Ухвала

від 05.10.2015 по справі 822/780/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28444/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року

у справі № 822/780/13-а

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Мелекс»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне сільськогосподарське підприємство «Мелекс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0009282301/4137.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Податковий орган провів документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання правових відносин з ПП «Віста Плюс» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої склав акт від 22 листопада 2012 року №2/1600/23846107, яким встановив порушення позивачем вимог:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , у результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 62 500,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на 62 500,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 78 125,00 грн., у тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за 2009 рік - 78 125,00 грн., у тому числі за четвертий квартал 2009 року на 78 125,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Віста Плюс».

За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0009282301/4137, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 656,00 грн., у тому числі за основним платежем - 78 125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 531,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що договори укладені ПП «Віста Плюс» з контрагентами, у тому числі з позивачем, не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у вказаного контрагента.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

У відповідності до приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Віста Плюс» укладено цивільно-правовий договір купівлі-продажу від 01 грудня 2009 року № 01/12/09.

Відповідно до пунктів 1.1; 2.1; 2.2; 2.3 укладеного договору ПП «Віста Плюс» зобов`язалось продати позивачу 500 тонн меляси бурякової за ціною 750,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 375 000,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ПП «Віста Плюс» підтверджується наявними у справі первинними документами, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Також судами встановлено, що договір від 01 грудня 2009 року не скасований сторонами цього договору та не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому є дійсним.

Отриманий позивачем у контрагента ПП «Віста Плюс» товар (меляса бурякова) надалі використаний ним у своїй господарській діяльності, про що свідчить долучений до матеріалів справи договір купівлі-продажу від 01 грудня 2009 року, укладений з ДП «Гайсинський спиртовий завод», договори на переробку бурякової меляси від 03 грудня 2009 року №34 та на зберігання товару від 01 жовтня 2009 року №23, товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі.

Зважаючи на встановлення факту документального підтвердження понесених позивачем витрат та використання придбаного товару у господарській діяльності, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формування витрат позивача у спірному періоді.

Доводи податкового органу про наявність вироку Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2012 року, яким засновника ПП «Віста Плюс» ОСОБА_4, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та підтверджено фіктивність спірних господарських операцій, обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки встановлені даним вироком обставини щодо фіктивного підприємництва ПП «Віста Плюс» не мають жодного відношення до господарської діяльності позивача.

Слід також зазначити, що спірний договір від 01 грудня 2009 року, укладений між позивачем та ПП «Віста Плюс», був підписаний директором підприємства ОСОБА_5

Крім того, посилання контролюючого органу на відсутність у ПП «Віста Плюс» матеріальних ресурсів для виконання господарських зобов'язань, як підстави для висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат, є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосереднім постачальником. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 822/780/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.