Ухвала

від 30.11.2016 по справі 752/21782/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий у 1-й інстанції - Хоменко О.Л.

№ 22-ц/796/14966/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №752/21782/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

ШебуєвоїВ.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики ,-

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення грошових коштів за договором позики .

У мотивування вимог посилався на те, що 16 травня 2012 року між ТОВ «ПАПЕРОВА» та ОСОБА_2 укладено Договір безвідсоткової позики №1-2012, відповідно до п. 2.1 якого сума позики становить 192 000 грн.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 192 000 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 16.05.2012 року на суму 117 000 грн та платіжним дорученням від 03.01.2013 року на суму 75 000 грн.

Згідно п. 4.1 Договору строк повернення позики становить вісімнадцять календарних місяців з моменту надання суми позики.

13.01.2014 року ТОВ «ПАПЕРОВА» та ОСОБА_2 уклали Додаткову угоду №1 до Договору безвідсоткової позики №1-2012 року від 16.05.2012 року, якою внесено зміни до п. 2.1 Договору - збільшено суму позики до 222 000 грн та до п. 4.1 Договору - встановлено строк повернення позики дванадцять календарних місяців з моменту надання суми позики. Тобто, відповідач мала повернути позику не пізніше 13.01.2014 року.

Станом на 13.01.2013 року відповідачем повернено позику в сумі 117 000 грн, яка видана 16.05.2012 року, та частину позики в сумі 29 750,02 грн, яка видана 03.01.2013 року.

Згідно змін внесених до Договору відповідач є таким, що прострочив строк повернення позики в сумі 45 249,98 грн, яка була видана 03.01.2013 року.

У зв'язку з порушенням умов Договору за період з 13.01.2014 року по 11.04.2014 року ОСОБА_2 має сплатити пеню в розмірі 186 859,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 1698,37 грн, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 307,16 грн.

З урахуванням наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПАПЕРОВА» пеню в розмірі 186 859,05 грн, інфляційне збільшення у розмірі 1698,37 грн, 3% річних в розмірі 307,16 грн та судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики відмовлено.

Не погоджуючись з рішення, ТОВ «ПАПЕРОВА» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.

Так, 16.05.2012 року між ТОВ «ПАПЕРОВА» та ОСОБА_2 укладено Договір безвідсоткової позики №1-2012, відповідно до п. 2.1, 4.1 якого сума позики становить 192 000 грн, а строк повернення позики - вісімнадцять календарних місяців з моменту надання суми позики.

13.01.2014 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору безвідсоткової позики №1-2012 року від 16.05.2012 року, якою внесено зміни до п. 2.1 Договору - збільшено суму позики до 222 000 грн та до п. 4.1 Договору - встановлено строк повернення позики дванадцять календарних місяців з моменту надання суми позики.

Отже, відповідно до ст. 653 ЦК України, з моменту підписання сторонами Додаткової угоди набули чинності зміни, внесені нею до Договору, а саме, збільшено суму позики та встановлено строк повернення позики дванадцять календарних місяців з моменту надання суми позики.

Таким чином, станом на 13.01.2014 року відповідачем не повернена частина позики в сумі 45 249,98 грн, отримана нею 03.01.2013 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року між ТОВ «ПАПЕРОВА» та ОСОБА_2 укладено Договір безвідсоткової позики №1-2012. (а.с. 10 т. 1)

Згідно п. 1.1, 2.1, 3.2, 4.1, 5.1 Договору за цим Договором позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за Договором становить 192 000 грн. Днем надання позики вважається день виплати суми позики позичальнику. Строк повернення позики становить вісімнадцять календарних місяців з моменту надання суми позики. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього Договору.

16.05.2012 року ОСОБА_2 отримала 117 000 грн на підставі Договору безвідсоткової позики №1 від 16.05.2012 року, що підтверджується видатковим ордером від 16.05.2012 року. (а.с. 12 т. 1)

03.01.2013 року відповідач отримала 75 000 грн на виконання умов цього ж Договору, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 03.01.2013 року. (а.с. 13-14 т. 1)

У подальшому 13 січня 2014 року між ТОВ «ПАПЕРОВА» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору безвідсоткової позики№1-2012 від 16.05.2012 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1 Договору та викласти його в такій редакції: «Сума позики за Договором становить 222 000 грн». Крім того, у зв'язку із зміною суми позики сторони прийшли до згоди змінити строк повернення позики Договору та викласти п. 4.1 Договору в такій редакції: «Строк повернення позики становить дванадцять календарних місяців з моменту надання суми позики». Всі інші умови Договору залишаються без змін. (а.с. 11 т. 1)

Сторонами підтверджено, що цього ж дня ОСОБА_2 отримала 30 000 грн.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою договору, який посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі укладення договору має передувати факт передачі коштів у борг.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, ТОВ «ПАПЕРОВА» посилалося на те, що станом на 13.01.2013 року відповідачем повернуто позику в сумі 117 000 грн, яка видана 16.05.2012 року, та частину позики в сумі 29 750,02 грн, яка видана 03.01.2013 року. Додатковою угодою №1 від 13.01.2014 року змінено строк повернення позики, а тому ОСОБА_2 мала повернути позику не пізніше 13.01.2014 року, звідси відповідач є таким, що прострочив строк повернення позики в сумі 45 249,98 грн, яка була видана 03.01.2013 року.

У силу ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Матеріалами справи підтверджено, що всю позику в сумі 192 000 грн за Договором безвідсоткової позики №1-2012 від 16.05.2012 року (до внесення змін) ОСОБА_2 отримала 03.01.2013 року.

13.01.2014 року сторони уклали Додаткову угоду №1, якою збільшили суму позики з 192 000 грн до 222 000 грн та визначили, що строк повернення позики становить дванадцять календарних місяців з моменту надання суми позики.

Виходячи з норм цивільного законодавства та умов Договору, сторони погодили, що сума позики в розмірі 222 000 грн має бути повернута протягом дванадцяти календарних місяців з моменту надання суми позики, яким є 13.01.2014 року. Отже, всю суму позики в розмірі 222 000 грн ОСОБА_2 мала повернути з 13.01.2014 року до 13.01.2015 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами Договору безвідсоткової позики не передбачено надання позики траншами. Також даний Договір не містить положення, що строк повернення позики застосовується до кожного траншу окремо.

Аналіз змісту основного та додаткового договорів свідчить про те, що за основним договором ОСОБА_2 позичила суму 192 000 грн, яка була їй передана, як це передбачено договором, 03 січня 2013 року зі строком повернення у 18 місяців, тобто до 03 липня 2013 року. Додатковим договором від 13 січня 2014 року сторони істотно змінили умови основного договору і визначили, що сума боргу становить 220 000 грн і строк повернення цієї суми визначили в 12 місяців.

Представник ОСОБА_2 підтвердила, що за додатковим договором ОСОБА_2 отримала в борг ще 30 000 грн.

З картки рахунку 663 ОСОБА_2 за період з 05.12.2011 року по 15.12.2014 року вбачається, що з моменту отримання останньою першої частини позики в сумі 117000 грн до отримання другої частини позики в сумі 75000 грн відповідачем повернуто 56 750 грн. У період з 03.01.2013 року (надання частини позики в сумі 75 000 грн) по 13.01.2014 року (до внесення змін до договору позики) відповідачем повернуто позику на загальну суму 90 000 грн 02 коп. У період з 13.01.2014 року (укладення Додаткової угоди) по 30.04.2014 року відповідачем повернуто позику в сумі 75249 грн 98 коп. Загалом ОСОБА_2 з 11.07.2012 року по 30.04.2014 року сплачено 222 000 грн. (а.с. 15-16 т. 1)

Таким чином, вся сума позики в розмірі 222 000 грн повернута відповідачем 30.04.2014 року, тобто до закінчення дванадцятимісячного строку повернення позики.

Отже, матеріалами справи спростовані доводи позивача, що у ОСОБА_2 станом на 13.01.2014 року була наявна заборгованість у розмірі 45 249,98 грн за позикою, яка була видана 03.01.2013 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і суд дав їм правову оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Щодо заяви представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, викладеної в запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Паперова» від 29 11.2016 року, то така заява не відповідає вимогам ст. 154 ЦПК України, а тому не може бути задоволена в даному апеляційному провадженні. При цьому ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися в суд першої інстанції з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА» відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва