Ухвала

від 12.11.2015 по справі а18/256-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/9991/57095/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 по справі № А18/256-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

за участю Прокуратури Київської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 19.09.2007 № 0000562300/0, від 22.11.2007 № 0000742300/1 та № 0000752300/1.

Постановою Господарського суду Київської області від 19.07.2011 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих на користь позивача контрагентами, статути, установчі документи та свідоцтва платників податку на додану вартість (далі - ПДВ) яких в судовому порядку визнано недійсними та анульовано з моменту їх видачі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано неправомірними та скасовано.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які були видані на користь позивача зареєстрованими платниками ПДВ.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Прокуратура Київської області підтримала вимоги касаційної скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби шляхом подачі заяви про приєднання до касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення за результатами виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, оформленої актом від 07.09.2007 № 584/23-1/31704076 та за результатами адміністративного оскарження, податковий орган виходив з відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими на користь позивача контрагентами ТОВ "ПІТ "Малахіт", ТОВ "Спецпром-2004" та ТОВ "Роско-2003", які не були зареєстровані платниками ПДВ, оскільки згідно судових рішень установчі документи вказаних контрагентів та свідоцтва платників ПДВ були визнані недійсними.

Так, відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Починаючи з дати анулювання реєстрації платника ПДВ такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.

Фальшивість документа, що надає право або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і право на формування податкового кредиту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.02.2008 скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2005 про визнання установчих документів та свідоцтва платника податків ТОВ "Спецпром -2004" недійсними, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2005 скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07.02.2005 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Роско -2003", а ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2008 позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2006 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2006 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "ПІТ "Малахіт" скасовано, а ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2007 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2006, яким позов про визнання недійсними статутних документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "ПІТ "Малахіт" залишено без задоволення, скасовано, провадження справі закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а відповідно до ч. 5 вказаної статті постанова або ухвала суду апеляційної набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, на момент здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані в установленому законом порядку, були платниками податку на додану вартість, відповідні відомості щодо них містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач цілком правомірно підніс суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, що були видані на його користь зареєстрованими платниками ПДВ.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 по справі № А18/256-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко