Постанова

від 04.11.2015 по справі 922/2943/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 922/2943/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "Денвер"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р.

у справі № 922/2943/15 господарського суду Харківської області

за позовом Заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Харківській області;

Циркунівської селищної ради Харківської області Харківського району

до Приватного підприємства "Денвер"

про стягнення 183 379,61 грн.

за участю представників:

ГПУ - Безкоровайний Б.О.;

Державної екологічної інспекції у Харківській області - не з'явилися;

Циркунівської селищної ради Харківської області Харківського району - не з'явилися;

ПП "Денвер" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Заступник Харківського міжрайонного прокурора Харківської області звернувся з позовом до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Циркунівської селищної ради Харківської області Харківського району і просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Денвер" шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у сумі 183 379,61 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що проведеною перевіркою встановлено ряд порушень Кодексу України про надра та Водного Кодексу України, а саме: відповідач здійснює забір води з двох артезіанських свердловин на виробниче та господарсько-питне водокористування без спеціального дозволу на користування надрами, чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 183 379,61 грн. (т.1 а.с.4-11).

Відповідач у справі - Приватне підприємство "Денвер" у відзиві на позов проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що, в силу положень Кодексу України про надра, він має право на видобування підземних вод без спеціального дозволу (т.1 а.с.57-64).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.2 а.с.96-100).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація права землевласника або землекористувача видобувати підземні води без спеціального дозволу можлива при сукупності певних умов, передбачених ст. 23 Кодексу України про надра, зазначені умови відповідачем дотримані.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015 р. скасовано, позов задоволено повністю (т.2 а.с.150-158).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, допущено самовільне користування надрами без наявності спеціального дозволу на нього у період з 01.07.2012 р. по 18.02.2014 р., внаслідок чого державі заподіяно шкоду в розмірі 183 379,61 грн. При цьому, судом встановлено, що відповідач здійснював видобуток води для виробничих потреб.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції (т.3 а.с.3-7).

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 18.02.2014 р. по 19.02.2014 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності ПП "Денвер".

За результатами перевірки складено акт № 281/01-03/06-11 від 18.02.2014-19.02.2014 р.

Зазначена перевірка проведена в присутності директора ПП "Денвер" Кулікової Л.В., яка від підпису акта відмовилась.

Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності ПП "Денвер" є виробництво м'ясної продукції, в тому числі, ковбасних виробів.

ПП "Денвер" є землекористувачем земельних ділянок площею 0,4328 га, кадастровий номер 6325185001:00:011:0013 та площею 0,2122 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованих у АДРЕСА_1, на яких розміщені артезіанські свердловини №№ 1-2. Вказані земельні ділянки перебувають у приватній власності ОСОБА_4 - засновника ПП "Денвер", що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку від 27.12.2004 р. серія НОМЕР_1 та державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.04.2011 р. серія НОМЕР_2. Підприємство використовує зазначені земельні ділянки на підставі договору про встановлення земельного сервітуту від 02.01.2014 р., укладеного між ОСОБА_4 та балансоутримувачем рухомого та нерухомого майна ПП "Денвер" строком дії до 21.12.2014 р. Проте, зазначений договір не пройшов державну реєстрацію.

Водозабезпечення підприємства здійснюється з двох артезіанських свердловин глибиною 18 м та 18,5 м (дозвіл на спеціальне водокористування виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 27.07.2012 р., Укр. № 5957 А/Хар, з терміном дії до 20.06.2015 р.), а також із застосуванням привізної води "Роганська".

Так, в ході перевірки встановлено, що водопостачання здійснюється з 2-х артсвердловин на господарчо-питні потреби підприємства. Забір підземних вод не більше 38,6 м 3 /добу.

Також встановлено, що ПП "Денвер" укладено договір поставки від 03.12.2012 р. № 143 з ПФ "Галс", відповідно до якого, остання зобов'язується постачати питну воду з артезіанської свердловини ПП "Денвер". Згідно актів виконаних робіт за договором, в 2013 році було відпущено щомісяця не більше 0,94 м 3 води.

Разом з тим, відповідно до довідки ПП "Денвер" від 18.02.2014 р. № 15 протягом року підприємством було виготовлено 246 566,7 кг м'ясної продукції, що щомісяця становить близько 20 тон продукції.

Згідно клопотання про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних, транспортних та інших підприємств, в розрахунку водокористування ПП "Денвер" зазначено, що для виробництва м'ясних продуктів використовуються підземні води в розмірі: на 1 тону м'яса - 6,7 м 3 води.

З урахуванням викладеного, за результатами проведеної перевірки встановлено, що ПП "Денвер" використовує воду з артезіанських свердловин на виробничі потреби, що не відповідає меті та умовам водокористування.

Крім того, як встановлено перевіркою, спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) у ПП "Денвер" також відсутній.

Таким чином, на думку позивача, в порушення вимог ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ПП "Денвер" у період з 01.07.2012 р. по 18.02.2014 р. допустило самовільне видобування підземних вод обсягом 3 724,2 м 3 без спеціального дозволу на користування надрами (факт видобування підземної води в обсязі 3 724,2 м 3 підтверджується довідкою ПП "Денвер" від 28.02.2014 р., виданою на вимогу Державної екологічної інспекції у Харківській області).

За результатами проведеної перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області на адресу ПП "Денвер" був внесений припис від 26.02.2014 р. № 06-22-47 про усунення виявлених в ході проведення перевірки порушень, в тому числі, зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) до 26.05.2014 р. та не здійснювати забір води з артезіанських свердловин на виробничі потреби до отримання спеціального дозволу на користування надрами.

За наслідками перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої Міністерством юстиції України 14.08.2009 р. (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011), здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, на загальну суму 183 379,61 грн.

Відповідачу було направлено претензію № 62 від 20.03.2014 р. про відшкодування шкоди, заподіяної державі на суму 183 379,61 грн., між тим, відповідач нараховану суму збитків не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення Харківського міжрайонного прокурора до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення шкоди, завданої самовільним користуванням надрами у розмірі 183 379,61 грн.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди в сумі 183 379,61 грн., заподіяної навколишньому природному середовищу відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час видобування підземних вод були дотримані всі умови, передбачені ст. 23 Кодексу України про надра. Так, загальний об'єм забраної з підземного водоносного горизонту води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та дозволу на користування надрами не перевищив 300 кубічних метрів на добу, що вкладається у передбачені законодавством межі видобування підземних вод землекористувачами для господарсько-побутових потреб без дозволів.

Між тим, такий висновок суду першої інстанції обгрунтовано спростований апеляційною інстанцією, з наступних підстав.

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

У ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В силу ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відносини з відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями або бездіяльністю (деліктні зобов'язання) врегульовані нормами ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За загальним правилом, визначеним ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного Кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом з цим, ст. 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби" (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 р. № 922/2610/14).

Також, відповідно до листа Державної служби геології та надр України від 28.09.2011 р. № 4376/01/12-11 та відповідно до міждержавного стандарту "ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 31.03.1980 р. № 1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) території житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж). До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошень та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

Як встановлено Державною екологічною інспекцією у Харківській області в процесі перевірки, основним видом діяльності відповідача є виробництво м'ясної продукції, в тому числі ковбасних виробів.

Відповідно до довідки ПП "Денвер" від 18.02.2014 р. № 15, наданої Державній екологічній інспекції в Харківській області, щомісяця підприємством виготовляється близько 20 тон продукції.

Крім того, як вбачається з акта перевірки та встановлено судом апеляційної інстанції, ПП "Денвер" за договором поставки від 03.12.2012 р. № 143, укладеним з ПФ "Галс", отримувало у 2013 році щомісяця не більше 0,94 м 3 води, що не може покрити витрати ПП "Денвер" води на виробничі потреби.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПП "Денвер" використовує воду з артезіанських свердловин не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб , що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу на користування надрами, передбаченого ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що забір та використання ПП "Денвер" підземної води для господарсько-питних та виробничих потреб із артезіанських свердловин здійснювався за відсутності спеціального дозволу на користування надрами у період з 01.07.2012 р. по 18.02.2014 р. в об'ємі 3724,20 м 3 , тобто допущено самовільне користування надрами (підземні води), що є порушенням ст.ст. 16,19,21 Кодексу України про надра.

За таких обставин, а також, враховуючи, що відповідач не підтвердив належним чином статус землекористувача (договір про встановлення земельного сервітуту не пройшов державну реєстрацію), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до розрахунку, здійсненого Державною екологічною інспекцією в Харківській області, незаконними діями відповідача державі завдано шкоду на загальну суму 183 379,61 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши наявність складу цивільного правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених вимог та необхідність скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. у даній справі немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. у справі № 922/2943/15 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Денвер" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.