Ухвала

від 22.12.2010 по справі 2а-3682/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 р. Справа № 36206/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

04.10.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивував тим, що з 16.09.1994 року по даний час він проходить службу в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України. 28.08.2009 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку із заявою щодо призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Рішенням комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України №113 від 27.11.2009 року Пенсійного фонду України у м.Луцьку йому відмовлено.

Просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку у задоволенні його заяви від 28.08.2009 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» незаконними. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку задовольнити його заяву від 28.08.2009 року та призначити і виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Пpo прокуратуру» (надалі по тексту Закону) з дати подання заяви про призначення даного виду пенсії, тобто з 28.08.2009 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинській області у задоволенні заяви від 28 серпня 2009 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», - протиправними. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області призначити і виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дати подання заяви про призначення пенсії, тобто з 28 серпня 2009 року.

Не погодившись із постановою її оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції виносячи рішення не врахував того, що частиною 9 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що військовим прокурорам і слідчим військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців. Таким чином, судом першої інстанції при винесенні постанови не було враховано те, що необхідною умовою призначення пенсії за вислугу років в органах прокуратури є звільнення з військової служби.

Крім того, зазначило, що позивачем по справі було пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років було прийняте 28.08.2009 року, а позов до суду було подано у вересні 2010 року. Пунктом 1 ст.99 Кодексу Адміністративного судочинства України, передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виносячи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що загальний страховий стаж ОСОБА_3 становить 24 роки 1 місяць 27 днів, з них: з 10.05.1985 року по 13.05.1988 року - строкова військова служба - 3 роки 4 дні (а.с.6); з 01.09.1988 року по 28.06.1993 року - навчання в Українській юридичній академії (спеціальність «Правознавство») - 2 роки 4 місяці 28 днів (а.с.5); з 29.07.1993 року по 02.09.1994 року та з 16.09.1994 року по 19.06.2002 року - робота на посаді слідчого (старшого слідчого) у військовій прокуратурі Західного регіону України - 8 років 10 місяців 08 днів - зараховується до стажу роботи за вислугу років; з 20.06.2002 року по 28.08.2009 року на посаді прокурора (старшого прокурора) у військовій прокуратурі Західного регіону - 7 років 02 місяців 10 днів (а.с.7-13).

Відповідно до рішення комісії Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку № 113 для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 27.11.2009 року, ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки заявник не звільнений з військової служби, яку проходить у військовій прокуратурі Західного регіону.

Згідно ч. 5,7,9 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

За таких обстави, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу по справі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» - порушено права ОСОБА_3 на одержання державної пенсії.

У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Що стосується покликання апелянта по справі, що позивачем по справі було пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років було прийняте 28.08.2009 року, а позов до суду було подано у вересні 2010 року, слід зазначити наступне.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні пенсії згідно рішення комісії Управління пенсійного фонду України від 27.11.2009 року, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою на дії Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області 04.10.2010 року.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно було враховано, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом 04.10.2010 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196 ч.4, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2а-3682/10 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 27.12.2010 року.