Рішення

від 16.10.2015 по справі 925/2081/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2015 р. Справа № 925/2081/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс» про стягнення 100000 грн.

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 13 по 16 жовтня 2015 року.

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс» 100000 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу частини комплексу нежитлових приміщень.

Позов мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 року за умовами якого позивач продав, а відповідач придбав частину комплексу нежитлових приміщень, проте відповідач не в повному обсязі розрахувався із позивачем за придбані об'єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 року в задоволенні позову було відмовлено повністю. Стягнуто із відкритого акціонерного товариства Чигиринське районне об'єднання «Агропроммехнізація» 2000,00 грн. судового збору в доход державного бюджету України через місцевий (з місцезнаходженням відповідача) орган державної податкової служби.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора відкритого акціонерного товариства Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 у справі № 925/2081/14 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» задоволено частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 925/2081/14 скасовано. Справу № 925/2081/14 передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При прийнятті постанови суд касаційної інстанції, вказав на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 43,83 Господарського процесуального кодексу України та зазначила наступні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції:

судами в рішенні та постанові, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не встановлено: чи були фактично позивачем направлені на адресу відповідача вказані рахунки; не встановлений зміст вказаних рахунків позивача; підстави їх виставлення відповідачу, не з'ясовано за які індивідуально визначені будівлі та споруди відповідачем здійснювались авансові платежі;

в порушення вимог ст.ст. 43,84 ГПК України та ст. 601 ЦК України, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові не надали належної правової оцінки вказаному акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.06.2010, зокрема, не встановили чи є дані вимоги однорідними;

в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, відсутній правовий аналіз, не зазначено норм чинного законодавства, якими суд другої інстанції керувався, приймаючи оскаржувану постанову, на підставі яких вирішено спір.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.08.2015 року було прийнято до провадження справу № 925/2081/14 та призначено її до розгляду.

Представник позивача під час нового розгляду справи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача під час нового розгляду справи у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити позову. Також представник відповідача заявив про застосування до спірних правовідносин положень ЦК України про позовну давність, вказавши, що позивач пропустив цей строк.

З метою виконання вказівок суду касаційної інстанції, за наявними відповідними клопотаннями учасників процесу, ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.09.2015 року було зобов'язано сторони до дня судового засідання подати до суду рахунки-фактури від 28.05.2010 № 57 від 22.06.2010 № 70 на оплату 100000 грн. (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для приєднання до матеріалів справи).

Також, ухвалою було зобов'язано позивача до дня судового засідання подати до суду докази направлення рахунків від 28.05.2010 № 57 та від 22.06.2010 № 70 відповідачу та інформацію про те, чи існували інші договори між позивачем і відповідачем про придбання нерухомого майна.

До початку судового засідання від представника позивача надійшов лист, в якому було повідомлено з приводу того, що серед переданої ліквідатору документації ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» як оригінали, так і копії рахунків-фактур від 28.05.2010 № 57 та від 22.06.2010 № 70 на оплату 100000 грн., а також і докази їх направлення (вручення) відповідачу - ТОВ «Оріон-Гласс», були відсутні, а отже позивач їх надати не має можливості. Щодо існування інших договорів між ВАТ ЧРО «Агопроммеханізація» та ТОВ «Оріон-Гласс» про придбання нерухомого майна - у ліквідатора ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» виходячи із переданої документації - відомості відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача - ТОВ «Оріон-Гласс» надав наступні документи:

довідка від 12.10.2015 року за підписом директора ТОВ «Оріон-Гласс» ОСОБА_3, в якій зазначено з приводу того, що між ТОВ «Оріон-Гласс» та ВАТ ЧРО «Агрорпроммеханізація» 23.06.2010 року було укладено єдиний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Інших правочинів що до купівлі продажу нерухомого майна між ТОВ «Оріон-Гласс» та ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» не укладалось;

завірена копія рахунку № 57 від 28.08.2010 року (оригінал було надано для огляду) на суму 80000 грн. з урахуванням ПДВ із найменуванням товару, роботи, послуги: «Передплата за будівлі та споруди: Д-І, Е-І,Е' -І,К-2, Н-І,Р-І,С-І, Г,Л-2, Ч-І, І, Є,є,Т-1, ог № 1-7, № 9 башта»;

завірена копія рахунку № 70 від 22.06.2010 року (оригінал було надано для огляду) на суму 20000 грн. з урахуванням ПДВ із найменуванням товару, роботи, послуги: «Передплата за будівлі та споруди: Д-І, Е-І,Е' -І,К-2, Н-І,Р-І,С-І, Г,Л-2, Ч-І, І, Є,є,Т-1, ог № 1-7, № 9 башта».

Розглянувши матеріали справи за результатами нового розгляду, заслухавши пояснення та доводи представників позивача, з урахуванням вказівок наданих Вищим господарським судом України в постанові від 22.07.2015 року, суд встановив наступне.

23 червня 2010 року між ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» та ТОВ «Оріон-Гласс» був укладений договір купівлі-продажу частини комплексу за умовами якого ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» продало, а ТОВ «Оріон-Гласс» придбало у власність частину комплексу, а саме: літ. «Д-І» - площею 783,1 кв.м., літ. «Е-І», «Е' -І» - котельня, площею 160,3 кв.м., «К-2» - профілакторій, площею 783,1 кв.м., літ. «Н-І» - зварювальний цех, площею 68,0 кв.м., літ. «Р-І» - приміщення складу (модуль), площею 388,9 кв.м., літ. «С-І» - склад будматеріалів з підвалом, площею 611,1 кв.м., літ. «Г» - прохідна, літ. «Л-2» - контрольно-технічний пункт з підвалом, площею 437,8 кв.м., літ. «Ч-І» - допоміжний цех ремонтної майстерні, площею 185,1 кв.м., «І» - автозаправочна станція, літ. «Є,є» - склад АТП з прибудовою, літ. «Т-І» - киснево-наповнююча станція, площею 84,9 кв.м., № 1-7 - огорожа, № 9 - водонапірна башта, що знаходяться по вул. Кірова, 164 в м. Чигирин, Черкаської області.

Договір було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 7717.

Згідно п. 2 договору продаж зазначеної частини комплексу вчинявся за ціною 755724,05 грн., які Покупець зобов'язувався сплатити Продавцю в безготівковій формі на протязі трьох місяців з моменту оформлення договору.

Як встановлено судом, виходячи із наявних документів в матеріалах справи № 925/2081/14 та не заперечується сторонами, починаючи з 23.06.2010 були сплачені кошти в загальній сумі 655724 грн. 05 коп., а саме:

08.09.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 30000,00 грн. із призначенням платежу «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 5000.00 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією платіжного доручення № 904 від 08.09.2010 року);

24.09.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 71000,00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 11833.33 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією платіжного доручення № 1028 від 24.09.2010 року);

13.10.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 205000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.2010р. в т.ч. ПДВ 20% 3416,67грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією платіжного доручення № 1075 від 13.10.2010 року);

19.10.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 16000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 2666.67 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією банківської виписки з рахунку);

29.10.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 11500,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 1916.67 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією банківської виписки з рахунку);

16.11.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 138000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 23000.00 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією банківської виписки з рахунку);

19.11.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 15000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 2500.00 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією банківської виписки з рахунку);

30.11.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 5000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.10р. в т. ч. ПДВ 20% 833.33 грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією банківської виписки з рахунку);

17.12.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - 164224,05 грн. з призначенням платежу: «Оплата за будiвлi та споруди зг.дог.купiвлi-продажу вiд 23.06.2010р. В т.ч. ПДВ 20% 27370,68грн.» (що підтверджується наданою позивачем довідкою від 03.12.2014 року, а також поданою відповідачем копією платіжного доручення № 1085 від 17.12.2010 року).

Також, з поданих відповідачем документів судом встановлено проведення зоплати ТОВ «Оріон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» в період з 31.05.2010 по 22.06.2010 року коштів в загальній сумі 100000 грн., а саме:

31.05.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» в сумі 40000 грн. з призначенням платежу: «Авансовий платіж за будівлі та споруди зг. рах № 57 від 28.05.10р. в т.ч. ПДВ 20% 6666,67 грн.» (що підтверджується платіжним дорученням № 57 від 31.05.2010);

03.06.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» в сумі 40000 грн. з призначенням платежу: «Авансовий платіж за будівлі та споруди зг. рах № 57 від 28.05.10р. в т.ч. ПДВ 20% 6666,67 грн.» (що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 03.06.2010);

22.06.2010 року сплачено в безготівковому порядку з рахунку ТОВ «Орiон-Гласс» на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» в сумі 20000 грн. з призначенням платежу: «Авансовий платіж за будівлі та споруди зг. рах № 70 від 22.06.10р. в т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн.» (що підтверджується платіжним дорученням № 272 від 22.06.2010).

Судом встановлено, що між ТОВ «Оріон-Гласс» та ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» було підписано 24.06.2010 року акт зарахування зустрічних однорідних вимог, зі змісту якого вбачається, що Сторони склали акт про таке: « 1. Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов'язання у сумі 100000 грн., яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 на частину майнового комплексу.

2. Сторона 2 має перед Сороною 1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 100000 грн., яке виникло на підставі передплати за будівлі та споруди одержані згідно платіжних доручень № 57 від 31 травня 2010р., № 99 від 03 червня 2010р., № 272 від 22 червня 2010 р.

3. Строк виконання зобов'язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього ОСОБА_2, настав

4. Сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у п. 1 та п. 2 цього ОСОБА_2

5. Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього ОСОБА_2, у сумі 100000 грн….».

Постановою господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 року по справі № 05/5026/1809/2012 було визнано банкрутом відкрите акціонерне товариство Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (в тому числі й зобов'язання), договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд приходить до наступних висновків:

предметом договору є частина комплексу розташованого за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Кірова, 164 - тобто нерухоме майно;

договір укладався, підписувався та нотаріально посвідчувався сторонами 23.06.2010 року;

вартість нерухомого майна, яке становить собою предмет договору становила станом на дату його укладання (23.06.2010 року) 755724,05 грн.;

строк оплати покупцем продавцю коштів, які становлять собою вартість нерухомого майна визначено договором - три місяці з моменту оформлення цього договору;

проведення попередньої оплати та/або здійснення авансових платежів в рахунок оплати вартості нерухомого майна, яка була визначена договором, як частково, так і в повному обсязі змістом договору не обумовлювалось;

зміни та/або доповнення до договору в порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства, сторонами не укладались і не підписувались.

Виходячи із вищевикладеного суд зазначає про наступне:

-договори купівлі-продажу щодо нерухомого майна обов'язково укладаються в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню;

-моментом укладання договору, що підлягає нотаріальному посвідченню - є день нотаріального посвідчення, з чого слідує, що договір купівлі-продажу частини комплексу між позивачем та відповідачем є укладеним з 23.06.2010 року (з моменту коли цей договір було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4В.);

-підставою для виникнення того чи іншого зобов'язання, зокрема є договір.

Тобто, в даному випадку підставою для виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вартість нерухомого майна в сумі 755724,05 грн., яке ним було придбане у позивача, є укладений з дотриманням вимог чинного законодавства договір купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 року № 7717, у якому й визначено ціну об'єкту нерухомості, який підлягав до продажу.

З цього слідує, що зобов'язання по сплаті коштів в сумі 755724,05 грн. виникло у відповідача перед позивачем на підставі вказаного договору з 23.06.2010 року;

Строк виконання зобов'язання за загальним правилом визначається договором (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу частини комплексу, строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті коштів за придбані об'єкти нерухомості складав три місяці з моменту оформлення цього договору, тобто з 23.06.2010 по 23.09.2010 року.

Таким чином, з 23.06.2010 року у відповідача виникало грошове зобов'язання по оплаті коштів в загальній сумі 755724,05 грн., яке останній повинен був виконати по 23.09.2010 року включно.

Виходячи із встановлених судом обставин та досліджених доказів вбачається, що в період з 23.06.2010 по 23.09.2010 року відповідачем позивачу були сплачені кошти лише в сумі 30000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 904 від 08.09.2010 року (в призначенні платежу безпосередньо міститься вказівка на договір від 23.06.2010 та проведення оплати за будівлі та споруди).

Тобто, в даному випадку має місце факт порушення зобов'язання та відповідно умов договору щодо строків виконання зобов'язання і обсягу такого виконання.

Разом з цим, в період з 24.09.2010 по 17.12.2010 року відповідачем позивачу були перераховані кошти на загальну суму 625724,05 грн. (в призначенні платежу кожного із платіжних документів безпосередньо містилася вказівка на договір від 23.06.2010 та проведення оплати за будівлі та споруди), тобто оплата зазначеної суми проведена з порушенням строку виконання зобов'язання, встановленого договором.

Докази на оплату інших коштів відповідачем позивачу, починаючи з 17.12.2010 року сторонами не подані, а з наявних доказів в матеріалах справи суд робить висновок про те, що оплати коштів з 17.12.2010 року відповідачем на користь позивача не проводилось.

Отже, в період з 23.06.2010 по 17.12.2010 року були сплачені кошти в сумі 655724,05 грн., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи № 925/2036/14.

Відносно поданих відповідачем рахунків-фактур № 57 від 28.05.2010 року та № 70 від 22.06.2010 року суд вважає за необхідне вказати наступне.

Рахунок № 57 було складено 28.05.2010 року. Зі змісту рахунку вбачається, що найменуванням товарів, робіт, послуг визначено: «Передплата за будівлі та споруди: Д-І, Е-І,Е' -І,К-2, Н-І,Р-І,С-І, Г,Л-2, Ч-І, І, Є,є,Т-1, ог № 1-7, № 9 башта», сума - 66666,67 грн.

Платіжним доручення № 57 підтверджується, що 31.05.2010 року було здійснено платіж на суму 40000 грн. з наступним призначенням платежу: «авансовий платіж за будівлі та споруди зг. рах. № 57 від 28.05.10р. в т.ч. ПДВ 20 % 6666,67 грн.».

Платіжним дорученням № 99 підтверджується, що 03.06.2010 року було здійснено платіж на суму 40000 грн. з наступним призначенням платежу: «авансовий платіж за будівлі та споруди зг. рах. № 57 від 28.05.10р. в т.ч. ПДВ 20 % 6666,67 грн.».

Рахунок № 70 було складено 22.06.2010 року. Зі змісту рахунку вбачається, що найменуванням товарів, робіт, послуг визначено: «Передплата за будівлі та споруди: Д-І, Е-І,Е' -І,К-2, Н-І,Р-І,С-І, Г,Л-2, Ч-І, І, Є,є,Т-1, ог № 1-7, № 9 башта», сума - 16666,67 грн.

Платіжним дорученням № 272 підтверджується, що 03.06.2010 року було здійснено платіж на суму 40000 грн. з наступним призначенням платежу: «авансовий платіж за будівлі та споруди зг. рах. № 70 від 22.06.10р. в т.ч. ПДВ 20 % 3333,33 грн.».

Оцінюючи подані відповідачем документи в сукупності із іншими доказами у справі, суд дійшов наступних висновків:

рахунки № 57 і № 70 як були виставлені, так і оплачені до укладання й підписання договору купівлі-продажу частини комплексу № 7717.

Перший рахунок датований 28.05.2010, другий - 22.06.2010 року, в той час як договір купівлі-продажу частини комплексу укладений 23.06.2010 року;

зі змісту рахунків вбачається відсутність будь-яких підстав для їх формування та виставлення на оплату (відсутні будь-які посилання на договір тощо, з яким пов'язувалась необхідність проведення оплати такого рахунку). Оскільки договір купівлі-продажу частини комплексу № 7717 укладався вже після складання рахунків, а саме 23.06.2010 року - зазначені рахунки були виставлені не на виконання умов договору № 7717, в тому числі й щодо проведення оплати ціни об'єктів нерухомості визначеної в договорі;

в рахунках як в першому, так і в другому випадку визначено передоплата за будівлі та споруди (наведено їх перелік), проте жодним чином не передбачено на якій підставі виникало станом на 28.05.2010 та 22.06.2010 року зобов'язання щодо проведення передоплати у ТОВ «Оріон-Гласс».

Так, згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З цього слідує, що умова відносно передоплати за товар закріплюється в договорі, а отже й обов'язок по передоплаті перш за все виникає на підставі укладеного договору.

Як позивачем, так і відповідачем підтверджено, що інших договорів купівлі-продажу, крім укладеного 23.06.2010 року, сторони не укладали.

Зі змісту договору купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 року вбачається, що умови відносно проведення попередньої оплати та/або здійснення авансових платежів до укладання договору в рахунок оплати вартості нерухомого майна (їх розмір, строки проведення та/або дати їх здійснення) - відсутні.

Крім цього, в змісті поданих відповідачем рахунків не відображено, в якому обсязі і з якої загальної суми проводилася передоплата за той або інший товар, згідно виставлених рахунків (жодної вказівки на загальну вартість будівель рахунки не містять).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 32,36 ГПК України, подані відповідачем рахунки не можуть в даному випадку виступати доказами у справі № 925/2081/14, оскільки жодним чином не підтверджують або спростовують ті обставини, які мають значення у справі № 925/2081/2014 для правильного вирішення спору між ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» та ТОВ «Оріон-Гласс».

Суд приходить до висновку, що факт проведення оплати коштів 31.05.2010, 03.06.2010 та 22.06.2010 в загальній сумі 100000 грн., так само як і факт виставлення відповідних рахунків, жодним чином не спростовує факту існування у відповідача обов'язку виконати перед позивачем умови договору купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 року щодо оплати вартості будівель в сумі 755724,05 грн. у встановлений строк, який виник у відповідача перед позивачем з 23.06.2010 року, а отже й не спростовує факту неналежного виконання відповідачем умов договору на користь позивача (оскільки як платежі сплачувались, так і рахунки виставлялись до укладання договору, тобто до досягнення відповідних домовленостей між сторонами про предмет, ціну та строк договору).

Що стосується посилання відповідача на акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.06.2010 року, як доказ в підтвердження відсутності зобов'язань по оплаті коштів в сумі 100000 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже існує вичерпний перелік умов, за яких зобов'язання може припинятись зарахуванням зустрічних однорідних вимог (при чому зарахування відбувається виключно за існуванням в сукупності таких умов, з чого слідує, що відсутність однієї із них виключає можливість проведення такого зарахування).

В розрізі конкретного спору, який вирішується в межах даної справи, такими умовами можуть бути:

однорідність вимог - тобто як у одному, так і в іншому випадку вимоги за зобов'язаннями мають бути грошовими;

зустрічність вимог - виникнення та наявність грошових зобов'язань як у однієї сторони, так і у іншої. Це означає, що кредитор у першому зобов'язанні, повинен бути обов'язково боржником у другому, і навпаки, боржник у першому зобов'язанні повинен бути кредитором у другому;

по вимогам повинен настати строк їх виконання;

зарахування може бути здійснене по вимогам строк виконання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимог.

Таким чином, факт зарахування зустрічних однорідних вимог може відбутись лише за наявності всіх вищевказаних умов необхідних для такого зарахування.

Виходячи зі змісту акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.06.2010 року укладеного між ТОВ «Оріон-Гласс» та ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація», вбачається, що в акті закріплено наступні положення:

Сторона 1 (в даному випадку ТОВ «Оріон-Гласс») має перед Стороною 2 (ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація») непогашене грошове зобов'язання у сумі 100000 грн., яке виникло на підставі Договору купівлі-пордажу частини комплексу від 23.06.2010 р. на частину комплексу;

Сторона 2 (в даному випадку ТОВ «Оріон-Гласс») має перед Стороною-1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 100000 грн., яке виникло на підставі переплати за будівлі та споруди одержані згідно платіжних доручень № 57 від 31.05.2010р., № 99 від 03.06.2010, № 272 від 22.06.2010 р.;

Строк виконання зобов'язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього ОСОБА_2, настав.

Оцінюючи зазначений акт від 24.06.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог суд вказує на наступне.

Станом на 24.06.2010 року на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2010 року частини комплексу у ТОВ «Оріон-Гласс» виникло і вже існувало перед ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» грошове зобов'язання по сплаті коштів за придбану нерухомість на загальну суму 755724,05 грн. (відповідно й в тому числі в частині 100000 грн.), оскільки строк його виконання настав, починаючи з 23.06.2010 року (строк виконання зобов'язань був встановлений - три місяці з моменту оформлення договору).

У ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» станом на 24.06.2010 року не виникало зобов'язань грошового характеру перед ТОВ «Оріон-Гласс» в сумі 100000 грн. на підставі передплати за будівлі та споруди.

Так, в змісті акту не визначено, а відповідачем не надано доказів виникнення грошових зобов'язань станом на 24.06.2010 року.

Як безпосередньо в акті відсутні посилання, так і в матеріалах справи відсутні й відповідачем не надані жодні вимоги адресовані ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» щодо повернення коштів ТОВ «Оріон-Гласс» в сумі 100000 грн. як таких, що перераховані безпідставно, у зв'язку з чим у ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» могло б виникати зобов'язання по поверненню таких коштів.

Суд звертаю увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин виключається одна з умов, за яких можливе припинення зобов'язання зарахуванням - це зустрічність однорідних вимог (у ТОВ «Оріон-Гласс» грошові зобов'язання станом на 24.06.2010 року виникали та існували, а у ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - ні), що автоматично виключало існування й інших умов (однорідність, строк виконання), оскільки вони можуть існувати лише за наявності існування зустрічних зобов'язань між сторонами.

Отже, незважаючи на існування станом на 24.06.2010 року зобов'язань у ТОВ «Оріон-Гласс» перед ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» на суму 755724,05 грн. (відповідно й в частині 100000 грн.), зобов'язань грошового характеру у ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» перед ТОВ «Оріон-Гласс» на суму 100000 грн. - не виникало.

В той же час суд звертає увагу на те, що у відзиві від 04.12.2014 року та доданих до нього документів, відповідач - ТОВ «Оріон-Гласс» вказує на перерахування авансових платежів на загальну суму 100000 грн. (здійснених 31.05.2010, 03.06.2010 та 22.06.2010 року) як на платежі, які були спрямовані на розрахунок за придбану нерухомість по договору купівлі-продажу від 23.06.2010 року частини комплексу (тобто, станом на 04.12.2014 року відповідач конкретно вказував на існування підстави для проведених 31.05.10, 03.06.2010 та 22.06.2010 платежів).

Відповідно, виходячи з позиції відповідача, первісно у зв'язку з перерахуванням коштів на рахунок ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» зі сторони ТОВ «Оріон-Гласс» у останнього могли б виникати вимоги щодо передачі нерухомості в рахунок оплати якої перераховувались кошти, а відповідно у ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» - зобов'язання по передачі такої нерухомості - зобов'язання майнового характеру (тобто, навіть за таких умов виключається вже ознака однорідності вимог сторін, оскільки зобов'язання, які виникли у ТОВ «Оріон-Гласс» перед ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» згідно договору купівлі-продажу від 23.06.2010 року носять грошовий характер, в той час, як у ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» перед ТОВ «Оріон-Гласс» - зобов'язання щодо передачі майна (конкретно визначеної речі) - носили майновий характер.

Спору щодо передачі майна (тобто порушення зобов'язань майнового характеру зі сторони ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація») між сторонами не виникало.

В даному випадку, сам по собі акт від 24.06.2010 року зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути підставою виникнення зобов'язань у ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» перед ТОВ «Оріон-Гласс» на суму 100000 грн., а отже такі підстави повинні були відображатись в ньому, а його зміст скріплювати документи на підставі яких такі зобов'язання виникали, як грошові і за наявними ознаками безпідставності перерахування.

З наведених вище підстав, суд вважає, що права позивача ВАТ ЧРО «Агропроммеханізація» в частині заявлених позовних вимог - порушені, а отже й підлягають до захисту.

Поряд з цим, у поданому відповідачем відзиві на позову заяву від 04.12.2014 року, було вказано з приводу того, що позовна давність щодо стягнення заборгованості по договору купівлі-пролажу спливла 23.09.2013 року, що обґрунтовується тим, що договір купівлі-продажу частини комплексу було укладено 23.06.2010, а повний розрахунок повинен був здійснений протягом трьох місяців з дати укладання, тобто до 23.09.2010 року.

При цьому відповідач в обґрунтування своєї позиції вказував на ст. 256, 257 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Пунктом 2.2. вказаної Постанови передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки за результатом розгляду справи, суд дійшов до висновку про порушення прав позивача зі сторони відповідача щодо неналежного виконання умов договору купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 року, а саме невиконання належним чином грошових зобов'язань по оплаті у встановлені строки та на підставі договору вартості нерухомого майна, яка була закріплена таким договором, виникає необхідність дослідити питання щодо наявності підстав для застосування позовної давності.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, враховуючи, що згідно умов договору купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 року строк виконання зобов'язання по оплаті коштів за придбану нерухомість встановлений - три місяці з моменту укладання договору, тобто з 23.06.2010 по 23.09.2010 року, то позовна давність в даному випадку за правилом закріпленим в ч. 5 ст. 261 ЦК України має відраховуватись починаючи з 23.09.2010 і спливла 23.09.2013 року.

Проте, суд звертає увагу й на те, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідження обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема й часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як встановлено судом, відповідачем в рахунок оплати коштів за придбану нерухомість згідно договору купівлі-продажу частини комплексу від 23.06.2010 проводились платежі в тому числі й в період з 24.09.2010 по 17.12.2010 року.

Тобто частина платежів здійснювалась відповідачем на користь позивача поза межами встановленого умовами договору строку оплати таких коштів ,тобто після 23.09.2010 року. Останній такий платіж здійснено відповідачем 17.12.2010 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідач здійснюючи платежі в рахунок оплати вартості об'єктів нерухомості придбаних на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2010 року поза межами встановленого строку для їх оплати (три місяці з 23.06.2010 року), вчиняв дії, які свідчать про визнання ним відповідної заборгованості перед позивачем, а отже в розумінні ст. 264 ЦК України позовна давність, яка повинна була обчислюватись згідно вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України була перервана і її слід обчислювати з 17.12.2010 року. Отже визначений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності за спірними правовідносинами сплинув 17.12.2013 р.

З даним позовом позивач звернувся до суду 14.11.2014 р., тобто після сплину строку позовної давності. Клопотання про визнання поважними причини строку позовної давності позивач до суду не надавав.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову у позові.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, то суд виходить із наступного.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Згідно п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір на день подання позовної заяви встановлений в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. суд відстрочив сплачу судового збору позивачем у розмірі 2000,00 грн. за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення.

Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Враховуючи, що судом спір розглянуто по суті, підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні, тому необхідно стягнути з позивача несплачену суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84, 11112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Чигиринське районне об'єднання В«АгропроммеханізаціяВ» (20901, Черкаська область, м.Чигирин, вул.Кірова,164, ідентифікаційний код 03767038) 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) судового збору в доход державного бюджету України.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 30.10.2015.

СУДДЯ К.І. Довгань