Ухвала

від 05.11.2015 по справі 907/797/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

05.11.2015 Справа № 907/797/13

Суддя господарського суду Мокану В.В.

розглянувши матеріали за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» , м. Київ б/н від 25.09.2015 року (вх. № 02.5.1-14/13458/15 від 28.09.2015 року) про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 17.09.2015 року про арешт коштів боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» у виконавчому провадженні № 43398656 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014 року по справі № 907/797/13 за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банкВ» , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» , м. Київ та до дочірнього підприємства „СамшитВ» товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» , м. Ужгород про стягнення солідарно з відповідачів суми 2723863 грн. 08 коп. заборгованості за кредитним договором № 42/3-07 від 10.08.2007 року, за участі представників: скаржника (відповідача ТОВ „СамшитВ» , боржника) - ОСОБА_1, довіреність від 17.03.2015 року (брала участь в судовому засіданні 23.10.2015 року, у якому було оголошено перерву до 05.11.2015 року), органу ДВС - ОСОБА_2, довіреність № 08/4502/13 від 03.12.2013 року (брав участь в судовому засіданні 23.10.2015 року), позивача (стягувача) - ОСОБА_3, довіреність № 09-32/14 від 12.01.2015 року, відповідача ДП „СамшитВ» (боржника) - не з'явився,

встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року частково задоволено позов публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банкВ» , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» , м. Київ та до дочірнього підприємства „СамшитВ» товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» , м. Ужгород, стягнуто солідарно

з товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» та дочірнього підприємства „СамшитВ» товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» на користь публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банкВ» суму 2706325 грн. 76 коп., в тому числі 1900000 грн. заборгованості по кредиту, 652740 грн.12 коп. відсотків за користування кредитом, 125876 грн. 71 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 27708 грн. 93 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також 54126 грн. 52 коп. судового збору.

06.05.2014 року на примусове виконання зазначеного рішення, що набрало законної сили 01.04.2014 року відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року, видано наказ.

21.05.2014 року заступником начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43398656 за вищевказаним наказом.

Постановою товариству „СамшитВ» надано строк для добровільного виконання рішення суду до 28.05.2014 року. Водночас, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2014 року з метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ „СамшитВ» у межах суми звернення стягнення 2760452,28 грн.

Постановою про арешт коштів боржника, винесеною заступником начальника міського відділу ДВС 10.06.2014 року, встановлено, що боржником ТОВ „СамшитВ» в установлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду не виконано, та накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, повідомлених ДПС України, у межах суми 2760452,28 грн.; зазначено, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Постановою про арешт коштів боржника, винесеною заступником начальника міського відділу ДВС 17.09.2015 року, встановлено, що боржником ТОВ „СамшитВ» та його філією в установлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду не виконано; відповідно до повідомлення ДПС України у філії боржника є рахунки, на кошти на яких необхідно накласти арешт; накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника у ПАТ „БрокбізнесбанкВ» та у публічному акціонерному товаристві „ОТП БанкВ» , та належать Закарпатській філії ТОВ „СамшитВ» , код 36958670 у межах суми 2760452,28 грн.

Скаржник ТОВ „СамшитВ» вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати. Стверджує, що не було підстав для винесення спірної постанови, оскільки арешт допускається тільки в межах суми звернення стягнення; вартість арештованого раніше майна боржника є достатньою для погашення боргу, оскільки орган ДВС при сумі боргу 2706326 грн. 76 коп. арештував об'єкт нерухомого майна вартістю 80211695 грн., всі банківські рахунки ТОВ „СамшитВ» , рухоме майно товариства на суму 586000 грн. Вважає, що підстав для застосування частин 2 та 4 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадженняВ» щодо арешту коштів боржника оскаржуваною постановою не було. Незаконність оскаржуваної постанови вбачає і у тому, що боржником є ТОВ „СамшитВ» , а не Закарпатська філія ТОВ „СамшитВ» . Наголошує на невірному зазначенні у оскаржуваній постанові адрес боржника і стягувача.

Ужгородський МВ ДВС просить відмовити в задоволенні скарги, вважає оскаржувану постанову законною. Наголошує, що дії державного виконавця по накладенню арешту на кошти боржника відповідають положенням Закону України „Про виконавче провадженняВ» , зокрема, ст. 52 Закону, яка передбачає першочергове звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. Позицію боржника щодо неможливості арешту коштів у разі накладення арешту на майно вважає помилковою, оскільки звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника, який має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення; черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Наголошує на нормі ст. 65 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , якою встановлено право державного виконавця звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Представник стягувача подав заперечення на скаргу, якими просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування поданих заперечень посилається на те, що оскаржувана постанова Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції є законною, винесена у відповідності до ст. 52 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , частиною 5 якої встановлено, що звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника, а ч. 4 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадженняВ» надає державному виконавцю право звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Дослідивши аргументи скаржника стосовно невідповідності оспорюваної постанови чинному законодавству, суд констатує наступне.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження регламентовано главою 3 Закону України „Про виконавче провадженняВ» . Зокрема, п.2 ч. 2 ст. 25 Закону передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відкривши виконавче провадження постановою від 21.05.2014 року, державний виконавець задовольнив заяву стягувача і постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2014 року наклав арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ „СамшитВ» у межах суми звернення стягнення 2760452,28 грн., що повністю відповідає положенням ст. 25 Закону України „Про виконавче провадженняВ» .

Невиконання боржником ТОВ „СамшитВ» в установлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду (до 28.05.2014 року) мало наслідком перехід до примусового стягнення, яке відбувається в порядку, визначеному главою 4 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , яка регламентує загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах; на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт; арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Отже, на стадії примусового виконання рішення законодавчо регламентовано першочергове звернення стягнення на кошти, які при цьому підлягають арешту, а у разі відсутності у божника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно (ч. 5 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадженняВ» ).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , яка регламентує звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Таким чином, дії державного виконавця по накладенню арешту на кошти боржника у межах суми 2760452,28 грн., що містяться на рахунках боржника та належать Закарпатській філії ТОВ „СамшитВ» , відповідають нормам чинного законодавства, підстав для скасування постанови заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 17.09.2015 року про арешт коштів боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» у виконавчому провадженні № 43398656 не вбачається.

Щодо твердження скаржника стосовно невірного зазначення у постановах адрес сторін виконавчого провадження, суд констатує, що адреси зазначені у відповідності до виконавчого документу та місцезнаходження майна боржника, а адресу стягувача вказано відповідно до його заяви про відкриття виконавчого провадження, де зазначено, що документи слід направляти за адресою: м. Ужгород, вул. Крилова, 10.

З огляду на викладене у задоволенні скарги ТОВ „СамшитВ» належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» , м. Київ б/н від 25.09.2015 року (вх. № 02.5.1-14/13458/15 від 28.09.2015 року) про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 17.09.2015 року про арешт коштів боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „СамшитВ» у виконавчому провадженні № 43398656 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014 року по справі № 907/797/13 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам виконавчого провадження та органу ДВС.

Повну ухвалу складено 10.11.2015 року.

Суддя В.В. Мокану