Рішення

від 27.10.2015 по справі 914/2399/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа№ 914/2399/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Мерто ЛТД», с.Конопниця Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-1: Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м.Київ

до відповідача-2: Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції, м.Пустомити Львівської області

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м.Львів

про визнання протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць, - недійсним, та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача-1: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Мерто ЛТД», с.Конопниця Пустомитівського району Львівської області до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м.Київ, та до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції, м.Пустомити Львівської області, та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м.Львів про визнання протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць, - недійсним, та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

Ухвалою суду від 20.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.08.2015р. Також ухвалою суду від 23.07.2015р. призначено судове засідання із розгляду заяви ТзОВ НВФ «Мерто ЛТД» про вжиття заходів до забезпечення позову на 23.07.2015р.

Ухвалою суду від 23.07.2015р. заяву ТзОВ НВФ «Мерто ЛТД» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, вжито заходи до забезпечення позову ТзОВ НВФ «Мерто ЛТД» шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції передавати нереалізоване рухоме майно, а саме: станки та агрегати в кількості 13 одиниць, перелік яких зазначено у постанові від 22.06.2015р. про передачу майна стягувачеві - ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», а саме - станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го, до моменту вирішення судового спору у справі №914/2399/15.

Ухвалою суду від 03.08.2015р. розгляд справи відкладено на 17.08.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача-1. В судовому засіданні 17.08.2015р. оголошено перерву до 27.08.2015р. Ухвалою суду від 27.08.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Кидисюк Р.А., Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 31.08.2015р. вказаною колегією суддів прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 12.10.2015р. Ухвалою суду від 12.10.2015р. розгляд справи відкладено на 27.10.2015р. у зв'язку з неявкою окремих сторін.

За клопотанням ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (вх.№30557/15 від 23.07.2015р.) фіксування судового процесу здійснюється за допомогою технічного звукозаписувального засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 27.10.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що зважаючи на порушення, допущені в процедурі реалізації арештованого майна, протокол про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна слід визнати недійсним, а постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р. - визнати недійсною та скасувати. Просив позов задоволити.

Представник відповідача-1 в судове засідання 27.10.2015р. з'явився, проти позову заперечив з мотивів, вказаних у запереченнях на позовну заяву (вх.№32244/15 від 04.08.2015р.). Зокрема зазначив, що «Держінформ'юст» як організатор торгів діяв при реалізації арештованого майна у строгій відповідності із законом, відтак, своїми діями не порушив прав та інтересів позивача. У задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання 27.10.2015р. не забезпечив. До матеріалів справи долучено заперечення ВДВС Пустомитівського РУЮ (вх.№3446/15 від 17.08.2015р.), в яких останній просить відмовити у задоволенні позову зважаючи на дотримання державним виконавцем закону у відповідному виконавчому провадженні.

Представник відповідача-3 в судове засідання 27.10.2015р. з'явився, проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№31894/15 від 03.08.2015р.). Зокрема, звернув увагу на необґрунтованість тверджень позивача щодо підставності позовних вимог, у задоволенні яких просив відмовити.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відділом державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (відповідач-2 по справі) відкрито виконавче провадження на примусове виконання наказу господарського суду Львівської області, виданого 18.03.2013р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2012р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013р. у справі №5015/6489/11, якими стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Мерто-Лтд» (боржник, позивач по справі) 331200,00грн. збитків, 3312,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (стягував, відповідач-3 по справі).

17.05.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП №37990569, в рамках якого 28.11.2013р. та 07.02.2014р. проведено опис та арешт майна боржника, а саме верстатів та станків в кількості 13 одиниць, та призначено експерта, для визначення вартості арештованого майна. 14.05.2014р. затверджено звіт про оцінку вартості вказаного майна, яке передано на реалізацію Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (відповідач-1 по справі) шляхом його продажу на торгах за початковою (стартовою) ціною 185484,63грн., визначеною експертом.

Проведення перших електронних торгів призначалось на 02.10.2014р. з реєстраційним номером лоту 4197 за початковою ціною 185484,63 грн. У протоколі №4981 проведення електронних торгів від 02.10.2014р. зазначено, що прилюдні торги не відбулись, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

Зважаючи на це, державним виконавцем проведено уцінку майна, а організатором торгів призначено повторні електронні торги на 03.12.2014р. за стартовою ціною 129839,24грн. з реєстраційним номером лоту 15209 (уцінено лот № 4197), про що 03.12.2014р. на сайті СЕТАМ «Держінформ'юст» розміщено відповідне оголошення. Проте, зазначені прилюдні торги також не відбулись, зважаючи на те, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція. Зазначене відображено у протоколі №17439 проведення електронних торгів від 03.12.2014р.

Після повторного уцінення майна державним виконавцем, організатором торгів призначено треті електронні торги на 26.01.2015р. за стартовою ціною 92742,32 грн. з реєстраційним номером лоту 32582 (уцінено лот № 15209). Відповідне оголошення «Держінформ'юст» розміщено на сайті СЕТАМ 24.12. 2014р. У протоколі №46250 проведення електронних торгів від 26.01.2015р. зазначено, що прилюдні торги не відбулись, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

Зважаючи на те, що майно не реалізоване у встановленому порядку, 03.02.2015р. головним державним виконавцем Пустомитівського РУЮ ОСОБА_4 скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» відповідного листа, у якому також запропоновано стягувачу залишити за собою нереалізоване майно.

22.06.2015р. головним державним виконавцем Пустомитівського РУЮ ОСОБА_4, на підставі листа стягувача від 02.03.2015р., яким виражено згоду залишення за собою не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника за початковою вартістю в розмірі 185484,63грн., винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., а саме: станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го.

Вважаючи, що під час проведення процедури реалізації майна допущено істотні порушення, ТзОВ НВФ «Мерто ЛТД» звернулось до суду із позовною заявою про визнання протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць, - недійсним, та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що оскільки звіт про проведення оцінки майна втратив свою чинність зі спливом шестимісячного строку з моменту його проведення, тобто до моменту проведення других торгів, то у державного виконавця не було підстав проводити повторну уцінку та призначати треті торги по нечинному звіту. Зважаючи на це, ТзОВ НВФ «Мерто ЛТД» просить визнати протокол №46250 проведення третіх торгів від 26.01.2015р. недійсним, оскільки такі торги проводились на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність 15.11.2014р.

Також позивач вважає, що оскільки основною метою проведення торгів є укладення кінцевого договору з переможцем, юридичну силу договору має постанова про передачу майна та акт, складений та підписаний за їх закінченням, відтак, вони мають містити всі істотні умови договору. Тому постанова державного виконавця про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р. посвідчує укладення угоди щодо продажу арештованого майна, а вартість майна, яка визначається на підставі звіту про оцінку, є істотною умовою такого договору, укладеного в межах процедури реалізації арештованого майна. Позивач зазначає, що оскільки, звіт експерта, на підставі якого визначено вартість майна, втратив чинність 15.11.2014р., то така угода є недійсною в силу того, що законом «Про виконавче провадження» передбачено обов'язковість проведення повторної оцінки. Таким чином, на думку позивача, в момент його вчинення сторонами не дотримано встановлених законом вимог, що є підставою для визнання його недійсним.

Окрім того, позивач також звертає увагу на те, що при зверненні стягнення на верстати та станки, відділом ДВС порушено черговість звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, зважаючи на наявність у власності фірми легкових автомобілів, що є суттєвим порушенням процедури реалізації майна боржника, а відповідно, й підставою для визнання результатів проведення прилюдних торгів, які оформлені постановою про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, недійсними.

При вирішені спору суд виходив з такого.

З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Аналогічну позицію наведено у п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р.

Суд звертає увагу на те, що передача не реалізованого майна стягувачеві за своєю природою є правочином, що посвідчує перехід права власності на майно від однієї особи - боржника, до іншої - стягувача, а вартість такого майна зараховується в погашення наявної заборгованості боржника перед стягувачем. Відтак, суд приходить до висновку, що винесення державним виконавцем постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості як акт, що відображає вчинення сторонами правочину, може визнаватись недійсним в судовому порядку.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до визначених Цивільним кодексом України норм: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Так, позивач стверджує, що при проведенні електронних торгів допущено грубі порушено законодавчі норми, якими врегульовано порядок реалізації арештованого майна, а в момент передачі не реалізованого майна стягувачеві сторонами не дотримано встановлених законом вимог.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України «Про виконавче провадження», а також Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Так, у п.1 Розділу ІІ Тимчасового порядку зазначено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, визначення вартості, оцінка майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (ч.1). У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем (ч.2). Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у

виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем (ч.3).

В матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про порушення державним виконавцем такого порядку визначення оцінки майна.

Відповідно до ч.4 ст.58 вказаного Закону, у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

До матеріалів справи не долучено доказів, які би свідчили про проведення рецензування звіту про оцінку майна чи про її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до п.2 р.ІІ Тимчасового порядку, державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує і направляє до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби (далі - регіональний орган державної виконавчої служби), для проведення реалізації майна визначені документи. У разі проведення рецензування звіту про оцінку майна зазначені документи готуються та направляються (передаються) не пізніше трьох робочих днів з дня закінчення 10-денного строку на оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту.

Так, ч.3 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Сторони не заперечують, що стартова ціна майна, переданого державним виконавцем на реалізацію, відповідала визначеній в звіті про оцінку майна, який був чинним на момент такої передачі.

Твердження позивача про те, що протокол №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна є недійсним, з огляду на те, що на момент проведення других торгів звіт про оцінку майна втратив свою чинність, а повторну оцінку державним виконавцем не проведено, а відтак, у державного виконавця не було підстав проводити повторну уцінку та призначати треті торги по нечинному звіту, спростовуються таким.

Відповідно до ч.5 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, а після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Водночас, як встановлено ч.ч.5, 6 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Із комплексного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що звіт про оцінку має бути чинним на момент передачі арештованого майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, водночас, чинне законодавство не пов'язує визначення вартості майна шляхом уцінки з таким звітом, а лише із початковою вартістю майна, що відповідно до п.5 Розділу ІІІ Тимчасового порядку, публікується вповідомленні організатора про проведення електронних торгів. Окрім цього, в Розділі І вказаного Тимчасового порядку, стартову ціну лота визначено як ціну, що формується, виходячи з вартості майна, що виставляється на електронних торгах, зазначеної у заявці державного виконавця на реалізацію майна.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.99 № 74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). Зазначені положення також відображено у п.3.13 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, що міститься у постанові від 23.09.2014р. по справі №3-112гс14, порушення вимог ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», при проведенні прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки зазначеним Законом встановлено загальні правові засади організації і діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі права стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження, натомість дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

Так, як вже вище зазначалось, ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок визначення вартості та оцінки майна боржника, таким чином дії державного виконавця в межах визначених законодавчих норм є підготовчими, та не стосуються безпосередньо проведення прилюдних торгів.

Як вбачається з матеріалів справи, дії державного виконавця щодо процедури реалізації арештованого майна в межах виконавчого провадження сторонами не оскаржувались. В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушення державним виконавцем порядку реалізації арештованого майна, на які посилається позивач, зазначаючи, що станки та верстати передано на реалізацію поза чергою, встановленою ст.66 Закону України «Про виконавче провадження», зважаючи на наявність належних йому на праві власності легкових автомобілів.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд не вбачає порушень чинного законодавства в діях державного виконавця при проведенні уцінки майна в порядку ч.6 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» для його повторної реалізації на прилюдних торгах. Позивач також не обґрунтовує які порушення допущено організатором прилюдних торгів при їх проведенні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними, позивач не заявляючи про порушення при їх проведенні, а лише вказує на наявні на його думку порушення при підготовці торгів.

Правова позиція, що недоліки в організації торгів, які не вплинули на їх результат не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, а також щодо необхідності обґрунтування, яким чином вказані позивачем порушення в організації проведення торгів порушують його права чи охоронювані законом інтереси, узгоджується із позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 16.02.2011р. у справі №6-12341св09 та Вищого господарського суду України висловленою у постановах від 14.11.2011р. у справі №1/134 та від 06.07.2011р. у справі 14/7-ПН-11.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць, - відсутні.

Щодо вимог позивача про визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, суд зазначає таке.

У відповідності до ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання (ч.7). У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові (ч.8). Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч.9).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-3, у відповідності до вимог закону, надано згоду на залишення за собою нереалізованого майна за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Суд звертає увагу на те, що майно передавалось на реалізацію за ціною визначеною у звіті про оцінку майна, який, як вже зазначалось, сторонами виконавчого провадження не оскаржувався та був чинним на момент передачі арештованого майна на реалізацію.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що твердження позивача щодо недотримання сторонами правочину його істотних умов в момент вчинення є таким, що спростовується матеріалами справи, а відтак, у задоволенні вказаної позовної вимоги також слід відмовити зважаючи на її необґрунтованість.

Суд звертає увагу на те, що ст.1 Протоколу №1 від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»), гарантовано захист права власності. Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме вказаній загальній нормі за умови забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Веуеlеrv. Іtаlу) [GС], №33202/96, п.107, ЕСНR 2000-I). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» (Hentrichv. France) від 22.09.1994, серія А, №296-А, сс.19-20, п.33, 42) та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushogluv. Bulgaria) від 10.05.2007, заява № 48191/99, пп. 49-62).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Встановлено, що оскільки рішення суду, зокрема господарського суду Львівської області від 31.05.2012р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013р. у справі №5015/6489/11, не виконано боржником добровільно, стягувач у встановленому законом порядку звернуся до органу Державної виконавчої служби, яким відкрито виконавче провадження із примусового виконання рішення суду. Протягом тривалого часу, рішення суду не виконувалось і в примусовому порядку. За відсутності грошових коштів рішення суду може бути виконано в один із встановлених законом способів, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно, в тому числі, й шляхом продажу його з електронних торгів. В даному випадку суспільний інтерес полягає у виконанні рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання. Відтак, суд приходить до висновку, що вилучення майна в юридичної особи шляхом його продажу внаслідок проведення електронних торгів в межах виконавчого провадження, є таким, що не порушує справедливого балансу інтересів боржника, як власника майна і, одночасно, особи, на яку покладено рішенням суду обов'язок зі сплати коштів, та стягувача, як особи, що має право вимагати належного виконання встановленого рішенням суду зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Суд також зазначає, що у відповідності до ст.68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 05.10.2015р. вжито заходи до забезпечення позову ТзОВ НВФ «Мерто ЛТД» шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції передавати нереалізоване рухоме майно, а саме: станки та агрегати в кількості 13 одиниць, перелік яких зазначено у постанові від 22.06.2015р. про передачу майна стягувачеві - ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», а саме - станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го, до моменту вирішення судового спору у справі №914/2399/15, суд, враховуючи вищенаведене, приходить до висновку, про необхідність скасування забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 68, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Мерто ЛТД» (Львівська область, Пустомитівський район, с.Конопниця, вул.Городоцька, буд.18; код ЄДРПОУ 20788579), вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2015р. у справі №914/2399/15 шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції (Львівська область, м.Пустомити, вул. Івана Кандиби, буд.3; код ЄДРПОУ 34986930) передавати нереалізоване рухоме майно, а саме: станки та агрегати в кількості 13 одиниць, перелік яких зазначено у постанові від 22.06.2015р. про передачу майна стягувачеві - ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (м.Львів, пр. В.Чорновола, буд.5; код ЄДРПОУ 23884496), а саме - станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го, до моменту вирішення судового спору у справі №914/2399/15.

3. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 30.10.2015р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.