Рішення

від 10.11.2015 по справі пр8/224-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.15р. Справа № ПР8/224-09

За заявою Прокуратури Дніпропетровської області про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. за нововиявленими обставинами

У справі:

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд", м. Дніпропетровськ

Третя особа 1: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Дніпропетровськ

Третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , м. Дніпропетровськ

Третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

Третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 м. Дніпропетровськ

Третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУТУРУМ" м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

Головуючий колегії - суддя Петрова В.І.

Судді: Ліпинський О.В., Соловйова А.Є.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_6, посв. № 011672

від позивача: ОСОБА_7, дов. № 30 від 29.09.15р.

від відповідача: ОСОБА_8, дов. від 09.07.14р.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: ОСОБА_2 НОМЕР_1

від третьої особи 4 : ОСОБА_3, НОМЕР_2

від третьої особи 5 : ОСОБА_4, НОМЕР_3

від третьої особи 6: не з'явився

від третьої особи 7: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

22.07.2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України Дніпропетровської області звернулось до господарського суду з позовом про визнання права державної власності на нерухоме майно - будівлю, що розташована за адресою: пр. Петровського, 34 у м. Дніпропетровську.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 року у справі №ПР8/224-09, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 року, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2010 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 року у справі №ПР8/224-09 залишено без змін.

02.03.15р. заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення від 25.11.09р. за нововиявленими обставинами, якими вважає ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.15р. у справі № 205/197/15-к, такою що набрала законної сили 20.02.15р. та було ухвалою встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи на посаді в.о. начальника ЖКК ОП "Дніпропровськпромбуд" та призначений відповідно до наказу № 20 від 28.04.95р. "Про створення робочої комісій по інвентаризації ЖКК ОП "Дніпропровськпромбуд" головою вказаної комісії, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, у інвентаризаційному описі від 06.05.95р. зазначив гуртожиток № 1 по вул. Петровського, 34 у м. Дніпропетровську не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій. На підставі вказаного опису ЖКК ОП "Дніпровськпромбуд" було складено план приватизації ОП "Дніпровськпромбуд", за яким зазначений гуртожиток було включено до об'єктів соціально-побутового призначення, в результаті чого будівля гуртожитку не була передана до комунальної власності та незаконно вибула з власності держави. Необережні дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження стосовно нього закрито.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у справі № Пр8/224-09 позивачу в позові було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2010р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у справі №Пр8/224-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 у справі № Пр8/224-09 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.15р., справу № Пр8/224-09 передано на новий розгляд судді Петровій В.І.

Ухвалою від 21.07.2015 року суддя Петрова В.І. прийняла справу № Пр8/224-09 до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року призначено колегіальний розгляд справи.

Протоколом про автоматичний повторний розподіл справ між суддями від 10.09.2015 року для розгляду даної справи призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий колегії - суддя - Петрова В.І., судді - Ліпинський О.В., Соловйова А.Є.

Під час нового розгляду заяви про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.09р. за нововиявленими обставинами представник пракуратури та позивача підтримують заяву заступника прокурора, оскільки вважають обґрунтованою.

Відповідач проти заяви заперечує, вважає, що ухвала Ленінського районного суду від 12.02.2015р. по справі № 205/197/15 -к за своєю суттю ніяким чином не є фактичними даними, що спростовують факти, які були покладені в основу рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 р. по справі № ПР8/224-09.

Третя особа 2, вважає заяву прокурора не обґрунтованою та просить суд залишити без задоволення, оскільки закінчився строк давності, щодо звернення до суду, та яка не має жодних обґрунтувань щодо перегляду рішення.

Треті особи 3,5 підтримують доводи позивача і прокурора, вважають, що спірна будівля є гуртожитком, яка повинна бути передана до комунальної власності.

Третя особа 4 підтримує доводи позивача, вважає що відповідачем було зумисне приховано існування в будівлі як санаторію- профілакторію, так і гуртожитку №1, щоб надати недостовірні дані у плані приватизації щодо усієї будівлі включно з гуртожитком та мешканцями гуртожитку, як санаторій- профілакторій.

Третя особа 6, вважає заяву прокурора не обґрунтованою та просить суд, залишити без задоволення, оскільки закінчився строк давності щодо звернення до суду та вважає її безпідставною, яка не має жодних обґрунтувань щодо перегляду рішення від 25.11.2009р. у справі № Пр8/224-09 за нововиявленими обставинами.

Третя особа 7 надала письмові пояснення, в яких просить суд заяву заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. без змін, оскільки рішення по справі № Пр8/224-09 набрало законної сили 20.04.2010р., тобто з дня набрання рішенням законної сили минуло 5 років.

У судове засідання, призначене для розгляду справи на 05.11.15р. треті особи 1,2,6,7 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представників через поважні причини до суду не зверталися.

05.11.15 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд", за участю третьої особи: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання права державної власності на будівлю, що розташована за адресою: пр. Петровського, 34 у м. Дніпропетровську.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.09р. у справі № Пр8/224-09, яке набрало законної сили 20.04.10р., у позові про визнання права власності відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що будівля, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Петровського, 34, була помилково включена до об`єктів соціально-побутового призначення, а відповідач, оформлюючи право власності на вказану будівлю, порушив право державної власності на спірне майно.

02.03.15р. заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення від 25.11.09р. за нововиявленими обставинами, якими вважає ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.15р. у справі № 205/197/15-к, що набрала законної сили 20.02.15р. Ухвалою встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи на посаді в.о. начальника ЖКК ОП "Дніпропровськпромбуд" та призначений відповідно до наказу № 20 від 28.04.95р. "Про створення робочої комісій по інвентаризації ЖКК ОП "Дніпропровськпромбуд" головою вказаної комісії, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, у інвентаризаційному описі від 06.05.95р. зазначив гуртожиток № 1 по вул. Петровського, 34 у м. Дніпропетровську не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій. На підставі вказаного опису ЖКК ОП "Дніпровськпромбуд" було складено план приватизації ОП "Дніпровськпромбуд", за яким зазначений гуртожиток включено до об'єктів соціально-побутового призначення, в результаті чого будівля гуртожитку не була передана до комунальної власності та незаконно вибула з власності держави. Необережні дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження стосовно нього закрито.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.15р. у справі № Пр8/224-09, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.15р., в задоволенні заяви заступника прокурора Дніпропетровської області відмовлено, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.09р. залишено без змін. Судові акти мотивовані тим, що обставини помилковості дій осіб відповідача при складенні інвентаризаційного опису, як було зазначено в позовній заяві, вже були предметом дослідження судами усіх інстанцій по цій справі (а.с.4 т.1). За своєю правовою суттю, враховуючи приписи ст. 112 ГПК України, ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015р. є письмовим доказом, підтверджуючим обставини, які вже були предметом розгляду по справі та були відомі позивачу на день розгляду справи. Тобто, наведені обставини не є нововиявленими в розумінні п.1 ч.1 ст. 112 ГПК України, а ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015р. є новим доказом, який не був своєчасно поданий учасниками судового процесу при розгляді справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що суди помилково зробили висновок, що ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.15р. не може бути доказом нововиявлених обставин у розумінні п. 2 ч.2 ст.112 ГПК України. Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області було задоволено частково ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.15р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.15р. у справі № Пр8/224-09 скасовано повністю; справу № Пр8/224-09 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.

Відповідно до ч. 1. ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.1995 р. Фондом державного майна України був виданий наказ № 12/18 РП, яким надано дозвіл на приватизацію орендного підприємства "Дніпровськпромбуд".

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/53-Ао від 31.08.1995р. орендне підприємство "Дніпровськпромбуд" перетворено у "Відкрите акціонерне підприємство "Дніпровськпромбуд".

Приватизація орендного підприємства здійснювалась відповідно до приписів Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств." Оцінка вартості майна цілісного майнового комплексу при приватизації здійснювалася відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 18.01.1995р. " Про затвердження Методики оцінки вартості об"єктів приватизації" (надалі Методика).

Згідно п.14 Методики за рішенням державних органів приватизації оцінці вартості об"єкта приватизації може передувати його повна інвентаризація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158.

Відповідно до п. 16 вказаної постанови Кабінету міністрів України від 02.03.93р. №158 при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання та у тимчасове користування. При відсутності цих документів необхідно скласти і оформити належним чином нові.

У п.18 цієї ж постанови зазначено, що основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об"єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску та інших відомостей. Якщо об"єкт зазнав відновлення, реконструкції, розширення або переобладнання і внаслідок цього змінилось основне його призначення, він вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому призначенню.

Відповідно до вказаної постанови внесення об"єктів до інвентаризаційного опису здійснюється виходячи з його основного призначення та на підставі технічної документації.

Отже, будинок по пр. Петровського,34 міг бути внесений до інвентаризаційного опису основних засобів лише у випадку належності його до житлового фонду та використання за призначенням.

На виконання вказаних норм комісією з приватизації була проведена інвентаризація майна ОП "Дніпровськпромбуд".

В інвентаризаційному описі основних засобів № 30 "житловий фонд" в розділі "житлові будинки" під інвентаризаційним № 505 будівля по пр. Петровського,34, 1952 року, балансовою вартістю НОМЕР_4 крб., визначена як житловий будинок.

Відповідно до відомості вартості гуртожитків по АП "Дніпровськпромбуд" станом на 01.05.1995 р. будівля по пр. Петровського, 34 вказана як гуртожиток №1.

За наказом № 20 від 28.04.1995р. орендного підприємства головою інвентаризаційної комісії визначено ОСОБА_9 (т.4 а.с.74.)

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду. Згідно з положеннями ст. 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. У статтях 127- 131 ЖК Української РСР та в п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р., зазначено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи те, що гуртожитки належали, підприємствам на праві повного господарського відання, їх слід відносити до об"єктів державного житлового фонду.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Таким чином, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».

28.07.1995р. начальником регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області ОСОБА_10 було затверджено акт оцінки вартості майна орендного підприємства "Дніпровськпромбуд", згідно з яким до вартості майна, що підлягало приватизації, не увійшла вартість майна, для якого встановлені пільги - на суму 20275 тис. крб.

07.08.1995р. начальником Регіонального відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області ОСОБА_10 затверджено план приватизації орендного підприємства АП "Дніпровськпромбуд", де спірна будівля не увійшла до статутного фонду товариства, а була визначена як санаторій- профілакторій, що відноситься до об"єктів соціально- побутового призначення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.15р. у справі № 205/197/15-к, що набрала законної сили 20.02.15р., встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи на посаді в.о. начальника ЖКК ОП "Дніпропровськпромбуд" та призначений відповідно до наказу № 20 від 28.04.95р. "Про створення робочої комісій по інвентаризації ЖКК ОП "Дніпропровськпромбуд" головою вказаної комісії, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, у інвентаризаційному описі від 06.05.95р. зазначив гуртожиток № 1 по вул. Петровського, 34 у м. Дніпропетровську не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій. На підставі вказаного опису ЖКК ОП "Дніпровськпромбуд" складено план приватизації ОП "Дніпровськпромбуд", за яким зазначений гуртожиток було включено до об'єктів соціально-побутового призначення, в результаті чого будівля гуртожитку не була передана до комунальної власності та незаконно вибула з власності держави.

Предметом даного судового розгляду є вимога про визнання права власності на нерухоме майно у зв'язку з безоплатною передачею державного майна- будинку по вул. Петровського 34, у власність овідповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" спірна будівля по вул. Петровського,34 незаконно вибула з власності держави, а тому у відповідача не виникло право власності на спірне нерухоме майно за наслідками приватизації.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підстави для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами визначені ч. 2 даної норми, зокрема, такими підставами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення ( п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Заяву заступника прокурора про перегляд судового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у справі № Пр8/224-09 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у справі №ПР8/224-09.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати право державної власності на будівлю, що розташована за адресою: пр. Петровського, 34 у м. Дніпропетровську.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

10.11.15р.

Головуючий колегії-суддя ОСОБА_11

Суддя О.В. Ліпинський

Суддя А.Є. Соловйова