Рішення

від 22.10.2015 по справі 369/12725/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12725/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2015 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Маршалковській О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Садова Анна Георгіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

У ході судового розгляду позивач збільшувала свої вимоги, остаточно просила суд: встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з грудня 1998 року по 01 вересня 2005 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя, набутою під час проживання сторін однією сім'єю, житловий будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1; визнати договір дарування від 20.09.2014 року житлового будинку НОМЕР_1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним; виділити на праві власності ОСОБА_1 ? вказаного житлового будинку; виділити на праві власності ОСОБА_2 ? вказаного житлового будинку; стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ? частки ОСОБА_2 у ТОВ «СОВІК» у розмірі 83 500,00 грн. та вартість ? частки у ТОВ «Солідарність-Плюс» у розмірі 1 850 000,00 грн., а всього 1 933 500,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем склалися стійки стосунки, властиві подружжю, велося сумісне господарство, була взаємна допомога у вирішенні питання виховання дітей та інших побутових питань, вільний час, відпочинок, свята, дозвілля, подорожі проводили разом. В ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися спільні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6. У 2000 році позивач спільно з відповідачем розпочали будівництво будинку у селі Лісники Києво-Святошинського району Київської області. Питання щодо будівництва вирішувалися відповідачем спільно з позивачкою, яка створювала затишок та приймала активну участь в облаштуванні помешкання в селі Лісники, займалася вихованням дітей.

Позивач посилається, що після закінчення будівництва питаннями введення будинку в експлуатацію та оформлення права власності займався безпосередньо відповідач, не повідомляючи позивача про хід оформлення правовстановлюючих документів та не допускаючи позивача до їх вирішення. За період сумісного проживання сторін однією сім'єю в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти було зведено домоволодіння в селі Лісники Києво-Святошинського району, яке має бути визнаним спільною сумісною власністю сторін.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2015 року відповідач ОСОБА_2 подарував спірне домоволодіння ОСОБА_3 за договором дарування від 20.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Садовою Анною Георгіївною.

Позивач вважає, що укладенням даного договору ОСОБА_2 грубо порушено її право як співвласника, оскільки вона не виражала власного волевиявлення та не надавала згоди на відчуження житлового будинку як об'єкта права спільної сумісної власності сторін, тому Договір дарування від 20.09.2014 р. має бути визнаний недійсним.

Також відповідач виступив засновником ТОВ «СОВІК», ТОВ «Солідарність-Плюс», ТОВ «Господарський ринок», ТОВ «Ринок «Петрівка», ТОВ «Книжковий ринок», ТОВ «ВІЛТА», ТОВ «ДИВО-СВІТ».

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.11.2014 відповідач є засновником ТОВ «СОВІК» (код ЄДРПОУ 21662596), розмір внеску до статутного фонду якого складає 167 000,00 грн., а також засновником ТОВ «СОЛІДАРНІСТЬ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 25267709), розмір внеску до статутного фонду якого складає 3 700 000,00 грн.

Враховуючи, що ТОВ «СОВІК» та ТОВ «СОЛІДАРНІСТЬ-ПЛЮС» було організовано у період проживання однією сім'єю, посилаючись на норми законодавства України, Позивач також просить стягнути на її користь вартість ? частки відповідача ОСОБА_2 у зазначених підприємствах, тобто 83 500,00 грн. та 1 850 000,00 грн. відповідно.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, та допитаний в якості свідка позивач пояснила, що з 1995 року працювала в корпорації відповідача, була його довіреною особою під час виборчої кампанії. Стосунки з відповідачем почались у 1998 році після розлучення з чоловіком. Сторони разом були на похоронах батька відповідача. Вагітність позивачки була спланованою, для цього вона проходила курс лікування, який сплачувався зі спільного бюджету. Відповідач уважно та з турботою ставився до позивачки. Позивачка була співзасновником у багатьох товариствах, що входили до складу корпорації відповідача. У 2005 році добровільно вийшла зі складу учасників товариств у зв'язку з їх реорганізацією, гроші за частку у майні товариств не отримала. Бюджет був спільним з відповідачем, останній надавав кошти, які витрачалися на потреби. Доходи сторони отримували однакові, на момент розвитку стосунків з відповідачем позивач була достатньо матеріально забезпечена. Витрати з пологів, послуги нянь, охорони, водіїв та домогосподарки сплачувалися зі спільного доходу. Відповідач був присутнім під час пологів. Позивач народжувала в США. Після повернення разом з відповідачем та дітьми з США позивач спільно проживала з відповідачем у квартирі останнього АДРЕСА_2. У грудні 2002 року переїхали жити в Лісники по готовності гостьового будинку. Після святкування Нового 2003 року знову переїхали разом до квартири відповідача на Оболоні. Позивач проживала в цій квартирі відповідача по 2012 рік. Позивач має власну квартиру АДРЕСА_2, яку придбала за рахунок коштів від продажу квартири на Борщагівці. Позивач продала відповідачу три земельні ділянки у с. Лісники за попередньою домовленістю з відповідачем. Разом з відповідачем будували будинок в Лісниках. Відповідач дарував позивачці коштовні дарунки. Про офіційне оформлення стосунків не замислювалися. Стосунки з відповідачем припинила у серпні 2005 року. Позивач була обізнана, що у 2008 році у відповідача народився син ОСОБА_7 від іншої жінки ОСОБА_31, які проживали у спірному будинку в Лісниках. Позивач у 2014 році зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача, але за волею позивачки суд залишив позов без розгляду. Про наявність офіційно зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_8 в період спірних правовідносин позивач не знала.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти задоволення позову заперечували. Відповідач під час допиту в якості свідка пояснив, що позивач була дружиною його померлого товариша - ОСОБА_9. Приблизно у 1996 році відповідач зустрів позивача в аеропорту «Бориспіль», яка повідомила про скрутне фінансове становище, відсутність постійної роботи. На той час позивач перебувала у цивільному шлюбі, а з 08.07.1997 року по 17.11.1998 року в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. Відповідач працевлаштував позивача касиром на одному зі своїх підприємств - ТОВ «Совік». Відповідач мав приватний бізнес, з 1998 року по 2002 рік був депутатом Оболонської районної ради м. Києва та з 2002 року по 2006 рік - депутатом Київської міської ради. Позивач брала участь у виборчій кампанії відповідача у 1998 році, виявляла увагу до відповідача, шукала зустрічей, пропонувала спільний відпочинок. Згодом виникли стосунки з позивачкою, які мали виключно інтимний характер та не були систематичними. З червня 1999 року відповідач був одружений з ОСОБА_8, яка проживала в Чеській Республіці. Відповідач мав аналогічні стосунки з іншими жінками в Україні. Намірів на створення сім'ї з позивачкою відповідач не мав, в тому числі з підстав перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. Позивач зробила кар'єрний зріст від касира до директора та стала співзасновником підприємств відповідача завдяки сприянню та за рахунок коштів відповідача. Відповідач надав власні кошти та ввів позивача у склад учасників товариств з метою фактичного збільшення власної частки та впливу на їх діяльність. Після початку інтимних стосунків з відповідачем позивач не працювала, а лише рахувалася на роботі. Відповідач постійно утримував позивачку, яка періодично відвідувала його помешкання на АДРЕСА_2, дачу в Бортничах на правах гостя. Згодом позивач придбала квартиру у будинку, де проживав відповідач, щоб контролювати його приватне життя. За наполегливим бажанням позивачки народити, не заперечував проти народження дітей, враховуючи вік позивачки на час вагітності (39 років), однак намірів одружитися чи створити сім'ю з позивачкою не мав. Відповідач здійснював витрати з пологів та перебування позивача у США в період з березня по листопад 2002 року. Протягом цього часу відповідач не проживав постійно з позивачкою в США, періодично її відвідував, оскільки і до цього часу регулярно відвідував свого батька, який постійно проживав у США. Безпосередньо на пологах відповідач не був присутнім. В листопаді 2002 року відповідач прилетів до США в черговий раз відвідати батька та допоміг позивачці дістатися з дітьми до України. Після повернення відповідач розмістив Позивачку та дітей у власній квартирі АДРЕСА_2, так як ця квартира складається з 3-ьох кімнат та більш комфортна, ніж однокімнатна квартира позивача. Позивачка проживала у цій квартирі відповідача по 2012 рік, після чого переїхала разом з дітьми в квартиру АДРЕСА_3, яку відповідач подарував дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Дітей хрестили разом. Відповідач сплачував за рахунок особистих коштів послуги нянь, водіїв, охоронців та домогосподарки, надавав кошти позивачці на утримання та дозвілля, що підтверджується самою Позивачкою згідно з поданою нею позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення аліментів на утримання дітей. Відповідач не скривав наявності дітей. Оточення відповідача було обізнано, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_8, яка періодично приїжджала до ОСОБА_2, а відповідач їздив до неї у Чехію. Відповідач проживав у мисливському будиночку в Лісниках сам. Після повернення з США жили окремо, відповідач міг іноді залишатися у власній квартирі разом з позивачкою та дітьми, але це було нетривалий час - не більше тижня на місяць. Стосунки з позивачкою як з коханкою було зіпсовано ще до народження дітей. Відповідач разом з позивачкою зустрічали 2003 рік у мисливському будинку в с. Лісники, але посварилися в новорічну ніч, що унеможливило подальші стосунки. Після цього відповідач розпорядився, щоб охорона не пускала позивачку до помешкання в Лісниках. З дітьми відповідач продовжував спілкуватися, якщо на те давала згоду позивач, яка постійно шантажувала цим відповідача у випадку, якщо, на її думку, відповідач надав їй недостатньо коштів. Позивачку ніхто не сприймав як дружину відповідача, оскільки знали та бачили ставлення відповідача до цього зв'язку. Після народження дітей відповідач називав позивача виключно як «мати дітей». Дружина відповідача ОСОБА_8, дізнавшись про народження дітей, поставилась до цього негативно, тому, поступово їх подружні стосунки почали погіршуватися. У 2004 році відповідач познайомився з ОСОБА_31, з якою згодом став спільно проживати та наразі одружений з нею. Відповідач пов'язує виникнення цього позову з тим, що з 2014 року зменшив суму утримання з 10 тисяч доларів щомісяця до 5 тисяч доларів. Разом з тим, відповідач продовжував додатково сплачувати відпочинок, дозвілля, участь у спортивних змаганнях, коштовний одяг.

У 2001 році відповідач придбав земельні ділянки в селі Лісники у громадян, в тому числі у Позивачки, за особисті кошти. Будівництво будинку здійснювалося виключно за рахунок особистих коштів та зусиль відповідача

Представник відповідача надала письмові заперечення відповідача, позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, вказуючи на відсутність належних та допустимих доказів проживання сторін разом однією сім'єю, ведення спільного з відповідачем господарства, наявність спільного бюджету, здійснення позивачем витрат на будівництво домоволодіння в Лісниках та інших доказів участі позивача у створенні спільного майна. До того ж, відповідач з 17 червня 1999 року по 30 серпня 2005 року перебував у шлюбі з ОСОБА_8, зареєстрованому в Чеські Республіці, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Треті особи не з'явилися в судове засідання, про день слухання справи повідомлялися належним чином, 3-я особа ОСОБА_3 просила розгляд справи здійснювати без її участі за наявними матеріалами справи.(а.с. 219 т. 2).

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2001 році відповідач ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_4 під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 19 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 1635, за ціною 1 700,00 грн. (том I, а.с.132); земельну ділянку площею 0,2496 га по АДРЕСА_5 під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 24 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 1727, за ціною 2 000,00 грн. (том I, а.с.133); земельну ділянку площею 0,2496 га по АДРЕСА_6 під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 26 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 1773, за ціною 1 900,00 грн. (том I, а.с.134); земельну ділянку площею 0,2499 га по АДРЕСА_7 під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 08 травня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 1948, за ціною 1 750,00 грн. (том I, а.с.135); земельну ділянку площею 0,2496 га по АДРЕСА_8 під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 15 травня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 2019, за ціною 1 850,00 грн. (том I, а.с.136); земельну ділянку площею 0,2106 га по АДРЕСА_1 під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 18 травня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 2108, за ціною 1 700,00 грн. (том I, а.с.137); земельну ділянку площею 0,1902 га по АДРЕСА_9 під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за Договором купівлі-продажу від 31 травня 2001 року, продавцем за яким є ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 2397, за ціною 1 950,00 грн. (том I, а.с.138); .

Відповідно до змісту зазначених договорів відповідач ОСОБА_2 (покупець) сплатив кошти в повному обсязі за придбані земельні ділянки на момент укладення цих договорів.

За рахунок придбаних відповідачем земельних ділянок було сформовано дві земельні ділянки площею 1,2487 га та 0,4008 га відповідно під будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 23 липня 2001 року, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 627 (том I, а.с.194).

Рішенням виконавчого комітету Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24 липня 2001 року № 74/9 надано згоду на виготовлення на ім'я відповідача ОСОБА_2 технічної документації на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 (том I, а.с.200). Одночасно цим рішенням вирішено клопотати перед Києво-Святошинським відділом архітектури та містобудування про скасування будівельних паспортів на ім'я продавців земельних ділянок, в тому числі на ім'я позивача ОСОБА_1 Претензій щодо переоформлення будівельного паспорту на ім'я відповідача позивачем не заявлялося, що підтверджено у судовому засіданні.

Відповідач виступив замовником, акцептував, сплачував роботи та послуги з будівництва домоволодіння у селі Лісники, що підтверджується Типовим договором з ПК «Чисті Джерела» № 6 від 21.05.2001 р. на буріння свердловини із встановленням фільтрової колони вартістю 184 680,00 грн., Калькуляцією на види робіт за цим Договором, квитанціями до прибуткового касового ордера №№ 08, 10, 14, 15 від 07.05.2001 р., 21.05.2001 р., 07.06.2001 р., 09.07.2001 р. відповідно на загальну суму 138 100, грн., Актом приймання-здачі свердловини від 15.10.2001 р.; Завданням на проектування, Технологічним завдання на проектування КП «Творча архітектурна майстерня «А.Пашенько» від 24.07.2001 р.; Протоколом засідання архітектурно-технічної ради відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської РДА № 57/2001 від 25.07.2001 р. про погодження проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1; Технічними умовами на проектування електроустановок № 7033 від 25.07.2001 р., № 7243 від 09.04.2002 р. ВАТ «Київобленерго» ВАТ; Договором підряду № 64-08-02 з ТОВ «Ерком» від 02.08.2001 р., меморіальним ордером № 200 від 27.08.2001 на суму 10 000,00 грн. та меморіальним ордером №200 від 07.09.2001 р. на суму 24 000,00 грн. в рахунок оплати виконаних робіт за цим Договором; Технічними умовами Центру електрозв'язку № 9 Києво-Святошинського району № 290 від 24.09.2001 р.; Договором № 10 від 14 вересня 2001 року з ТОВ «Крамал» на будівництво мисливського будиночку вартістю 68 000, грн..; Технічними умовами ВАТ «Київоблгаз» на газопостачання № 9-704 від 21.09.2001 р.; Дозволом ВАТ «А.Е.С.Київобленерго» на використання електронагрівального обладнання № 20-4-116 від 21.05.2002 р.; Актами №№2,3,4,5 прийомки виконаних робіт ЗАО «Аеробуд» за червень-липень 2002 року на загальну вартість 781 338,19 грн.; Технологічним завданням фірми «Крамал-студіо» на проектування по системах опалення, вентиляції і кондиціонування повітря житлового будинку в с.Лісники від 10.10.2002 р.; Договором з ТОВ «Аква-Люкс» № 103-2/11 від 18 листопада 2002 р. на монтаж та запуск системи очистки води вартістю 117 615,00 грн.; Договором про користування електричною енергією з ВАТ «А.Е.С.Київобленерго» № 9163 від 27.12.2002 р., Додатком №1 до цього Договору; Робочим проектом № 2003-06/05-АОВ та Технічним завданням ТОВ «Аеровент» від 24.09.2003 р. щодо автоматизації і диспетчеризації інженерного обладнання об'єкту будівництва садиби по АДРЕСА_1; Договором підряду № 5 від 11.04.2005 р. з ТОВ «Астрафед» на проектування, будівництво та введення в експлуатацію траси газопостачання садиби вартістю 19 857,60 грн. (том I, а.с.141-193).

Натомість, позивачем не надано належних доказів власної участі в організації та здійснення витрат на оплату робіт, послуг та матеріалів під час будівництва спірного домоволодіння в с. Лісники.

Позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_13 продала відповідачу ОСОБА_2: земельну ділянку площею 0,3668 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, для ведення особистого селянського господарства згідно з Договором купівлі-продажу від 31 березня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 2197, за ціною 244 766,00 грн. (том I, а.с.139); земельну ділянку площею 0,0695 га в АДРЕСА_10, кадастровий номер НОМЕР_4, для ведення особистого селянського господарства за Договором купівлі-продажу від 08 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстровано в реєстрі за № 5919, за ціною 90 600,00 грн. (том I, а.с.140).

Право власності на спірний житловий будинок відповідач ОСОБА_2 набув 27.07.2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі рішення виконкому Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12/6 від 26.07.2005 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_5 від 27.07.2005 р. (том I, а.с.195-196).

20.09.2014 року на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Садовою А.Г. з реєстровим в„– 1 -1107, відповідач ОСОБА_2 подарував третій особі ОСОБА_3 домоволодіння (жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том II, а.с.39).

Як вбачається зі змісту даного правочину, спірний будинок належав відповідачу ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6, виданого виконавчим комітетом Лісниківської сільської ради 27.07.2005 року на підставі рішення виконкому Лісниківської сільської ради № 12/6 від 26 липня 2005 року, зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 27.07.2005 року, номер запису 521 в книзі 2, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно НОМЕР_7. Право власності дарувальника зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.09.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Садовою А.Г., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_8, номер запису про право власності НОМЕР_9, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_10 від 20.09.2014 року.

Належність на час розгляду даної справи на праві власності спірного домоволодіння третій особі ОСОБА_3 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № НОМЕР_11 від 02.02.2015 року, реєстраційний номер об'єкта НОМЕР_8 (том I а.с.68-71).

22 травня 2012 року відповідач ОСОБА_2 подарував донькам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 відповідно до договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Садовою А.Г., зареєстровано у реєстрі за № 316 (том II, а.с.77).

Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_12 ОСОБА_1 працювала директором ТОВ «Совік» з 12.09.1996 р. по 30.04.1999 р. року, директором ПП «Дивосвіт» з 01.05.1999 р. по 30.11.2000 р., начальником відділу розвитку, начальником відділу аналітично-інформаційного забезпечення БП «Солідарність» з 01.12.2000 р. по 01.02.2006 р. (том II, а.с.31-33).

На запит позивача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа ОСОБА_14 надав інформацію (лист вих.№84/-1-16 від 30.04.2015 р.) про те, що у період з 01.01.2005 по 31.05.2005. вчинено нотаріальних дій, окремо, у січні позивачем оформлено заяву про вихід із складу засновників ЗАТ СК «Солідарність», заяву про вихід із складу засновників ТОВ «Диво-світ», заяву про вихід із складу засновників БП «Солідарність» у формі ТОВ, заяву про вихід зі складу засновників ТОВ «Лісники», передаточне розпорядження на продаж акцій на суму 700 000,00 грн., 15.05.2005 р. довіреність на представлення інтересів (том II, а.с.30).

В якості доказу спільного проживання з відповідачем у Бортничах у спірний період представник позивача надала суду копію договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_11 за ціною 166 000,00 грн., укладеного 16.03.2007 р. повіреним продавця ОСОБА_1 ОСОБА_13 з покупцем гр. ОСОБА_15, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Руденком В.О, зареєстровано в реєстрі за № 633 (том II, 213-214).

Суд оцінює цей доказ як неналежний у розумінні ст. 58 ЦПК України, оскільки цей правочин не доводить факту спільного проживання сторін в Бортничах. Крім того, договір купівлі-продажу від 16.03.2007 р. не містить інформації щодо наявності на земельній ділянці будь-яких об'єктів забудови. Разом із тим, зі змісту зазначеного правочину вбачається, що право власності позивача на земельну ділянку підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, зареєстрованого 12.05.2005 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-03751.

Довідкою Клініки проблем планування сім'ї лікарні ПАТ ХК «Київміськбуд» № 10/215 від 22 квітня 2015 р. підтверджено факт лікування позивача ОСОБА_1 шляхом виконання трьох циклів екстракорпорального запліднення, останній з яких призвів до настання вагітності та народження двох дітей (доньок) 14.07.2002 р. (том II, а.с.34).

Згідно даних паспорту позивача ОСОБА_1, позивач була зареєстрована: за адресою АДРЕСА_12 - з 29 серпня 1989 р. по 19 грудня 2000 року; за адресою АДРЕСА_2 - з 26 червня 2001 року по 05 червня 2012 року; за адресою АДРЕСА_3 - з 07 червня 2012 року (том I, а.с.201-202).

Згідно даних паспорту відповідача ОСОБА_2, відповідач з 12.01.1999 року був зареєстрований у АДРЕСА_2 (том I, а.с.129-130).

Таким чином, сторони були зареєстровані за різними адресами місця проживання.

Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16 з 08 липня 1997 року згідно відмітки в паспорті про реєстрацію шлюбу відділом ЗАГС Дніпровського району м. Києва, запис № 780. Відповідно до відмітки в паспорті позивача шлюб з ОСОБА_16 було розірвано 17 листопада 1998 року Шевченківським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Києва, запис № 501 (том I, а.с.202).

Сторонами визнано, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нью-Йорк, США народилися спільні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були похрещені 19 січня 2003 року (том I, а.с.6-7).

Відповідач особисто сплатив витрати з перебування позивача під час пологів у приватній клініці у м. Нью-Йорк, США на загальну суму 6 600 доларів США (том II, а.с.211-212).

Після повернення з США відповідач розмістив позивача разом з дітьми у власній квартирі АДРЕСА_2.

Сторонами визнано, що разом святкували Новий 2003 рік у мисливському будинку в Лісниках, після чого позивач повернулася на зимовий період до квартири відповідача на Оболоні.

Відповідно до листа ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.03.2015 вих. № 1055/9/26-54-11-04-28 відповідач ОСОБА_2 за період з I кварталу 1998 року по III квартал 2005 року отримав 7 700 625, 92 грн. доходів, в тому числі дивідендів у розмірі 7 417 633,01 грн. (том I а.с.112-113).

Відповідно до листа ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.06.2015 вих. № 2900/9/26-54-11-04-28 позивач ОСОБА_1 за період з 01.12.1998 року по 01.09.2005 року отримала 2 550 601,08 грн. доходів, в тому числі дивідендів у розмірі 2 470 950,03 грн. (том II а.с.162).

Суд критично ставиться до тверджень позивача ОСОБА_1 в частині того, що сторони мали спільний бюджет та позивач брала участь у створенні спірного майна за рахунок отриманих доходів, в тому числі дивідендів, оскільки сам факт отримання позивачем дивідендів не свідчить про те, що ці кошти були витрачені саме на створення спірного майна.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19682619 від 28.11.2014 р. державна реєстрація ТОВ «Совік» код ЄДРПОУ 21662596 здійснена 12.09.1996 року, розмір внеску відповідача ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Совік» становить 167 000,00 грн. (том I, а.с.11-13).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19682642 від 28.11.2014 р. державна реєстрація ТОВ «Солідарність-Плюс» код ЄДРПОУ 25267709 здійснена 25.09.1997 року, розмір внеску відповідача ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Солідарність-Плюс» становить 3 700 000,00 грн. Формування статутного фонду товариства завершено 15.08.2008 року (том I, а.с.14-17).

Згідно копій квитанції про сплату внесків до статутного фонду ТОВ «Солідарність-Плюс» відповідачем ОСОБА_2 за період з 22.09.1997 року по 28.11.2007 року сплачено 3 119 059,99 грн., в тому числі за спірний період з грудня 1998 р. по 1 вересня 2005 р. сплачено 950 480,34 грн. (том I, а.с.221-250; том II, а.с.1-12).

Позивач не надала належних доказів власної фінансової участі у формуванні частки відповідача у вказаних господарських товариствах у спірний період.

Суд не вважає доведеним наявність підстав для визнання права спільної сумісної власності сторін на спірне майно, виходячи з наступного.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті одного із подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ст. 5 ЦК України).

Положеннями КпШС Української РСР, що діяв до 01 січня 2004 року, тобто до набуття чинності Сімейним кодексом України, не передбачено інституту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року не ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу можливо лише щодо правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року, тобто з моменту набуття чинності Сімейним кодексом України. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли або існували після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 12.06.1998 р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (у редакції, що була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону «Про власність», відповідних норм ЦК УРСР та з урахуванням п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила ст.ст. 22, 28, 29 КпШС в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону «Про власність», яким регулювалися спірні правовідносини, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною 2 ст. 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 р. №29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною .

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними (правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-135цс13 від 25.12.2013 р.).

Суд не вважає доведеним позивачем наявність правовідносин, що відповідають вказаним законодавчим вимогам для визнання права спільної сумісної власності на майно, створене та набуте відповідачем впродовж 1998-2003 року.

Що стосується оцінки правового статусу майна, створеного та набутого відповідачем у період з 1 січня 2004 року по 1 вересня 2005 року, суд виходить з наступного.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Згідно положень ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що встановлені в ч. 2 ст. 3 СК України винятки, за якими подружжя вважається сім'єю і в разі роздільного проживання, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів, а постійне спільне проживання є обов'язковою умовою для встановлення фактичних шлюбних відносин (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-97цс11від 20.02.2012 року).

За таких обставин одним з визначних є встановлення факту, що грошові кошти та майно набуті сторонами під час їх постійного спільного проживання.

Позивачем не заперечуються доводи відповідача та покази свідків щодо наявності в її розпорядженні після повернення з дітьми США чотирьох нянь, чотирьох охоронців, водіїв та домогосподарки, яких було закріплено за квартирою АДРЕСА_2

Так само позивачем не заперечувалося наявність з 2003 року домогосподарки ОСОБА_17, яка працювала у спірному домоволодінні в с. Лісники.

Тому, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту постійного спільного проживання з відповідачем у спірному домоволодінні у с. Лісники. Факт проживання позивача разом з дітьми у квартирі відповідача АДРЕСА_2 по 2012 рік визнаний позивачем та є доведеним, тому не може бути визначальним для визнання факту спільного проживання сторін у спірний період.

14 жовтня 2014 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів (справа №761/30358/14-ц), в якому зазначає, що з часу народження спільних дітей відповідач щомісячно надавав матеріальну допомогу у розмірі 10 000 (десяти тисяч) доларів США, а також додатково оплачував витрати, пов'язані з лікуванням дітей, відпочинком, навчанням у шкільних закладах та будь-які інші витрати, пов'язані з утриманням, розвитком та вихованням дітей. Позивач у вказаному позові також зазначає, що з 2007 діти займаються в спортивному клубі «Шанс», тому відповідач оплачував усі витрати, пов'язані з оплатою занять з танців, закордонними поїздками на конкурси, придбанням конкурсних костюмів, а також сплачував усі комунальні витрати з утримання квартири АДРЕСА_3 (том I, а.с.218-219).

У судовому засіданні від 06.05.2015 р. позивач у якості свідка зазначила, що ніколи не було питань з коштами, бюджет був спільний, відповідач завжди приходив та клав кошти, з яких здійснювалися всі витрати (диск фіксації том II, а.с.119, звукозапис з 10.11 год. по 10.13 год.).

З огляду на ці обставини, суд не вважає доведеним позивачем факт участі позивача у формуванні спільного бюджету сторін у спірний період.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що з 2002 року був охоронцем дітей сторін, позивачка на той час не працювала та не проживала спільно з відповідачем, позивач постійно проживала у квартирі на АДРЕСА_2, а відповідач за містом у Лісниках. Влітку супроводжував дітей разом з нянями до Лісників, але це було не часто. На той час в Лісниках був побудований дерев'яний мисливський будинок. Дітей разом з нянями забирали на цілий день на прогулянку з квартири на Оболоні на АДРЕСА_2. Позивач ОСОБА_1 займалася собою. ОСОБА_1 відмовилась від послуг охорони років 5-6 назад. Охороняв до того часу, коли діти ще були у 3-4 класі. Діти вчилися в ліцеї на Печерську. Оплату послуг здійснював відповідач.

Свідок ОСОБА_19 повідомив суду, що з 1999 року був начальником охорони у кількості 260 осіб корпорації «Солідарність», де ОСОБА_2 був президентом. На той час ОСОБА_2 був депутатом міськради. У ОСОБА_1 була однокімнатна квартира, у ОСОБА_2 також в цьому будинку була квартира, які охоронялися. В подальшому за позивачкою з дітьми було закріплено водій, 4 няні та 4 охоронці, які працювали потижнево. Всі послуги сплачував ОСОБА_2, позивач доходів не мала. Свідок входив до складу служби безпеки корпорації, тому обізнаний, що ОСОБА_1 не мала власних доходів, жила за рахунок коштів, які надавав ОСОБА_2, займалася собою. Позивач проживала з дітьми по АДРЕСА_2 у трьохкімнатній квартирі відповідача. Відповідач спочатку проживав у будинку в Бортничах, потім у Лісниках, де будівництво розпочалося приблизно у 2000 році. ОСОБА_1 працювала у валютному кіоску до 1999 року. В Бортничах ніколи постійно не проживала. Позивач займалася собою, участі у будівництві в Лісниках не приймала. На святкуванні Нового 2003 року в Лісниках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався гучний скандал, після чого ОСОБА_2 розпорядився взагалі не впускати ОСОБА_1 без його дозволу. Відповідач утримував позивача та дітей, свідок особисто возив кошти ОСОБА_1, які надавав ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_1 проживала з дітьми у квартирі на Оболоні, а відповідач ОСОБА_2 - у мисливському будинку в Лісниках.

Свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що знайома з ОСОБА_2 з 1995 року, з того часу почала працювати бухгалтером в його корпорації. Позивачка спочатку працювала касиром валютного кіоску, а потім директором.. Приблизно з 1999 року відповідач розпочав будівництво в селі Лісники. Всі витрати з будівництва здійснював лише відповідач. Відповідач надавав кошти на оплати витрат з утримання власної нерухомості та нерухомості ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що знайомий зі сторонами з 2001 року. Свята проводили разом, свідок ОСОБА_21 допомагав у будівництві в с. Лісники та «Дивосвіту». Після народження дітей стали кумами. Позивачка приймала активну участь у будівництві будинку в Лісниках. Сторони представлялися як сім'я. Відповідач представляв ОСОБА_1 як дружину. Сторони проживали спільно з дітьми у мисливському будинку в Лісниках.. Під час святкування діти знаходилися з мамою та нянями. Свідок ОСОБА_21 був компаньйоном відповідача та був звільненим у 2008 році за згодою сторін. З приводу обвинувачень щодо привласнення коштів відповідача повідомив, що вироків чи кримінальних проваджень з цього приводу не існує. Після стосунків з ОСОБА_1 постійних стосунків з жінками відповідач не мав. З ОСОБА_31 свідок ОСОБА_21 познайомився у 2007 році, коли ОСОБА_2 представив її як знайому.

Свідок ОСОБА_22 повідомила суду, що навесні 2001 року познайомилася зі сторонами під час їх приїзду до її батьків. Сторони проживали в Бортничах, а потім на Оболоні та в Лісниках.

Свідок ОСОБА_23 повідомила суду, що познайомилася зі сторонами в 1996 році під час працевлаштування. Сторони почали проживати спільно з березня 1998 року. Свідок двічі допомагала позивачці ОСОБА_1 влаштовувати дні народження відповідача ОСОБА_2 Після народження дітей свідок відвідувала сторони під час їх перебування у квартирі на Оболоні та в мисливському будинку в Лісниках.

Свідок ОСОБА_24 повідомив суду, що з 2002 року був особистим охоронцем ОСОБА_2 На той час позивач була вагітна і постійно проживала разом з відповідачем у квартирі на Оболоні. У 2004-2005 роках сторони разом проживали у мисливському будинку в Лісниках. ОСОБА_1 займалась будівництвом будинку в Лісниках. Оплату за охорону отримував від бухгалтерії ТОВ «Солідарність».

Свідок ОСОБА_25 повідомила суду, що у 2003 році працевлаштувалася нянею дітей сторін. Протягом 2003-2005 року працювала добовими змінами в будинку в Лісниках. Сприймала сторони як подружжя.

Свідок ОСОБА_26 повідомила суду, що у 2000 році працевлаштувалася на роботу домашньою працівницею у квартиру на Оболоні, де готувала їжу, прибирала та прасувала для обох сторін. Позивачку всі гості сприймали як хазяйку, її вагітність була запланованою та відповідач радів народженню дітей, на пологи до США поїхали разом. Свідок перебувала у США у якості няні після народження дітей, а в подальшому була домробітницею. Послуги оплачувала позивач ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_27 повідомив, що знайомий з ОСОБА_2 з 2005 року, коли працевлаштувався у службу безпеки корпорації «Солідарність». Свідку відомо, що ОСОБА_21 працював у ОСОБА_2, з яким разом брав участь у спільному будівельному проекті . Свідок обізнаний, що ОСОБА_21 через підрядників привласнив велику суму коштів біля 1 млн. грн., що належали ОСОБА_2 Це було виявлено під час проведення спільних аудитов-звірок фінансового департаменту «Солідарності» та будівників-підрядників. Після цього ОСОБА_21 вже не працював у ОСОБА_2 За таких обставин стосунки між свідком ОСОБА_21 та відповідачем ОСОБА_2 неможна назвати нормальними.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка відповідач ОСОБА_2 підтвердив вказані свідком ОСОБА_27 обставини, вказував про неприязні стосунки зі свідком ОСОБА_21, просив суд не враховувати покази свідків ОСОБА_21 та його доньки ОСОБА_22.

Свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що по вересень 2006 року була секретарем у відповідача ОСОБА_2 Відповідач ніяк не представляв ОСОБА_1, перебував в офіційному шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_8. Свідок замовляла авіаквитки для відповідача та ОСОБА_8. ОСОБА_2 уникав зустрічей з ОСОБА_1, просив повідомляти їй про його відсутність на робочому місці. ОСОБА_1 не працювала в БП «Солідарність».Після народження дітей називав ОСОБА_1 як «мати моїх дітей». Свідок спілкувалася з ОСОБА_1 виключно за дорученням ОСОБА_2 та з приводу забезпечення дітей. ОСОБА_2 постійно проживав у Лісниках. Під час відвідання ОСОБА_2 у Лісниках у по справах корпорації, в тому числі у 2004 році, ОСОБА_1 не бачила. З Лісників до робочого офісу ОСОБА_2 привозили обіди. ОСОБА_1 проживала з дітьми у квартирі на Оболоні, саме туди за дорученням ОСОБА_2 возили кошти та ін. У дітей були водії, охоронці, няні та домогосподарка. Їх послуги сплачував ОСОБА_2 Витрати з будівництва та інші витрати сплачувалися за рахунок особистих коштів ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що знайома з ОСОБА_2 з 1995 року, працевлаштувавшись корпорацію «Солідарність». ОСОБА_1 теж працювала у ОСОБА_2, постійно нав'язливо домагалася уваги ОСОБА_2 У 2003 році свідок перейшла працювати до Лісників, де проживав ОСОБА_2 сам у мисливському будинку. До народження дітей ОСОБА_1 мала власну квартиру, після народження дітей проживала на Оболоні з дітьми. В неї були водії, няні. В Лісники приїжджали діти разом з нянею. Після народження дітей ОСОБА_1 не працювала. Домогосподарством в Лісниках займалася свідок ОСОБА_17 У відповідача була офіційна жінка, яка проживала за кордоном та приїжджала до відповідача. У 2005 році було новосілля в Лісниках, ОСОБА_1 не була присутня. ОСОБА_2 сам керував будівництвом.

Свідок ОСОБА_29 повідомив суду, що з 1999 р. по 2007 р. працював заступником директора на підприємстві відповідача ОСОБА_2 ТОВ «Книжковий ринок», мав робоче місце по АДРЕСА_3 Позивач ОСОБА_1 працювала директором ТОВ «Совік» з 1999 та до виходу у декрет у 2002 році, мала власний кабінет. Всім працівникам було відомо, що сторони були сімейною парою. Сторони разом проживали у Бортничах, по АДРЕСА_2, а також в Лісниках. Свідок повідомив, що безпосередньо сам у будинку в Бортничах не був. У 2006 році ОСОБА_1 вже не проживала в Лісниках

Свідок ОСОБА_30 повідомив суду, що з 2003 року влаштувався охоронцем у відповідача. Влітку 2003 діти приїжджали в Лісники з нянею, іноді також з ними приїжджала ОСОБА_1 Позивач постійно проживала з дітьми у квартирі на АДРЕСА_2, а відповідач - в Лісниках. Відносини між сторонами були виключно стосовно дітей. Відповідач був одружений з жінкою, яка жила за кордоном. З 2004 року ні ОСОБА_1, ні діти не проживали в Лісниках. З кінця 2004 року працював у вихідні банщиком. У 2003 році вже був побудований мисливський будинок в Лісниках. Основний будинок був добудований у 2005 році. Про одруження ОСОБА_2 за кордоном був обізнаний зі слів начальника охорони.

Повторно допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив, що стосовно нього немає кримінальних проваджень або вироків суду щодо заволодіння коштами відповідача. Про існування офіційного шлюбу ОСОБА_2 йому не повідомляв. Знайомий зі свідком ОСОБА_30, який допомагав свідку топити баню. У 2007 році відповідач представив ОСОБА_31 як свою знайому. Після стосунків з ОСОБА_1 постійних сімейних стосунків з іншими жінками ОСОБА_2 не мав. Свідок був компаньйоном відповідача та у 2008 році був звільнений за згодою сторін та став приватним підприємцем.

Суд критично ставиться до показів свідків, які протирічать один одному та є колишніми або діючими підлеглими сторін.

Покази свідків та обставини, встановлені судовим рішенням від 19 березня 2010 р. у цивільній справі Печерського районного суду м. Києва № 2-139/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11 про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд також не бере до уваги, оскільки ці докази не доводять факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 1998 року по 01 вересня 2005 року, а також не доводять участь позивача ОСОБА_1 у створенні спірного майна (том II, а.с.173-175).

Суд також критично ставиться до висновків, викладених у мотивувальній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року у справі № 756/16549/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року (том II, а.с.230-233), якими встановлено, що з 1998 року позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких народилися діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки предметом позову у цій справі було визначення розміру та стягнення аліментів, а не встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою визнання майнових прав на майно, що потребує іншої доказової бази та порядку дослідження. Крім того, вказаними рішеннями не встановлюється період існування таких відносин, а встановлення фактичних шлюбних відносин до 01 січня 2004 року не ґрунтується на законі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 17 червня 1999 року по 30 серпня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданого Міською районною адміністрацією Праги-3, Чеська Республіка, з приміткою про розірвання шлюбу згідно з Рішенням Міського районного суду Праги-5 від 26.07.2005 р. вх. номер 28 Ц 218/2005-12, що набрало чинності 30.08.2005 р., Апостиль № 2918/2015-А від 23.03.2015 р. МЗС Чеської Республіки (том I, а.с.206-208; том II, а.с.97-106).

Шлюб, укладений на території Чеської Республіки, визнається чинним відповідно до Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу у цивільних справах (підписання - 28.05.2001 р., ратифікація - 10.01.2002 р., набуття чинності - 18.11.2002 рік).

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Тому, факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання спірного майна спільною сумісною власністю сторін не може бути встановлений судом також з підстави перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 17.06.1999 р. по 30.08.2005 р., отже вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на законі.

Зважаючи на позицію, викладену у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування спірного домоволодіння від 20.09.2014 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3, є похідними від вимог про встановлення факту спільного проживання, визнання спільної сумісної власності подружжя на спірний будинок, та судом не встановлено порушень законодавства й прав позивача укладенням цього правочину, тому відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним, передбачені ст.ст. 203,215,369 ЦК України.

Частиною першою ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу.

Надані позивачем світлини не підтверджують фактів постійного спільного проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, спільного бюджету, взаємного піклування, тощо.

Публікація інтерв'ю відповідача в газеті «Депутат» від 05 березня 2005 року (том I, а.с.8-10), а також публікація інтерв'ю відповідача у журналі «Твій» за січень 2004 року оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, оскільки також достеменно не доводять фактів постійного спільного проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, спільного бюджету та побуту.

Всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України у ході судового розгляду позивачем суду не було надано належних та допустимих доказів, які б достатньо та переконливо доводили той факт, що відносинам між сторонами у спірний період дійсно були притаманні ознаки подружніх стосунків.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Тому, періодичне проживання сторін під одним дахом, їх спільний відпочинок на курортах, сумісне дозвілля, спільні святкування, наявність між ними романтичних та дружніх стосунків не дає підстав вважати їх сім'єю, оскільки не було доведено того, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, побут, взаємні права та обов'язки, мали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї.

Фінансової участі позивача у створенні спірного майна в ході розгляду справи встановлено теж не було..

До того ж відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою з 17.06.1999 р. по 30 серпня 2005 року.

Таким чином, позивач та представник її не довели тих обставин, на які посилалися як на підставу позовних вимог, не надали належних доказів в обґрунтування своїх вимог, не спростували тих обставин, на які посилалися відповідач та представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював позивачу та її представнику їх права та обов'язки.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за їх необґрунтованістю та недоведеністю відповідно до вимог ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 21, 74 Сімейного кодексу України, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 р. №29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правовим висновком Верховного Суду України у справі №6-135цс13 від 25.12.2013 р., правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-97цс11 від 20.02.2012 року, Договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу у цивільних справах від 18.11.2002 р., ч.1 ст.58 Конституції України, ст.ст.5, 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст. 10, 11, , 209, 212-215, , 234-235, 256-257, 259 ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу . визнання спільною сумісною власністю майна подружжя , набутого під час проживання однією сім»єю , поділ майна, що є об»ектом спільної сумісної власності . чоловіка та жінки, які проживають однією сім»єю, але не перебувають в шлюбі між собою , визнання договору дарування недійсним, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя