Ухвала

від 02.12.2011 по справі 2а-140/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-140/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гордійчук І.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"02" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "07" лютого 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 7 лютого 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 коштів, передбачених ст. ст. 50 ч.1, 54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , за період з 1.12.2010 року.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, визначених за ст.28 Закону України В«Про загальнообов’язкове пенсійне страхуванняВ» , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених коштів, за період з 1.12.2010 року.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ч.1 ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , в розмірі, що становить 100 % мінімальної пенсії за віком, визначеної за ст.28 Закону України В«Про загальнообов’язкове пенсійне страхуванняВ» , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених коштів, за період з 1.12.2010 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі Рівненської області просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Також, апелянт зазначає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» , не звернув уваги на те, які види пенсійних виплат та соціальних послуг здійснюються за рахунок Пенсійного фонду відповідно до вказаного Закону, а також на те, що кошти виплачуються позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Як встановлено судом першої інстанцій позивач є інвалідом 1 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 50 цього ж Закону.

Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 1-й групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 1-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Розрахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", а виплата допомоги до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не відповідні постанови, які регулюють зазначені виплати, та істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Вказана Постанова є чинною та її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» .

Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 вищезазначеного Закону, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апеляційної скарги з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 197,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "07" лютого 2011 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Мозоль Наталія Василівна вул. Воробинська,20,кв.7,Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області вул.Миру 8,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100