Постанова

від 17.07.2012 по справі 2а-4909/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року 09:51 № 2а-4909/12/2670

за позовомОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. № НОМЕР_1

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з ОСОБА_2

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 01.06.2012 р.)

від відповідача : ОСОБА_4 (довіреність № 9 від 06.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. № НОМЕР_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2012 р. позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України»була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору в розмірі 2 113, 18 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була отримана позивачем 13.04.2012 р. та оскаржена останнім до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. по справі № 2а-4909/12/2670 було залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2012 р. про залишення позовної заяви ТОВ «Вентиляція України»без розгляду, та відповідно до ст.254 КАС України -рішення набрало законної сили.

18.06.2012 р. до канцелярії суду від позивача ТОВ «Вентиляція України»надійшла заява на виконання ухвали суду від 10.04.2012 р. про залишення позовної заяви без руху.

До зазначеної заяви позивачем долучено оригінал платіжного доручення № 487 від 13.06.2012 р. про сплату судового збору в розмірі 2 113, 18 грн.

Таким чином, зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 02.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-4909/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 17.07.2012 р.

В судовому засіданні 17.07.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. № НОМЕР_1 та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року на загальну суму 365 000 грн., в т.ч.: за квітень 2011 р. - 158 333 грн.; травень 2011 р. - 206 667 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в ОСОБА_3 перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного ОСОБА_3, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Вентиляція України»(код ЄДРПОУ 35524726) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Колмир»(код ЄДРПОУ 37292661) за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України при відображені в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ТОВ «Колмир», що призвело до заниження ТОВ «Вентиляція України»суми податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року на загальну суму 365 000 грн., в т.ч.: за квітень 2011 р. - 158 333 грн.; травень 2011 р. - 206 667 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно висновків наданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Акта перевірки контрагента позивача ТОВ «Колмир»з питання правомірності визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, встановлено порушення зазначеним контрагентом ч. 1,5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та вбачаються нікчемні правочини ТОВ «Колмир»з контрагентами-покупцями та постачальниками.

Також, як зазначив представник відповідача, перевіркою контрагента позивача ТОВ «Колмир»було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та на запит ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо надання документальних підтверджень з питань взаємовідносин з постачальником СП ТОВ «І.А.С. ОСОБА_5 ІНТЕР, ЛТД»та покупцем ТОВ «Вентиляція України», жодних документів ТОВ «Колмир»надано не було.

Та крім того, на чому наголосив представник відповідача, станом на час розгляду справи не має підтвердження щодо декларування та сплати контрагентом позивача ТОВ «Колмир»податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а навпаки детальною інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України вбачається відхилення суми ПДВ в розмірі 206 666,67 грн., що в свою чергу свідчить про завдання шкоди Державному бюджету внаслідок зазначених правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відділом контролю за фінансовими установами управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст.75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового Кодексу України, було здійснено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Вентиляція України»(код ЄДРПОУ 35524726) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Колмир»(код ЄДРПОУ 37292661) за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено ОСОБА_3 від 30.12.2011 року № 16900/22-01/35524726, в якому встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України при відображені в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ТОВ «Колмир», що призвело до заниження ТОВ «Вентиляція України»суми податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року на загальну суму 365 000 грн., в т.ч.: за квітень 2011 р. - 158 333 грн.; травень 2011 р. - 206 667 грн.

На підставі встановлених в ОСОБА_3 перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032201/0 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 365 001,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 365 000,00 грн., та на суму штрафних (фінансових) санкцій - 1 грн.

03.02.2012 р. вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до Державної податкової служби м. Києва.

16.02.2012 р. Державною податковою службою м. Києва було винесено рішення № 534/10/12-114 про залишення скарги позивача без розгляду.

01.03.2012 р. позивачем була подана скарга до ДПА України про скасування податкового повідомлення-рішення у зв'язку з неправомірними висновками викладеними в ОСОБА_3 перевірки.

19.03.2012 р. позивачем було отримано відповідь від ДПА України, якою скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 16.01.2012 року № НОМЕР_1, позивач оскаржив його ті дії відповідача щодо прийняття такого рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п.4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Як вбачаться з наявних матеріалів справи та не заперечувалося представником позивача, ОСОБА_3 перевірки від 30.12.2011 року № 16900/22-01/35524726 позивачем був отриманий, проте в Адміністративному порядку не оскаржувався.

Враховуючи наведені норми податкового законодавства, а також зважаючи на наявні у справі докази, судом не вбачається протиправності в діях податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі порушень встановлених в ОСОБА_3 перевірки, що не був оскаржений позивачем.

По суті встановлених в ОСОБА_3 перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності донарахування позивачу, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 16.01.2012 р. № НОМЕР_1, зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, невиїзною позаплановою перевіркою ТОВ «Вентиляція України»контролюючим органом перевірялася правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Колмир»(код ЄДРПОУ 37292661) за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

Згідно з поданою ТОВ «Вентиляція України»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податковою звітністю з ПДВ за період квітень, травень 2011 та за даними наданих до перевірки документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вентиляція України»по взаємовідносинах із ТОВ «Колмир», платником податків - позивачем задекларовано податковий кредит з контрагентом ТОВ «Колмир»у загальній сумі 365 000 грн., в т.ч.:

- за квітень 2011 р. - 158 333 грн.;

- за травень 2011 р. - 206 667 грн.

Так, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов ОСОБА_3 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 13.09.2011 р. № 5105/23-322-37292661 документальної невиїзної перевірки контрагента позивача ТОВ «Колмир»(код за ЄДРПОУ 37292661) з питання правомірності визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Згідно висновків зазначеного ОСОБА_3 встановлено порушення ТОВ «Колмир»ч.1,5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та вбачаються нікчемні правочини ТОВ «Колмир»з контрагентами-покупцями та постачальниками.

Також, в наведеному ОСОБА_3 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва зазначено про відсутність по контрагенту позивача ТОВ «Колмир»будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищезазначене, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було направлено запит № 13192/10/15-411 від 17.06.2011 р. на адресу ТОВ «Колмир»(код ЄДРПОУ 37292661) щодо надання документальних підтверджень з питань взаємовідносин з постачальником СП ТОВ «І.А.С. ОСОБА_5 ІНТЕР, ЛТД»та покупцем ТОВ «Вентиляція України».

Вищезазначені документи до ДПІ Дніпровського району м. Києва ТОВ «Колмир»надані не були.

Таким чином, в наведеному ОСОБА_3 перевірки контрагента позивача контролюючим органом було зроблено висновок, що зазначені операції ТОВ «Колмир»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Колмир»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Враховуючи таке, податковий орган зазначив, що в результаті порушення ТОВ «Колмир»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним. Беручи до уваги вищенаведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Колмир»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними. А відповідно і правочини за договором, укладеним між ТОВ «Колмир»та ТОВ «Вентиляція України»№ 04-0111 від 04.01.2011 р. не спричинили реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вивчивши наявні матеріали справи, та норми чинного податкового та іншого законодавства, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає такі висновки контролюючого органу, викладенні в ОСОБА_3 перевірки -правомірними, зважаючи на таке.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Вентиляція України»(Покупцем) та контрагентом ТОВ «Колмир»(Постачальником) було укладено договір № 04-0111 від 04.01.2011 р., предметом якого є постачання товару.

Згідно рахунків-фактур по договору № 04-0111 від 04.01.2011 р., що були надані позивачем до матеріалів справи, за вказаним договором Постачальником постачався Покупцю такий товар, як: вентилятори, кондиціонери, очищувачі повітря, зовнішні блоки та інші комплектуючі до таких товарів.

Загальна сума поставленого товару (згідно рахунків-фактур до договору) разом з ПДВ становить 2 190 000 грн., крім того ПДВ - 365 000 грн.

Таким чином, вартість поставки зазначеного товару, що по документах постачався позивачу контрагентом ТОВ «Колмир», а саме - 2 190 000 грн., свідчить про об'ємність таких господарських операцій, що відповідно передбачає наявність в Постачальника ТОВ «Колмир»відповідних складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення зазначеної фінансово-господарської діяльності підприємства.

Однак, як видно з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, перевіркою ТОВ «Колмир»не було встановлено наявності в останнього будь-яких складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Колмир»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах із позивачем (щодо постачання товару суму 2 190 000 грн.), а отже і відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Колмир»створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Колмир»субпідрядних договорів з метою виконання договору із позивачем, відносно постачання товару на суму 2 190 000 грн., що відповідно передбачало необхідність наявності складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, інше, для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано також не було.

Зважаючи на викладене та на наявні у справі докази, суд погоджується із висновком податкового органу, що операції з поставки та реалізації по ланцюгу ТОВ «Колмир»порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст.215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, жодних документів на запит ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо підтвердження взаємовідносин з постачальником СП ТОВ «І.А.С. ОСОБА_5 ІНТЕР, ЛТД»та покупцем ТОВ «Вентиляція України», контрагентом позивача ТОВ «Колмир»- надано не було.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ТОВ «Колмир»не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і .правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, згідно наявних матеріалів справи, позивачем не було допустимими доказами доведено суду фактичне постачання контрагентом ТОВ «Колмир»товару на суму 2 190 000 грн., так само як і не було при перевірці контрагента ТОВ «Колмир» встановлено фактичне придбання такого товару в СП ТОВ «І.А.С. ОСОБА_5 ІНТЕР, ЛТД».

А не доведення позивачем факту наявності в контрагента ТОВ «Колмир»трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, транспорту, устаткування), що необхідні для реалізації такої господарської діяльності з постачання товару (систем кондиціювання та вентиляції) у великих обсягах, що в свою чергу є трудомісткими роботами), ще раз підтверджують, що вказані правовідносини між позивачем та ТОВ «Колмир»були оформлені сторонами виключно в паперовому вигляді з метою надання податкової вигоди третім особам.

Також, з наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як видно з наявних матеріалів справи (детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (позивача та ТОВ «Колмир») на рівні ДПА України), та не було допустимими доказами заперечно позивачем, існує відхилення суми ПДВ в розмірі 206 666,67 грн., що в свою чергу свідчить несплату контрагентом позивача ТОВ «Колмир»податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а відповідно завдання шкоди Державному бюджету внаслідок зазначених правовідносин.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Колмир»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в ОСОБА_3 перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Колмир»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в ОСОБА_3 перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в ОСОБА_3 перевірки.

Також, суд ухвалою про відкриття провадження у справі зобов'язував позивача надати до матеріалів справи копії податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період, чого позивачем зроблено не було. Однак, зважаючи на те, що в обох сторін не було зауважень щодо вказаних декларацій, а також короткий (місячний) строк розгляду адміністративних справ, суд не оголошував перерви в розгляді справи для повторного зобов'язання позивача надати зазначені декларації.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 20.07.2012 р.