Рішення

від 17.05.2016 по справі 910/4731/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016Справа №910/4731/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМГ Інтернешнл холдинг компані»

2) Державної служби інтелектуальної власності

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Чорний В.С. (представник за довіреністю);

від відповідача 1: Гольберг Д.В. (представник за довіреністю);

Манєвський В.В. (представник за довіреністю);

Ващенко О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 2: Запорожець Л.Г. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «НАСК «Оранта» звернулось до суду з позовом до ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані» та Державної служби інтелектуальної власності про визнання недійсним договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304; скасування реєстрації договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222; зобов'язання Служби поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо власника на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304 за ПАТ "НАСК "ОРАНТА"; визнання недійсними договорів від 03.09.2008 № 1 та № 2 про передання прав на отримання охоронного документа за заявкою; визнання недійсними свідоцтв України від 28.08.2007 № 98009 та від 18.09.2007 № 98010 на знаки для товарів і послуг.

Позовні вимоги обґрунтовувались порушенням прав позивача, як юридичної особи, на недоторканість його особистих немайнових прав, гарантованих 94 ЦК України, зокрема порушення права на недоторканність ділової репутації через порушення таких немайнових прав, як право на найменування та на індивідуальність юридичної особи. Позивач також указує, що оспорювані договори суперечать ст.ст. 6, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», тому підлягають визнанню недійсними за приписами ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, із застосуванням наслідків недійсного правочину за ст. 216 ЦК України щодо приведення правовідносин сторін у стан, який існував до порушення.

Відповідач-1 проти позову заперечував, посилаючись безпідставність позовних вимог у зв'язку з документальною та нормативною необґрунтованістю позову. Також відповідачем -1 зроблено заяву про застосування позовної давності у вказаній справі.

Відповідач-2 проти позову заперечував зазначивши, що при здійсненні реєстраційних дій він діяв у межах повноважень та на підставі чинних договорів, підстав для відмови у вчиненні вказаних реєстраційних дій за відсутності у Відповідача-2 доказів, що відчужувані позначення спірні позначення можуть породити у свідомості споживача асоціації та спричинити сплутування, не було.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 позов задоволено у повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на нових розгляд до суду першої інстанції.

Після надходження до господарського суду м. Києва, згідно розподілу автоматизованої системи документообігу, справу №910/4731/15-г передано на розгляд судді Маринченку Я.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 справу №910/4731/15-г прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що оспорюваний договір від 25.07.2008, а також свідоцтва на знак для товарів і послуг № 98009 від 28.08.2007 та №98010 від 18.09.2007 не відповідають вимогам ст.6 та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а передача виключних прав на знаки за договором 25.07.2008 порушує права позивача як власника комерційного найменування. При цьому визнання недійсним вказаного договору та свідоцтв призведе до припинення порушення немайнових прав НАСК «Оранта», як власника комерційного найменування.

Також позивач зазначив, що звернення до суду із захистом своїх порушених прав відбулося з пропуском строку позовної давності через поважні причини. Зокрема, на момент підписання оспорюваних договорів та до 04.12.2014 Президентом ТОВ «ІМГ інтернешнл холдинг компані» та Головою Наглядової ради НАСК «Оранта» була одна і та ж особа - ОСОБА_7. Крім того членом та секретарем Наглядової ради НАСК «Оранта» був ОСОБА_8, членом наглядової ради також була юридична особа - ТОВ «ІМГ «Інтернешнл холдинг компані», інтереси якої в Наглядовій раді представляв ОСОБА_7. Вказав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є бенефіціарами ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані», що підтверджується даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Оскільки відповідно до Статуту НАСК «Оранта» рішення Наглядової ради приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Наглядової ради, а при розподілі голосів порівну вирішальним є голос Голови Наглядової ради, представник позивача зазначив, що ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані», а також ОСОБА_7, ОСОБА_8 здійснювали контроль над НАСК «Оранта». Крім того, оскільки саме Наглядова рада затверджує питання, які виносяться на розгляд Загальних зборів, питання щодо оспорюваних договорів на розгляд Загальних зборів 17.04.2009, на яких підбивались підсумки роботи НАСК «Оранта» за 2008 рік не виносились, інформація учасникам зборів про продаж усіх знаків та товарів для послуг, що містили бренд «Оранта» не повідомлялась. Вказує, о у зв'язку із зазначеними обставинами, подача вказаного позову була неможлива. Також зазначив, що після введення до НАСК «Оранта» 05.12.2013 тимчасової адміністрації та відсторонення Правління від управління компанію, тимчасовим адміністратором було проведено перевірки, в ході здійснення яких і виявлено порушення законодавства при підписанні спірних договорів. Результатом проведеної перевірки стало відкриття кримінального провадження та подання відповідного позову до суду.

На підставі викладеного просить визнати поважними причини пропуску позовної давності та задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача - ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані» проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність позовних вимог, пропуск позивачем позовної давності та відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з підписанням спірних договорів. Додатково вказали на відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності, оскільки з 02.11.2009 проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту НАСК «Оранта», якою збільшено склад Наглядової Ради до 7 осіб, виключено зі складу Наглядової ради відповідача та встановлено кворум в кількості не менше 6 осіб, що унеможливило існування контролю окремих посадових осіб (Голови, Секретаря Наглядової ради) як на сам цей орган так і на Компанію в цілому. Крім того позивач не надав доказів на підтвердження існування фактичних дій Голови або Секретаря Наглядової ради НАСК «Оранта» по перешкоджанню подати вказаний позов в межах строків позовної давності. Інформація про передачу права власності на торгівельні марки була відкритою і офіційно опублікованою у спеціальному друкованому органі уповноваженого державного органу та з 2008 року міститься у відкритому державному реєстрі.

На чергових Загальних зборах акціонерів НАСК «Оранта» 17.04.2009 всі акціонери (100% присутніх на зборах) затвердили Звіт правління НАСК «Оранта» про результати фінансово-господарської діяльності Компанії за 2008 рік та визнали роботу правління компанії задовільною. Також затверджено Звіт та Висновки Ревізійної комісії про фінансово-господарську діяльність НАСК «Оранта» за 2008 рік.

Також представники відповідача вказали, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ні як учасники, ні як Президент та члени Наглядової ради відповідача-1 з осені 2009 року до теперішнього часу не здійснюють контроль над ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані», як не здійснюють контроль над НАСК «Оранта» (ні як акціонери ні як члени Наглядової ради).

Крім того, вказали, що влітку 2011 року, один з акціонерів НАСК «Оранта», дізнавшись про те, що торгівельні марки перейшли у власність відповідача звернувся до суду з позовом про визнання недійсними спірних договорів, проте рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.08.2011 у задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного вказують, що з 2008 року і до теперішнього часу всі акціонери та їх представники, всі органи управління та всі посадові особи НАСК «Оранта» знали про правочини з торгівельними марками «Оранта» та могли їх оскаржити у будь-який час. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував, посилаючись на пропуск позовної давності та відсутність поважних причин пропуску позовної давності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відкрите (у подальшому - Публічне) акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» була створена відповідно до постанови КМУ від 07.09.1993 №709 та зареєстрована КМДА 28.12.1993, шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) у відкрите акціонерне товариство. При цьому, «Укрдержстрах» був заснований у 1921 році і сім десятиліть був єдиною страховою організацією в Україні (УРСР).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача ПАТ "НАСК "ОРАНТА" належить добре відоме в Україні комерційне (фірмове) найменування "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", про що свідчить участь позивача в різних загальнодержавних об'єднаннях ("Ядерний страховий пул", МТСБУ, Український союз промисловців і підприємців) та участь і перемога у загальнодержавних рейтингах (наприклад, 2006 рік конкурс "Вибір року в Україні" в номінаціях "Страхова компанія по страхуванню автотранспорту" та "Страхова компанія по страхуванню майна").

Вказану обставину, а саме, що «фірмове (комерційне) найменування «національна акціонерна страхова компанія «Оранта» складається з посилання на організаційно-правову форму - національна акціонерна страхова компанія та спеціального (розпізнавального) позначення - «Оранта». Значення слова «Оранта» у фірмовому (комерційному) найменуванні, яке належить HACK «Оранта», вказує на ім'я богині, захисниці людини і її майна, а слово «Національна» вказує на належність даній країні, на загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності» встановлено також, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2006 у справі № 12/25 та постанові Київського апеляційного адміністративний суд у справі № 22-а-24686/08 від 20.05.2009. Крім того, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.02.2016 у справі, що розглядається вказану обставину, встановлену судами попередніх інстанцій не заперечив.

Таким чином, у відповідності до положень ст..35 ГПК України згадана обставина не потребує повторного доведення.

Згідно положень ст. 159 ГК України суб'єкт господарювання - юридична особа може мати комерційне найменування, яке, як повне, так і скорочене, підлягає правовій охороні підлягає. При цьому у разі, якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (ст. 489 ЦК України).

HACK «Оранта» (Позивач) використовує своє комерційне найменування при здійсненні господарської діяльності (страхування та пов'язаній з цим діяльності) у вигляді розміщення комерційного найменування на печатках та штампах компанії, на бланках, на рекламній (сувенірній) продукції, у теле-радіо рекламі, друковані рекламній продукції, при підписані договорів страхування та господарських договорів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, HACK «Оранта» були зареєстровані вісім знаків для товарів і послуг, а саме знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та №86304 від 02.06.2006 та подані заявки на реєстрацію знаків для товарів і послуг № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007. Усі вказані знаки та комерційне найменування HACK «Оранта» містять спільний визначальний розпізнавальний елемент: «Оранта». Вказані знаки, власником яких та власником комерційного найменування є одна і та ж особа - НАСК «Оранта», є похідними від комерційного найменування HACK «Оранта» і пов'язаними з ним та створювались з метою максимального використання позитивної ділової репутації HACK «Оранта» при просуванні на ринку послуг компанії.

Судом встановлено, що 25.07.2008 позивачем та відповідачем-1 підписано договір про передання виключних майнових прав на десять знаків для товарів і послуг, у тому числі і на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами: від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304, відповідно до умов якого позивач як володілець передав відповідачу-1 як правонаступнику майнові права на знаки для товарів і послуг.

Крім того, 03.09.2008 позивачем та відповідачем-1 підписані договори №1 та №2 про передання прав на отримання охоронного документу за заявкою, відповідно до яких відповідач-1 набув право отримати на своє ім'я свідоцтва України на знаки для товарів і послуг за заявками № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007.

У зв'язку укладенням вказаних договорів володільцем виключних майнових прав на знаки став правонаступник (відповідач-1), про що внесено відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність". Також, відповідач-1 отримав свідоцтва від 10.10.2008 № 98009 та від 10.10.2008 № 98010 на знаки для товарів і послуг (для товарів і послуг 16, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класів МКТП).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено Вищим господарським судом, після підписання указаних договорів HACK «Оранта» не змінювала свого комерційного найменування та продовжувала здійснювати ту ж господарську діяльність, що і до укладення договорів, і вказана діяльність співпадає з тими ж класами по Міжнародному класифікатору товарів і послуг, у яких зареєстровані відчужені торгові марки.

Пунктом 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній станом на час укладення спірних договорів, далі - Закон № 3689) визначено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно п.7 статті 16 Закону № 3689 власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Відповідно до пункту 73 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", якщо господарським судом встановлено, що згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг зареєстроване позначення тотожне або схоже настільки, що його можна сплутати з відомим в Україні охоронюваним законом комерційним (фірмовим) найменуванням іншої особи, право на яке виникло до дати подання заявки на відповідний знак, то таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним з огляду на невідповідність знака визначеним законом умовам надання правової охорони; відповідний знак є неохороноздатним.

Згідно з висновком судового експерта від 28.09.2015 № 1030, який складений за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/4731/15-г, знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 46385, № 46386, № 36592, № 36591, № 6562, № 6561, № 82725, № 86304, № 98009, № 98010 є схожими з комерційним (фірмовим) найменуванням ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» настільки, що їх можна сплутати; знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 46385, № 46386, № 36592, № 36591, № 6562, № 6561, № 82725, № 86304, № 98009, № 98010 є такими, що можуть ввести в оману споживачів щодо послуг, які надаються Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність укладеного між сторонами договору від 25.07.2008 про передання виключних майнових прав на знаки вимогам законодавства, зокрема ст.16 Закону №3689.

Крім того, обґрунтованість висновку судів про невідповідність вказаного договору вимогам чинного законодавства підтвердив також Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.02.2016.

Пунктом «а» ст.19 Закону № 3689 встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі, зокрема, невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Враховуючи положення п.3 ст.6 згаданого Закону та висновок експертизи, згідно якого знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 98009, № 98010 є такими, що можуть ввести в оману споживачів щодо послуг, які надаються Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», суд приходить до висновку про невідповідність зареєстрованих відповідно до вказаних свідоцтв знаків умовам надання правової охорони та наявність підстав для визнання вказаних свідоцтв недійсними.

Відповідачем 1 в судовому засіданні зроблено заяву про застосування позовної давності та відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними договорів, свідоцтв на знаки для товарів та послуг, щодо вказаних вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність, незалежно від того, на захист яких саме прав пред'явлений позов про визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 27.02.2015. Разом з тим перебіг позовної давності розпочинається з дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. Оскільки позивач вказує, що укладення спірних договорів порушує його права як власника комерційного найменування на використання знаків для товарів та послуг, які містять найменування позивача, суд вважає, що перебіг позовної давності розпочався з моменту укладення спірних договорів, у зв'язку з чим приходить до висновку про пропуск позивачем позовної давності.

Позивачем зроблено заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності, посилаючись на неможливість подання вказаного позову, оскільки Головою та Секретарем (членом) Наглядової ради НАСК «Оранта» з часу підписання спірних договорів та до 05.12.2014 були ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які одночасно є учасниками відповідача-1 а також є Президентом та членами Наглядової ради відповідача-1, та не вважають спірні договори такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до Статуту ВАТ «НАСК «Оранта», затвердженому Рішенням Загальних зборів акціонерів від 25.04.2008 №7 органами управління НАСК «Оранта» є Загальні збори акціонерів, Наглядова Рада, Правління Компанії та Ревізійна комісія (ст.9 Статуту). Наглядова Рада є органом, який представляє інтереси акціонерів у перервах між загальними зборами, здійснюючи контроль за діяльністю Правління Компанії та захист прав акціонерів (п.12.1). До компетенції Наглядової ради належить, зокрема, погодження питань порядку денного, що затверджуються Правлінням і вносяться на розгляд Загальних зборів акціонерів, схвалення проектів документів і рішень, що вносяться Правлінням і Ревізійною комісією на розгляд загальних зборів акціонерів, погодження операцій, пов'язаних з придбанням, відчуженням та управління активами компанії, в тому числі нерухомістю на суму, що перевищує встановлені Наглядовою радою ліміти. Керівництво Наглядовою радою здійснює Голова Наглядової ради, який обирається з числа членів Наглядової ради Загальними зборами акціонерів (п.12.8). Крім того, Наглядовій раді підзвітний і підконтрольний Президент Компанії та Правління Компанії, яке забезпечує виконання рішень, в тому числі Наглядової ради (п.11.4, 13.9).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Наглядова рада є органом управління НАСК «Оранта», який в перервах між Загальними зборами представляє інтереси акціонерів Компанії та контролює інші органи управління Компанією, шляхом погодження їх рішень та прийняття власних рішень, які виконуються зокрема Правлінням. При цьому Голова Наглядової ради має право вирішального голосу при розподілі голосів порівну (п.12.18).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача та не заперечується представниками відповідача-1, у період з 18.07.2008 по 04.12.2014 Головою Наглядової ради НАСК «Оранта» був ОСОБА_7 Крім того членом наглядової ради у вказаний період був ОСОБА_9 Також у період з 18.07.2008 по 30.10.2009 до складу Наглядової ради позивача входив відповідач-1 ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані», інтереси якої представляв ОСОБА_7

Разом з тим, як вбачається з наданих сторонами пояснень, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є також учасниками ТОВ «ІМГ Інтернешнл холдинг компані», а ОСОБА_7 є також керівником вказаного товариства.

Таким чином суд приходить до висновку, що одночасно перебуваючи в складі Наглядової ради позивача та будучи учасниками відповідача-1 (в тому числі і керівником) ОСОБА_7 та ОСОБА_9 фактично здійснювали контроль над ВАТ «НАСК «Оранта», контролюючи та погоджуючи всі рішення Правління позивача.

При цьому, оскільки відповідач -1 не визнає позовних вимог, посилаючись на відповідність підписаних між позивачем та відповідачем-1 спірних договорів вимогам норм чинного законодавства суд приходить до висновку про наявність підстав, які унеможливлювали чи суттєво утруднювали подання вказаного позову під час перебування згаданих осіб в складі Наглядової ради НАСК «Оранта».

Вказане підтверджується також тією обставиною, що порушення під час підписання спірних договорів було виявлено після відсторонення Наглядової ради від управління НАСК «Оранта» у 2013 році та проведення перевірки господарської діяльності позивача під час тимчасової адміністрації у НАСК «Оранта».

Також як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача обставини підписання указаних договорів є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000228 (ч. 5 ст. 191 КК України, здійснюється Слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позовної давності позивачем та заявлення позову поза межами позовної давності.

Заперечення відповідача щодо відсутності поважності причин пропуску позовної давності судом не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Загальних зборів 17.04.2009 питання щодо укладення спірних договорів не виносилось, як не було предметом дослідження відповідності укладених договорів вимогам чинного законодавства під час проведення фінансово-господарської діяльності компанії у 2008 році. Заперечення відповідача -1 щодо обізнаності акціонерів про укладення спірних договорів також спростовуються поясненнями представника відповідача-1, згідно яких один з акціонерів дізнався про існування вказаних договорів у 2011 році та подав відповідний позов до суду.

Також відхиляються заперечення відповідача щодо зміни редакції Статуту позивача у жовтні 2009 року та втрату контролю над НАСК «Оранта», оскільки новою редакцією Статуту змінено кількість членів Наглядової ради та кворум, проте залишено повноваження та статус Наглядової ради як органу управління Компанією в обсязі, встановленому попередньою редакцією Статуту.

Таким чином, враховуючи поважність причин пропуску позивачем позовної давності, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 у частині передачі прав на знаки за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та №86304 від 02.06.2006, , як такого, що не відповідає вимогам ст.ст. 6, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та порушує особисті немайнові права позивача, гарантовані ст.ст. 90, 94, 489 ЦК України.

Крім того підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів і послуг №98009 від 28.08.2007 та №98010 від 18.09.2007 враховуючи .

Враховуючи визнання договору від 25.07.2008 недійсним, судом застосовуються положення ст. 216 ЦК України у сукупності зі Положенням про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженим Постановою КМУ №658 від 19.11.2014, та задовольняються вимоги про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді зобов'язання Відповідача-2, Державної служби інтелектуальної власності України, скасувати реєстрацію Договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222, та про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, щодо власника на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, за НАСК «Оранта».

В частині визнання недійсними договорів від 03.09.2008 № 1 та № 2 про передання прав на отримання охоронного документа за заявкою суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено фактів невідповідності вказаних договорів вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані», в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006.

Скасувати реєстрацію договору про передання виключних майнових прав на знаки від 25.07.2008 Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані», в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами: №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222.

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, щодо власника на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №46385 від 21.01.2003, №46386 від 21.01.2003, №36592 від 15.04.2002, №36591 від 15.04.2002, №6562 від 29.03.1993, №6561 від 29.03.1993, №82725 від 02.06.2006 та № 86304 від 02.06.2006, за Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг №98009 від 28.08.2007.

Визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг №98010 від 18.09.2007.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМГ інтернешнл холдинг компані» (01032, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 75, пов. 3; ідентифікаційний код 35726465) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) 6090 (шість тисяч дев'яносто) грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.05.2016

Суддя Я.В. Маринченко