Ухвала

від 21.12.2010 по справі 2а-1999/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 р. Справа № 43082/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА

25.02.2009 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року по грудень 2007 року включно, в сумі 2733,30 грн., відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2009 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07 по 31.12.2007 року та стягнуто 703,87 грн. підвищення до пенсії за вказаний період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, судом вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог за період 01 січня - 31 грудня 2006 року.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 09.07-31.12.2007 року.

Неврахування наведеного судом першої інстанції є підставою для скасування його постанови.

Водночас позовна вимога за період 01.01-09.07.2007 року не підлягає задоволенню, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а тому його дії є правомірними.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача стягнути конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 202 п.4, 205 ч. 2, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2009 року у справі № 2-а-1999/09 - скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_3