Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/4731/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/4731/15-г За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані»;

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Чорний В.С. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 - Гольберг Д.В., Манєвський В.В., Баданін В.В., Ващенко О.В. (представники за довіреностями);

від відповідача-2 - Запорожець Л.Г. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває указаний позов про:

- визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані», в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006;

- скасування реєстрації договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані», в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222;

- зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, щодо власника на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, за Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»;

- визнання недійсним договору №1 від 03.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані» про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою;

- визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №98009 від 28.08.2007;

- визнання недійсним договору №2 від 03.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані» про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою;

- визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №98010 від 18.09.2007.

Позовні вимоги мотивовані порушенням прав Позивача, як юридичної особи, на недоторканість його особистих немайнових прав, гарантованих 94 ЦК України, зокрема порушення права на недоторканність ділової репутації через порушення таких немайнових прав, як право на найменування та на індивідуальність юридичної особи. Позивач також указує, що оспорювані договори суперечать ст.ст. 6, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», тому підлягають визнанню недійсними за приписами ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, із застосуванням наслідків недійсного правочину за ст. 216 ЦК України щодо приведення правовідносин сторін у стан, який існував до порушення.

Відповідач-1 проти позову заперечує, зокрема, посилаючись на документальну та нормативну необґрунтованість позову, та отже, на безпідставність тверджень Позивача.

Відповідач-2 також не визнав заявлені до нього позовні вимоги, оскільки за його переконанням, при здійсненні реєстраційних дій він діяв у межах повноважень та на підставі чинних договорів, і тому не здійснювати реєстраційні дії на підставі укладених між Позивачем та Відповідачем-1 вищеописаних чинних договорів, та за відсутності у Відповідача-2 доказів, що відчужувані позначення спірні позначення можуть породити у свідомості споживача асоціації та спричинити сплутування, у Відповідача-2 не було підстав, тобто не було підстав у таких реєстраційних діях відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите (у подальшому - Публічне) акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» була створена відповідно до постанови КМУ від 07.09.1993 №709 та зареєстрована КМДА 28.12.1993, шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) у відкрите акціонерне товариство. При цьому, «Укрдержстрах» був заснований у 1921 році і сім десятиліть був єдиною страховою організацією в Україні (УРСР).

Обставина, що комерційне найменування «Оранта» є добре відомим як в Україні так і за її межами встановлено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2006 у справі № 12/25, а саме, що «фірмове (комерційне) найменування «національна акціонерна страхова компанія «Оранта» складається з посилання на організаційно-правову форму - національна акціонерна страхова компанія та спеціального (розпізнавального) позначення - «Оранта». Значення слова «Оранта» у фірмовому (комерційному) найменуванні, яке належить HACK «Оранта», вказує на ім'я богині, захисниці людини і її майна, а слово «Національна» вказує на належність даній країні, на загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності». Такого ж висновку дійшов і Київський апеляційний адміністративний суд у постанові у справі № 22-а-24686/08 від 20.05.2009. Отже, в силу ст. 35 ГПК України дана обставина не потребує повторного доведення.

Про загальну відомість комерційного найменування «Оранта» свідчить участь HACK «Оранта» в різних загальнодержавних об'єднаннях («Ядерний страховий пул», МТСБУ, Український союз промисловців і підприємців) та участь і перемога у загальнодержавних рейтингах (наприклад 2006 рік, конкурс «Вибір року в Україні» в номінаціях «Страхова компанія по страхуванню автотранспорту» та «Страхова компанія по страхуванню майна»)

З огляду на наведене спростовуються твердження Відповідача-1 щодо не доведення Позивачем відомості комерційного (фірмового) найменування HACK «Оранта», на натомість суд дійшов висновку про доведеність Позивачем протилежного.

За приписами ст. 159 ГК України суб'єкт господарювання - юридична особа може мати комерційне найменування, яке, як повне, так і скорочене, підлягає правовій охороні підлягає. При цьому у разі, якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (ст. 489 ЦК України).

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 передбачено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

HACK «Оранта» (Позивач) використовує своє комерційне найменування при здійсненні господарської діяльності (страхування та пов'язаній з цим діяльності) у вигляді розміщення комерційного найменування на печатках та штампах компанії, на бланках, на рекламній (сувенірній) продукції, у теле-радіо рекламі, друковані рекламній продукції, при підписані договорів страхування та господарських договорів тощо.

HACK «Оранта» були зареєстровані вісім знаків для товарів і послуг, а саме знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та №86304 від 02.06.2006 та подані заявки на реєстрацію знаків для товарів і послуг № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007. Усі вказані знаки та комерційне найменування HACK «Оранта» містять спільний визначальний розпізнавальний елемент: «Оранта».

Власником згаданих знаків та власником комерційного найменування була одна і та ж юридична особа - HACK «Оранта», та ці знаки є похідними від комерційного найменування HACK «Оранта» та пов'язаними з ним, оскільки згідно з наданими Позивачем та не спростованими поясненнями створювались з метою максимального використання позитивної ділової репутації HACK «Оранта» при просуванні на ринку послуг компанії.

25.07.2008 між HACK «Оранта» та Відповідачем-1 було підписано договір про передання виключних майнових прав на десять знаків для товарів і послуг, у тому числі і на знак за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та №86304 від 02.06.2006.

03.09.2008 між HACK «Оранта» та Відповідачем-1 були підписані договори №1 та №2 про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою, відповідно до яких Відповідач-1 отримав право отримати на своє ім'я свідоцтва за заявками № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007. За цими заявками Відповідач-1 отримав свідоцтва на знак для товарів і послуг №98009 від 28.08.2007 та №98010 від 18.09.2007.

Судом встановлено, що на момент підписання указаних договорів Президентом Відповідача-1 та Головою наглядової ради HACK «Оранта» була одна і та ж особа: О.Спілка.

Обставини підписання указаних договорів є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000228 (ч. 5 ст. 191 КК України, здійснюється Слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві).

Із наданих Позивачем та не спростованих пояснень, після підписання указаних договорів HACK «Оранта» не змінювала свого комерційного найменування та продовжувала займатись тією ж господарською діяльністю, якою займалась до відчуження, і ця діяльність співпадає з тими ж класами по Міжнародному класифікатору товарів і послуг, у яких зареєстровані згадані торгові марки.

Щодо допущення порушень законодавства при підписанні Договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.08.2008, договорів №1 та №2 про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою від 03.09.2008 між HACK «Оранта» та Відповідачем-1, та наступній реєстрації (перереєстрації) свідоцтв на знаки на нового власника, судом встановлено наступне.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (у чинній на час укладення оспорюваних договорів редакції) не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі, зокрема, фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Правова ж охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені указаним Законом (п. 1 ст. 5 указаного Закону).

Відповідно до п. 7 ст. 16 цього ж Закону, власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору, однак передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Зміст вислову «введення знаком в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу» судом встановлюється з Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для варів і послуг, затверджених наказом ДПВ України від 28.07.1995 № 116 (із змінами і доповненнями, але у редакції на час виникнення спірних правовідносин), де у п. 4.3.1.9 Правил вказано, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником , які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

З огляду на наведене, на думку суду, такого роду введення в оману споживача, щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу, наносить шкоду діловій репутації реального за законного власника комерційного найменування, і тому товарний знак, який є тотожнім або схожим до ступеня змішування з фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, є неохороноспроможним.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у п. 73 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 про те, якщо господарським судом встановлено, що згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг зареєстроване позначення тотожне або схоже настільки, що його можна сплутати з відомим в Україні охоронюваним законом комерційним (фірмовим) найменуванням іншої особи, право на яке виникло до дати подання заявки на відповідний знак, то таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним з огляду на невідповідність знака визначеним законом умовам надання правової охорони; відповідний знак є неохороноздатним.

Висновком призначеної по справі судової експертизи встановлено, що знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006, №86304 від 02.06.2006, №98009 від 28.08.2007 та №98010 від 18.09.2007 є схожими з комерційним (фірмовим) найменуванням ВАТ «НАСК «Оранта» настільки, що їх можна сплутати та є такими, що можуть ввести в оману споживачів щодо послуг які надаються ВАТ «НАСК «Оранта».

Заперечення Відповідача-1, що призначення експертизи було неправомірним, судом відхилено - ухвали як про призначення експертизи, так і про зупинення провадження не оскаржені та є чинними.

Твердження Відповідача-1, що експерт ставить для себе завдання встановити чи були порушенні норми законодавства не відповідають дійсності, оскільки висновки експерта таких встановлень не містять.

По суті висновку суд відзначає, що факт поділу комерційного (фірмового) найменування Позивача на дві частини - основну та допоміжну, встановлений також і постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2006 у справі №12/25 та співпадає з позицією експерта.

Щодо посилань експерта у висновку на документи, які за словами Відповідача-1 «потрапили до справи невідомо як», то судом дані твердження спростовуються, оскільки усі документи, що є у справі, були залучені до справи судом та подані до цього Позивачем. Недійсність та/або недостовірність цих документів Відповідачами перед судом не доведена.

Отже, проаналізувавши висновки експерта суд з ними погодився та дійшов висновку, що порушення вищеописаних норм законодавства при передачі прав на знаки за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та №86304 від 02.06.2006 та прав на отримання охоронюваного документа за заявками № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007 призвели до порушення прав HACK «Оранта» як юридичної особи на недоторканість особистих немайнових прав, гарантованих 94 ЦК України, зокрема порушення права на недоторканність її ділової репутації через порушення таких немайнових прав, як право на найменування та на індивідуальність юридичної особи.

Судом прийнято до уваги, що наведений у ст. 94 ЦК України перелік особистих немайнових прав юридичної особи не є вичерпним і передбачається, що юридична особа має і інші особисті немайнові права крім тих, що можуть належати виключно фізичній особі за визначенням (наприклад право на сімейне життя, на здоров'я та інші).

Отже, серед особистих немайнових прав юридичної особи можна назвати особисті немайнові права на найменування (ст. 90 ЦК України), на індивідуальність (ст. 300 ЦК України), на інформацію (ст. 302 ЦК України), на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України), на зображення і його захист (ст.ст. 307-308 ЦК України), на вибір роду занять (ст. 312 ЦК України), на свободу об'єднання (ст. 314 ЦК України) та інші.

При цьому суд зауважує, що саму по собі цивільно-правову індивідуалізацію юридичної особи слід в першу чергу розглядати як процес її само вирізнення серед інших учасників цивільних правовідносин, та зокрема, серед інших юридичних осіб, через певні засоби відрізнення та засоби індивідуалізації.

Комерційне найменування юридичної особи, яке є і її нематеріальним благом, та отже на яке юридична особа може мати абсолютне особисте немайнове право, є засобом, який допомагає вирізнити та індивідуалізувати ту чи іншу юридичну особу, тому комерційне найменування перебуває відповідно під охороною особистого немайнового права на індивідуальність. Значення такого засобу індивідуалізації, як комерційне найменування», полягає в тому, що саме завдяки йому суб'єкт створює певну ділову репутацію, яка забезпечує попит на товари та послуги, лояльність покупців, конкурентоспроможність та інше. Така індивідуалізація потрібна для акцентування, пропаганди якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування у складі захисту ділової репутації фірми, її престижу, авторитету.

Отже, на захист особистого немайнового права на індивідуальність юридичної особи, на вирізнення її серед інших учасників цивільного обороту, на збереження ділової репутації юридичної особи спрямовані вищеописані норми ст.ст. 6, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», які (норми) встановлюють виключне право власника комерційного найменування використовувати це найменування (або його розпізнавальний елемент) в складі знаку для товарів і послуг.

Із наведеного суд дійшов висновку, що Договір про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 у частині передачі прав на знаки за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та №86304 від 02.06.2006, та договори №1 та №2 про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою від 03.09.2008 суперечать вищеописаним ст.ст. 6, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та порушують особисті немайнові права Позивача, гарантовані ст.ст. 90, 94, 489 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині судом задовольняються.

Також, з огляду на визнання недійсними договорів №1 та №2 про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою від 03.09.2008, судом визнаються обґрунтованим та задовольняються вимоги про визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів і послуг №98009 від 28.08.2007 та №98010 від 18.09.2007, оскільки скасована підстава, на якій дані свідоцтва були видані, та з іншого боку, за відсутності договорів відсутня правова підстава для видачі даних свідоцтв Відповідачу-1 та їх чинності, як належних Відповідачу-1.

З огляду на визнання указаних договорів недійсними, судом застосовуються положення ст. 216 ЦК України у сукупності зі Положенням про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженим Постановою КМУ №658 від 19.11.2014, та задовольняються вимоги про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді зобов'язання Відповідача-2, Державної служби інтелектуальної власності України, скасувати реєстрацію Договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222, та про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, щодо власника на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, за НАСК «Оранта».

Щодо заперечень проти позову Відповідача-2, як реєстратора, то суд погоджується з його доводами, що питання оцінки знаків та позначень на тотожність та/або схожість їх зі вже зареєстрованими та з фірмовими найменуваннями інших осіб потребує спеціальних знань, тому не могло бути здійснено реєстратором самостійно за відсутності відповідних доказів такого встановлення, як то наприклад, у межах даного спору - висновком судової експертизи. Тому при здійсненні спірних реєстраційних дій підстави такі дії не здійснювати у Відповідача-2 були відсутні.

Посилання Відповідача-1, що питання недійсності оспорюваних договорів вже було предметом судового дослідження, тому не підлягає повторному встановленою та доведенню, судом відхиляється, оскільки у справі № 2-614/11 Лохвицького районного суду Полтавської області, на яку посилається Позивач, підставою недійсності була заявлена зловмисна домовленість сторін (ст. 232 ЦК України), а підставами даного позову є невідповідність змісту правочину нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), зокрема невідповідність ст.ст. 6, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та порушення особистих немайнових прав Позивача, гарантованих ст.ст. 90, 94, 489 ЦК України.

Також, наступне схвалення юридичними особами оспорюваних договорів (ст. 241 ЦК України) має правові настілки у випадку перевищення особами, що їх підписали, своїх повноважень, та натомість не має наслідком неможливість визнання договорів недійсними через порушення при їх укладенні норм закону, не пов'язаних з перевищенням повноважень посадовими особами при підписанні договорів.

Заява Відповідача-1 про застосування до вимог даного позову загальної позовної давності судом розглянута та відхилена, оскільки порушення законодавства при передачі прав на спірні знаки за вищеописаними свідоцтвами та прав на отримання охоронюваних документів та укладання оспорюваних правочинів призвели до порушення прав HACK «Оранта» як юридичної особи на недоторканість її особистих немайнових прав, а за приписами п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (такого випадку для даних правовідносин Відповідачем-1 не доведено).

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України за звернення до суду з даним позовом покладається на Відповідача-1, оскільки саме з його неправомірних дій виник даний спір.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані», в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006.

Скасувати реєстрацію договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані», в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222.

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, щодо власника на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, за Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Видати наказ.

Визнати недійсним договір №1 від 03.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані» про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою.

Визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг №98009 від 28.08.2007.

Визнати недійсним договір №2 від 03.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані» про передавання права на отримання охоронного документу за заявкою.

Визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг №98010 від 18.09.2007.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 8526 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2015

Суддя Сташків Р.Б.