Рішення

від 23.10.2015 по справі 922/5335/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2015 р.Справа № 922/5335/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПОСЕЙДОН", м. Харків до ТОВ "Адмінбудсервіс", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 208 166,26 грн. ТОВ "Адмінбудсервіс", м. Харків ТОВ "Будівельна компанія "Посейдон", м. Дніпропетровськ визнання недійсним договору відступлення права вимоги за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діють на підставі довіреності б/н від 06.10.2015 року;

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, довіреність № 1 від 03.01.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю"Будівельна компанія "ПОСЕЙДОН" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Адмінбудсервіс" суму боргу за договором підряду №11 від 03.09.12р. у розмірі 272356,21 грн., яка складається з: сума основного боргу - 178379,36 грн., сума інфляційних нарахувань - 85023,15 грн., сума 3% річних від суми боргу - 8953,70 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

07.10.2015 року представником ТОВ "Адмінбудсервіс" 07.10.2015 року було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Ерго-Тех" та ТОВ "Фандрев".

Суд, розглянувши дане клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки рішення по даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки цих осіб, тому законних підстав для задоволення цього клопотання суд не бвачає.

07.10.15р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.10.15р. до 14:00.

Ухвалою суду від 15.10.15р. було прийнято та задоволено заяву (вх. №41805 від 15.10.15р.) представника ТОВ "Будівельна компанія "Посейдон", в якій він просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМІНБУДСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" суму боргу за Договором підряду №11 від 03.09.2012 року у розмірі 208 166,26 (двісті вісім тисяч сто шістдесят шість гривень 26 копійок) грн., яка складається з наступного: основна сума боргу по ОСОБА_2 приймання виконаних робіт за грудень 2012 року на загальну суму 114189,41 грн. грн.; сума інфляційних втрат - 85023,15 грн.; сума 3% річних від суми боргу - 8953,70 грн.

22.10.15р. ТОВ "Адмінбудсервіс" звернулось до господарcького суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги №1 від 29.04.14р., укладеного між ТОВ Будівельною компанією "Посейдон" та ТОВ "Фандрев".

Ухвалою суду від 22.10.15р. було прийнято зустрічний позов ТОВ "Адмінбудсервіс" до ТОВ "БК "Посейдон" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги для спільного розгляду з первісним позовом.

23.10.15р. представник позивача за первісним позовом надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи, а саме докази направлення претензії, акту звірки, акту виконаних робіт та рахунку на адресу ТОВ "Адмінбудсервіс".

Представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) в судовому засіданні 23.10.15р. підтримав первісні позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні 23.10.15р. заперечував проти первісних позовних вимог, підтримав зустрічну позову заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

29 квітня 2014 року між ТОВ компанія "Фандрев" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) №1.

Відповідно до умов вказаного Договору Цедент передає Цесеонарію права первісного кредитора за договором підряду №11 від 03.09.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія "Фандрев" (Підрядник), Відповідачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМІНБУДСЕРВІС" (Замовник).

Таким чином, право вимоги первісного кредитора за Договором підряду №11 від 03.09.2012 року перейшло до ТОВ "БК "Посейдон".

03 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія "Фандрев" (Підрядник), та Відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМІНБУДСЕРВІС" (Замовник), було укладено договір підряду №11.

Згідно з умовами Договору підряду: Замовник доручає Підряднику, а Підрядник виконує на свій ризик власними силами та методами роботи по виробництву промислової бетонної підлоги на "Адміністративно - складському комплексі", що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект 50 років СРСР, 2-К, передає Замовнику виконані роботи, а Замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору підряду договірна ціна робіт становить суму 624326,75 грн., в т.ч. ПДВ - 104054,46 грн., яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.3.1. Строк виконання робіт становить 30 календарних днів від дати перерахування на розрахунковий рахунок Підрядника авансового платежу відповідно с 5.1. Договору або з моменту передачі Замовником усіх необхідних матеріалів (ОСОБА_2 приймання - передачі матеріалів).

Відповідно до п.5.1. Договору підряду Замовник оплачує вартість робіт у 2 етапи:

А) аванс в розмірі 50% від договірної ціни на придбання матеріалів після підписання Договору;

Б) остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів після підписання ОСОБА_2 приймання - передачі виконаних робіт.

У випадку передачі Замовником Підряднику матеріалів, аванс згідно підпункту "А" пункт 5.1. даного Договору, Замовником не оплачується і проводиться оплата виконаних робіт відповідно до підпункту "Б" п. 5.1. даного Договору.

Судом встановлено, що сторонами було підписано ОСОБА_2 приймання виконаних робіт за грудень 2012 року за вищевказаним договором на загальну суму 114189,41 грн.

ТОВ "Адмінбудсервіс" не виконав вимоги п. 5.1 договору підряду №11 від 03.09.2012 року щодо сплати за ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на загальну суму 114189,41 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи замовник прийняв виконані роботи підрядником, а відповідач не сплатив 114189,41 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду документу, який би підтверджував сплату заборгованості, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 114189,41 грн. заборгованості правомірними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8953,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 85023,15грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.2. договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 29 квітня 2014 року, крім передачі права вимоги оплати за зобов'язанням, до Цесіонарія переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 8953,70 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 85023,15 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 85023,15 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги ТОВ "Будівельної компанії "Посейдон" щодо первісного позову є законними та обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.44, 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати по заявленому первісному позову покладаються на ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС" повністю.

Щодо заявлених ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС" зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.04.14р. №1 укладеного між ТОВ "БК "Посейдон" та ТОВ "Фандрев", суд зазначає наступне.

29 квітня 2014 року між ТОВ компанія "Фандрев» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) №1.

Відповідно до умов вказаного Договору Цедент передає Цесеонарію права звісного кредитора за договором підряду №11 від 03.09.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія "Фандрев" (Підрядник), Відповідачем, та Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМІНБУДСЕРВІС" (Замовник).

Таким чином, право вимоги первісного кредитора за Договором підряду №11 від 03.09.2012 року перейшло до ТОВ "Посейдон".

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС" в обгрунтування вимог зустрічного позову посилається на постанову Верховного Суду України від 2 жовтня 2012 р. у справі № 3-42гс12, де зазначається, що відповідно до статей 512, 514 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Представник ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС" в зустрічній позовній заяві посилається на те, що у ТОВ "ФАНДРЄВ" не існувало дійсної вимоги до ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС" на момент укладення договору відступлення права вимоги від 29 квітня 2014 р.

Проте, матеріали справи свідчать про протилежне, а саме наявність у ТОВ "ФАНДРЄВ" дійсної вимоги до ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС", яка існувала на момент переходу цих прав (на момент укладення договору відступлення права вимоги від 29 квітня 2014 р.), що зокрема підтверджується: підписаним обома сторонами актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 року на загальну суму 114 189,41 грн.

Стосовно інших доводів ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС", які були викладені в зустрічній позовній заяві, то суд приходить до висновку, що вони не знайшли свого документального підтвердження та не були достатньо обгрунтовані, тому відхиляються судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПУ України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки тягар доказування по зустрічному позову покладається саме на ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС", то саме ця особа повинна довести ті обставини (аргументи), на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Не довівши суду об'єктивного зв'язку між змістом аргументів (посилань) та самими фактами, існуючими на момент розгляду справи, суд не приймає такі посилання ТОВ "АДМІНБУДСЕРВІС", як достатні для задоволення зустрічної позовної заяви.

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічних вимог щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.04.14р. №1 укладеного між ТОВ "Посейдон" та ТОВ "Фандрев", а тому в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44-49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати за зустрічним позовом залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 203, 207, 215, 509, 516, 518, 526, 598, 610-612, 625, 843-844, 853, 882 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст.1,4,12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою Відповідальністю "АДМІНБУДСЕРВІС" (ЄДРПОУ 33606885, Свідоцтво: ПДВ № 100284763, ІПН 336068820320 адреса: 61162, м. Харків, просп. П'ятдесятиріччя СРСР, 2-к) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПОСЕЙДОН" (ЄДРПОУ 34919047, 52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Шосейна, 78) основну заборгованість в сумі 114189,41 грн., 3% річних в сумі 8953,70 грн., інфляційні втрати в сумі 85023,15 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3122,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 28.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4