Рішення

від 27.10.2015 по справі 922/5066/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р.Справа № 922/5066/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний комунальний навчально-виховний виробничий комплекс Дзержинського району м. Харкова до 1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Графіка - Харків", м. Харків про визнання недійсним договору, припинення зобов'язання та повернення майна за участю :

прокурора: Размєтаєва А.С., посвідчення № 009193 від 13.10.2012 р.; ОСОБА_1, посвідчення № 009651 від 15.10.2012 р.;

представика позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01-27/1014-15 від 07.07.2015 р.;

представника 3-ї особи: ОСОБА_3, директор;

представника відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради): ОСОБА_4, довіреність № 82 від 12.01.2015 р.;

представника відповідача (ТОВ «Графіка-Харків»): не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Графіка-ХарківВ» - про визнання недійсним договору оренди від 02.03.2006 № 2671 (в редакції від 01.01.2012 р.), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Графіка-ХарківВ» ; припинення зобов'язань за договором оренди від 02.03.2006 р. № 2671 на майбутнє; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю В«Графіка-ХарківВ» звільнити нежитлові приміщення площею 225 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Новгородська, 1 (вартістю 682450,00 грн.), та повернути їх Державному навчально-виховному виробничому комплексу Дзержинського району м. Харкова. Окрім того, прокурор просить суд покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано використанням переданого на підставі договору оренди від 02.03.2006 №2671 приміщення не за цільовим призначенням, що є порушенням, на думку прокурора, ст. 63 Закону України В«Про освітуВ» .

Прокурори в судовому засіданні 27.10.2015 р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2015 р. підтримав заяву про відмову від позову.

Представник відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради) заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що спірний договір було укладено уповноваженими на те представниками сторін та у визначеному порядку; спірне приміщення не можна вважати об'єктом освіти, воно не могло використовуватись у навчальній діяльності, оскільки є цокольним, не має вікон; в 1996 року спірним приміщенням на аналогічних умовах користувалось інше підприємство - фірма «Графіка-М»; вимога про повернення спірного приміщення навчальному закладу, а не орендодавцю чи балансоутримувачу є безпідставною; підтримала заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач (ТОВ В«Графіка-ХарківВ» ) правом на участь у судовому засіданні 27.10.2015 р. не скористався, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву (вх.№ 41766 від 15.10.2015 р., арк.с. 86) повідомив, що він орендує приміщення на підставі спірного договору, спірне приміщення є цокольним, не має вікон, тому мало придатне для навчального процесу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державний комунальний навчально-виховний виробничий комплексу Дзержинського району м. Харкова) в судовому засіданні 27.10.2015 р. пояснила, що приміщення, частина якого передана в оренду за спірним договором, використовується для навчального процесу Державним комунальним навчально-виховним виробничим комплексом Дзержинського району м. Харкова; спірне приміщення фактично навчальним закладом не використовувалось, у зв'язку з чим його було передано в оренду; заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що доходи від орендних платежів за спірним договором є джерелом фінансування спірного навчального закладу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурорів, представників позивача, відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

02 березня 2006 року (з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2012 р.) між Управлінням майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (як орендодавцем) та ТОВ «Графіка-Харків» (як орендарем) було укладено договір № 2671 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 255,00кв.м. (майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 1 та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (балансоутримувач).

В п. 1.2 договору оренди (з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2012 р.) сторони дійшли згоди, що майно передається в оренду з метою використання під офіс - 235,6 кв.м, місця спільного користування - 19,4 кв.м.

01 січня 2012 року обумовлене договором оренди приміщення було фактично передано орендарю в користування (акт прийму-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2012 р., арк.с. 22).

Відповідно до даних ЄДРПОУ та Статуту Державного комунального навчально-виховного виробничого комплексу Дзержинського району м. Харкова, у вказаному приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 1 (частина якого передана в оренду на підставі договору оренди), зареєстровано та фактично знаходиться Державний комунальний навчально-виховний виробничий комплекс Дзержинського району м. Харкова.

Як свідчать положення п.п. 1.4 Статуту Державного комунального навчально-виховного виробничого комплексу Дзержинського району м. Харкова, засновником останнього є Міністерство освіти і науки України в особі представництва Фонду державного майна України в м. Харкові, міський відділ освіти та Дзержинська районна рада.

Головною метою Державного комунального навчально-виховного виробничого комплексу Дзержинського району м. Харкова є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти (п. 1.5 Статуту).

Державний комунальний навчально-виховний виробничий комплекс Дзержинського району м. Харкова у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими нормативно-правовими актами, власним Статутом (п. 1.7 Статуту).

Прокурор вважає, що вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 63 Закону України «Про освіту», оскільки відповідне приміщення використовується не за призначенням.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Досліджуючи питання відповідності спірного договору оренди вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про освіту» встановлено, що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Як встановлено судом, приміщення, частина якого передана в оренду за спірним договором, є об'єктом комунальної власності, а також використовується навчальним закладом - Державним комунальним навчально-виховним виробничим комплексом Дзержинського району м. Харкова - для забезпечення навчального процесу.

Частиною 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до п. 1.5, 1.7 Статуту Державний комунальний навчально-виховний виробничий комплекс Дзержинського району м. Харкова у своїй діяльності керується, зокрема, Законом України «Про освіту», а головною метою Державного комунального навчально-виховного виробничого комплексу Дзержинського району м. Харкова - є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується під розміщення офісу, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», призначенню відповідного приміщення.

Про неможливість передачі в оренду обумовленого спірним договором приміщення під офіс також свідчить те, що відповідно до п. 3.19 Державних санітарних правил і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України N 63 від 14.08.2001, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», а отже позовні вимоги в частині визнання його недійсним є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, зважаючи що позовні вимоги в частині припинення зобов'язання за спірним договором та зобов'язання ТОВ «Графіка-Харків» звільнити відповідне нежитлове приміщення та повернути навчальному закладу, є похідними від позовних вимог про визнання договору оренди недійсним, відповідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Посилання відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради) на укладення спірного договору в межах наданих йому повноважень та у передбаченому порядку, не мають під собою юридичного навантаження для даної справи, оскільки підставою для визнання договору недійсним є інші обставини, ніж обставини порядку його укладення та правомочності представників сторін.

Факт перебування приміщення в оренді іншого суб'єкта (фірми «Графіка-М») до укладення спірного договору також не спростовує висновки суду щодо недійсності спірного договору.

Безпосереднє невикористання навчальним закладом переданого за спірним договором приміщення не свідчить про неналежність цього приміщення до об'єкту освіти та не позбавляє його спеціального статусу, як приміщення навчального закладу, як на те посилається Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради. Окрім того, технічна, санітарна тощо неможливість використання даного приміщення саме для забезпечення навчального процесу сторонами не обґрунтована та не доведена. Надані учасниками судового процесу пояснення, що відповідне приміщення є цокольним, не містить вікон - про відповідні обставини не свідчить.

Посилання відповідача на безпідставність позовної вимоги про повернення спірного приміщення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державному навчально-виховному виробничому комплексу Дзержинського району м. Харкова), а не орендодавцеві (самому відповідачу) чи балансоутримувачу (позивачу) є безпідставними, оскільки навчальний заклад знаходиться в правовому зв'язку з балансоутримовачем та безпосередньо використовує приміщення, частина якого передана в оренду за спірним договором, для навчального процесу.

Суд відхиляє заперечення відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради) на можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі з огляду на положення ч. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 за N 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", оскільки нормативним актом вищої юридичної сили (частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту") прямо заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням.

Посилання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державного комунального навчально-виховного виробничого комплексу Дзержинського району м. Харкова) як на підставу для відмови у позові на скрутне матеріальне становище, на потребу у коштах, що надходять від оренди - позбавлені фактичного та правового підгрунтя. Крім того, відповідно до п. 6.2 Статуту навчальний заклад фінансується з коштів засновника, місцевого бюджету, за надання платних послуг, від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень тощо.

Розглядаючи заяву позивача про відмову від позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За результатами розгляду даної справи, судом встановлено невідповідність спірного договору ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту».

Отже, користування спірним приміщенням відповідачем (ТОВ «Графіка-Харків») без достатньої правової підстави у зв'язку з недійсністю спірного договору є порушенням прав і охоронюваних законом інтересів власника цього приміщення - територіальної громади міста Харкова.

За таких обставин, прийняття відмови позивача від позову може порушити вказані інтереси.

З огляду на наведене, суд не приймає відмову позивача від позову.

Розглядаючи заяву відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради) про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Вказана заява обґрунтована тим, що приміщення за спірним договором було передано в користування 02.03.2006 році, тому саме з цієї дати має обчислюватися строк позовної давності.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З приводу застосування вимог чинного законодавства щодо перебігу строку позовної давності в абз. 2 п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Прокурор дізнався про укладення спірного договору в результаті виконання доручення прокуратури Харківської області № 08-636вих15 від 27.05.2015 р.

Отже, строк позовної давності за позовом прокурора у даній справі є не пропущеним, а заява відповідача (Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради) про застосування строків позовної давності - не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн. покладаються на відповідачів.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 63 Закону України «Про освіту», ст.ст. 11, 203, 215 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 27, 29, 32-34, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди від 02.03.2006 № 2671 (в редакції від 01.01.2012 р.), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Графіка-ХарківВ» (61166, м. Харків, пр. Леніна, 23, к. 3, код ЄДРПОУ 14338731).

Припинити зобов'язання за договором оренди від 02.03.2006 р. №2671 на майбутнє.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю В«Графіка-ХарківВ» (61166, м. Харків, пр. Леніна, 23, к. 3, код ЄДРПОУ 14338731) звільнити нежитлові приміщення площею 225 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Новгородська, 1 (вартістю 682450,00 грн.), та повернути їх Державному комунальному навчально-виховному виробничому комплексу Дзержинського району м. Харкова (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 1, код ЄДРПОУ 23907375).

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Державного бюджету (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654; банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області; код банку отримувача (МФО) 851011; рахунок отримувача 31215206783003; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Графіка-ХарківВ» (61166, м. Харків, пр. Леніна, 23, к. 3, код ЄДРПОУ 14338731) на користь Державного бюджету (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654; банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області; код банку отримувача (МФО) 851011; рахунок отримувача 31215206783003; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_5