Ухвала

від 17.02.2016 по справі 619/3382/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/461/16 Головуючий 1 інст. - Калмикова Л.К.

Справа № 619/3382//14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають із земельних правовідносин

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кіпенко І.С.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», в особі Харківської регіональної філії відділу Держземагенства в Дергачівському районі Харківської області, треті особи: Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції, Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся до суду в інтересах держави у особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Харківська лісова наукова дослідна станція», з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та відділу Держземагенства в Дрегачівському районі Харківської області і просив ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації № 1157 від 29.11.2007 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3,

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,0000 га НОМЕР_2, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300030, виданий на ім'я ОСОБА_3

- визнати недійсним запис № 010869300030 про реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку від 05.02.2008 НОМЕР_3, вчиненого Дергачівським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Деркомземі України в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі;

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі державного підприємства «Харківської лісової наукової дослідної станції» площею 1,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що прокуратурою Дергачівського району Харківської області за результатом перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням земельного законодавства на території Дергачівського району Харківської області 28.04.2014р. внесено відомості до ЄРДР за ч.2 ст.364 КК України та розпочате досудове розслідування в кримінальному провадженні № 4201422028000015, проведення якого доручено СВ Дергачівського РВ ГУМВС України в порядку ст.216 КПК України.

В ході проведення досудового розслідувана встановлено, що розпорядженням Дергачівської РДА № 850 від 29.11.2006 року громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства по 1 га кожному на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту.

ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на підставі вищевказаного розпорядження за допомогою землевпорядних підприємств ТОВ «НАТОЛ-7» та ЗАТ «Галичина» розроблено проекти землеустрою, які погоджено органами виконавчої влади району.

На підставі зазначених проектів землеустрою Дергачівською РДА розпорядженнями № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 р. та № 1105 від 29.08.2008 р. затверджено проекти землеустрою ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та передано у власність земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дерачівського району за межами населеного пункту.

Згідно листа Дергачівської РДА від 14.08 № 01-31/1988 ОСОБА_8 оформлено документацію на земельну ділянку ОСОБА_7, яка повністю була нею розроблена на підставі розпорядження Дергачівської РДА № 850 від 29.11.2006, однак, від кінцевого оформлення документації по якій вона відмовилась.

На підставі зазначених розпоряджень Дергачівської РДА ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримано державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту. Вказані державні акти на право власності зареєстровані у встановленому законом порядку. Земельним ділянкам під час приватизації присвоєно кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1.

Вартість кожної з зазначених земельних ділянок, згідно з висновком спеціаліста у сфері професійної оціночної діяльності ПП «Перспектива-Земля», станом на 24.04.2014 складає по 416 300 грн.

Разом з тим, в ході перевірки на підставі висновків спеціалістів у сфері геодезичної діяльності - Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» та ПП «Перспекгива-Земля», встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1 знаходяться на території земель, наданих у постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу (зараз - ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція») та займають виділи 13, 19, 12, 15, 16, 18 кварталу № 232 Дергачівського лісництва, яке структурно входить до ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» .

Встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1 були передані фізичним особам без погодження з Данидівським дослідним держлісгоспом та без надання дозволу на вилучення вказаних земель з постійного користування ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» .

Спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів першої категорії та перебували в державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі відповідачам.

Оспорювані розпорядження видано в один день - 29.11.2007 р., а третє розпорядження видано на підставі первісного розпорядження 29.08.2008 р. ( хоча первісно визначено місце розташування земельної ділянки в одному масиві з двома іншими земельними ділянками).

Розпорядженнями Дергачівської РДА фактично вилучено з постійного користування одного й того самого постійного користувача земельні ділянки лісогосподарського призначення - ліси першої категорії загальною площею 3 га, які знаходилися в межах суміжних кварталів і виділів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, фактично змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення й передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Виключно Кабінет Міністрів України мав право на таке вилучення земельних ділянок.

З огляду на те, що спірними розпорядженнями дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення не надавався, вказані розпорядження Дергачівської РДА протиправно спрямовані на зміну цільового призначення земель лісового фонду всупереч ч.4 ст.20 ЗК України та ст. 57 ЛК України, відповідно до яких зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення проводиться за погодженням з органами лісового господарства.

Прокурор вказував, що розпорядження Дергачівської РДА № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 та № 1105 від 29.08.2008 винесені з грубим порушенням меж компетенції районної державної адміністрації, а також всупереч встановленого законом порядку зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та всупереч належному порядку вилучення земельних ділянок з постійного користування державного підприємства.

Власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2008 р. є ОСОБА_4 який придбав земельну ділянку у ОСОБА_3

Спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, як законного власника, не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом виконавчої влади рішення про її передачу в приватну власність.

В ході розгляду справи судом першої інстанції прокуратура Дергачівського району Харківської області у особі своїх представників звернулася до суду із заявами: про залучення Дергачівської РДА у якості третьої особи (т.1 а.с.52-53), про забезпечення позову шляхом арешту земельної ділянки та заборону її відчуження (т.1 а.с.60-61), уточненою позовною заявою (т.2 а.с.87-88), заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив не розглядати позовні вимоги в частині визнання недійсним запису №01086300030 про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.02.2008 НОМЕР_3, вчинений Харківкою регіональною філією Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (т.2 а.с.179) і остаточно просив:

- визнати недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації № 1157 від 29.11.2007 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3,

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,0000 га НОМЕР_2, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300030, виданий на ім'я ОСОБА_3

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі державного підприємства «Харківської лісової наукової дослідної станції» площею 1,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено. (т.2 а.с.195-204).

В апеляційній скарзі ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що районним судом неправильно застосовано ст.ст.387, 388 ЦК України та норми ЗК України, які регулюють підстави виникнення та припинення прав на земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення.

Так, з наявних у справі доказів суд першої інстанції мав би з'ясувати, що право державної власності на спірну земельну ділянку як на ділянку лісогосподарського призначення, виникло близько 100 років тому за результатами націоналізації й більше з державної власності не вибувала; що в свою чергу, права лісокористування апелянта спірною земельною ділянкою як спеціалізованого державного підприємства виникло в 50-роки 20 століття й суд не міг не приймати до уваги наявні у справі докази приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, права лісокористування які належали та не припиняли належати апелянту. Й за цих умов суд не мав правових підстав застосовувати законодавство 80-років 20 століття, оскільки права держави та апелянта на вказану ділянку виникло не з цього часу, а значно раніше.

Суд першої інстанції не врахував, що на підставі наказу Міністерства лісового господарства УРСР № 147 від 27.07.1988 року на базі Харківського і Жовтневого лісгоспзагів був створений Жовтневий лісгоспзаг, який складався із 13 лісництв, загальною площею 65494 га.

Після об'єднання Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області в головному підприємстві під назвою «Жовтневий лісгоспзаг» відбулися територіальні і структурні зміни - об'єднання Дергачівського і Харківського лісництв в Дергачівський комплексний лісоцех. В результаті структурних та територіальних змін протягом 1980 - 1990 років відповідно до планово - картографічних матеріалів та таксаційного опису проекту організації і розвитку лісового господарства Дергачівського комплексного лісоцеху від 1991 року (виділ 4 та виділ 5 кварталу 27 Дергачівського лісництва Жовтневого лісгоспзагу) були об'єднані у один виділ.

Відповідно право державної власності, постійного лісокористування та цільове призначення спірної земельної ділянки виникло ще у Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області за правилами чинного на відповідний час законодавства.

У подальшому наказом Державного комітету лісового господарства України № 55 від 23.05.2002р. «Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області» проведено реорганізацію Жовтневого держлісгоспу об'єднання «Харківліс» та Данилівського дослідного держлісгоспу шляхом виділення із складу Жовтневого держлісгоспу Дергачівського лісництва та приєднання його до Данилівського дослідного держлісгоспу.

У свою чергу відповідно до ст.55 ЗК України (у редакції станом на момент винесення оскарженого рішення) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Крім того, розпорядженням КМУ від 10 квітня 2008 p. N 610-р заборонено вилучення лісових земель з лісокористування державних спеціалізованих підприємств, яким є позивач, що фактично відбулося.

Однак вказані норми законодавства районним судом не застосовано.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали і просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими та такими, що суперечать зібраним по справі доказам.

Відповідачі вказують, що прокуратура Дергачівського району Харківської області у своїй позовній заяві недопустимо та незаконно обгрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України, тоді як на території України діяв на той час та є діючим й сьогодні єдиний основний нормативний документ, який регулює на Україні усі без винятку правовідносини, пов'язані з набуттям або припиненням прав власності або користування земельними ділянками фізичних та юридичних осіб - Земельний кодекс України, згідно якого право користування будь-якою земельною ділянкою виникає тільки після отримання документа, який посвідчує право користування цією земельною ділянкою та його державної реєстрації, до цього моменту діюче на той час законавство забороняло будь кому приступати до використання земельними ділянками.

Позивачем не надано доказів на підтвердження його доводів, що спірні земельні ділянки належали особі, в інтересах якої він звернувся з позовом.

Звертає увагу на те, що Данилівському лісгоспу спірні землі ніяким компетентним на те органом у користування не надавались та незважачи на п.4 вказаного прокурором наказу УкрНДІЛГА №45а від 31.05.2002 року відповідні документи на право постійного користування Данилівським дослідним держлісгоспом частин земель лісового фонду Жовтневого держлісгоспу до цього часу не оформлені.

Зазначає, що судова практика дійсно містить випадки, коли судами задовільняються аналогічні позовні заяви та відміняються як незаконні деякі державні акти про передачу громадянам у власність земельних ділянок з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України. Але це відбувається виключно у тих випадках, коли позивачами були доведені факт надання їм цих земель у постійне користування відповідними органами державної влади та Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, на які вони посилались, були виготовлені та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Інструкції «Про порядок проведення лісовпорядкування» від 12.09.1985 року.

Вказує, що по даній справі стороною позивача до суду надані планово- картографічні матеріали виключно у вигляді так званих планшетів, які виготовлені з грубим порушенням діючого законодавства, тому не можуть бути документальним підтвержденням для визнання Данилівського держлісгоспу землекористувачем.

Відповідачі звертають увагу на те, що з 2003 року і до 05.02.2008 року, тобто до дня видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на землю, у Данилівському дослідному держлісгоспі в порушення діючої інструкції «Про порядок проведення лісовпорядкування» від 12.09.1985 року., а саме п.п.1.3.1; 2.3.3; 3.6.1; 3.6.3; 3.6.25 ; 3.13.2; 4.1.1. не встановлювались, не поновлювались та не погоджувались під час цих лісовпорядкувальних робіт межі між територією Данилівського лісхозу та землевласниками та замлекористувачами, розташованими та території Дергачівського району Харківської області, насамперед з Мало-Данилівською селищною радою., що підтверджується інформацією Малоданилівської селищної Ради від 27.11.20014 року за вих.№02-19,1031, згідно якої межі між селищною Радою та Данилівським дослідним лісгоспом не встановлювались. Взагалі усі, так звані лісовпорядкувальні роботи, якщо й проведені, то з грубим порушенням правил, передбачених Інструкцією.

Планшети, на які посилається Позивач, не завірені Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, чим грубо порушені вимоги п.4.5.10 цієї інструкції; на наданих до суду планшетах не відображені численні факти обміну земельними ділянками між позивачем та Мало-Данилівською селищною Радою, які мали місце у 2002-2009 рр.

У даній справі передбачений законом порядок, який регламентує виготовлення та оформлення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, про які йдеться в п.5 Прикінцевих Положень Лісового Кодексу України та які повинні б бути підставами для задоволення позову, не тільки був порушений, а й взагалі повністю проігнорований як самим позивачем, так і експедицією, яка проводила ці лісовпорядкувальні роботи. Єдиний документ - так званий планшет й той оформлений та виготовлений з грубим порушенням діючого законодавства, а саме п. 4.5.10. інструкції «Про порядок проведення лісовпорядкування» від 12.09.1985 року, а також п.2.1.4. інструкції «Про порядок складання та размноження лісових карт» від від 11.12.1986 року, згідно яких планшети, які мають спільні межі з іншими землекористувачами, повинні бути завірені в органах землеустрою того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи .

Посилання прокуратури як на доказ на статистичну форму 6 «ЗЕМ» є неспроможним, окільки ця форма ніякого відношення до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не має й відображає тільки загальні кількісні статистичні показники без будь-якої прив'зки до конкретної спірної земельної ділянки.

У судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка позивачу ніколи ніким не надавалась, ця ділянка не вкрита лісом, на її території знаходився житловий будинок, у якому згідно наданої до суду Домової Книги досі зареєстровані люди за адресою: Харківська область, Дергачівський р-н., с. Мала- Данилівка

Відповідно до інформації від 04.12.2014 року за вих.№021,1068 обмін ділянками між Радою та Данилівським лісгоспом мав місце у 1995 році. Згідно наданого викопіювання саме на цих спірних ділянках й знаходився зазначений житловий будинок.

Таким чином, неможна вважати, що спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення, оскільки ця ділянка Данилівському держлісхозу ніким не надавалась і ніколи не використовується для потреб лісного господарства.

Крім того, вказують відповідачі, згідно зі змістом ст.152 ЗК України (в редакції Закону на момент винесення оскаржуваного розпорядження), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків ; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, за змістом цієї статті визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстанавлюючого документа не передбачено, тому вимога прокурора про скасування цього акта є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення того органу, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Відповідно до ч.І ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратіфікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, першого протоколу до протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції№475/97 ВР від 17 липня 1997 року, ратіфіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, перший протокол та протоколи №2,4,7 та 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуюючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обгрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримування можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, майном у значенні ст.1 протоколу 1 до Великої Конвенції вважається законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянином, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції».

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі в порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність.

З такими висновками не можна не погодитись, оскільки ОСОБА_3 в повному обсязі виконані усі, передбачені законом, умови для отримання спірної земельної ділянки у свою власність. Жодних порушень закону добросовісний набувач цієї земельної ділянки - відповідач ОСОБА_4 також не вчинив.

Представники прокуратури, ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція», Дергачівської РДА, Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися.

Директор ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» ОСОБА_9 подав клопотання про зупинення апеляційного провадження до вирішення господарським судом Харківської області справи за позовом ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» до Дергачівської РДА про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 29.11.2007р. №1157 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_3.», провадження у якій порушено господарським судом 06 січня 2016 року, а також просив відкласти розгляд справи з цих же підстав на інший час.

Інші особи, в тому числі і прокурор, про причину неявки не повідомили.

Колегія суддів відхиляє клопотання директора ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» про зупинення провадження та про відкладення розгляду справи, оскільки зазначені ним обставини не є такими, що згідно із законом перешкоджають розгляду даної справи апеляційним судом.

Зважуючи на вимоги ч.1 ст.303, ст.303-1, ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд відхиляє заяви та клопотання директора ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція» і вважає за можливе розглядати справу за відсутністю осіб, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але не виявили бажання приймати участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що розпорядженням Дергачівської РДА № 850 від 29.11.2006 громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства по 1 га кожному на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту.

ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на підставі вищевказаного розпорядження за допомогою землевпорядних підприємств ТОВ «НАТОЛ-7» га ЗАТ «Галичина» розроблено проекти землеустрою, які погоджено органами виконавчої влади району.

На підставі зазначених проектів землеустрою розпорядженнями голови Дергачівської РДА № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 та № 1105 від 29.08.2008 затверджено проекти землеустрою ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та передано у власність земельні ділянки загальною площею 3 га (по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дерачівського району за межами населеного пункту.

На підставі зазначених проектів землеустрою розпорядженнями голови Дергачівської РДА № 1158 від 29.11.2007, №1157 від 29.11.2007 та № 1105 від 29.08.2008 затверджено проекти землеустрою ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та передано у власність земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дерачівського району за межами населеного пункту.

Так, згідно з розпорядженням № 1157 стосовно ОСОБА_3 та пояснювальної записки до нього, підготовлених районним відділом земельних ресурсів, предметом правового регулювання розпорядження була земельна ділянка категорії сільськогосподарського призначення (сіножаті), яка перебувала в запасі за межами населеного пункту Малоданилівської селищної ради.

На момент видачі розпорядження відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видання спірного розпорядження) розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Дергачівського району була Дергачівська районна державна адміністрація.

На підставі зазначених розпоряджень голови Дергачівської РДА громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримано державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району за межами населеного пункту.

Вказані державні акти на право власності зареєстровані у встановленому законом порядку. Земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1.

Державний акт НОМЕР_2 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300030 на ім'я ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).

Державний акт НОМЕР_6 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300029 на ім'я ОСОБА_6І (НОМЕР_5).

Державний акт НОМЕР_7 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300383 на ім'я ОСОБА_8 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4).

Відповідач ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.08.2008 року з ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М., зареєстрований в реєстрі за № 5886.

На момент посвідчення договору приватний нотаріус встановила відсутність обмежень (обтяжень) зазначеної земельної ділянки, про що значиться в договорі.

На момент посвідчення договору приватний нотаріус встановила відсутність обмежень (обтяжень) зазначеної земельної ділянки, про що значиться в договорі.

Будь-яка протиправність дій відповідачів у справі - сторін у договорі, а також приватного нотаріуса, якою посвідчено правочин між ними, компетентними органами не встановлена. Кримінальні провадження стосовно даних осіб до суду не надходили, обвинувальні вироки судом не постановлені.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності прокурором обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги прокурора до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ґрунтуються лише на припущенні факту зловживання службовим становищем з боку органів державної виконавчої влади (службовому злочині) під час прийняття рішень про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою, його погодження, затвердження та передачі спірної земельної ділянки у власність, що недостатньо для задоволення позовних вимог.

Крім того, як на підставу відмови у задоволенні позову, суд також посилався на ту обставину, що до Дергачівської РДА, за розпорядженням якої спірні земельній ділянки були передані фізичним особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_3, прокурором позов не заявлено і у якості відповідача Дергачівська РДА у справі прокурором не залучена.

Колегія судді погоджується з рішенням суду і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважуючи на таке.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або держави чи суспільного інтересу.

З огляду на ці положення, а також на приписи ч.2 ст.45 ЦПК України, п.2 ст.121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся 16.07.2014 року до суду з позовом в інтересах держави у особі Державного агентства лісових ресурсів України та Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІДГА (ДП «Харківська лісова наукова дослідна станція») до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та відділу Держземагенства в Дрегачівському районі Харківської області про визнання недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, запису про його кадастрову і речову реєстрацію, та витребування земельної ділянки в добросовісного набувача.

Відповідно ст.ст.15,16 ЦК України та вимог ст.11 ЦПК України особа, яка звертається до суду, на власний розсуд, самостійно обирає спосіб захисту цивільних прав та інтересу, який встановлено договором або законом, а суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Отже, прокурор, звернувшись з зазначеним вище позовом, зважуючи на вимоги закону (ст.ст.10, 60 ЦПК України) та уточнені прокурором позовні вимоги, зобов'язаний довести суду, шляхом подання належних та допустимих доказів, що внаслідок незаконних, неправомірних дій саме тих осіб, яких він в позовній заяві вважає відповідачами, спірна земельна ділянка вибула із володіння держави поза волею держави чи державного органу, до повноважень якого законом віднесено право розпорядження цією землею, що маються передбачені законом підстави для витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_4

Оскільки прокурором не було цього доведено, то суд обґрунтовано і у відповідності із законом ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

З доводів сторін та інших осіб, які приймали участь у справі, а також з наданих суду письмових доказів, вбачається, що не ОСОБА_3 і не ОСОБА_4, а Дергачівська РДА видала розпорядження№ 850 від 29.11.2006 року про надання дозволу громадянам на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства по 1 га кожному на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту; що саме на підставі розпорядження голови Дергачівської РДА № 1158 від 29.11.2007 року, №1157 від 29.11.2007 року та № 1105 від 29.08.2008 року затверджено проекти землеустрою та передано у власність ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 земельні ділянки загальною площею 3 га ( по 1 га кожному) для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дерачівського району за межами населеного пункту.

На ці обставини в ході розгляду справи неодноразово звертали увагу в письмових відзивах на позов відповідачі та представники залучених прокурором до справи третіх осіб, не заперечували ці обставини і прокурор, проте до Дергачівської РДА, про незаконність розпоряджень якої вказувалося в позові, так і не заявив.

Разом з тим, за законом (ст.ст.11, 31,32, 33 ЦПК України) суд не вправі з власної ініціативи замінювати відповідача чи залучати до справи іншу особу у якості співвідповідача. Таке право надано лише позивачу.

Частиною 1 ст.33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу у якості співвідповідача.

Однак прокурор цим правом не скористався, хоча передбачених законом перешкод для цього не було і в ході тривалого розгляду справи, обумовленого задоволенням судом клопотань та заяв сторін та інших осіб, які брали участь у справі, прокурор звертався до суду з заявами про уточнення позовних вимог, зменшував їх обсяг.

Вказані помилки прокурора при обранні способу, шляхів захисту цивільних прав та інтересів держави, при визначенні кола відповідачів, унеможливлюють ухвалення по даній справі рішення про задоволення такого позову.

Крім того, усупереч вимог ст. ст. 58, 59, 60, 64, 66 ЦПК України, якими передбачається обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, шляхом надання суду належних та допустимих доказів, прокурор подав суду у якості доказів копії роздруківки тексту ухвалених у інших справах судових рішень адміністративних та господарських судів, тести яких мають знеособлені дані про сторін, без підпису, без печаток, не мають ознак, притаманних таким документам у розумінні вимог ст.64 ЦПК України, а також нечитабельні електрографічні копії інших документів, фрагменти таких документів, що не сприяє з'ясуванню обставин справи.

Оскільки доказування, згідно вимог ч.4 ст.60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях, а позов до особи, яка розпорядилася спірною земельної ділянкою, не пред'являвся, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не свідчать про наявність підстав доля скасування чи зміни рішення суду.

Не свідчать про наявність таких підстав і посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду України, висновки якого, згідно вимог ст.360-7 ЦПК України, щодо застосування норм матеріального права, є обов'язковими, оскільки вказані висновки обов'язкові для застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах , однак жодна з постанов Верховного Суду України, на які посилається апелянт і на які посилався при розгляді справи в суді першої інстанції прокурор, не свідчить про подібність спірних правовідносин. У жодній з вказаних стороною позивача постанов ВСУ немає таких даних про справи, де б не пред'являвся позов до РДА чи органу місцевого самоврядування, який приймав розпорядження чи рішення щодо спірної земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Діючим ЦПК України не передбачено вирішення питання про залучення особи до справи у якості співвідповідача під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду у даній справі не перешкоджає позивачу, згідно ст.3 ЦПК України, звертатися до суду за захистом порушених прав чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» - відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - /підпис/ П.В. Кісь

Судді: /підпис/ І.С. Кіпенко

/підпис/ О.М. Хорошевський

З оригіналом згідно.

Суддя -