Ухвала

від 10.11.2015 по справі 812/10312/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/27120/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2014

у справі № 812/10312/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ПЛАСТ»

до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ПЛАСТ» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0009321501 від 05.12.2013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014, позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, складено акт № 348/15-300/34641700 від 27.11.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 198.6 ст. 198 , ст. 200, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України , п. 6 Порядку від 17.12.2012 № 1340 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 624 783 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 05.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009321501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 780 979 грн., в т.ч.: 624 783 грн. основного платежу та 156 196 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «НВП «Агровєстком» укладено договір підряду від 01.06.2009. В результаті виконання робіт по монтажу збагачувальної установки для збагачення гірничої маси був належним чином оформлений акт № 280201 від 28.02.2010, а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року та іншу кошторисну документацію.

На момент укладення вказаного договору підряду та виконання робіт за ним ТОВ «НВП «Агровєстком» було юридичною особою, зареєстрованою в якості платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 22.06.2007 №100048473, також у ТОВ «НВП «Агровєстком» була ліцензія, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 14.11.2007, яка підтверджувала можливість виконання ТОВ «НВП «Агровєстком» вказаних підрядних робіт строком дії до 14.11.2012.

На виконання монтажу обладнання ТОВ «НВП «Агровєстком» надало позивачу податкову накладну № 280201 від 28.02.2010 на загальну суму 3 748 694, 40, в т.ч. ПДВ 624 782, 40 грн. Позивач в свою чергу за виконані монтажні роботи у повному обсязі розрахувався, що підтверджується банківськими виписками та даними бухгалтерського обліку та підтверджує реальність виконаних робіт та використання змонтованого обладнання в подальших господарських операціях ТОВ «САВ-ПЛАСТ».

Податкова накладна № 280201 від 28.02.2010 включена до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «САВ-ПЛАСТ» за лютий 2011 року, а також до додатку № 5 уточнюючого розрахунку ПДВ за лютий 2011 року та відображена у складі податкового кредиту вказаного уточнюючого розрахунку за лютий 2011 року. Позивачем 18.02.2012 подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (п. 102.1 ст. 102 ПК України).

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, наведені законодавчі норми розрізняють порядок та строки подання уточнюючих розрахунків та строк формування податкового кредиту за податковою накладною. Адже, у випадку зміни платником суми самостійно визначеного податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку коригуються дані податкової звітності минулого періоду; таке коригування є можливим у межах 1095-деного строку. У разі ж включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, складеною у минулому звітному періоді, формуються дані поточного звітного періоду; при цьому податкова накладна має силу підтверджувального документа лише протягом 365 днів з дати її виписки.

Втім у розглядуваному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, позивач не коригував податковий кредит з ПДВ за декларацією за лютий 2011 року та не переносив у часі реалізацію права на податковий кредит за податковими накладними, складеними у цьому звітному періоді. Згідно з поданим уточнюючим розрахунком платник лише доповнив задекларовані дані, не змінюючи при цьому суму податкового кредиту за лютий 2011 року

У зв'язку з цим, суди обох інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність у розглядуваних діях позивача порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014 та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний