Ухвала

від 03.11.2015 по справі 817/1905/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/9529/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Костевича Т.О.

відповідача : Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року

у справі № 817/1905/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

В судовому засіданні, відповідач заявив клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції (далі - КАС України) перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.08.2013 року по 30.09.2013 року, ФОП ОСОБА_5 за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.07.2013 року по 30.11.2013 року, ФОП ОСОБА_6 за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, ФОП ОСОБА_7 за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, ТОВ «Маріон» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ «Тітус Трейд» за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року та з 01.11.2013 року по 31.11.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2014 року № 345/17-16-22-01/35776584.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо безпідставного формування доходу від реалізації товарів в сумі 4 812 551,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.5, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України у зв'язку із завищенням витрат в сумі 4 448 256,00 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 600 531,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо безпідставно формування податкових зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 962 512,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України з огляду на безпідставне віднесення сум податку на додану вартість в розмірі 879 718,00 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 572 741,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.06.2014 року № 0001182201, яким ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 572 741,00 грн., за штрафними санкціями 143 185,00 грн.; № 0001172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 600 531,00 грн. та за штрафними санкціями - 150 133,00 грн.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивачем з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Група Екліпт» за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 20.06.2014 року № 393/17-16-22-01/35776584.

В акті перевірки зазначено порушення ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» пунктів 137.1, 137.4 статті 137 ПК України щодо безпідставного формування доходу в сумі 964 842,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України з огляду на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 192 968,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України в результаті безпідставного віднесення до складу витрат 1 784 570,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України щодо віднесення до сум податку на додану вартість 356 914,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 02.07.2014 року № 0001342201, яким ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 166 367,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 83 183,00 грн.; № 0001332201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 237 072,00 грн. та за штрафними санкціями 79 024,00 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій, а також встановити, чи є кримінальні справи щодо позивача і його контрагентів та відповідно до встановлених обставин зробити вмотивований висновок.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, та, як наслідок, прийняли рішення.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер