеустрою Дергачівською РДА розпорядженнями № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 р. та № 1105 від 29.08.2008 р. затверджено проекти землеустрою ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та передано у власність земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дерачівського району за межами населеного пункту.

Згідно листа Дергачівської РДА від 14.08 № 01-31/1988 ОСОБА_6 оформлено документацію на земельну ділянку ОСОБА_4, яка повністю була нею розроблена на підставі розпорядження Дергачівської РДА № 850 від 29.11.2006, однак, від кінцевого оформлення документації по якій вона відмовилась.

Встановлено, що на підставі зазначених розпоряджень Дергачівської РДА ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримано державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту. Вказані державні акти на право власності зареєстровані у встановленому законом порядку. Земельним ділянкам під час приватизації присвоєно кадастрові номери 6322055900:02:000:0023, 6322055900:02:000:0024, 6322055900:02:000:0025.

Державний акт серії ЯД № 053278 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300030 на ім'я ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:02:000:0025).

Державний акт серії ЯД № 053277 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300029 на ім'я ОСОБА_3І (6322055900:02:000:0024).

Державний акт серія ЯЕ № 524979 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300383 на ім'я ОСОБА_6 - так саме зазначається у позові (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:02:000:0023).

Вартість зазначених земельних ділянок ( 3 га ) згідно з висновком спеціаліста у сфері професійної оціночної діяльності ПП «Перспектива-Земля» станом на 24.04.2014 складає 1 248 900 ірн. Вартість кожної окремої земельної ділянки ( 1 га) складає 416 300 грн.

Разом з тим, в ході перевірки на підставі висновків спеціалістів у сфері геодезичної діяльності - Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» та ПП «Перспекгива-Земля», встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з кадастровими номерами 6322055900:02:000:0023, 6322055900:02:000:0024, 6322055900:02:000:0025 знаходяться на території земель, наданих у постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу (зараз - ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція») та займають виділи 13, 19, 12, 15, 16, 18 кварталу № 232 Дергачівського лісництва, яке структурно входить до ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» .

Встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055900:02:000:0023, 6322055900:02:000:0024, 6322055900:02:000:0025 були передані фізичним особам без погодження з Данидівським дослідним держлісгоспом та без надання дозволу на вилучення вказаних земель з постійного користування ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» .

Вищевказані земельні ділянки ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» перебувають в постійному користуванні зазначеного підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом.

За змістом ст.122 ЗК України (в редакції на момент винесення розпоряджень) Дергачівська районна державна адміністрація взагалі не була уповноважена на прийняття рішень щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення за межами населених пунктів. Повноваження щодо розпорядження такими землями відносилося до виключної компетенції обласних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України.

З огляду на відсутність прийнятого у встановленому законом порядку рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у власність відповідне право ОСОБА_1, інших в силу ст.116 ЗК України набуте протиправно.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогоснодарських потреб, ліси, площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч. 5-8 зазначеної статті, та у випадках, визначених ст. 150 вказаного Кодексу.

Спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів першої категорії та перебували в державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі відповідачам.

Оспорювані розпорядження видано в один день - 29.11.2007 р., а третє розпорядження видано на підставі первісного розпорядження 29.08.2008 р. ( хоча первісно визначено місце розташування земельної ділянки в одному масиві з двома іншими земельними ділянками). Розпорядженнями фактично вилучено з постійного користування одного й того самого постійного користувача земельні ділянки лісогосподарського призначення - ліси першої категорії загальною площею 3 га, які знаходилися в межах суміжних кварталів і виділів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, фактично змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення й передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Виключно Кабінет Міністрів України мав право на таке вилучення земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України: від 20 березня 2013 р. у справі № 6-13цс13; від 20 березня 2013 р. у справі № 6-20цс13; від 17 квітня 2013 р. у справі № 6-28цс13.

Правові позиції Верховного суду України в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Разом з тим, своїми розпорядженнями Дергачівська РДА фактично вилучила з постійного користування ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» 3 га земель лісогосподарського призначення без згоди вказаного землекористувача, що є грубим порушенням ст. 149 Земельного кодексу України.

Документацією із землеустрою та розпорядженнями Дергачівської РДА взагалі не передбачалася зміна цільового призначення спірних земельних ділянок.

З огляду на те, що спірними розпорядженнями дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення не надавався, вказані розпорядження протиправно спрямовані на зміну цільового призначення земель лісового фонду всупереч ч.4 ст.20 ЗК України та ст. 57 ЛК України, відповідно до яких зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення проводиться за погодженням з органами лісового господарства.

Розпорядження Дергачівської РДА № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 та № 1105 від 29.08.2008 винесені з грубим порушенням меж компетенції районної державної адміністрації, а також всупереч встановленого законом порядку зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та всупереч належному порядку вилучення земельних ділянок з постійного користування державного підприємства.

Цивільно-правовими наслідками дій Дергачівської РДА є видача ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 правовстановлюючих документів - державних актів на право власності на земельну ділянку, за відсутності відповідного права.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що лише посвідчує право власності та є документом, який повинен бути визнаний недійсним у зв'язку з визнанням недійсності рішення органу публічної влади, на підставі якого він виданий.

На даний час власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2008 р. є ОСОБА_2 який придбав земельну ділянку у ОСОБА_1

Спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, як законного власника, не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом виконавчої влади рішення про її передачу в приватну власність.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215. 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

У зв'язку з цим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2. як добросовісного набувача.

Наявність протиправного розпорядження Дергачівської РДА, державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, виданого всупереч встановленому законом порядку, а також подальше відчуження вказаної земельної ділянки порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст.319 ЦК України права вільно розпоряджатися нею через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для втручання органів прокуратури.

Просить визнати недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації № 1157 від 29.11.2007 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322055900:02:000:0025) площею 1,0000 гсерія ЯД № 053278, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300030, виданий на ім'я ОСОБА_1В, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (і/к НОМЕР_1) на користь держави в особі державного підприємства «Харківської лісової наукової дослідної станції» площею 1,0000 га (кадастровий номер 6322055900:02:000:0025) на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області

В судовому засіданні представники позивача- Мироненко С.С., ОСОБА_7 позов підтримали повністю, надали пояснення аналогічні тим, які містить позовна заява.

Представник державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція» ОСОБА_8 , він же представник Державного агентства лісових ресурсів України, позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Пояснив, що дана земельна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення, на що є висновок проектного інституту. Данилівський лісгосп є користувачем даної земельної ділянки на підставі матеріалів лісовпорядкування, а саме планшету, який складений у відповідності до вимог закону. Посадова особа, яка причетна до виділення даної земельної ділянки - колишній начальник відділу земельних ресурсів Дергачівського району Харківської обл. ОСОБА_9 визнаний винним у скоєнні злочину, пов»язаного з даним фактом, а отже виділення, передача даної земельної ділянки ОСОБА_1 , а потім ОСОБА_2 є незаконною.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пояснив, що розпорядженням Дергачівської РДА йому надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, ним на законних підставах отриманий державний акт на земельну ділянку, вся документація отримана без порушень. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що на момент передачі даної земельної ділянки на її території знаходились луки, а не ліс. З двох сторін був ліс, з третьої сторони була дорога, з четвертої - водоймище Ці землі не були лісогосподарського призначення. Йому достовірно було відомо, що це були землі запасу.В райдержадміністрації повідомляли, що даною землею вони вправі розпоряджатить. До теперішнього часу лісова станція не оформила право постійного користування на дані землі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 позов не визнав. Пояснив, що лісгосп не має державного акта на право користування даною землею, а виготовлені планшети не відповідають нормам діючого законодавства за формою та змістом, а отже, не підтверджують право користування землею, а значить земельна ділянка була виділена відповідачу ОСОБА_1 на законних підставах. Дані землі не мали лісогосподарського призначення, поскільки на той час в спірному кварталі знаходився багатоквартирний жилий будинок, в якому до цього часу зареєстровані особи, про що свідчить надана суду домова книга.

Представник відповідача - Державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» в особі Харківської регіональної філії у судове засідання не з'явився, згідно заяви просить справу розглядати без його участі, що суд вважає за можливе.

В поясненнях, поданих до суду, вказує на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять:

-Міністерство юстиції України;

-центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

- органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав, надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому Законом тощо.

Таким чином, згідно діючих нормативно - правових актів повноваження щодо ведення Державного земельного кадастру реалізуються органами Держземагенства, а повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно реалізуються органами реєстрації прав Міністерства юстиції України. Заперечує проти залучення Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» до участі у розгляді даної справи

Представник відповідача- відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області у судове засідання не з'явився, згідно заяви просить справу розглядати без їх участі, що суд вважає за можливе.

Представник третьої особи - реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області у судове засідання не з'явився, згідно заяви просить справу розглядати без їх участі, що суд вважає за можливе.

У поданих до суду поясненнях вказує на те, що на теперішній час порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ від 01.07.2004, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, іншими нормативно-правовими актами України.

Зазначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 11.02.2010 № 1878-У1, встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2013.

Державній реєстрації відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Таким чином, в Україні на теперішній час встановлено та діє заявний принцип державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, відповідно до п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Представник третьої особи- Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області у судове засідання не з'явився, згідно заяви просить справу розглядати бех їх участі, що суд вважає за можливе.

У поданій до суду заяві вказує на те, що проект оскаржуваного розпорядження голови районної державної адміністрації та пояснювальна записка до нього розроблялись районним відділом земельних ресурсів, про що свідчить пояснювальна записка до проекту розпорядження, підготовлена та підписана начальником районного відділу земельних ресурсів, на зворотній стороні розпорядження зазначена посада особи, яка готувала розпорядження. Тобто інформація, що лягла в основу спірного розпорядження, надана органом, що здійснює ведення державного земельного кадастру в районі. Райдержадміністрація не є володільцем даної інформації і доступу до цієї інформації у неї немає. Розпорядження розроблено на підставі статей 17, 33, 118, 121, 186 та пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату видання спірного розпорядження).

Згідно з проектом зазначеного розпорядження та пояснювальної записки до нього, підготовлених районним відділом земельних ресурсів, предметом правового регулювання розпорядження була земельна ділянка категорії сільськогосподарського призначення (сіножаті), яка перебувала в запасі за межами населеного пункту Малоданилівської селищної ради. Інформація про те, що земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» відділом не наддавалась, тому райдержадміністрація не знала і не могла знати про те, що земельна ділянка, у відношенні якої було прийнято розпорядження голови райдержадміністрації від 29.11.2007 №1157 відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває на законних підставах у постійному користуванні ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» .

На момент видачі розпорядження відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видання спірного розпорядження) розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Дергачівського району була Дергачівська районна державна адміністрація.

Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видання спірного розпорядження) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Райдержадміністрація не мала інформації щодо земельно-облікових даних (категорії земель), не володіла інформацією щодо власників та користувачів земельних ділянок, а користувалась інформацією, наданою районним відділом земельних ресурсів.

На момент видачі розпорядження голови райдержадміністрації від 29.11.2007 №1157 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1В.» райдержадміністрацією не було порушено вимог чинного законодавства України.

Заслухавши сторони, представників, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням Дергачівської РДА № 850 від 29.11.2006 громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства по 1 га кожному на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту.

ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі вищевказаного розпорядження за допомогою землевпорядних підприємств ТОВ «НАТОЛ-7» га ЗАТ «Галичина» розроблено проекти землеустрою, які погоджено органами виконавчої влади району.

На підставі зазначених проектів землеустрою розпорядженнями голови Дергачівської РДА № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 та № 1105 від 29.08.2008 затверджено проекти землеустрою ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та передано у власність земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дерачівського району за межами населеного пункту.

Так, згідно з розпорядженням № 1157 стосовно ОСОБА_1 та пояснювальної записки до нього, підготовлених районним відділом земельних ресурсів, предметом правового регулювання розпорядження була земельна ділянка категорії сільськогосподарського призначення (сіножаті), яка перебувала в запасі за межами населеного пункту Малоданилівської селищної ради.

На момент видачі розпорядження відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видання спірного розпорядження) розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Дергачівського району була Дергачівська районна державна адміністрація.

Встановлено, що на підставі зазначених розпоряджень голови Дергачівської РДА ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримано державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту.

Вказані державні акти на право власності зареєстровані у встановленому законом порядку. Земельним ділянкам під час приватизації присвоєно кадастрові номери 6322055900:02:000:0023, 6322055900:02:000:0024, 6322055900:02:000:0025.

Державний акт серія ЯД № 053278 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300030 на ім'я ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:02:000:0025).

Державний акт серія ЯД № 053277 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300029 на ім'я ОСОБА_3І (6322055900:02:000:0024).

Державний акт серія ЯЕ № 524979 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300383 на ім'я ОСОБА_6 (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:02:000:0023).

Вартість зазначених земельних ділянок ( 3 га ) згідно з висновком спеціаліста у сфері професійної оціночної діяльності ПП «Перспектива-Земля» станом на 24.04.2014 складає 1 248 900 ірн. Вартість кожної окремої земельної ділянки ( 1 га) складає 416 300 грн.

З позову вбачається, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, як законного власника, на підставі прийнятого компетентним державним органом виконавчої влади рішення про їх передачу у приватну власність.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин передбачені ст.ст. 15,17 ЗК України.

У позові прокурор не заперечує, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку не шляхом її викупу (ст. 127, 128 ЗК України), а в порядку та спосіб, передбачений ст. 116, 118, 121 ЗК України, Законом України «Про землеустрій» та іншими нормативними актами з питань оформлення права власності на земельні ділянки (добросовісний набувач), що відповідно до ст. 11 ЦК України є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Отримані у встановленому порядку документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку (ст. 125, 126 ЗК України) відповідно до вимог ЦК України надали ОСОБА_1 законне право на її продаж.

Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору з ОСОБА_1 відповідно до ст. 131, 132 ЗК України, ст. 657 ЦК України (добросовісний набувач).

Так, 08.08.2008 р. ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_13 набув у власність дану земельну ділянку, про що складено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 5886.

На момент посвідчення договору приватний нотаріус встановила відсутність обмежень (обтяжень) зазначеної земельної ділянки, про що значиться в договорі.

Будь-яка протиправність дій відповідачів у справі - сторін у договорі, а також приватного нотаріуса, якою посвідчено правочин між ними, компетентними органами не встановлена. Кримінальні провадження стосовно даних осіб до суду не надходили, обвинувальні вироки судом не постановлені.

Вищевказане спростовує доводи позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 прав на відчуження земельної ділянки, яка передана йому у власність, а також щодо наявності законних підстав на витребування майна у добросовісного набувача.

Позовні вимоги прокурора до відповідачів на теперішній час ґрунтуються лише на припущенні факту зловживання службовим становищем з боку органів державної виконавчої влади (службовому злочині) під час прийняття рішень про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, його погодження, затвердження та передачі спірної земельної ділянки у власність. Шкода від службового злочину, на думку прокурора, завдана державі в особі юридичних осіб - Державного агентства лісових ресурсів, яке -не є власником земель та ДП «Харківська лісова наукова- дослідна станція» , яка ніби-то є постійним користувачем земель на території Дергачівського району.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено виключно обвинувальним вироком.

До цього часу обвинувальний вирок стосовно будь-кого з посадових осіб, причетних до розпорядження даною земельною ділянкою, судом не постановлено.

Дійсно, з приводу дій по виділенню землі відповідачеві ОСОБА_1 проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню, по якому підозрюваним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України, був колишній начальник відділу земельних ресурсів Дергачівської райдержадміністрації ОСОБА_9, відносно якого прокурором було направлено до суду не обвинувальний акт, відповідно до якого ОСОБА_9 , можливо, міг би бути визнаним винуватим у скоєнні злочину, щоби потягло за собою, можливо, протилежне рішення у даній справі, а було направлено клопотання про закриття кримінального провадження у зв»язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Дергачівського районного сулу Харківської обл. від 28.05.2015 р. ОСОБА_9 був звільнений від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження було закрите. З ухвали сулу вбачається, що ОСОБА_9 не визнавав свою вину у інкримінованому злочині.

Таким чином, винуватість колишнього начальника відділу земельних ресурсів, посадових осіб Дергачівської райдержадміністрації, інших осіб щодо виділення спірної земельної ділянки судом не встановлена.

Отже, позовні вимоги прокурора без наявності обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні є необґрунтованими.

В судовому засіданні у даній справі свідок ОСОБА_9 пояснив, що на момент виділення земельної ділянки ОСОБА_15 дана земля була землею запаса. Даних про те, що лісгосп був користувачем землі, не було і не могло бути, поскільки державний акт на право постійного користування не видавався, планшетів не було. Ані акти, ані планшети не були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Сторона позивача категорично стверджує, що Данилівський лісгосп на момент виділення земельної ділянки відповідачеві ОСОБА_15 був користувачем землі, що підтверджується наявністю картографічних матеріалів, зокрема, планшету. При цьому представник позивача посилається на правові позиції Верховного Суду України.

Беззаперечно, правові позиції Верховного Суду України повинні застосовуватись судом при постановленні рішень у цивільних справах. Правові позиції Верховного суду України в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Разом з тим, сторона позивача трактує їх у вигідному для себе світі, пояснюючи, що наявність планшетів є підставою вважати про наявність права користування земельною ділянкою. При цьому неважливо, чи відповідають планшети за формою, змістом вимогам до них, чи затверджені вони у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до Правової позиції Верховного Суду України у цивільній справі № 6-212цс14 значиться, що порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Частиною 1 ст. 47 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, яка чинна згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, проект організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.

До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими користувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.

Згідно пункту 3.6.2.2 Інструкції з лісовпорядкування - лісовпорядна організація зобов'язана отримати в районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм по землекористувачам, суміжним з територією впорядкованого об'єкту. Відповідно до вказаної Інструкції межі земельних ділянок лісового фонду, що підлягають лісовпорядкуванню, визначаються на основі планів внутрішньогосподарського землевпорядкування і наносяться на їхні копії, які засвідчуються землевпорядною службою району.

Пункт 2.3.3 Інструкції визначає, що до лісовпорядної документації відносяться також документи, які засвідчують перевірку і узгодження з органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі меж підприємства, розв'язання всіх спірних питань із суміжними землекористувачами; перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійснених після попереднього землеустрою; оригінали документів на землі, передані в довгострокове користування.

Стаття 48 Лісового кодексу України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування.

За частиною 4 статті 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Так, в судове засідання був наданий планшет за 2003 рік, виготовлений ВО «Укрдержліспроект», Харківською лісовпорядною експедицією, який діяв, зі слів представника позивача ОСОБА_8 , до 2013р.

Проте, суду не надані належними чином оформлені планово - картографічні матеріали лісовпорядкування, які підтверджували б доводи заявлених позовних вимог щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та право позивача на її постійне користування.

Встановлено, що під час лісовпорядкувальних робіт у Данилівському дослідному держлісгоспі до 29.11.2008 року - дати надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність - в 2003 році в порушення діючої на той час Інструкції «Про порядок проведення лісовпорядкування» від 12.09.1985 року, а саме п.п.1.3.1; 2.3.3; 3.6.1; 3.6.3; 3.6.25; 3.13.2; 4.1.1. не встановлювались, не поновлювались та не погоджувались під час лісовпорядкувальних робіт межі між територією Данилівського лісгоспу та землевласниками і замлекористувачами, розташованими та території Дергачівського району Харківської області, насамперед з Мало-Данилівською селищною радою., що підтверджується інформацією Малоданилівської селищної Ради від 27.11.20014 року за вих.№02-19Д031, згідно якої межі між селищною Радою та Данилівським дослідним лісгоспом не встановлювались. Дана інформація відсутня у планшеті.

Планшети, на які посилається позивач, не завірені Дергачівським районним відділом земельних ресурсів- вимоги п.4.5.10 інструкції.

На наданих до суду планшетах не відображені численні факти обміну земельними ділянками між Данилівським лісгоспом та Мало-Даніливською селищною Радою Дергачвського району Харківської обл. у 2002-2009 рр.

Форма 6 «ЗЕМ», на яку посилається позивач,будь-якого відношення до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не має і відображає тільки загальні кількісні статистичні показники без прив'зки до конкретної спірної земельної ділянки

Крім того, позивачем не була названа точна дата, з якої Данилівський держлісгосп отримав право землекористування даною земельною ділянкою , оскільки до теперішнього часу не виконаний п.4 Наказу 45-а УкрНДІЛГА від 31 травня 2002 року, згідно якого директору Данилівського дослідного держлісгоспу ОСОБА_16 було наказано забезпечити відповідно до п.1 ст.13 Лісового кодексу України вирішення питання щодо передачі у постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу частини земель лісового фонду Жовтневого держлісгоспу до 01.08,2002 року.

Станом на 31 травня 2002 року ст.13 Лісового Кодексу України мала назву «Компетенція обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин» та у п. 1 цієї статті було зазначено, що до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними. Ця норма права діяла до 29.03.2006 року, тобто до прийняття Лісового Кодексу України у новій редакції згідно Закону від 08.02.2006 року №3404-1V)

З вищезазначеного слідує, що Данилівському лісгоспу ці землі компетентним органом у користування не надавались та, не зважаючи на п.4 вищезазначеного наказу від 31 травня 2002 року, відповідні документи на право постійного користування Данилівським дослідним держлісгоспом частиною земель лісового фонду Жовтневого держлісгоспу до цього часу не оформлені.

Крім того, суду надана відповідь в.о.начальника Головного управління Дерджземагенства у Харківській області від 02.03.2015 р. № 29-20-14-4955/0/9-15 (а.с. 48 т.2) , згідно з якою станом на 29.12.2012 р. права власності (користування) на земельні ділянки за Данилівським дослідним держлісгоспом на території Малоданилівської або Солоницівської селищних Рад Дергачівського району Харківської обл.. не зареєстровані.

Статтею 55 Земельного кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського значення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Частиною 2 вказаної статті зазначено, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

У 2002 році набрав чинності новий Земельний кодекс України, відповідно до якого, а саме згідно з вимогами ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, і також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 17 Лісового кодексу України, ст.ст. 56, 57, 125, 126 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення може бути підтверджено відповідними рішеннями органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним або комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціальні підрозділи для ведення лісового господарства та державною реєстрацією цих прав, оформленого у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 11 .

Однак, прокурором та ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» не надано до суду належних доказів, які б підтверджували, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та що органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування приймалось рішення про надання Жовтневому держлісгоспу або ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» оспорюваної земельної ділянки.

Так, у судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка не вкрита лісом, на її території знаходився житловий будинок, у якому згідно наданої до суду домової книги до теперішнього часу зареєстровані громадяни за адресою: Харківська область, Дергачівський р-н., с. Мала-Данилівка.

Відповідно до інформації від 04.12.2014 року за вих.№021,1068 обмін ділянками між Радою та Данилівсьм лісгоспом мав місце у 1995 році. Згідно наданої викопійовки саме на цих спірних ділянках й знаходився зазначений житловий будинок.

Згідно показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_17та ОСОБА_9безпосередньо на цій земельній ділянці був у тих роках сінокос та огороди, та щоб їх отримати - місцеві мешканці звертались до Малоданилівської селищної Ради, яка надавали відповідні дозволи.

Отже, твердження прокурора про порушення відповідачами вимог ст. 20 Земельного кодексу України в частині зміни категорії спірної ділянки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Лише у разі, якщо в судовому порядку буде доведено вину службової особи органу державної виконавчої влади, зловживання службовим становищем якої призвело до незаконного вилучення з постійного користування ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» та з власності держави земель лісогосподарського призначення, зміни її цільового призначення, завдана злочином шкода повинна бути відшкодована в порядку, встановленому ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладений на Державну інспекцію сільського господарства України, до виключної компетенції якої відповідно до Указу Президента України №459/2011 від 13.04.2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» відноситься організація та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

- веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

- дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

*проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема, за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

*розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- здійсненням заходів, передбачених проектами землеустрою щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами;

-дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

-дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

- використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Зі змісту позовної заяви прокурора та доданих до неї матеріалів, пояснень в судовому засіданн вбачається, що компетентний орган державного нагляду (контролю) - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області до перевірки законності надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не залучався, перевірку не проводив, висновки не надавав.

Вищевказане безпосередньо свідчить про обґрунтування позову прокурора лише припущеннями .

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України.

Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Вказаний перелік є вичерпним.

Жодна з підстав в даному випадку місця не має.

Крім того, позивач прохає визнати недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, але не зазначає в особі кого. В той же час притягує до участі у справі Дергачівську райдержадміністрацію в якості третьої особи, а не відповідача, що також свідчить про необґрунтованість позову.

Таким чином, суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову, поскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тобто позов є необґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.316,321,328,657,1173,1174 ЦК України, ст.ст. 52,55-57,122,125,126,140 ЗК України, ст.ст. 5,13,17,47,48, р.У111 Прикінцевих положень ЛК України ,ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, ст.3,5, 10, 11,58,59, 60, 208, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України , державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» в особі Харківської регіональної філії, відділу Держземагенства в Дергачівському районі Харківської області, треті особи- Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції, Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки - відмовити повністю.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Харківської області через райсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу в 10-денний строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л. К. Калмикова