Рішення

від 03.10.2016 по справі 752/21782/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/21782/14-ц

Провадження по справі № 2/752/3037/16

РІШЕННЯ

Іменем України

03.10.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хоменко О.Л.,

при секретарі Мацієвському Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення грошових коштів за договором позики.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.05.2012 року між ним та відповідачем було укладено договір безвідсоткової позики №1-2012.

Згідно п.2.1 договору сума позики становить 192000 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 192000 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 16.05.2012 року на суму 117000 грн та платіжним дорученням від 03.01.2013 року на суму 75000 грн.

Згідно п.4.1 договору строк повернення позики становить 18 календарних місяців з моменту надання суми позики.

13.01.2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору безвідсоткової позики №1-2012, якою внесено зміни до п.2.1 та п.4.1 договору, а саме: згідно п.2.1 сума позики за договором становить 222000 грн; згідно п.4.1 строк повернення позики становить 12 календарних місяці з моменту надання суми позики.

Таким чином відповідач мала повернути суму позики не пізніше 13.01.2014 року.

Станом на 13.01.2013 року відповідачем повернуто позику в сумі 117000 грн, яка була видана 16.05.2012 року, та частину позики в сумі 29750 грн 02 коп, яка була видана 03.01.2013 року.

Неповернутою залишилась сума позики в розмірі 45249 грн 98 коп, яка була видана 03.01.2013 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідач має сплатити інфляційне збільшення боргу, що за період з 13.01.2014 року по 31.01.2014 року становить 90 грн 50 коп (45249 грн 98 коп х 100,2%), за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року - 256 грн 50 коп (42749 грн 98 коп х 100,6%), за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року - 903 грн 83 коп (41083 грн 31 коп х 102,2%), за період з 01.04.2014 року по 11.04.2014 року - 447 грн 54 коп (36986 грн 31 коп х 103,3%) та три відсотки річних, що за період з 13.01.2014 року по 31.01.2014 року становить 70 грн 66 коп ((45249 грн 98 коп х 3%) : 365 днів х 19 днів), за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року - 98 грн 38 коп ((42749 грн 98 коп х3%):365 днів х28 днів), за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року - 104 грн 68 коп ((41083 грн 31 коп х 3%) : 365 днів х 31 день), за період з 01.04.2014 року по 11.04.2014 року - 33 грн 44 коп ((36989 грн 31 коп х 3%) : 365 днів х11 днів). Загальна сума інфляційного збільшення становить 1698 грн 37 коп, загальна сума трьох відсотків річних - 307 грн 16 коп.

Також просить стягнути з відповідача на його користь пеню, встановлену п.6.1 договору в розмірі 5% за кожен день прострочення, яка становить у період з 13.01.2014 року по 31.01.2014 року 42987 грн 48 коп ( 5% : 45249 грн 98 коп х 5% х 19 днів), у період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року - 59849 грн 97 коп (5% : 42749 грн 98 коп х 5% х 28 днів), у період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року - 63679 грн 13 коп (5% : 41083 грн 31 коп х 5% х 31 день), у період з 01.04.2014 року по 11.04.2014 року - 20342 грн 47 коп ( 5% : 36986 грн 31 коп х 5% х 11 днів. Загальна сума пені становить 186859 грн 05 коп.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували і пояснили, що відповідно до умов договору безвідсоткової позики № 1-2012 від 16.05.2012 року з урахуванням положень додаткової угоди №1 до договору від 13.01.2014 року, відповідач отримала позику в розмірі 222000 грн трьома частинами, а саме: 16.05.2012 року -117000 грн, 03.01.2013 року - 75000 грн і 13.01.2014 року - 30000 грн.

Перші дві частини позики були отримані відповідачем на виконання умов договору позики №1-2012 в редакції від 16.05.2012 року, яким встановлювався строк повернення позики у вісімнадцять місяців з моменту надання суми позики. Так як договір позики є реальним договором, вказаний строк повернення позики має обчислюватись окремо для кожної частини позики, отриманої за договором. Відповідно частина позики в розмірі 117000 грн мала бути повернута відповідачем в строк до 16.11.2013 року, а в розмірі 75000 грн - до 03.07.2014 року.

Всю суму позики в розмірі 192000 грн, обумовлену в п.2.1 договору, відповідач отримала лише 03.01.2013 року. Відповідно, саме з 03.01.2013 року розпочався перебіг строку повернення відповідачем позики в повному обсязі.

13.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору безвідсоткової позики №1-2012, відповідно до якої відповідач отримала від позивача третю частину позики в розмірі 30000 грн. Відповідно, додатковою угодою було збільшено загальну суму позики зі 192000 грн до 222000 грн.

Сума в розмірі 45249 грн 96 коп, яку позивач вважає простроченою заборгованістю, була надана в рамках другої частини позики 03.01.2013 року, яка мала бути повернута протягом 18 місяців, тобто в строк до 03.07.2014 року, а не до 03.01.2014 року, як рахує позивач. Відповідно, станом на дату укладання додаткової угоди у відповідача була наявна лише непрострочена заборгованість за частиною позики, отриманою 03.01.2013 року в розмірі 45249 грн 96 коп.

Отже датою надання всієї суми позики є 13.01.2014 року, а відповідно. сума позики в розмірі 222000 грн підлягала поверненню в строк до 13.01.2015 року.

Відповідач повернула всю суму позики 30.04.2014 року, виконавши зобов'язання належним чином та в строк, встановлений договором, в зв'язку з чим підстави для застосування до неї положень ст.625 ЦК України та п.6.1 договору відсутні.

Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.05.2012 року між сторонами укладено договір безвідсоткової позики на суму 192000 грн строком на 18 календарних місяців (а.с.10).

16.05.2012 року відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 117000 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордера від 16.05.2012 року (а.с.12)

03.01.2013 року відповідач отримала від позивача 75000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №11 від 03.01.2013 року (а.с.13).

13.01.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору безвідсоткової позики, відповідно до якої збільшено суму позики до 222000 грн та встановлено строк повернення позики - 12 календарних місяців з моменту надання суми позики (а.с.11).

Того ж дня відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 30000 грн.

З картки рахунку 663 відповідача за період з 05.12.2012 року по 15.12.2014 року ( а.с. 15-16) вбачається, що з моменту отримання відповідачем першої частини позики в сумі 117000 грн до отримання другої частини позики в сумі 75000 грн, тобто в період з 16.05.2012 року по 03.01.2013 року, що становить неповних вісім місяців, відповідачем було повернуто за договором безвідсоткової позики 56750 грн. Залишок неповернутої позики станом на 03.01.2013 року становив 60250 грн.

03.01.2013 року позивачем була надана відповідачу друга частина позики в сумі 75000 грн.

В період з 03.01.2013 року по 13.01.2014 року (день внесення змін до договору позики) відповідачем було повернуто позику на загальну суму 90000 грн 02 коп.

В день підписання додаткової угоди №1 до договору позики, якою було збільшено суму позики до 222000 грн, а саме 13.01.2014 року позивач отримала третю частину позики в сумі 30000 грн.

В період з 13.01.2014 року по 30.04.2014 року відповідачем повернуто позику в сумі 75249 грн 98 коп.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ч.1 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з аналізу зазначених норм суд вважає обгрунтованими заперечення представників відповідача в тій частині, що оскільки відповідач отримала позику на загальну суму 222000 грн трьома платежами, то строк повернення кожної частини позики має відраховуватися від фактичної дати отримання грошових коштів.

Так, строк повернення частини позики в сумі 117000 грн, отриманої 16.05.2012 року, відповідно до умов договору позики №1-2012 від 16.05.2012 року становить 18 місяців і, відповідно, спливає 16.11.2013 року; строк повернення частини позики в сумі 75000 грн, наданої 03.01.2013 року, відповідно до умов того ж договору позики становить 18 місяців та, відповідно, спливає 03.07.2014 року, а вже строк повернення частини позики в сумі 30000 грн додатковою угодою №1 до договору позики встановлено в 12 місяців та, відповідно, вказаний строк спливає 13.01.2015 року.

Судом встановлено, що станом на 30.04.2014 року надана позивачем позика в сумі 222000 грн повернута (56750грн + 90000 грн 02 коп + 75249 грн 98 коп).

Включаючи до суми позики в розмірі 222000 грн частину позики в сумі 45000 грн

Вважаючи, що сума позики в розмірі 45249 грн 98 коп, яка не була повернута відповідачем на день підписання додаткової угоди, тобто станом на 13.01.2014 року, є простроченою, позивач безпідставно стверджує, що додатковою угодою строк повернення вказаної суми зменшено до 12 місяців.

Так, сума в розмірі 45249 грн 98 коп є складовою частини позики в сумі 75000 грн, яка була надана відповідачу 03.01.2013 року. На момент отримання вказаної частини позики строк її повернення становив 18 місяців.

Отже, на день укладення додаткової угоди до договору позики, відповідач простроченої заборгованості не мала.

Те, що додатковою угодою було змінено суму позики до 222000 грн та строк її повернення до 12 місяців, не впливає на термін повернення позики в сумі 75000 грн, виходячи з положень норм цивільного законодавства щодо правової природи договору позики, який є реальною угодою, а відтак строк повернення кожної частини позики має відраховуватись від фактичної дати отримання коштів.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення нарахованих на суму 45249 грн 98 коп пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд вважає необґрунтованими та недоведеними, в зв'язку з чим в задоволенні позову відмовляє.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України, ст.ст.10,60,88,212-215 ЦПК України. суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: