Ухвала

від 04.11.2015 по справі 2а-18416/09/0370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/61239/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року

у справі № 2а-18416/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон будінвест»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон будінвест» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2009 року № 0003812301/3 та № 0003822301/3 (в редакції заяви від 28 жовтня 2009 року).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0003812301/3 від 26 червня 2009 року про визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 171657,00 грн., з яких: за основним платежем 114438,00 грн. та за штрафними санкціями 57219,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0003822301/3 від 26 червня 2009 року про визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61201,50 грн., з яких: за основним платежем 40801,00 грн. та за штрафними санкціями 20499,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Луцька ОДПІ Волинської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Луцька ОДПІ Волинської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Оріон будінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 1805/2301/31880824 від 16 грудня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 4.4.6 пункту 5.4 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 186513,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2005 року в сумі 48889,00 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 136458,00 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 1166,00 грн., за 1 квартал 2008 року зменшено збитки в сумі 37322,00 грн., за 2 квартал 2008 року зменшено збитки в сумі 4600,00; вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у грудні 2006 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 83301,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, в періоді що перевірявся, на загальну суму 30624,00 грн., у тому числі: за грудень 2006 року на суму 25866,00 грн., за січень 2007 року на 4758,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість посередницьких послуг по пошуку клієнта, наданих приватним підприємцем ОСОБА_1 (на підставі договору від 01 липня 2005 року № 23/05), маркетингових послуг, наданих ТОВ «Рекламна агенція «Компонент-Медіа» (на підставі договорів від 30 листопада 2006 року № НОМЕР_1, від 01 листопада 2006 року № НОМЕР_2), інформаційних (консультаційних) послуг, наданих ТОВ «Люксор-Форм» (згідно договору від 01 листопада 2006 року № НОМЕР_3), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості (по господарських операціях з ТОВ «Рекламна агенція «Компонент-Медіа та ТОВ «Люксор-Форм»), - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: ТОВ «Оріон будінвест» до перевірки не надано підтверджуючі документи, які підтверджують фактичне надання зазначених послуг, а також факт використання таких послуг у своїй господарській діяльності.

26 червня 2009 року Луцька ОДПІ Волинської області на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення форми № 0003812301/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Оріон будінвест» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 171657,00 грн., у тому числі: 114438,00 грн. - за основним платежем, 57219,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

26 червня 2009 року Луцька ОДПІ Волинської області на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003822301/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Оріон будінвест» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 61201,50 грн., у тому числі: 40801,00 грн. - за основним платежем, 20400,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача, понесені ним у зв'язку з оплатою вартості посередницьких послуги по пошуку клієнтів, наданих приватним підприємцем ОСОБА_1, оплатою вартості маркетингових послуг, наданих ТОВ «Рекламна агенція «Компонент-Медіа», а також оплатою вартості інформаційних (консультаційних) послуг, наданих ТОВ «Люксор-Форм», підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та відносяться до господарської діяльності позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Оріон будінвест», а придбання вказаних послуг призвело до збільшення прибутку товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності, які здійснює ТОВ «Оріон будінвест» за КВЕД є: будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; здавання в оренду власного нерухомого майна; проведення розслідувань та забезпечення безпеки; інші роботи з завершення будівництва; діяльність у сфері інжинірингу (т.1 арк. справи 98).

Відповідно до положень підпунктів 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 статті 2 статуту ТОВ «Оріон будінвест» предметом діяльності товариства є, зокрема: організація та проведення підготовчих, загально будівельних, будівельно-монтажних, ремонтних, ремонтно-будівельних і спеціальних будівельних робіт, включаючи роботи по реконструкції, технічному переозброєнню, капітальному ремонту, реставрації, відновленню громадських, промислових та житлових об'єктів; організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду (т.1 арк. справи 88-96).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до пунктів 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з метою здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу, уклав договори посередницьких послуг по пошуку клієнта, маркетингових послуг та інформаційних (консультаційних) послуг, фактичне виконання яких підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, звітами про результати проведеної роботи щодо пошуку потенційних орендарів за липень - вересень 2005 року, звітом про надання маркетингових послуг по вивченню ринку виробництва та використання в будівництві металевих модулів в Україні в 2006 році, звітом про надання маркетингових послуг по вивченню ринку будівельних матеріалів та комплектуючих в Україні в 2006 році, звітом про надання маркетингових послуг по вивченню ринку виробництва сандвіч-панелей в Україні в 2006 році, звітом про надання консультативних послуг по розробці показників оцінки якості використання фінансових ресурсів та показників інвестиційного аналізу, вплив інвестиційних рішень на фінансові активи підприємства, звітом про надання консультативних послуг по застосуванню методів математичного моделювання для вивчення стану та перспектив розвитку підприємств, розробка метрик та коефіцієнтів оцінки якості бюджетного процесу і результатів, звітом про надання консультативних послуг по вивченню економічної системи підприємства, побудова системи показників оцінки фінансового результату, звітом про надання консультативних послуг по розробці показників оцінки ефективності використання інвестицій, методи оцінки інвестиційних рішень, (т.1 арк. справи 68-86, 100-109, 121-128, 235-250, т.2 арк. справи 1-140).

Також, судами було встановлено, що внаслідок використання результатів вказаних вище послуг позивач уклав договори оренди приміщень з новими клієнтами, що підтверджується відповідними договорами (т.1 арк. справи 129-232), та, відповідно, отримав дохід, що підтверджується балансом станом на 01 січня 2008 року, звітом про фінансові результати за 2007 рік та роз шифровкою рядка 010 до звіту про фінансові результати за 2007 рік (т. 2 арк. справи 145-147).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Луцької ОДПІ Волинської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.В. Борисенко

---

А.М. Лосєв