Постанова

від 19.10.2015 по справі 2а-9293/12/0170/4

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/21146/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 грудня 2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

у справі № 2а-9293/12/0170/4

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будинок творчості «Актор»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними наказу, дій та бездіяльність, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Будинок творчості «Актор» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними наказу, дій та бездіяльність, спонукання до виконання певних дій.

Окружний адміністративного суду АР Крим постановою від 10 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, задовольнив позовні вимоги частково, визнав протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за актом перевірки позивача від 06 липня 2012 року №971/22-01/05117416/108, а також зобов`язав відповідача прийняти та надіслати таке податкове повідомлення-рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель - плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», ПП «Гранд -М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 06 липня 2012 року №971/22-01/05117416/108, яким встановив порушення позивачем вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 , пункту 6.1 статті 6 , підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пункту 44.1 статті 44 , пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України , у результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009 рік на 622 837,00 грн., за 2010 рік на 1 456 157,00 грн., за 2011 рік на 3 374 881,00 грн.; занижено податку на прибуток за ІV квартал 2010 року та І квартал 2012 року на 322 403,00 грн.

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пункту 185.1 статті 185 , пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 , пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України , у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за лютий, грудень 2009 року, травень - жовтень 2010 року, лютий, серпень - грудень 2011 року, лютий 2012 року на 1 769 185,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав до контролюючого органу заперечення, які рішенням відповідача від 23 липня 2012 року за вих.№7043/10/22-01 залишені без задоволення.

Податкове повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки стосовно позивача не приймалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за актом перевірки, а також зобов'язання прийняти та надіслати таке податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, встановивши порушення позивачем податкового законодавства за актом перевірки, повинен був відповідно до норм Податкового кодексу України визначити суми грошових зобов'язань та прийняти податкове повідомлення-рішення протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень позивача, що ним не було зроблено.

Також суди дослідили фінансово-господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами, та дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі реально виконаних угод, за виключенням витрат та податкового кредиту, сформованих за результатом виконання господарських операцій з ТОВ «Кримстройіндустрія», що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів процесуального Закону до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Втім, оспорювана бездіяльність податкового органу, яка виявилася у неприйнятті та ненаправлені платнику податкового повідомлення-рішення, не призвела до порушення прав платника (позивача у справі). Так, самі по собі висновки акта перевірки не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не позбавляють його можливості реалізації своїх прав, у тому числі у сфері оподаткування. За відсутності прийняття податкового повідомлення-рішення обсяг прав та обов'язків платника за наслідками проведення податкової перевірки залишається незмінним.

Якщо платник погоджується з висновками акта перевірки щодо виявлених правопорушень, за умови, що такі порушення призвели до викривлення стану розрахунків з бюджетом, платник не позбавлений права у подальшому самостійно виправити відповідні помилки (у тому числі і шляхом подання уточнюючого розрахунку). В іншому випадку (у разі незгоди платника з відповідними висновками) жодних обов'язків за фактом проведення перевірки у платника не виникає.

Слід також зазначити, що згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу четвертого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, які можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Здійснене ж судами тлумачення наведених норм Закону призвели до неприпустимого втручання судів у діяльність органу державної податкової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованими рішення судів у цій частині, оскільки дії податкового органу щодо неприйняття та ненаправлення платнику податків податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки його господарської діяльності, не порушують суб'єктивних прав та/або інтересів позивача у відповідних правовідносинах.

Крім того, слід зазначити, що суди вийшли за межі позовних вимог, досліджуючи реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які не були предметом розгляду зазначеного позову.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 КАС України , суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України , якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вказане, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 КАС України , вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанції у зазначеній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 2а-9293/12/0170/4 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за актом перевірки позивача від 06 липня 2012 року №971/22-01/05117416/108, а також зобов'язання відповідача прийняти та надіслати таке податкове повідомлення-рішення та прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.