Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/4722/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/4722/15-г

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоспад"

про стягнення вартості частки в статутному капіталі в сумі 937 299,98 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гурез І.О - адвокат, посвідчення № 4949/10 від 19.07.2012;

ОСОБА_1 - особисто, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.09.1995р;

Від відповідача : не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоспад" про стягнення вартості частки в статутному капіталі в сумі 758700,00 грн., 19455,98 грн. процентів річних та 159143,13 грн. втрат від інфляції, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 18 746,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем обов'язку з виплати позивачеві належної вартості частини майна та прибутку ТОВ "Водоспад" у зв'язку з виходом останнього зі складу учасників товариства, внаслідок чого утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015 порушено провадження у справі № 910/4722/15 та призначено до розгляду на 19.03.2015.

У судове засідання з'явилися 19.03.2015 уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.03.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від Відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району надійшло клопотання №5-20-1/9 від 13.03.2015 р. про долучення до матеріалів справи копії реєстраційної справи ТОВ «Водоспад». Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучено.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.03.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником позивача подано клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.03.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 16.03.2015, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на факт звернення позивача з питанням щодо виходу зі складу товариства саме до Загальних зборів учасників товариства та вважаючи датою виходу гр. ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Водоспад» 19 січня 2015 р., тобто дату розгляду та задоволення Загальними зборами учасників товариства заяви позивача про вихід зі складу учасників останнього, а також визначаючи вказаною датою початок терміну виплати належної позивачеві частки у статутному капіталі, розмір якої відповідачем був визначений за результатами затвердження звіту за 2013 рік та, на думку відповідача, підлягає виплаті в строк до 19 січня 2016 року. Відзив долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.03.2015 оголошено перерву до 14.04.2015.

14.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 розгляд справи призначено на 30.04.2015.

У судове засідання 30.04.15р. з'явились позивач особисто, уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 30.04.15 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів б/н від 09.04.2015, яке долучено судом до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 09.04.2015 представником позивача подано клопотання б/н від 08.04.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.15 р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 30.04.2015. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.04.2015 у справі № 910/4722/15 за ініціативою суду призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.

13.08.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від КНДІСЕ надійшли матеріали вказаної справи разом з висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 9409/15-45 від 24.07.2015, згідно якого дійсна вартість частки майна та прибутку ТОВ «Водоспад» пропорційно частці у статутному фонду товариства (50%), що підлягає виплаті учасникові - гр. ОСОБА_1 станом на 31.03.13р. становить 791 250,00 грн., з яких частка в статутному капіталі становить 500,00 грн., частка в нерозподіленому прибутку - 790 750,00 грн.. Визначити частку майна та прибутку товариства станом на 16.04.13 р. не виявляється можливим з огляду на відсутність балансу ТОВ «Водоспад» станом на вказану дату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2015 провадження у справі №910/4722/15 поновлено та справу призначено до розгляду на 13.10.2015.

У судове засіданні 13.10.2015 з'явились уповноважені представники сторін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.10.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог б/н від 12.10.2015, в якій останній з урахуванням висновку просить стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 671 850,00 грн., 3 % річних у розмірі 33 455,70 грн. за період з 01.05.14 р. по 12.10.15 р. та інфляційні втрати у розмірі 471 812,92 грн. за період з 01.05.14 р. по 12.10.15 р.. Заява про уточнення розміру позовних вимог б/н від 12.10.2015 долучена судом до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.10.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи б/н б/д, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2015 за клопотанням представника відповідача строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 27.10.2015р.

У судове засідання 27.10.2015 з'явилися уповноважені представники сторін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.10.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 26.10.15, які судом долучені до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли документи:

1. Клопотання про призначення додаткової експертизи б/н від 26.10.15, в якому просить винести на вирішення експертизи наступні питання: яка дійсна вартість частки майна ТОВ "Водоспад" пропорційно частці статутного фонду (50%), що підлягає виплаті учасникові гр. ОСОБА_1, який вибув зі складу учасників ТОВ "Водоспад" 19.01.2015; яка дійсна вартість частини прибутку, одержаного ТОВ "Водоспад" на момент виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Водоспад" 19.01.2015 пропорційно частці статутного фонду (50%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1, який вибув зі складу учасників ТОВ "Водоспад"19.01.2015.

2. Клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 26.10.15;

3. Письмові пояснення щодо правової позиції відповідача по справі б/н від 26.10.15.

Вищезазначені документи судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.10.15 р. представник позивача подав клопотання б/н від 27.10.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.10.15 р. представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача про призначення додаткової експертизи б/н від 26.10.15 та надав відповідні пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.15 р. підтримав подане клопотання про призначення додаткової експертизи та надав пояснення щодо поданих клопотань.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова №18) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Згідно п. 3.10. Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Дослідивши в судовому засіданні 27.10.15 р. зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про уточнення розміру позовних вимог б/н від 12.10.2015, суд розцінює останню як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи, що збільшення та зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість ознайомлення, надання заперечень щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву про збільшення та зменшення розміру позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

В судовому засіданні з 27.10.15 р. по 29.10.15 р. оголошувалась перерва.

В судове засідання 29.10.15 р. з'явились представники позивача, представники відповідача у вказане судове засідання не з'явились.

Про дату ,час і місце судового розгляду відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача б/н від 27.10.15 р. про оголошення я перерви в судовому засіданні.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 29.10.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представники позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмеженість процесуальних строків розгляду спору, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 29.10.15 р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Порядок створення та управління товариством, відносини учасників між собою та з товариством, правовий статус учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальністю, визначаються й регулюються, зокрема, Цивільним, Господарським кодексами України, Законом України „Про господарські товариства" тощо.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1 та 2 статті 83 ЦК України юридична особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників) які мають право участі у цьому товаристві.

Статтею 84 ЦК України встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю є підприємницьким товариством. За статтею 62 ГК України підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Частиною 5 статтею 63 ГК України визначено, що господарське товариство, як корпоративне підприємство діє, зокрема, на основі об'єднання майна засновників (учасників), їх спільного управління справами.

За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Згідно даних реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоспад» (код ЄДРПОУ 19138706) (далі - Товариство, відповідач у справі), наданої реєстраційною службою Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.11.92 р. було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоспад», на дату державної реєстрації засновниками зазначеного товариства були позивач - гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4.

В подальшому склад учасників товариства неодноразово змінювався, що відображено в матеріалах реєстраційної справи, зокрема, нових редакціях статуту та протоколах зборів.

Зокрема, відповідно до протоколу № 6 збору засновників ТОВ «Водоспад» від 13.06.00 р., до складу засновників товариства прийняті ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та, відповідно, затверджені майнові частки засновників: ОСОБА_7 - 52%, ОСОБА_5 - 16%, ОСОБА_6 - 16%, ОСОБА_1 - 16% тощо.

Відповідно до нової редакції статуту та Установчої угоди про діяльність ТОВ «Водоспад» (нова редакція) від 12.12.02 р., затверджених протоколом зборів учасників № 12-02 від 12.12.02 р., затверджено новий склад учасників ТОВ «Водоспад», якими є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, при цьому внесок останнього в статутний фонд товариства, що дорівнює 1 (одній гривні), становить 16 коп. - 16%.

Згідно рішення загальних зборів учасників товариства від 26.11.09 р., оформленого протоколом № 11 від 26.11.09 р., зі складу учасників ТОВ «Водоспад» було виведено ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу корпоративних прав від 26.11.09 р. та заяви останнього, внаслідок відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства, а саме 52% статутного капіталу на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та розподілу часток у статутному капіталі в розмірі 26% та 26% відповідно. Крім того вказаними загальними зборами затверджено нову редакцію статуту товариства.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 13 від 03.12.10 р. було вирішено на підставі відповідної заяви гр. ОСОБА_6 від 16.07.10 р. вивести останнього зі складу часників товариства, в зв'язку з чим збільшити статутний капітал ТОВ «Водоспад» на 999,16 грн. за рахунок додаткових внесків інших учасників. Таким чином встановлений розмір статутного капіталу товариства - 1000,00 грн. та відповідно розподілені його частки між учасниками товариства, а саме: ОСОБА_5 володіє часткою, яка становить 50% статутного капіталу, що становить 500,00 грн., ОСОБА_1 - 50% статутного капіталу, що становить 500,00 грн.. Також зазначеним протоколом затверджено нову редакцію статуту Товариства.

Державну реєстрацію змін проведено 28.12.10 р. за номером 10711050004004922.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документам.

За п.3 ч.1 ст. 116 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Дана норма кореспондується з приписами ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Право учасника товариства вийти зі складу товариства передбачено також абзацом 5 частини 1 статті 88 Господарського кодексу України, згідно якого учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Як встановлено судом за матеріалами справи та сторонам не заперечувалось 19 березня 2013 року гр. ОСОБА_1 було складено та нотаріально посвідчено заяву до загальних зборів учасників ТОВ «Водоспад» про вихід зі складу учасників товариства, розгляд вказаної заяви та затвердження відповідних змін до установчих документів зборами учасників, а також про виплату належних позивачеві частки майна, пропорційної належній йому частці у статутному капіталі товариства, та частки прибутку, одержаного товариством до моменту виходу позивача зі складу учасників.

Окрім того, судом згідно матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечувалось, що вказану заяву гр. ОСОБА_1 належним чином надіслав засобами поштового зв'язку на адресу товариства, що підтверджується наданими позивачем копіями поштової фіскального чеку № 8809 від 10.04.13 р. та опису вкладення в цінний лист від 10.04.13 р.. Згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407116979252 вказана заява була отримана ТОВ «Водоспад» 16.04.13 р..

Згідно із пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі - Постанова № 13) вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідальній посадовій особі або вручення заяви цим особам органом зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати збори учасників для затвердження змін до установчих документів.

Момент виходу учасника з товариства законодавство не пов'язує з реєстрацією змін до установчих документів. Невнесення змін до установчих документів, не проведення державної реєстрації змін до установчих документів не означає, що учасник, який у встановленому порядку вибув з товариства, автоматично повертається в число учасників.

Таким чином, волевиявлення гр. ОСОБА_1 про вихід з товариства, шляхом оформлення 19.03.13 р. та надсилання засобами поштового зв'язку Товариству нотаріально завіреної заяви було реалізоване в порядку, визначеному діючим законодавством.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивач - гр. ОСОБА_1 вийшов зі складу товариства з обмеженою відповідальністю «Водоспад» з 16.04.13 року.

Згідно отриманого позивачем листа ТОВ «Водоспад» № 17/01 від 17.03.13 р. відповідач повідомив про необхідність розгляду рішення про вихід зі складу часників товариства загальними зборами ТОВ «Водоспад» та намір придбання належної позивачеві частки іншим учасником товариства або самим товариством, а також можливість виплати належної частки майна товариства після проведення аудиторської перевірки, в зв'язку з чим заплановані на 07.05.13 р. загальні збори товариства були перенесені на другу половину липня 2013 р..

15.07.2013 позивачем було отримано від відповідача повідомлення № 24/01 від 15.07.2015 про проведення Загальних зборів учасників 19.08.2013 із зазначенням переліку питань порядку денного, серед яких було обрання Голови і Секретаря Зборів та виключення позивача із учасників ТОВ "Водоспад" на підставі підпункту 9.3.7. п. 9.3 Статуту ТОВ "Водоспад", згідно якого вирішення питання виключення учасника із товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників останнього.

Отримавши вказане повідомлення, позивач звернувся до відповідача із листом б/н від 08.08.13 р., в якому зауважив, що до порядку денного не включанні наступні питання: про визначення розміру частини майна, пропорційної належній позивачу частці у статутному капіталі ТОВ "Водоспад" та належної позивачу частку прибутку, одержаного ТОВ "Водоспад" до моменту виходу, про визнання строків виплати позивачу частини майна, пропорційної належній позивачу частці у статутному капіталі ТОВ "Водоспад" та належної позивачу частку прибутку, одержаного ТОВ "Водоспад" до моменту виходу, у відповідь на який листом №34/01 від 13.08.13 р. відповідач повідомив позивача про те, що вимагати розгляду питань учасник товариства має право за умови, що вони були ним поставлені не пізніше ніж як за 10 днів до початку Зборів згідно умов п.9.2.2 Статуту товариства. При цьому, оскільки вимога позивача про включення до порядку денного питань надійшла до ТОВ "Водоспад" 12.08.2013, тобто за 7 днів до запланованого початку зборів, включення даних питань до порядку денного не може відбутись, питання щодо визначення вартості частки майна товариства буде вирішено після затвердження звіту за результатами діяльності товариства у 2013 році.

23.08.2013 позивачем було отримано повідомлення № 35/01 від 20.08.13 р. про проведення Загальних зборів учасників ТОВ "Водоспад" із зазначенням питань порядку денного, серед яких були висвітлені питання, аналогічні за змістом зазначеним в попередньому повідомлені від 15.07.13 р..

В подальшому листами б/н від 21.08.2013 та б/н від 30.08.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогами щодо винесення на порядок денний питань про визначення розміру частини майна, пропорційної належній позивачу частці у статутному капіталі ТОВ "Водоспад" та належної позивачу частку прибутку, одержаного ТОВ "Водоспад" до моменту виходу позивача, визнання строків виплати позивачу частини майна та частки прибутку, одержаного ТОВ "Водоспад" до моменту виходу учасника з товариства.

У відповідь відповідач відправив на адресу позивача повідомлення №39/01 від 03.09.2013 про те, що заявлені питання для розгляду на засіданні Зборів не відповідають чинному законодавству і не можуть бути включені до порядку денного.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 13.12.2013 позивач втретє отримав повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Водоспад" 28.01.2014 за №56/01, до порядку денного яких були включенні наступні питання: про вихід на підставі власної заяви позивача учасника товариства з учасників ТОВ "Водоспад"; визначення розміру і порядку виплати позивачу вартості частки майна, пропорційного його частці у статутному капіталі ТОВ "Водоспад" тощо.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом б/н від 25.04.2014, в якому просив надати інформацію про те, чи визначені товариством вартість належної до виплати частини майна у зв'язку з виходом та розмір належної частки прибутку, а також надати розрахунки, здійснені товариством при визначені вартості частини майна та розміру належної частки прибутку, у відповідь на який листом №19/01 від 30.04.2015 відповідач повідомив позивача про неможливість визначення належної суму до виплати, оскільки позивач фактично залишився учасником Товариства.

Як свідчать матеріали справи, 19.01.2015 відбулись Загальні збори учасників ТОВ "Водоспад" за присутності 100% учасників ТОВ «Водоспад», а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_1, рішенням яких, оформленим протоколом №15 від 19.01.15 р., було виключено позивача зі складу учасників ТОВ "Водоспад" на підставі власної заяви учасника ТОВ "Водоспад", прийнято рішення про внесення змін у статутному капіталі товариства шляхом внесення ОСОБА_5 500,00 грн. до статутного капіталу та затверджено відповідні зміни до Статуту товариства.

Окрім того, листом № 71/01 від 24.02.15 р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач повідомив позивача, що вартість частки майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, складає 187500,25 грн. та буде виплачена в порядку і терміни, передбачені чинним законодавством.

Статтею 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

При цьому визначаючи за учасником товариства право на одержання вартості частини майна законодавець виходив із належного виконання учасником свого зобов'язання щодо внесення повної вартості свого вкладу до статутного капіталу товариства. Наведена правова позиція відображена й у пункті 30 Постанови № 13, де зазначено, що у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов`язань. (п.3.7 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Згідно ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від вчинення певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд зазначає, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.02.14 р. по справі № 3-1гс14.

Згідно приписів ч.2 ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону. Статтею 54 цього Закону встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході (виключенні) учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Правова позиція про виникнення в такому випадку грошового зобов'язання товариства перед учасником, якого виключено з товариства чи який виходить з останнього, підтверджується постановами Верховного Суду України від 14.03.2011р. по справі № 3-12гс11 та від 12.12.2011 р. по справі № 3 -131гс11.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Водоспад» мало здійснити розрахунок з позивачем в строк, визначений ст. 54 Закону України „Про господарські товариства" до 12 місяців з дня виходу останнього з товариства, тобто до 16.04.2014 р., проте, як встановлено судом та підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, грошові кошти відповідачем своєчасно та в повному обсязі, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, сплачені не були, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Як зазначено в п.5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України «Про господарські товариства», а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, згідно п.7.1 даної Постанови за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За висновками суду, оскільки обов'язок із визначення вартості частки майна, належної до виплати члену товариства в зв'язку із виходом останнього зі складу товариства та відповідальність за правильність такого визначення покладена саме на товариство - ТОВ „Водоспад", і не може бути покладена на учасника товариства, який здійснив вихід із нього, а тому обов'язок виплати вартості частки в майні товариства покладається на відповідача саме з дня виходу учасника товариства з його складу, а не з моменту затвердження рішенням загальних зборів учасників товариства, як зазначається у відзиві відповідача.

При цьому згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта КНДІСЕ № 9409/15-45 від 24.07.2015 за результатами проведення судово-економічної експертизи дійсна вартість частки майна та прибутку ТОВ «Водоспад» пропорційно частці у статутному фонду товариства (50%), що підлягає виплаті учасникові - гр. ОСОБА_1 станом на 31.03.13 р., становить 791 250,00 грн., з яких частка в статутному капіталі становить 500,00 грн., частка в нерозподіленому прибутку - 790 750,00 грн.. Визначити частку майна та прибутку товариства станом на 16.04.13 р. не виявляється можливим з огляду на відсутність балансу ТОВ «Водоспад» станом на вказану дату.

Щодо заявленого відповідачем у справі клопотання про призначення додаткової експертизи б/н від 26.10.15 р. суд зазначає, що відповідно до ст. 41 ГПК України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

За змістом ч.3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п. 1.2. підпункту 1.2.11. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1988 №53/5 згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Дослідивши зміст поданого представником відповідача клопотання, оскільки однією з підстав клопотання відповідача про проведення додаткової експертизи є необхідність визначення належної до виплати позивачеві частки в статутному капіталі станом на 19.01.15р., з огляду на визначення судом датою виходу гр. ОСОБА_1 зі складу часників ТОВ «Водоспад» є 16.04.13 р., враховуючи, що проведеною у даній справі судово - економічною експертизою № 9409/15-45 від 24.07.15 р. з урахуванням наявних матеріалів справи надано вичерпні відповіді на поставлені перед експертом питання та повний висновок за результатами проведеного дослідження, суд не вбачає необхідності проведення додаткової експертизи та вважає за необхідне відмовити у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Таким чином, враховуючи подачу учасником заяви про вихід зі складу Товариства та виплату належної йому частки, цю особу слід вважати такою, що втратила статус учасника Товариства з моменту подання нею заяви про вихід. Відтак внаслідок виходу гр. ОСОБА_1 зі складу учасників товариства його участь в товаристві є припиненою. Отже після виключення позивача з Товариства між ним та Товариством виникли виключно цивільні (майнові) правовідносини, змістом яких є зобов'язання товариства здійснити передбачені законом та статутом виплати, які вчасно проведені не були.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо виплати вартості частки майна та прибутку товариства у зв'язку із виходом позивача зі складу учасників ТОВ „Водоспад» у строк, визначений законодавством, з урахуванням наявного у справі висновку експерта та здійснених відповідачем виплат позивачу частки в статутному капіталі на загальну суму 119 400, 00 грн. (платежами в сумі 19900,00 грн. кожний 08.04.15 р., 19.05.15 р., 16.06.15 р., 10.07.15 р., 20.08.15 р., 21.09.15 р.) позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення основну заборгованість у розмірі 671 850,00 грн., 3 % річних у розмірі 33 455,70 грн. за період з 01.05.14 р. по 12.10.15 р. та інфляційні втрати у розмірі 471 812,92 грн. за період з 01.05.14 р. по 12.10.15 р., які він просив стягнути з відповідача в позовній заяві та заяві про уточнення розміру позовних вимог б/н від 12.10.15 р. (зміну розміру позовних вимог) відповідно до наданих розрахунків.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що після порушення провадження у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.15 р. та зміни позивачем розміру первісно заявлених позовних вимог відповідачем 13.10.15 р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 19900,00 грн. із зазначенням призначення платежу «перерах. частини майна пропорц. належн.частки у стат.кап.зг. прот-у 15 від 19.01.15 р.», що підтверджується наданою позивачем та залученою до матеріалів справи випискою банку по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.15 р. по 20.10.15 р.. Отже, на час проведення судового засідання 29.10.15 р. залишок несплаченої відповідачем суми становить 651 950,00 грн..

Згідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В даному випадку предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 671 850,00 грн. належної позивачу частки у статутному капіталі та прибутку ТОВ «Водоспад».

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 29.10.15 р. судом роз'яснено представникам позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Представники позивача в судовому засіданні повідомили суд, що наслідки припинення провадження у справі їм зрозумілі.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що сплата грошових коштів в сумі 19900,00 грн. здійснена відповідачем після порушення провадження у справі та прийняття судом до розгляду заяви про уточнення розміру позовних вимог (зміну розміру позовних вимог), відповідно на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 19900,00 грн. відсутній, тобто провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Згідно п. 1.12 Постанови № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням здійснених відповідачем перерахувань, становлять: проценти річних в сумі 33 090,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 459 060,15 грн., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату позивачу належної частки в статутному капіталі та прибутку товариства підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме: проценти річних 33 090,03 грн. процентів річних та 459 060,15 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з виплати належної позивачу вартості частини майна в статутному капіталі та прибутку ТОВ "Водоспад" у зв'язку з виходом останнього зі складу учасників товариства у встановлені строки та розмірі, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів виплати вказаної суми в обсязі, заявленому позивачем, відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 19 900,00 грн. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоспад" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 34/13, код 19138706) на користь ОСОБА_1 (03035, АДРЕСА_1, м. Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 651 950,00 грн. боргу, 33 090,03 грн. процентів річних, 459 060,15 грн. інфляційних нарахувань та судовий збір у розмірі 18537,08 грн..

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.

Суддя А.М.Селівон