Постанова

від 24.12.2015 по справі 804/2788/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2015 рокусправа № 804/2788/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Софрахім та Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Софрахім до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ Софрахім звернулось з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2014 №0000362202 та №0000372202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015р. позов задоволено частково.

Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.10.2014р. №0000362202.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зазначено, що описова частина постанови суду першої інстанції не відповідає резолютивній частині, судом не було враховано правомірність формування позивачем податкового кредиту в перевіреному періоді.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою було встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ та завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача апеляційну скаргу ПрАТ Софрахім підтримав, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підтримав, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту перевірки від 29.08.2014 №193/22-02-003393703 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 №0000362202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 412282грн. основного платежу та 206291грн. штрафних санкцій та №0000372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480650грн. основного платежу та 240325 грн. штрафних санкцій.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 153.1.4 п.153.1 ст.153, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2013 занижено податок на прибуток підприємств в сумі 480 650 грн.;

п.198.5 ст.198 ПК України СП ПрАТ Софрахім у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2013 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112 738 грн.;

п.198.1, п.198.2 ПК України СП ПрАТ Софрахім у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2013 завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 299 844 грн.

В описовій частині акту зазначено, що вказані порушення є наслідком завищення ПрАТ Софрахім вартості списання готової продукції в реалізацію, що призвело до завищення витрат та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, неправомірно включено до складу витрат та податкового кредиту послуги за постачання електроенергії з ДП НВО ПХЗ .

Актом перевірки також було встановлено як завищення доходу внаслідок невірного визначення доходів від операцій проведених в іноземній валюті так і завищення витрат з операцій в іноземній валюті а також часткове віднесення поточних ремонтів по видам витрат в межах десятивідсоткового ліміту від балансової вартості основних засобів на початок календарного року

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що висновок відповідача про заниження податку на прибуток внаслідок завищення витрат, завищення вартості списання готової продукції в реалізацію внаслідок завищеної собівартості виробництва, завищення витрат списання ТМЦ за рахунком 201 не підтверджено. Тому, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 жовтня 2014 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказом ПрАТ Софрахім Про облікову політику підприємства №1/03-СП від 01.01.2008 визначено, які саме облікові методи, процедури та показники та на підставі яких первинних документів застосовуються для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача. Пунктом 10.2 цього наказу визначено, що загальновиробничі витрати розподіляються на кожен вид продукції з використанням бази розподілу (пропорційно маржинального прибутку, визначеної як різниця ціни продукту і прямих витрат) при нормальній виробничій потужності.

Позивачем згідно пункту 20 Положення (Стандарт) Бухгалтерського Обліку 19, закріплений у наказі Про облікову політику підприємства №1 від 01.01.2008 року, обраний спосіб оцінки вибуття запасів по методу ФІФО, який базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони потрапили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються по собівартості перших за часом надходження запасів.

Розмір фактично списаних матеріальних витрат у собівартість за кожний звітний період (місяць, квартал, рік тощо), що регламентовано Положенням про Предельно допустимые нормы естественной убыли и технологических потерь при производстве ЛКМ , затвердженого наказом від 01.10.2010р. №47/1-СП, не перевищує норм списання сировини та не порушує порядку обліку собівартості. Витрати знаходяться у межах гранично допустимих технологічних втрат (копія положення наявна в матеріалах справи).

Під час перевірки завищення граничних норм списання витрат відповідачем не було виявлено.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не було доведено що зазначені витрати не пов'язані з господарською діяльністю.

Колегія суддів з зазначеним погойдується, оскільки у відповідності із Законом України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні , Податковим кодексом України, внутрішніми стандартами підприємства аналітична інформація з формування собівартості виготовленої та реалізованої продукції в розрізі кожного звітного місяця, в тому числі і по окремим видам продукції, була надана на перевірку в формі бухгалтерських регістрів, первинних документів, звітів та розрахунків, а саме: головні книги, обігово-сальдові відомості, журнали-ордери та аналітичний облік до відповідних рахунків та бухгалтерських проводок, договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, банківські виписки, первинні документи на оприбуткування ТМЦ, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, штатний розклад працівників, табель обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної платні, відомості нарахування амортизації, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи, акти списання паливно-мастильних матеріалів та ін.

Недоліків у складанні первинних документах під час перевірки не виявлено.

Відповідно пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податковго кодексу України, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Щодо віднесення до витрат послуг з постачання електроенергії, то колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи містять договір комісії з Державним підприємством Науково-дослідне об'єднання Павлоградський хімічний завод , копії звітів комісіонера, копії актів виконаних робот, копії податкових накладних, виписку по рахунку щодо сплати за договором.

За надані послуги позивач розрахувався в повному обсязі, отримання електроенергії так і сплата за її користування має в'язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0000372202.

Проте, постанову суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, оскільки зробивши висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 №0000372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480650грн. основного платежу та 240325 грн. штрафних санкцій, суд в резолютивній частині постанови зазначив про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 №0000362202.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 №0000362202 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 412282грн. основного платежу та 206291грн. штрафних санкцій, то колегія суддів вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 112738грн. внаслідок списання сировини не в господарській діяльності, відповідно до абзаці г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

В цій частині податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 №0000362202 підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було доведено що зазначені витрати не пов'язані з господарською діяльністю.

Матеріалами справи було підтверджено розмір фактично списаних матеріальних витрат у собівартість та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, відтак позивачем не був зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до абзаці г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ на суму 299844грн. по взаємовідносинам з ДП НВО ПХЗ , то колегія суддів також вважає, що в цій частині податкове повідомлення-рішення №0000362202 підлягає скасуванню.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ Софрахім 15.08.2012 було укладено договір комісії з Державним підприємством Науково-дослідне об'єднання Павлоградський хімічний завод .

На підтвердження виконання цієї угоди позивачем надано копії звітів комісіонера, копії актів виконаних робот, копії податкових накладних, виписку по рахунку щодо сплати за договором.

ДП Науково-дослідне об'єднання Павлоградський хімічний завод надавались послуги з розрахунку за отримані позивачем енергоресурси з ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго та КП Павлоградводоканал .

Фактичне виконання угоди з ДП Науково-дослідне об'єднання Павлоградський хімічний завод підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження висновків акту перевірки стосовно того, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отримання податкової вигоди контрагентами-посередниками, які не виконують податкових зобов'язань.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що в доводах апеляційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зазначено лише про встановлення перевіркою заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та неправомірного формування податкового кредиту.

З огляду на те, що ч. 1 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та те, що відповідачем доказів на підтвердження правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень не надано, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Софрахім задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Софрахім до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 №0000362202 та №0000372202.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник