Постанова

від 05.11.2015 по справі 803/971/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 рокуСправа № 803/971/13-a

Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

суддів Ковальчука В.Д., Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Каскад» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Каскад» (далі - ТзОВ «ВКП «Каскад») звернулося з позовом до ОСОБА_4 державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області (далі - ОСОБА_4 ДАБК у Волинській області) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.04.2013 року №16 та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.04.2013 року №22.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 7 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року прийнято дану справу до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2015 року проведено заміну відповідача ОСОБА_4 державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області її правонаступником Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2013 року ОСОБА_4 ДАБК у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТзОВ «ВКП «Каскад». За результатами перевірки ОСОБА_4 ДАБК 08.04.2013 року було складено акт та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №22 від 08.04.2013 року, згідно якого позивача зобов'язано оформити дозвільні документи на право експлуатації об'єкта до 20.05.2013 року, та винесено постанову про накладення штрафу №16 від 11.04.2013 року, якою за порушення частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН А.3.1-5:2009 відповідно до абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф у сумі 51615,00 грн.

Позивач зазначає, що у ОСОБА_4 ДАБК у Волинській області не було правових підстав накладати на ТзОВ «ВКП «Каскад» штраф, оскільки позивач володіє на праві приватної власності нерухомим майном, де були проведені ремонтні роботи у 2003 році, має Технічний паспорт на дане приміщення, у якому відсутні відмітки про самочинне будівництво чи реконструкцію, а також інші документи, необхідні для використання приміщення магазину в господарській діяльності.

Позивач переконаний, що застосований адміністративно-господарський штраф є адміністративно-господарською санкцією в розумінні Господарського кодексу України, а тому відповідач був вправі застосувати його не пізніше, як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Вважає безпідставними висновки контролюючого органу про відсутність у позивача документів, які дозволяють експлуатацію приміщення, оскільки у позивача в установленому законом порядку зареєстроване право власності на дане приміщення. Зазначає, що факт державної реєстрації об'єкта нерухомого майна в Держаному реєстрі прав власності на нерухоме майно та отримання Свідоцтва про право власності свідчить про те, що такий об'єкт є прийнятим в експлуатацію. Також наголошує, що окремого чи повторного введення в експлуатацію приміщень, які вцілому складають нежитлову будівлю, законодавством не передбачено.

Вказує на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12.03.2011 року, а ДБН А.3.1-5:2009 - 01.01.2012 року, а тому відповідач був не вправі застосовувати зазначені норми до правовідносин, що виникли у 2003 році.

За таких обставин просить суд визнати протиправними та скасувати припис від 08.04.2013 року №22 та постанову від 11.04.2013 року №16.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в наданих суду письмових запереченнях та додаткових поясненнях до заперечень адміністративний позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий статус позивача, врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений Постановою КМУ від 23.05.2011 року №553 (чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 року, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із пунктами 3 та 5 даного Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності приписів та вимог інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 ДАБК у Волинській області на підставі звернення виконавчого комітету Ковельської міської ради №3.16/105 від 06.03.2013 року, наказу №1/06-02 від 01.04.2013 року «Про проведення позапланової перевірки» було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За результатами даної перевірки складено ОСОБА_5 від 08.04.2013 року, яким встановлено порушення частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а саме: у позивача відсутні документи, які надають право експлуатації приміщення з магазином і офісом, розташованого за адресою м. Ковель, вул. Косачів,8.

Враховуючи виявлені порушення відносно ТзОВ «ВКП «Каскад» був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.04.2013 року та винесений припис №22 від 08.04.2013 року, яким зобов'язано позивача оформити дозвільні документи на право експлуатації об'єкта до 20.05.2013 року.

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на підставі акта перевірки та протоколу від 08.04.2013 року заступником начальника ОСОБА_4 ДАБК у Волинській області винесено постанову №16 від 11.04.2013 року, якою ТзОВ «ВКП «Каскад» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 51 615 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі Порядок № 553).

Згідно п. 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірки, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до п. 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном (п. 15 Порядку № 553).

Як передбачено у п. п. 17, 19 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; припис складається у двох примірниках.

За правилами п. 22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Статтею 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що під час створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який, зокрема, включає прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як встановлено ч. 8 ст. 39 Закону № 3038-VI, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні положення закріплені п. п. 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон № 208/94-ВР) встановлена відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно ст. 1 Закону № 208/94-ВР правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

З урахуванням вказаних обставин та положень закону, встановлення та доведеності факту вчиненого позивачем порушення щодо експлуатації об'єкта будівництва, який не введено в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, притягнення останнього до відповідальності на підставі ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР є правомірним.

Крім того, слід зазначити, що об'єкт будівництва в експлуатацію в установленому законом порядку не введений, документів про введення об'єкта в експлуатацію ні при проведенні перевірки, ні при розгляді справи судом, позивачем не надано, у зв'язку з чим експлуатація цього об'єкта позивачем є неправомірною. Правопорушення у вигляді експлуатації об'єкта без його введення в експлуатацію, є триваючим, пов'язане з безперервним невиконанням встановлених законом правил та регламентованих законодавством обов'язків, факт притягнення до відповідальності не звільняє позивача від виконання обов'язку щодо припинення порушення та введення об'єкта в експлуатацію, не свідчить про правомірність експлуатації позивачем цього об'єкта на момент перевірки та не є підставою для звільнення від відповідальності у разі встановлення факту такого порушення в подальшому.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Як встановлено ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Також пп. 2 п. 11 Порядку № 553 передбачено право посадових осіб інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно п. 2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції); накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники у межах своїх повноважень.

Статтею 3 Закону № 208/94-ВР передбачено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Правовий статус Державної архітектурно-будівельної інспекції України та повноваження їх посадових осіб визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011 (далі Положення № 439/2011) (чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 1 Положення № 439/2011 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Як встановлено п. 6 Положення № 439/2011, Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

ОСОБА_4 державного архітектурно-будівельного контролю в Волинській області станом на момент виникнення спірних правовідносин була територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, діяла від її імені, входила до системи органів виконавчої влади і забезпечувала реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 9 Положення № 439/2011 Держархбудінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

19 листопада 2012 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ № 187 «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)», абзацом 2 пункту 2 якого уповноважено керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, при розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесенні оскаржуваного припису від 08.04.2013 року № 22 постанови від 11.04.2013 року за № 16 ОСОБА_4 державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області діяла в межах наданих повноважень.

Оскаржувані постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за формою відповідають положенням наказу Мінрегіону від 15 травня 2012 року № 240, прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства і є правомірними.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача щодо неможливості застосування до спірних відносин Закону № 208/94-ВР в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI не можуть прийматися до уваги з огляду на наступне.

Суспільна небезпека правопорушення, про яке йдеться у справі, насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю затверджений розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 16 березня 2000 року № 115 (зареєстровано у Волинському обласному управлінні юстиції 17 березня 2000 року за № 14/423, чинний на момент оформлення права власності), а також постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (чинною на момент застосування штрафу).

Оскільки недотримання правил цих нормативних актів є беззаперечним, доводи позивача про прийняття об'єктів в експлуатацію шляхом реєстрації права власності не можуть прийматися до уваги. Суд зазначає, що реєстрація права власності є актом офіційного визнання цивільного права, а не підтвердженням технічного стану новобудов. Дана позиція викладена і в ухвалі ВАСУ від 22.09.2015 року при скасуванні рішень першої та апеляційної інстанцій та направленні даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За обставин, коли обов'язок ввести об'єкт будівництва в експлуатацію існував на момент закінчення будівництва та не вичерпався у зв'язку початком фактичної експлуатації, здійснюючи в подальшому використання об'єкта у господарській діяльності, позивач допустив триваюче правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.03.2015 року (справа № К/800/25103/14).

Крім того в судовому засіданні встановлено та не заперечується представниками сторін, що ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 11.03.2015 року, кримінальне провадження №12013020110001092 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України відносно працівника КП Волинського обласного БТІ ОСОБА_6 закрите в зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Зі змісту вищевказаного рішення суду вбачається, що достовірно знаючи, що державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, проігнорувавши відсутність акту державної технічної комісії про готовність закінченою будівництвом об'єкта до експлуатації на об'єкт нерухомого майна, ОСОБА_7 підготувала висновок та проект рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 229 від 12.06.2001 року «Про оформлення права власності на установи», яке, як встановлено в судовому засіданні, на даний час є чинним, але оскаржується в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного припису від 08.04.2013 року №22 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанови від 11.04.2013 року за 16 про визнання ТзОВ «ВКП «Каскад» винним у вчиненні порушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу в сумі 51 615 грн. ОСОБА_4 Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області діяла на підставі, у спосіб та у межах, передбачених чинним законодавством України.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо наявності підстав та правомірності винесення оскаржуваного припису від 08.04.2013 року № 22 та постанови від 11.04.2013 року за № 16, а отже відсутні підстави для скасування даного припису та постанови.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 72, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі статтей 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтей 1, 2, 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений Постановою КМУ від 23.05.2011 року №553, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Каскад» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису та постанови, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 листопада 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_8 Костюкевич

Судді В.Д. Ковальчук

ОСОБА_5