Постанова

від 22.09.2015 по справі 823/1815/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укргазбанк» до реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Реєстраційна служба), треті особи: ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Трейд ЛТД» (далі - ТОВ) ОСОБА_10, Тальнівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області (далі - ОДПІ), про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати неправомірними дії посадових осіб Реєстраційної служби щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису від 14 травня 2014 року № 101 417 200 120 000 20 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ, зареєстрованого Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 13 жовтня 2004 року, ідентифікаційний код 332 101 50;

- відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ;

- зобов'язати Реєстраційну службу внести до ЄДР запис про відміну державної реєстрації припинення ТОВ.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2014 року позов задовольнив. Київський апеляційний адміністративний суд погодився з правовим висновком суду першої інстанції й ухвалою від 20 листопада 2014 року залишив рішення цього суду без змін.

Суди встановили такі обставини.

ТОВ як юридична особа було зареєстровано 13 жовтня 2004 року.

9 червня 2005 року ПАТ «Укргазбанк» і ТОВ, керівником якого був ОСОБА_10, уклали кредитний договір № 15-10/05, за умовами якого банк відкрив ТОВ відкличну кредитну лінію для поповнення обігових коштів у сумі 600 000 грн зі сплатою 23,5 відсотка річних за користування кредитом.

7 жовтня 2011 року господарський суд Черкаської області постановив рішення про стягнення з ТОВ заборгованості за цим договором, яка на час вчинення оскаржених дій не була сплачена.

Відповідно до інформації про банківські рахунки ТОВ має незакриті рахунки в цій банківській установі.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2010 року за заявою ОДПІ постановив рішення про припинення юридичної особи ТОВ, копію якого направив державному реєстратору Реєстраційної служби для виконання обов'язків, визначених статтею 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755-ІV).

Наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення ТОВ державний реєстратор вніс до ЄДР запис щодо цього рішення та виконав інші дії, передбачені статтею 38 Закону № 755-ІV. Також вніс запис, в якому вказав, що ОСОБА_10 як керівник ТОВ є головою комісії (ліквідаційної комісії) з припинення ТОВ.

Відповідно до статті 38 1 Закону № 755-ІV на підставі судового рішення від 3 червня 2010 року державний реєстратор Реєстраційної служби 14 травня 2014 року за № 101 417 200 120 000 20 вніс до ЄДР відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ.

Державна реєстрація припинення ТОВ проводилася на підставі викривленої інформації про номер судової справи, який на копії судового рішення про припинення юридичної особи ТОВ не відповідав номеру самої справи; недійсних довідок управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та ОДПІ, а також за наявності боргового зобов'язання ТОВ перед банківською установою, про яку ОСОБА_10 як ліквідатор знав, але не повідомив державного реєстратора Реєстраційної служби.

Вищий адміністративний суд України погодився із обсягом і характером обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та їх правовою оцінкою й ухвалою від 5 лютого 2015 року залишив ці рішення без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування цим судом частини другої статті 38 1 Закону № 755-ІV та статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК) у подібних правовідносинах. Просить скасувати зазначені вище рішення судів та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Вважає, що між ПАТ «Укргазбанк» і державним реєстратором Реєстраційної служби не виникло жодних правовідносин, оскільки відповідно до статті 38 1 Закону № 755-IV ПАТ мав час та можливість надіслати заперечення щодо здійснення спрощеної процедури державної реєстрації припинення ТОВ, однак цього не зробив. Державний реєстратор діяв правомірно і на підставі необхідних і достатніх документів відповідно до встановленої процедури провів державну реєстрацію припинення ТОВ.

Як на приклад неоднакового правозастосування заявник посилається на судові рішення Вищого адміністративного суду України від 13 травня і 12 червня 2014 року (справи №№ К/800/25005/14, К/9991/71450/11 відповідно), у яких цей суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно, застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація припинення юридичної особи, за обставин, зазначених вище, не може вважатися такою, що проведена з дотриманням порядку та умов, передбачених статтею 38 1 № 755-IV, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці правовідносини.

У судових рішеннях, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновків про таке:

В ухвалі від 13 травня 2014 року (справа № К/800/25005/14) зазначено, що положення статті 38 1 Закону № 755-IV застосовані правильно, оскільки ліквідаційна комісія не знала про кредиторську заборгованість юридичної особи перед банком, а сам банк упродовж трирічного строку з дати опублікування в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи не подав повідомлення про її кредиторську заборгованість. Понад те, у цій справі не були встановлені обставини, які стали підставами скасування державної реєстрації припинення ТОВ.

В ухвалі від 12 червня 2014 року (справа № К/9991/71450/11) Вищий адміністративний суд України зазначив, що Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація 20 червня 2006 року внесла до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України запис про припинення приватного підприємства без урахування та задоволення кредитних вимог фізичної особи про відшкодування моральної шкоди, присудженої до сплати приватному підприємству за рішенням суду від 19 квітня 2006 року. У цій справі касаційний суд та суди попередніх інстанцій посилалися на статтю 60 ГК, але не посилалися (не застосовували) положень статті 38 1 Закону № 755-IV.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дає підстави вважати, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють процес проведення процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, яке зумовлене різними за змістом та характером фактичними обставинами справ. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви

ОСОБА_10 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.В. Кривенко В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін О.О. Терлецький