Постанова

від 28.10.2015 по справі 2а-2255/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 876/9704/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таній» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Таній» (далі - ТОВ «Таній») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному р-ні) від 26.02.2009 року:

№0000462302/0/5716 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) у сумі 619916,00 грн., з яких 516597,00 грн. за основним платежем та 103319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000472302/0/5716 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 616126,50 грн., з яких 410751,00 грн. за основним платежем та 205375,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 2а-2255/09/1370 позов було задоволено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ДПІ у Залізничному р-ні, який у апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «Таній».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ у Залізничному р-ні було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Таній» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року (акт від 12.02.2009 року №215/23-2/25225007), під час якої було встановлено заниження ТОВ «Таній» податкового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на 516597,00 грн. за ІІІ квартал 2008 року.

Окрім того, перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів в сумі 413277,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 410757,00 грн. у ІІІ кварталі 2008 року.

При цьому перевіркою виявлено, що позивач здійснював операції з оптової закупівлі сільськогосподарської продукції (ріпаку) та оплати послуг за зберігання, очистку, сушку даної продукції з ТОВ «Тайм», ТОВ «Обабіч», ПП «Солітон» на умовах ЕХW - склад продавця. Однак, у ТОВ «Таній» транспортні засоби не числяться, під час перевірки підприємством не надано первинних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від постачальників (шляхових листів, товаро транспортних накладних, договорів та актів виконаних робіт по транспортуванню товару). На письмову вимогу про надання документів від 05.02.2009 року не надано транспортні документи, сертифікати якості, складські квитанції або прості чи подвійні складські свідоцтва, книгу реєстрації доручень.

Відтак, на переконання апелянта, договори на купівлю сільськогосподарської продукції, укладені з ТОВ «Тайм» № 1 від 03.07.2008 року, ТОВ «Обабіч» № 18 від 29.08.2008 року, ПП «Солітон» № 17/08 від 18.07.2008 року не спричинили реального настання правових наслідків, господарські операції безпідставно віднесені позивачем до складу валових витрат, оскільки інформація, зазначена в первинних документах (накладні та податкові накладні), про їх здійснення є недостовірною.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ «Таній» відмовити.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ТОВ «Таній», суд першої інстанції виходив із того, що укладені між позивачем та ТОВ «Тайм» (№ 1 від 03.07.2008 року), ТОВ «Обабіч» (б/н від 20.08.2008 року), ПП «Солітон» (№ 17/08 від 18.07.2008 року) договори за своєю правовою природою є консенсуальним і перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається без фактичної передачі товару покупцю.

Оплата за отриману продукцію позивачем проведена у безготівковій формі. Окрім того, позивачем надано докази зберігання товарів на складі та подальшої їх реалізації.

Відповідно до долучених позивачем до матеріалів справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Тайм», ТОВ «Обабіч», ПП «Солітон» були зареєстровані у вказаному реєстрі станом на період господарських взаємовідносин між ними та позивачем.

Тому доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2, п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак, обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості доводів податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Тайм», ТОВ «Обабіч», ПП «Солітон», а отже про безпідставність відображення їх наслідків у своєму податковому обліку та податковій звітності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Залізничному р-ні було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Таній» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, про що складено акт від 12.02.2009 року №215/23-2/25225007.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем було укладено угоду від 20.08.2008 року з ТОВ ВКФ «Обабіч» на придбання 20+ т ріпаку на умовах EXW-склад продавця.

Окрім того, ТОВ «Таній» було укладено договір № 1 від 03.07.2008 року з ТОВ «Тайм» на придбання 603,991 т ріпаку та договір № 17/08 від 18.07.2008 року з ПП «Солітон» на придбання 1650,8 т ріпаку і 93,697 т ячменю на таких же умовах.

Згідно із правилами Інтеркомерс 2000 умови поставки EXW - склад продавця означають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по постачанню, коли надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві.

З огляду на викладене обов'язок по забезпеченню транспортування придбаного товару покладається на покупця, тобто на ТОВ «Таній».

Податковим органом у ході перевірки безспірно встановлено, що у ТОВ «Таній» відсутні необхідні транспортні засоби.

Окрім того, позивачем не було надано жодного первинного документу на підтвердження факту транспортування товару від постачальників (шляхові листи, товаро транспортні накладні, договори на перевезення, акти виконаних робіт по транспортуванню товару).

Також позивачем під час перевірки не було надано на вимогу податкового органу сертифікати якості, складські квитанції або прості чи подвійні складські свідоцтва, книгу реєстрації доручень.

Разом із тим, відповідно до п.2.3 договорів на зберігання сільськогосподарської продукції № 01-05-07/07 від 05.07.2007 року з ВАТ «Острозьке ХПП» та № 1 від 14.07.2008 року з ВАТ «Бродівське ХПП» сільськогосподарська продукція приймається на зберігання згідно із транспортними документами та сертифікатом якості, у підтвердження приймання продукції або її частини виконавець видає замовнику складську квитанцію або просте чи подвійне складське свідоцтво.

Фактична кількість товару, відповідно до вимог п. 3.4. договорів, укладених з постачальниками сільськогосподарської продукції, визначається згідно із заліковою вагою, вказаною у складській квитанції на товар, виданої елеватором.

Однак, у позивача відсутні докази передачі ВАТ «Острозьке ХПП» та ВАТ «Бродівське ХПП» сільськогосподарської продукції, що була придбана у ТОВ «Тайм», ТОВ «Обабіч», ПП «Солітон», а отже і докази саме її подальшої реалізації із цих підприємств.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що наведені вище обставини у своїй сукупності давали податковому органу достатні підстави для висновку про безтоварність (нереальність) господарських операцій між ТОВ «Таній» із ТОВ «Тайм», ТОВ «Обабіч», ПП «Солітон» та протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат витрат за операціями, які проведені на підставі безтоварних договорів, а також віднесення ним до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за такими операціями.

Відтак, належні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному р-ні від 26.02.2009 року № 0000462302/0/5716 та № 0000472302/0/5716 відсутні.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 2а-2255/09/1370 та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Таній» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.П.Сеник

ОСОБА_2

Постанова у повному обсязі складена 30 жовтня 2015 року.