Ухвала

від 09.11.2015 по справі 913/614/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09 листопада 2015 року Справа № 913/614/15

Провадження № 33/913/614/15

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" № б/н від 28.10.2015 про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15 за позовом

Приватного акціонерного товариства В«Індустріальні та дистрибуційні системиВ» , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Спар ЛуганськВ» , м.Луганськ

про стягнення 199 933 грн. 21 коп.

Суддя Старкова Г.М.

Секретар судового засідання - помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розгляд заяви відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" № б/н від 28.10.2015 про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15 в порядку ст. 121 Господарського кодексу України наступними чином:

- 30 листопада 2015 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 грудня 2015 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 січня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 29 лютого 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 березня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 30 квітня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 травня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 30 червня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 липня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 серпня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 30 вересня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.;

- 31 жовтня 2016 року - 16 931 грн. 87 коп.

Сторони не скористалися правом на участь повноважних представників в судовому

засіданні 09.11.2015, але це не є перешкодою для розгляду заяви про надання розстрочки виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" зазначає, що у зв'язку з проведенням на території м. Луганськ та Луганської області антитерористичної операції, а також зі скрутним матеріальним становищем, на теперішній час виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15 виявляється неможливим.

Позивач пояснень на заяву відповідача не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України В«Про судоустрій та статус суддів В» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі №913/614/15 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства В«Індустріальні та дистрибуційні системиВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0386 від 01.05.2014 в сумі 199 933 грн. 21 коп. задоволені повністю.

Відповідач у справі просить суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15 в сумі 199 933 грн. 21 коп. основного боргу та витрати зі сплати судового збору в сумі 3998 грн. 66 коп. рівними частинами на один рік за наступним графіком: 30 листопада 2015 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 грудня 2015 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 січня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 29 лютого 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 березня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 30 квітня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 травня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 30 червня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 липня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 серпня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 30 вересня 2016 року - 17 000 грн. 00 коп.; 31 жовтня 2016 року - 16 931 грн. 87 коп.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вже зазначалось вище, відповідач, в якості підстав для надання відстрочки виконання рішення, посилається на знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, та зазначає що на сьогоднішній час Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" у зв'язку з призупиненням здійснення фінансових операцій фінансовими установами України на території м. Луганськ не має можливості повністю єдиним платежем сплатити заборгованість за рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Зазначені відповідачем обставини не є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 В«Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людиниВ» ).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі В«Півень проти УкраїниВ» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_1 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, В«державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як В«виняткові обставиниВ» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Півень проти УкраїниВ» від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що В«затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 КонвенціїВ» (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Бакай та інші проти УкраїниВ» від 09.11.2004).

Виходячи з фактичних обставин справи та наведених вище норм, суд не погоджується з доводами відповідача, у зв'язку з чим заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" № б/н від 28.10.2015 про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15 слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" № б/н від 28.10.2015 про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/614/15 відмовити.

Суддя Г.М.Старкова