Ухвала

від 04.11.2015 по справі 752/21782/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Кабанченко О.А., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2015 року,

встановила:

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2015 року названий позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» інфляційне збільшення заборгованості за період прострочення в сумі 1 698 грн. 37 коп., 3% річних від несвоєчасно поверненої суми позики в сумі 307грн.16 коп. , штраф за прострочення повернення позики в сумі 2 262 грн. 50 коп ., пеню за період прострочення в сумі 186 859грн. 05 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» судові витрати в розмірі 1 911 грн. 27 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і норм процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник ТОВ «ПАПЕРОВА» проти апеляційної скарги заперечила.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2012 року між ТОВ «ПАПЕРОВА», в особі директора ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики №1-2012.

Відповідно до п. 2.1. Договору відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 192 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1. ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути товариству грошові кошти протягом вісімнадцяти календарних місяців з моменту надання позики (а.с.10).

В п. 6.1. договору сторони встановили, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 5% від несвоєчасно поверненої суми позики, а також пенюв розмірі 5% за кожний день прострочення.

Грошові кошти в сумі 117 000 грн. 00 коп. відповідачка отримала 16.05.2012 р., що підтверджується видатковим касовим ордером від 16.05.2012 року (а.с. 12).

Грошові кошти в сумі 75 000 грн. 00 коп. відповідачка отримала 03.01.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням від 03.01.2013 р. (а.с. 13).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що строком повернення позики в розмірі 192 000 грн. 00 коп. є 16 листопада 2013 року.

Станом на 16 листопада 2013 року заборгованість відповідачки перед позивачем за договором безвідсоткової позики №1-2012 становила 50 249 грн. 98 коп.

Однак, суд визначаючи кредитну заборгованість в розмірі 45 249 грн. 98 коп., також врахував платіж проведений відповідачкою 30.11.2013 року в розмірі 2 500 грн. 00 коп. та платіж проведений 31.12.2013 року в розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Разом з тим, зазначена обставина не впливає на правильність ухваленого рішення по суті, оскільки суд виходив із меж заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 1050 ЦК України , якщопозичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов 'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до статті 625 цього Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом першої інстанції правильно визначено інфляційне збільшення заборгованості за період прострочення в сумі 1 698 грн. 37 коп. та 3% річних від несвоєчасно поверненої суми позики в сумі 307грн.16 коп.

Апеляційна скарга не містить доводів про порушення судом норм матеріального права при розв'язанні спору в цій частині.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов 'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 5% від неповерненої суми позики та пеню у розмірі 5 % за кожен день прострочення.

Таким чином, судом правильно визначено штраф, який підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 2 262 грн. 50 коп. та пеню в розмірі 186 859 грн. 05 коп.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо помилковості висновків суду при проведенні розрахунків розміру штрафів і пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем належним чином виконані умови договору, колегія суддів оцінює критично, оскільки строк виконання договору безвідсоткової позики №1-2012 сплинув 16 листопада 2013 року, а додаткова угода про внесення змін до нього була укладена лише 13 січня 2014 року, тобто після того, як договір від 16 травня 2012 року вже майже як два місяці закінчив строк своєї дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 23 червня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

О.А.Кабанченко