Постанова

від 29.10.2015 по справі 925/1099/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 925/1099/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

в судове засідання з'явився прокурор Чистякова Н.О. - посв. від 21.01.2015 року № 031458

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: Конош В.В. - дов. від 12.10.2015 року б/н

від третьої особи: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2015 року

у справі № 925/1099/15 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Прокурора Чигиринського району (м. Чигирин Черкаської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси)

до 1. Чигиринської районної державної адміністрації (м. Чигирин Черкаської області)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Маїс" (с. Боровиця Чигиринського району Черкаської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Красносільська сільська рада (с. Красносілля Чигиринського району Черкаської області)

про визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся Прокурор Чигиринського району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з позовом до Чигиринської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Маїс" про визнання недійсним розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 16.03.2011 року № 70 „Про надання в оренду земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Маїс"; про визнання недійсним договору оренди 11 земельних ділянок загальною площею 131,8437 га (1 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0569 площею 9,3981 га сіножаті; 2 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0570 площею 9,7325 га сіножаті; 3 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0571 площею 16,2727 га сіножаті; 4 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0572 площею 8,0703 га сіножаті; 5 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0573 площею 23,4697 га сіножаті; 6 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0574 площею 14,1330 га сіножаті; 7 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0575 площею 16,2489 га сіножаті; 8 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0576 площею 13,3519 га сіножаті; 9 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0577 площею 9,3612 га сіножаті; 10 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0578 площею 9,6678 га сіножаті; 11 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0579 площею 2,1376 га сіножаті), укладений між відповідачами та зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі 08.04.2011 року під номером 712548254000006; про зобов'язання відповідача 2 повернути державі в особі позивача змелені ділянки (1 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0569 площею 9,3981 га сіножаті; 2 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0570 площею 9,7325 га сіножаті; 3 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0571 площею 16,2727 га сіножаті; 4 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0572 площею 8,0703 га сіножаті; 5 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0573 площею 23,4697 га сіножаті; 6 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0574 площею 14,1330 га сіножаті; 7 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0575 площею 16,2489 га сіножаті; 8 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0576 площею 13,3519 га сіножаті; 9 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0577 площею 9,3612 га сіножаті; 10 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0578 площею 9,6678 га сіножаті; 11 - кадастровий номер 7125482500:01:000:0579 площею 2,1376 га сіножаті) загальною вартістю 434 094 грн. 18 коп.

Ухвалою від 21.07.2015 року господарський суд Черкаської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Красносільську сільську раду.

Рішенням від 21.08.2015 року господарський суд Черкаської області в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2015 року по справі № 925/1099/15 та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року апеляційна скарга прокурора була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/1099/15 у судовому засіданні за участю прокурора, представників сторін та третьої особи.

В судове засідання 29.10.2015 року повноважні представники позивача, відповідача 1, третьої особи не з'явилися. Клопотання відповідача 1 та третьої особи про розгляд апеляційної скарги без участі їхніх представників були задоволенні в судовому засіданні 13.10.2015 року. Представники позивача про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 29.10.2015 року прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача 2 проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа надіслала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що не вбачає підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки і задоволення позовних вимог прокурора.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави; обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

У п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 21 Арбітражно-процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 Арбітражного процесуального кодексу України України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 06.09.2012 року № 5245-VI яка діяла на момент звернення прокурора з позовом до суду, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Прокурор визначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначив - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.п. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI, яка була чинною на момент прийняття спірного розпорядження Чигиринської РДА, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

П. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції Закону України від від 03.06.2008 року № 309-VI, яка була чинною на момент прийняття спірного розпорядження Чигиринської РДА, визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. „а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року № 586-XIV, у редакції Закону України від 11.12.2003 року № 1377-IV, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За вказаних підстав суд вважає, що Чигиринська районна державна адміністрація мала право розпоряджатися землями загальною площею 131,8437 га, розташованих в адмінмежах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту для передачі в оренду на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 16.09.2008 року № 509-VI, було визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, ротиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі; використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не містилося виключень, які б розповсюджувалися на передачу в оренду ТОВ „АПК „Маїс" земельних ділянок площею 131,8437 га без проведення земельних торгів.

Земельні ділянки площею 131,8437 га, які передані ТОВ „АПК „Маїс" на підставі розпорядження Чигиринської РДА від 16.03.2011 року № 70 та договору оренди від 01.04.2011 року, є ділянками сільськогосподарського призначення, а тому необхідною умовою для їх передачі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди.

В розпорядженні Чигиринської РДА від 16.03.2011 року про передачу в оренду земельних ділянок за межами населеного пункту в адмінмежах Красносільської сільської ради ТОВ „АПК „Маїс" зазначено, що вони передані за результатами проведення конкурсу.

Сторонами по справі не було надано суду жодних доказів, які б спростували твердження прокурора про проведення земельних торгів з передачі ТОВ „АПК „Маїс" земельних ділянок площею 131,8437 га.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення 21.08.2015 року було визнано факт проведення земельних торгів за відсутності доказів їх проведення.

А недотримання цієї процедури [земельних торгів] є порушенням Чигиринською РДА господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Такого ж висновку прийшов і Верховний Суд України в постанові від 03.06.2014 року № 3-22гс14.

Втім при розгляді справи в суді першої інстанції ТОВ „АПК „Маїс" було заявлено про застосування строку позовної давності, про що подано відповідну заяву.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Дія правового інституту позовної давності та положень щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників справи, у тому числі і на прокурора, без винятку.

Ч. 1, 2 ст. 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

На підставі вищевикладеного та ч. 4 ст. 29 ГПК України можна зробити висновок про те, що обсяг процесуальних прав прокурора, який звернувся із позовом в інтересах держави, у контексті застосування до нього наслідків спливу позовної давності є аналогічним обсягу прав позивача, встановленим ГПК України, крім права на укладання мирової угоди.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі Зубулідіс проти Греції (№ 2) (Zouboulidis v. Greece) (№ 36963/06) Європейський суд з прав людини висловив аналогічну позицію, зазначивши: „Хоча влада може виконувати публічні функції навіть у контексті приватноправових процедур, сам факт належності до державної структури не виправдовує застосування державних привілеїв за будь-яких обставин; такі привілеї повинні бути необхідні для належного здійснення публічних функцій Зацікавленість держави в коштах або прагнення до невідкладного врегулювання державного боргу не можуть самі по собі розглядатися як публічний або загальний інтерес та виправдовувати втручання в індивідуальні права. Застосування національними судами спеціальних положень щодо привілеїв держави порушує право особи на повагу до її власності та справедливу рівновагу, яка мала бути встановлена між захистом власності та вимогами загального інтересу.".

Відтак встановлення будь-яких привілеїв для прокурора під час розгляду справи у суді є таким, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Поряд з тим звертаючись з даним позовом до господарського суду прокурор не просить відновити пропущений строк позовної давності.

Втім, виходячи з системного аналізу ч. 1 ст. 261 ЦК України та ч. 2 ст. 29 ГПК України, істотне значення для застосування судом позовної давності має обізнаність саме позивача про порушення своїх прав, а не прокурора.

Аналогічної думки з цього питання дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 11.12.2007 року № 15/402, від 22.04.2008 року № 2-1/16602-2007 та від 01.12.2009 року № 2-5/10799-2008.

Прокурор, визначивши орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, не врахував того факту, що його було створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, тобто після спливу строку позовної давності.

Строк позовної давності щодо оскарження розпорядження Чигиринської РДА від 16.03.2011 року № 70 минув 18.03.2014 року (16.03.2014 року припадає на вихідний день), а щодо оскарження договору оренди від 01.04.2011 року - 02.04.2014 року, що є підставою для відмови в позові.

До господарського суду з даним позовом прокурор звернувся 01.07.2015 року, тобто з пропуском встановленого ст. 258 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову прокурора має бути відмовлено в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до абз. 6 п. 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що при передачі в оренду земельних ділянок площею 131,8437 га не було порушено норм земельного законодавства.

Втім місцевий господарський суд правильно відмовив у позові прокурора.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

В п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 зазначається, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Місцевим господарським судом не було стягнуто судовий збір за розгляд позовної заяви з позивача, який відповідно до ст. 5 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI не звільнений від його сплати.

Колегія суддів відповідно до п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" визначила розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви - 9 387 грн. 07 коп., виходячи з того, що прокурором заявлені 2 немайнові вимоги (про визнання недійсним розпорядження та про визнання недійсним договору оренди) та майнову (про зобов'язання повернути земельні ділянки з нормативною грошовою оцінкою 347 553 грн. 39 коп.). Сума судового збору за розгляд позовної заяви скарги підлягає достягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України. Крім того відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" колегія суддів визначила розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги - 4 693 грн. 54 коп. та який має бути стягнуто з позивача в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2015 року у справі № 925/1099/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2015 року у справі № 925/1099/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 9 387 (дев'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 07 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 4 693 (чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 54 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Черкаської області.

5. Справу № 925/1099/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім