Ухвала

від 15.10.2015 по справі 2а-1870/6294/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9106/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року

у справі № 2а-1870/6294/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-сервіс» (далі - ТОВ «Комфорт-сервіс»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000342230/26941 від 07 липня 2012 року та № 0000352230/26943 від 07 липня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Комфорт-сервіс» 2 146,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комфорт-сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1402/2230/31651281/28 від 18 червня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342230/26941 від 07 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314 927,50 грн. (251 942,00 грн. - основний платіж, 62 985,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000352230/26943 від 07 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251 942,50 грн. (201 554,00 грн. - основний платіж, 50 388,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні комплектуючих для системи вентиляції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноторг» та робіт з монтажу автоматики для системи вентиляції у Товариства з обмеженою відповідальністю «За-Стройбут» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на неможливість підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Техноторг» з огляду на ліквідацію останнього 04 квітня 2012 року, а також на акт перевірки ТОВ «За-Стройбут» № 1321/231/36906548 від 04 серпня 2011 року, в якому зазначено про неперебування названої юридичної особи за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків-покупця на формування даних податкового обліку від іншої особи, в тому числі від перебування постачальника за юридичною адресою.

Аналогічно і подальша ліквідація контрагента (після здійснення господарських операцій) не тягне за собою недійсність угоди, укладеної з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія «Техноторг» підтверджується належним чином складеними специфікацією, видатковими та податковими накладними, транспортною документацією, платіжними дорученнями, доказами використання придбаного в контрагента товару товариством у власній господарській діяльності.

Надаючи оцінку правомірності формування ТОВ «Комфорт-сервіс» даних податкового обліку за господарською операцією з придбання підрядних робіт у ТОВ «За-Стройбут», судові інстанції цілком об'єктивно врахували подані позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, податкову накладну.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування .

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.