Постанова

від 12.11.2015 по справі 41/18-10(5/517-07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 41/18-10(5/517-07) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі№ 41/18-10 (5/517-07) господарського суду Дніпропетровської області за позовомприватного підприємства "Багратіон" допублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія-2003", простягнення 333 416,00 грн та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" доприватного підприємства "Багратіон" про стягнення 32 000,00 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року приватне підприємство "Багратіон" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення 333 416,00 грн, з яких: 240 000,00 грн - сума основного боргу, 58 400,00 грн - сума пені, 27 816,00 грн - сума інфляційних втрат та 7 200,00 грн - сума трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем за період з 14.05.2006 по 14.08.2007 послуг охорони об'єктів у м. Кременчуці по вул. Флотській, 5 та 5а, передбачених договором про забезпечення спостереження і охорони об'єктів, укладеним між сторонами у справі.

11.11.2008 публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до приватного підприємства "Багратіон" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 32 000,00 грн.

В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви банк зазначав, що перераховані ним відповідачу за зустрічним позовом грошові кошти за меморіальними ордерами № 3605 та № 3606 від 16.06.2006 в загальній сумі 32 000,00 грн в рахунок оплати послуг з охорони об'єктів по договору від 14.03.2005 були перераховані помилково та отримані ПП "Багратіон" безпідставно, оскільки останнє не приймало від банку зазначені в договорі об'єкти під охорону та між сторонами договору не підписувались акти приймання-передачі наданих послуг з охорони об'єктів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ПП "Багратіон" 240 000,00 грн основного боргу, 16 359,03 грн пені, 16 018,06 грн інфляційних втрат, 12 335,76 грн три відсотки річних, 2 847,13 грн витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що факт надання позивачем за первісним позовом послуг з охорони об'єктів відповідача, визначених у договорі про забезпечення спостереження і охорони об'єктів від 14.03.2005, укладеному між сторонами у справі, є доведеним та підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт по охороні об'єктів за кожен місяць протягом періоду з 14.05.2006 по 14.08.2007, підписаними сторонами договору без зауважень і заперечень; натомість, за висновком суду, докази оплати наданих позивачем послуг відсутні в матеріалах справи.

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, суд виходив з того, що наведені позивачем в заяві, поданій до суду 18.03.2010, розрахунки сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, є вірними, однак, викладені в заяві розрахунки не свідчать про зміну позивачем позовних вимог, оскільки належно оформленої заяви про зменшення позовних вимог позивачем не надано, у зв'язку з чим суд розглянув позовні вимоги в межах сум, зазначених у прохальній частині позовної заяви, а розрахунки, викладені в заяві від 18.03.2010 прийняв як доказ на обґрунтування позиції позивача.

Відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог мотивована відсутністю підстави для застосування до спірних правовідносин у даній справі, які носять договірний характер, положень ст. 1212 ЦК України, оскільки перераховані позивачем за зустрічним позовом на поточний рахунок ПП "Багратіон" грошові кошти за меморіальними ордерами № 3605 від 16.06.2006 та № 3606 від 16.06.2006 були перераховані на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору про забезпечення спостереження та охорони об'єктів від 14.03.2005.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (склад колегії суддів: Дармін М.О. - головуючий, Березкіна О.В., Чус О.В.) апеляційну скаргу ЗАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову повністю та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 14.03.2005 між приватним підприємством "Багратіон" (виконавець, позивач за первісним позовом) та закритим акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", назву якого було змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (клієнт, відповідач), укладено договір про забезпечення спостереження та охорони об'єктів (далі за текстом - договір), відповідно до п.п. 1.1., 3.1. якого клієнт доручає, а виконавець зобов'язується забезпечити охорону підприємства, а саме: нерухомості, обладнання комунальних систем та іншого майна, що знаходиться на об'єкті за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5а та належить ЗАТ КБ "ПриватБанк", а також спостереження за іншим об'єктом, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5 шляхом виставлення двох постів охорони.

Згідно з п. 2.1. договору клієнт зобов'язався оплачувати роботу виконавця в розмірі та строки, передбачені цим договором.

В п. 4.1. договору сторони погодили розмір вартості наданих послуг по забезпеченню безпеки підприємства - 16 000,00 грн щомісячно.

Договір набирає чинності з 15.03.2006 і діє до того моменту, поки одна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше, ніж за п'ять днів. (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору виконавець з 14.03.2006 по 13.05.2006 надав послуги з охорони об'єктів, передбачених договором, які були оплачені відповідачем за меморіальними ордерами № 3605 від 16.06.2006 на суму 16 000,00 грн та № 3606 від 16.06.2006 на суму 16 000,00 грн.

Крім того, відповідно до умов договору виконавець протягом періоду з 14.05.2006 по 14.08.2007 також надав відповідачу послуги з охорони об'єктів у м. Кременчуці по вул. Флотській, 5 та 5а, про що свідчать акти наданих послуг по охороні об'єкту від 25.06.2006, 25.07.2006, 15.08.2006, 15.09.2006, 16.10.2006, 20.11.2006, 18.12.2006, 15.01.2007, 16.02.2007, 14.03.2007, 17.04.2007, 14.05.2007, 14.06.2007, 24.07.2007 та 15.08.2007, підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

Однак, відповідач надані позивачем послуги охорони згідно з вказаними актами не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 240 000,00 грн, стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Відповідно до Параграфа 3 Глави 66 Цивільного кодексу України договір охорони є спеціальним видом зберігання.

Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до п.п. 2.1.,4.1. договору про забезпечення спостереження та охорони об'єктів, укладеного між сторонами у справі, клієнт зобов'язався оплачувати роботу виконавця щомісячно в розмірі вартості наданих послуг по забезпеченню безпеки підприємства - 16 000,00 грн шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25-го числа за поточний місяць.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір охорони є оплатним і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій факт надання позивачем за первісним позовом послуг з охорони об'єктів відповідача, визначених у договорі від 14.03.2005, протягом періоду з 14.05.2005 по 13.08.2007 є доведеним та підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт по охороні об'єктів за кожен місяць протягом вказаного періоду, підписаними сторонами договору без зауважень і заперечень, які суди вірно визнали належними доказами по справі.

Посилання відповідача на неможливість ідентифікування за вказаним актами, до якого договору вони відносять є безпідставним з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про укладення між сторонами у справі інших договорів, крім договору про забезпечення спостереження та охорони об'єктів від 14.03.2005; вказані акти складені і підписані між сторонами зазначеного договору, стосуються об'єктів охорони, погоджених сторонами у вказаному договорі та містять посилання на обумовлений цим договором розмір вартості наданих охоронних послуг.

При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, вказані акти стосуються саме періоду дії договору від 14.03.2005, а наявне в актах посилання на 2005 рік є опискою, про що свідчить зміст самих актів, згідно з якими сторони узгоджувалося прийняття робіт за місяць, який передував місяцю, в якому складався попередній акт.

Крім того, колегія не бере до уваги твердження відповідача про те, що вказані акти підписані зі сторони замовника неповноважною особою - філією "Полтавське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі її директора, яка не є стороною договору від 14.05.2005, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Таким чином, для здійснення функцій від імені юридичної особи остання видає довіреність призначеному нею керівникові філії, за якою вони мають право укладати договори та інші правочини від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих повноважень. Керівник на підставі цієї довіреності діє від імені та в інтересах юридичної особи, а не від імені філії або представництва.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акти виконаних робіт по охороні об'єктів від 25.06.2006, 25.07.2006, 15.08.2006, 15.09.2006 підписані зі сторони замовника - ЗАТ КБ "ПриватБанк" філією "Полтавське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Удовіченко О.В., діючого на основі "Положення про філіал" та доручення № 802 від 28.03.2005, виданого головою правління ЗАТ КБ "ПриватБанк". Акти від 16.10.2006, 20.11.2006, 18.12.2006, 15.01.2007, 16.02.2007, 14.03.2007, 17.04.2007, 14.05.2007, 14.06.2007, 24.07.2007 та 15.08.2007 підписано зі сторони замовника - ЗАТ КБ "ПриватБанк" філією "Полтавське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Цись О.Г., діючого на основі "Положення про філіал" та доручення № 3212 від 26.09.2006, виданого секретарем правління ЗАТ КБ "Приват банка".

З огляду на викладене вище, філія "Полтавське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" не є юридичною особою та знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні ЗАТ КБ "ПриватБанк", а також здійснює функції від імені юридичної особи - ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Крім того, підписуючи вказані акти, директора філії "Полтавське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" Удовіченко О.В. та Цись О.Г. діяли на підставі доручення № 802 від 28.03.2005, виданого головою правління ЗАТ КБ "ПриватБанк", та доручення № 3212 від 26.09.2006, виданого секретарем правління ЗАТ КБ "Приват банка". Підпис директорів філії Полтавське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" на актах скріплені печаткою філії.

При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказані доручення № 802 від 28.03.2005 та № 3212 від 26.09.2006 містять обмеження на підписання директором філії "ПриватБанку" актів виконаних робіт за договором від 14.05.2005.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані вище акти виконаних робіт по охороні об'єктів за період з 14.05.2005 по 13.08.2007 є належними і допустимими доказами по справі в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки свідчать про здійснення позивачем господарської операції і підтверджують прийняття відповідачем робіт за договором від 14.05.2005.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором від 14.03.2005 вартість наданих позивачем послуг з охорони за період з 14.05.2005 по 13.08.2007 в повному обсязі у визначений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим у нього перед виконавцем виникла заборгованість у розмірі 240 000,00 грн (за 15 місяців). Докази виконання відповідачем свого обов'язку з оплати охоронних послуг в матеріалах справи відсутні. Відповідачем вказана сума заборгованість не спростована, доказів її погашення судам попередніх інстанцій не надано.

Врахувавши наведене, господарські суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 240 000,00 грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій в пункті 4.4. договору про забезпечення спостереження та охорони об'єктів від 14.03.2005 сторони погодили, що у разі несвоєчасного перерахування клієнтом суми, погодженої цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення у даній справі пеню в розмірі 16 359,03 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 018,06 грн та три відсотки річних в розмірі 12 335,76 грн, остаточний розрахунок яких виклав в заяві від 18.03.2010 (т.2, а.с. 49-52).

Перевіривши розрахунок позивача, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав його вірним та обґрунтованим. Однак, врахувавши те, що заява позивача від 18.03.2010, в якій наведено розрахунки сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, не свідчить про зміну позивачем позовних вимог, а належно оформленої заяви про зменшення позовних вимог позивачем не надано, суд першої інстанції правильно розглянув позовні вимоги в межах сум, зазначених у прохальній частині позовної заяви, а розрахунки, викладені в заяві від 18.03.2010 прийняв як доказ на обґрунтування позиції позивача, та задовольнив первісні позовні вимоги частково.

Крім того, колегія суддів також погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, заявлених на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, перераховані банком приватному підприємству "Багратіон" грошові кошти за меморіальними ордерами № 3605 від 16.06.2006 у сумі 16 000,00 грн та № 3606 від 16.06.2006 у сумі 16 000,00 грн, були перераховані як оплата послуг охорони об'єктів відповідача за березень-квітень та квітень-травень 2006 року на виконання договору про забезпечення спостереження та охорони об'єктів від 14.03.2005, тобто вказані грошові кошти не є набутими відповідачем за зустрічним позовом без достатньої правової підстави, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин, які носять договірний характер, положень ст. 1212 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі, а господарський суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу повторно в порядку ст. 101 ГПК України, правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 41/18-10 (5/517-07) - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Іванова

В. Саранюк