Постанова

від 17.04.2015 по справі 804/2788/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 р. Справа № 804/2788/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Спільного підприємства у формі приватного акціонергого товариства "Софрахім" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: №0000372202 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» в розмірі 720975 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 480650 грн. 00 коп., та штрафних санкцій 240325 грн. 00 коп.; №0000362202 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 618873 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 412582 грн. 00 коп., та штрафних санкцій 206291 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень, що оскаржено. Позивач зазначає, що наведені відповідачем в ОСОБА_3 перевірки обґрунтування не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача, що прибула у судове засідання, позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, що з’явився у судове засідання, позов не визнав на основі того, що діяльність СП ПРАТ "Софрахім" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, частина яких не виконували своїх податкових зобов'язань та порушували приписи господарського і цивільного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши атеріали справи судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за результатами планової виїзної документальної перевірки СП ПРАХ «Софрахім» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. складено акт №193/22-02-00393703 від 29.08.2014 р. та 06 жовтня 2014 року були прийняті податкові повідомлекня-рішення:

- № НОМЕР_1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" в розмірі 720975 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 480650 грн. 00 коп., та штрафних санкцій 240325 грн. 00 коп.;

- № НОМЕР_2 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 618873 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 412582 грн. 00 коп., та штрафних санкцій 206291 грн. 00 коп.

Відповідно до змісту акту перевірки та податкових повідомлень-рішень виявлено такі порушення:

пп. 153.1.4 п.153.1 ст.153, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2013 занижено податок на прибуток підприємств внаслідок завищення витрат, завищення вартості списання готової продукції в реалізацію внаслідок завищеної собівартості виробництва, завищення витрат списання ТМЦ за рахунком 201 в сумі 480 650,00 грн.;

п.198.5 ст.198 ПК України СП ПРАТ «Софрахім» у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2013 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок списання сировини не в господарській діяльності в сумі 112 738,00 грн.;

п.198.1, п.198.2 ПК України СП ПРАТ «Софрахім» у періоді з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. завищено розмір податкового кредиту за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту послуг, які отримані від ДП «НВО «ПХЗ» за постачання електроенергії на загальну суму 299 844,00 грн.

В обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 жовтня 2014р. відповідач робить висновок про безпідставність списаних матеріалів, які не знайшли відображення а ні у залишках матеріалів на звітні дати, а ні використані в господарській діяльності, що надає можливість стверджувати щодо використаних не за призначенням, та не підтверджені первинними документами, що є порушенням вимог п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, оскільки матеріальні звіти, які були надані до перевірки представлені помісячно в яких зазначено загальне використання матеріалів в аналітичному вигляді, тобто у кг. Відповідно не можливо було з'ясувати скільки по кожній окремій рецептурі виготовлено лаку, що унеможливлювало підчас проведення перевірки більш детально з'ясувати ґрунтовність списаних матеріалів щодо затверджених нормативів.

При цьому зазначено, що позивачем під час перевірки не було надано калькуляції по кожному окремому варінню лака, з врахуванням різних рецептур, що унеможливлювало здійснити розрахунок собівартості реалізації будь-яким іншим способом ніж зазначений. Таким чином, перевіряючі на власний розсуд розрахували собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), та дійшли висновку про заниження податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1, 2 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Статтею 44 Податкового Кодексу України визначено вимоги для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», Податковим кодексом України, внутрішніми стандартами підприємства аналітична інформація з формування собівартості виготовленої та реалізованої продукції в розрізі кожного звітного місяця, в тому числі і по окремим видам продукції, була надана на перевірку в формі бухгалтерських регістрів, первинних документів, звітів та розрахунків, а саме: головні книги, обігово-сальдові відомості, журнали-ордери та аналітичний облік до відповідних рахунків та бухгалтерських проводок, договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, банківські виписки, первинні документи на оприбуткування ТМЦ, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, штатний розклад працівників, табель обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної платні, відомості нарахування амортизації, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи, акти списання паливно-мастильних матеріалів та ін.

Недоліків у складанні первинних документах під час перевірки не виявлено.

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 ст.138 Податкового Кодексу України зазначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Так, Наказом «Про облікову політику підприємства» №1/03-СП від 01.01.2008 року (копія якого мається у матеріалах справи) визначено, які саме облікові методи, процедури та показники та на підставі яких первинних документів застосовуються для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача. Пунктом 10.2 цього наказу визначено, що загальновиробничі витрати розподіляються на кожен вид продукції з використанням бази розподілу (пропорційно маржинального прибутку, визначеної як різниця ціни продукту і прямих витрат) при нормальній виробничій потужності.

Позивачем згідно пункту 20 Положення (Стандарт) Бухгалтерського Обліку 19, закріплений у наказі «Про облікову політику підприємства» №1 від 01.01.2008 року, обраний спосіб оцінки вибуття запасів по методу ФІФО, який базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони потрапили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються по собівартості перших за часом надходження запасів.

Розмір фактично списаних матеріальних витрат у собівартість за кожний звітний період (місяць, квартал, рік тощо), що регламентовано Положенням про «Предельно допустимые нормы естественной убыли и технологических потерь при производстве ЛКМ», затвердженого наказом від 01.10.2010р. №47/1-СП, не перевищує норм списання сировини та не порушує порядку обліку собівартості. Витрати знаходяться у межах гранично допустимих технологічних втрат (копія положення наявна в матеріалах справи).

Під час перевірки завищення граничних норм списання витрат відповідачем не було виявлено.

Відповідно пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу), організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідачем не доведено того, що сума 563,7 тис. грн. була витрачена підприємством саме на зазначені в пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України цілі.

В акті перевірки зазначено, що підприємством під час перевірки не було надано калькуляції по кожному окремому варінню лака, з врахуванням різних рецептур, що унеможливлювало здійснити розрахунок собівартості реалізації будь-яким іншим способом ніж зазначений. Однак в ОСОБА_3 перевірки не наведено методику способу зазначеного відповідачем з посиланням на законодавство України, якому цей спосіб відповідає.

Висновок відповідача про заниження податку на прибуток внаслідок завищення витрат, завищення вартості списання готової продукції в реалізацію внаслідок завищеної собівартості виробництва, завищення витрат списання ТМЦ за рахунком 201 не підтверджено. Тому, податкове повідомлення-рішення № 00003 72202 від 06 жовтня 2014 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з ОСОБА_3 перевірки висновок про завищення податкового кредиту є неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту послуг, які отримані від ДП «НВО «ПХЗ» з постачання електроенергії, не підтверджені первинними документами, діяльність СП ПРАТ «Софрахім» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, частина яких не виконували своїх податкових зобов'язань та порушували приписи господарського та цивільного законодавства.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною... Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.»

СП ПРАТ «Софрахім» укладено з ДП "НВО "ПХЗ", код ЄДРПОУ 14310112 договір комісії на поставку енергоресурсів від 15.08.12 № 4100412 , згідно з яким СП ПРАТ «Софрахім» -комітент, ДП "НВО "ПХЗ" -комісіонер.

Відповідно до Цивільного кодексу України комітент -уповноважена сторона договору комісії, що доручає комісіонерові за плату вчинити один або кілька правочинів від імені комісіонера але за рахунок комітента; комісіонер - оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок комітента. Комісіонер не є власником продукції. Комітент залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачам.

Тобто, відповідно до договору СП ПРАТ «Софрахім» є власником електроенергії, яку для подальшої реалізації передає ДП "НВО "ПХЗ". При цьому ДП "НВО "ПХЗ", при відсутності ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, виписує податкові накладні за послуги по виконаним розрахункам спожитих енергоресурсів комітентом.

Взаємовідносини, які виникають в процесі купівлі-продажу електроенергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕУ від 31.07.96 р. № 28.

Згідно з Правилами терміни та визначення вживаються в таких значеннях:

постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії;

споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Як передбачено Правилами, продавати електричну енергію споживачам (або субспоживачам) має право тільки постачальник (суб'єкт господарювання), який отримав ліцензію НКРЕ на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Виходячи з вищевказаного, СП ПРАТ «Софрахім» в порушенння п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України «Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів», включено до складу витрат послуги за постачання електроенергії.

Тому, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 06 жовтня 2014р. є правомірним.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.10.2014р. №0000362202.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства у формі приватного акціонергого товариства "Софрахім" (код ЄДРПОУ 00393703) судові витрати у розмірі 1340, 00 грн. (тисяча триста сорок гривень).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2015 року

Суддя ОСОБА_1