Рішення

від 04.11.2015 по справі 918/1068/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа № 918/1068/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Лунька О.І., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Волинь-Бетон" (далі - Об'єднання) до товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-ЛТД" (далі - Товариство), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець), про стягнення заборгованості в сумі 114 995 грн. 34 коп.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_2 за дов. від 1 вересня 2015 року № 2,

відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 8 жовтня 2015 року,

третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року Об'єднання звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного у спрощений спосіб між Підприємцем та відповідачем договору, третя особа згідно видаткових накладних поставила відповідачу продукцію на загальну суму 403 800 грн. 00 коп. Водночас 13 жовтня 2014 року між Об'єднанням, Товариством та Підприємцем був укладений договір про відступлення права вимоги № 13/10/14, відповідно до умов якого останній передав, а позивач прийняв право вимоги у відповідача суми наявної у нього заборгованості в розмірі 79 048 грн. 00 коп., яка виникла у зв'язку з неповною оплатою відповідачем товару, поставленого на підставі підписаних між Товариством та Підприємцем вищезазначених видаткових накладних. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо перерахування зазначених коштів не виконав, заборгувавши таким чином Об'єднанню (як новому кредитору) 79 048 грн. 00 коп., позивач, посилаючись на статті 512, 526, 530, 625, 626, 662, 663, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Товариства вказану суму боргу, а також три проценти річних в сумі 1 877 грн. 66 коп. та 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1068/15, розгляд якої було призначено на 6 жовтня 2015 року.

Ухвалою від 6 жовтня 2015 року розгляд справи було відкладено на 20 жовтня 2015 року.

Ухвалою від 20 жовтня 2015 року розгляд справи було відкладено на 4 листопада 2015 року. Цією ж ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Підприємця.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Об'єднання від 4 листопада 2015 року (а.с. 65), в якій останнє відмовилося від позову в частині стягнення з Товариства трьох процентів річних в сумі 1 877 грн. 66 коп. та 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також до початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява відповідача від 4 листопада 2015 року (а.с. 67), у якій останній визнав позовні вимоги Об'єднання в частині стягнення з Товариства заявленої суми основного боргу в розмірі 79 048 грн. 00 коп. У той же час у даній заяві відповідач просив суд розстрочити сплату вищезазначеної заборгованості згідно запропонованого Товариством графіку.

Крім того, до початку даного судового засідання через канцелярію суду також надійшло клопотання позивача від 4 листопада 2015 року (а.с. 70-71), в якому останній просив розстрочити виконання рішення у даній справі та затвердити графік його виконання з листопада по грудень 2015 року.

У судовому засіданні 4 листопада 2015 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням поданих заяв про часткову відмову від позову і про розстрочку виконання рішення у даній справі, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у даному судовому засіданні визнав позовні вимоги Об'єднання в частині стягнення з Товариства заявленої сум основного боргу та просив суд задовольнити клопотання про розстрочку виконання рішення у даній справі.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечила, витребуваних судом документів не надала, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направила.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між Підприємцем та Товариством був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.

На виконання вищенаведеної угоди позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 403 800 грн. 00 коп. (у т.ч. ПДВ). Вказана поставка була здійснена за наступними видатковими накладними: від 29 липня 2010 року № 42907 на суму 56 952 грн. 00 коп., від 30 липня 2010 року № 53007 на суму 19 920 грн. 00 коп., від 25 серпня 2010 року № 62508 на суму 136 248 грн. 00 коп., від 30 вересня 2010 року № 33009 на суму 117 600 грн. 00 коп. та від 30 жовтня 2010 року № 23010 на суму 73 080 грн. 00 коп. Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями підписаних між відповідачем та третьою особою вищезазначених видаткових накладних, а також копіями відповідних податкових накладних Підприємця (а.с. 9-13).

Про належне виконання третьою особою своїх зобов'язань за зазначеним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

У той же час судом встановлено, що 13 жовтня 2014 року між Об'єднанням, Товариством та Підприємцем був укладений договір про відступлення права вимоги № 13/10/14, відповідно до умов якого останній передав, а позивач прийняв право вимоги у відповідача суми наявної у нього заборгованості у розмірі 79 048 грн. 00 коп., яка виникла у зв'язку з неоплатою відповідачем товару, поставленого на підставі підписаних між Товариством та Підприємцем вищенаведених видаткових накладних (а.с. 8).

Даний договір підписаний Підприємцем та уповноваженими представниками Об'єднання і Товариства, а також скріплений печатками вищезазначених суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.1 цієї угоди встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги на одержання від Товариства грошової суми у розмірі 79 048 грн. 00 коп., що складає частково непогашену заборгованість за поставлений товар, яка виникла на підставі видаткових накладних від 29 липня 2010 року № 42907 на суму 56 952 грн. 00 коп., від 30 липня 2010 року № 53007 на суму 19 920 грн. 00 коп., від 25 серпня 2010 року № 62508 на суму 136 248 грн. 00 коп., від 30 вересня 2010 року № 33009 на суму 117 600 грн. 00 коп. та від 30 жовтня 2010 року № 23010 на суму 73 080 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 79 048 грн. 00 коп. протягом п'яти робочих днів з моменту укладення даного договору.

Пунктом 5 зазначеного договору передбачено, що цей правочин набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за наведеною угодою.

Водночас судом встановлено, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню позивачу грошових коштів у розмірі 79 048 грн. 00 коп. у встановлений строк не виконав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України унормовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази узгодження між відповідачем та третьою особою обмежень щодо заміни кредитора у зобов'язанні щодо купівлі-продажу спірного товару, суд дійшов висновку про те, що Об'єднання набуло права вимоги належного виконання Товариством обов'язку по сплаті вартості цього товару в сумі 79 048 грн. 00 коп.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між Підприємцем та Товариством виникли правововідносини, пов'язані з поставкою товарів.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті спірного товару настав після підписання останнім відповідних накладних.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар по вищезазначеним накладним, яка складає 79 048 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Об'єднання (як нового кредитора) до Товариства про стягнення вказаної суми є обґрунтованою. Відтак, даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, у своїй позовній заяві позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 1 877 грн. 66 коп., нарахованих у період з 14 жовтня 2014 року по 29 липня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 79 048 грн. 00 коп., а також 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат, нарахованих на дану суму заборгованості у період з жовтня 2014 року по червень 2015 року.

Проте, як було зазначено вище, до початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Об'єднання від 4 листопада 2015 року (а.с. 65), в якій останнє відмовилося від позову в частині стягнення з Товариства трьох процентів річних в сумі 1 877 грн. 66 коп. та 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат. Дана заява була підтримана представником позивача у судовому засіданні 4 листопада 2015 року, про що у протоколі цього судового засідання містяться відповідні відомості (а.с. 73).

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (частина 2 статті 78 ГПК України).

Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Зі змісту вищезазначених приписів вбачається, що коли у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, суд, керуючись частиною 2 статті 78 ГПК України, додатково роз'яснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі в частині стягнення з Товариства трьох процентів річних в сумі 1 877 грн. 66 коп. та 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення даної заяви Об'єднання та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача нарахованих до стягнення сум цих компенсаційних виплат на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

Відтак, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Водночас, як вже було зазначено, до початку судового засідання 4 листопада 2015 року через канцелярію суду надійшли клопотання сторін, в яких останні просили розстрочити виконання рішення у даній справі та затвердити наступний графік його виконання: сума основного боргу в розмірі 15 000 грн. 00 коп. підлягає сплаті до 4 листопада 2015 року, сума основного боргу в розмірі 32 000 грн. 00 коп. підлягає сплаті до 27 листопада 2015 року, сума основного боргу в розмірі 32 048 грн. 00 коп. підлягає сплаті до 25 грудня 2015 року, сума належного до стягнення з Товариства судового збору підлягає сплаті до 25 грудня 2015 року.

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пункті 7.2 його постанови від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи подання обома сторонами клопотань про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, відсутність заперечень проти такого розстрочення зі сторони позивача, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів того, що розстрочення виконання рішення суду на узгоджений між сторонами строк завдасть Об'єднанню збитків, суд дійшов висновку про задоволення поданих Об'єднанням і Товариством клопотань.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Оскільки провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 877 грн. 66 коп. та 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України підлягає припиненню, суд на підставі вказаної норми Закону дійшов висновку про необхідність пропорційного розподілу між сторонами суми сплаченого Об'єднанням судового збору за подання даного позову до суду. Відтак, стягненню з Товариства на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 185 грн. 72 коп. з відстроченням платежу даної суми до 25 грудня 2015 року. У той же час судовий збір в сумі 539 грн. 21 коп., сплачений позивачем за подання до господарського суду Рівненської області вказаної позовної заяви, залишається за Об'єднанням.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 49, 78, 80, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-ЛТД" (34550, Рівненська область, Сарненський район, селище міського типу Клесів, провулок Південний, будинок 3, ідентифікаційний код: 13990808) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Волинь-Бетон" (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Восьмого Березня, будинок 35, ідентифікаційний код: 36016172) 79 048 (сімдесят дев'ять тисяч сорок вісім) грн. 00 коп. основного боргу, а також 1 185 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять) грн. 72 коп. судового збору.

Розстрочити виконання даного судового рішення на 2 (два) місяці (до 25 грудня 2015 року) шляхом сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз-ЛТД" (34550, Рівненська область, Сарненський район, селище міського типу Клесів, провулок Південний, будинок 3, ідентифікаційний код: 13990808) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Волинь-Бетон" (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Восьмого Березня, будинок 35, ідентифікаційний код: 36016172) суми основного боргу таким чином: сума основного боргу в розмірі 15 000 грн. 00 коп. підлягає сплаті до 4 листопада 2015 року, сума основного боргу в розмірі 32 000 грн. 00 коп. підлягає сплаті до 27 листопада 2015 року, сума основного боргу в розмірі 32 048 грн. 00 коп. підлягає сплаті до 25 грудня 2015 року, а також відстрочити сплату відповідачем суми судового збору в розмірі 1 185 грн. 72 коп. до 25 грудня 2015 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Волинь-Бетон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-ЛТД" про стягнення трьох процентів річних в сумі 1 877 грн. 66 коп. та 34 069 грн. 68 коп. інфляційних втрат припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 5 листопада 2015 року

Суддя Є.В. Павленко