Справа № 177/3277/14-ц
Провадження № 2/177/175/15
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 листопада 2015 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Приміч Г. І.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 12.11.2014 року та просив суд скасувати наказ Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед" № 562-к від 23.10.2014 року, яким його звільнено з посади оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок з 24.10.2014 року, згідно з п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на вказаній посаді з 24.10.2015 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку і моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Представник позивача за довіреністю, в ході судового засідання позовні вимоги уточнив та просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто до дати ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позову вказував, що з 09.11.2012 року по 24.10.2014 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. При цьому з 03.09.2013 року він займав посаду оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок. 23.10.2014 року було видано наказ № 562-к, яким його звільнено 24.10.2014 року у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Виданню наказу передувала розмова з директором птахофабрики, яка вимагала звільнитися за власним бажанням, на що він відмовився. Вважав, що звільнення позивача є помстою за його позов до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві. Стверджував, що звільнення проведено з порушення трудового законодавства, оскільки всупереч вимогам п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, підставою його звільнення була відсутність кваліфікації оператора 6 розряду та відповідного посвідчення, що було достеменно відомо роботодавцю при прийомі на роботу. Вказана кваліфікація не є обов'язковою згідно посадової інструкції оператора, та відсутність посвідчення про отримання відповідної кваліфікації не перешкоджала ОСОБА_3 працювати на вказаній посаді більше 1 року. За період роботи позивача на вказаній посаді він не мав жодних зауважень щодо виконуваної роботи. Також, стверджував про порушення права на виплату вихідної допомоги при звільненні на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України та вказував, що позивачу не було запропоновано іншої роботи на даному підприємстві.
Вказував, що грубе порушення трудових прав позивача, той факт, що після отримання виробничої травми він був звільнений із вказаного підприємства через невідповідність займаній посаді, завдало позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, зумовлених незаконним позбавленням роботи та заробітку на який він розраховував. Крім цього, вказана ситуація докорінно змінила звичний спосіб його життя, оскільки він був позбавлений можливості працювати та заробляти собі на життя звичною працею, вимушений був шукати роботу, що вимагало від нього додаткових зусиль, оскільки після отримання виробничої травми та з записом про звільнення за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України роботу знайти не просто. У зв'язку з цим, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Представник позивача за довіреністю уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача за довіреністю, позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що твердження позивача про звільнення у зв'язку з помстою за подання позову про відшкодування шкоди є надуманими. Фактичною причиною звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України є відсутність у позивача посвідчення про набуття професії оператора птахофабрик та механізованих ферм 6 розряду, що було встановлено експертним висновком з дослідження причин нещасного випадку, що стався 08.05.2014 року з ОСОБА_3 на ДП Птахофабрика "Лозуватська". Вказувала, що невідповідність позивача займаній посаді підтверджується висновком комісії з акту форми Н-5 та п.10 акту форми Н-1, які вказують на порушення позивачем вимог Інструкції з охорони праці, що стало другорядною підставою для звільнення позивача.
Не заперечувала, що директор підприємства дійсно викликала позивача до кабінету для пропозиції звільнення за угодою сторін, з метою уникнення негативного запису в його трудовій книжці, на що він відмовився. Вільних вакансій, на яких міг би працювати позивач на підприємстві не було, більш того він сам відмовився працювати на підприємстві.
Наполягала, що в день звільнення позивача з ним було проведено розрахунок, що підтверджується відомістю про виплату грошей. Вважаючи, що звільнення проведено відповідно до закону, вважала за необхідне відмовити позивачу в поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Заперечуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди вказувала, що відповідачем трудових прав позивача не порушено, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, крім того, відповідно до рішення суду від 10.12.2014 року, яке залишено без змін йому була стягнута моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров’я.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 09.11.2012 року по 24.10.2014 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ДП Птахофабрика "Лозуватська" ПАК з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед", скорочене найменування ДП Птахофабрика "Лозуватська"(а.с. 133-135). При цьому 04.09.2013 року ОСОБА_3 був переведений на посаду оператора птахофабрики та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок, яку займав до дати звільнення, що підтверджується записами в трудовій книжці, копіями відповідних наказів (а.с. 4, 13-14).
24.10.2014 року позивач був звільнений з займаної посади відповідно до п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу № 562-к від 23.10.2014 року в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (а.с. 3, 4,15).
Відповідно до запису в трудовій книжці позивача зазначено, що він звільнений в зв’язку з невідповідністю займаній посаді за п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.4).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Пункт 21 Постанови Пленуму ВС України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.1.1992 року зі змінами, визначає, що припинення трудового договору за п.2 ст.40 КЗпП може визнаватися правильним в тому разі, якщо воно проведено
на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження
працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на
нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом
здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи
громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його
згодою, на іншу роботу.
Отже, обов'язковою умовою законності звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України є встановлення факту недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи.
Як вказував представник відповідача, висновок про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислово стада курок несучок, був зроблений на підставі висновку з дослідження причин нещасного випадку, що стався 08.05.2014 року з ОСОБА_3, згідно з яким у нього відсутнє посвідчення про набуття професії оператора птахофабрик та механізованих ферм 6 розряду, що підтверджується попередженням про звільнення та другорядною причиною звільнення стало порушення вимог Інструкції з охорони праці ОСОБА_3 (а.с. 16, 22-31, 57-58)
Посадова інструкція оператора птахофабрик та механізованих ферм, затверджена директором ДП птахофабрика "Лозуватська" 03.09.2013 року, не встановлює до претендента на вказану посаду такої вимоги, як наявність кваліфікації оператора 6 розряду та відповідного посвідчення (а.с. 93). Позивач переведений на посаду оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислово стада курок несучок за відсутності такого посвідчення, займав вказану посаду більше 1 року та протягом вказаного періоду не отримував зауважень щодо якості виконуваної роботи, що не заперечував представник відповідача.
Як вбачається з посвідчень інших працівників ДП птахофабрика "Лозуватська", вони пройшли відповідну кваліфікаційну підготовку та отримали посвідчення лише 18.12.2014 року, тобто вже після звільнення позивача, що свідчить про можливість проходженням позивачем такої підготовки в майбутньому, у разі не проведення його звільнення (а.с.59).
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача відповідної кваліфікації та посвідчення була очевидною для відповідача при його переведенні на посаду оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислово стада курок несучок, та не перешкоджала йому належно здійснювати свої посадові обов'язки більше 1 року. Позивачу, на відміну від інших операторів, не було запропоновано отримати відповідну кваліфікацію оператора та отримати посвідчення, що свідчить про вибірковий підхід відповідача та про відсутність законних підстав для звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Крім цього, відповідно до ст. 21 КЗпП України саме роботодавець має забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Стаття 153 КЗпП України визначає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Саме, на власника, згідно зі ст. 160 КЗпП України покладається постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.
Однак в порушення вказаних вимог закону, при переведенні ОСОБА_3 на посаду оператора птахофабрики та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок, відповідач не організував проведення професійної підготовки працівника, не провів його стажування, не організував проведення його кваліфікаційної атестації з видачею відповідного посвідчення, що підтверджується експертним висновком (а.с. 22-24,56-58) та не заперечувалося представником відповідача.
Тому, посилання відповідача про відсутність у позивача кваліфікації оператора птахофабрик 6 розряду та відповідного посвідчення, отримання якого мало бути організоване самим роботодавцем, не може бути законним обґрунтуванням звільнення у зв'язку невідповідністю займаній посаді.
Твердження представника відповідача, що ОСОБА_3 порушено вимоги Інструкції охорони праці, що частково стало причиною його виробничої травми, дійсно знайшли своє підтвердження в експертному висновку, актах форми Н-1 та Н-5 (а.с. 25-31), але поряд з цим причиною вказаного нещасного випадку були винні дії відповідача та його керівних працівників, а саме використання обладнання, що не пройшло відповідної експертизи, не створення безпечних умов праці на робочих місцях, не забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджено експертним висновком та ухвалою Криворізького районного суду від 03.12.2014 року у кримінальному провадженні № 177/3171/14-к за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 272 КК України (а.с. 150-152). Крім цього, допущення працівником порушень інструкції з охорони праці, саме по собі, не є підставою для звільнення за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Як вбачається з ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстави п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідачем складено довідку № 373 від 16.12.2014 року, згідно з якою станом на 23-24 жовтня 2015 року на підприємстві були відсутні вакантні посади, на які можна було б перевести ОСОБА_3 згідно його кваліфікації (а.с. 32). Зі змісту ст. 32 КЗпП України та п. 31 Постанови Пленуму ВС України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вбачається, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. Тобто, обов'язковою умовою законності звільнення за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, є обов'язок роботодавця запропонувати працівникові всі наявні вакансії, які він має право зайняти за умови відповідності вимогам до цих посад. Відповідач, в супереч ст. 60 ЦПК України, не надав до суду належних доказів відсутності вакантних посад на які міг бути переведений ОСОБА_3 на дату його звільнення.
Твердження представника відповідача, про те, що ОСОБА_3 відмовився від трудових відносин з ДП Птахофабрика "Лозуватська", оскільки власноручно зазначив про це в попередженні, суд розцінює критично, оскільки як вбачається зі змісту попередження від 23.10.2014 року, ОСОБА_3 не було запропоновано залишитися в трудових відносинах з ДП Птахофабрика "Лозуватська", зокрема в результаті переведення, а було запропоновано укласти цивільно-правовий договір, що виключає існування трудових відносин, на що ОСОБА_3 відмовився (а.с. 16).
У зв'язку з вище викладеним, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням закону, оскільки проведено за відсутності підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України та без дотримання ч.2 ст. 40 КЗпП України.
Згідно зі ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Як вбачається з наказу про звільнення позивача (а.с. 15), при звільненні йому підлягали виплаті заробітна плата за відпрацьований період та компенсація за 12 календарних днів невикористаної відпустки. Жодних вказівок про виплату вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України наказ не містить. Відомість на виплату грошей ОСОБА_3 № 375 за жовтень 2014 року, свідчить про виплату йому 3487,12 грн., що відповідає сумі заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку (а.с. 21).
Згідно зі ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки судом встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_3 24.10.2014 року, який є його останнім робочим днем, станом на дату ухвалення рішення суду права позивача не відновлено, йому не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, розгляд справи тривав більше 1 року не з вини позивача, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає за необхідне скасувати наказ ДП Птахофабрика "Лозуватська" № 562-к від 23.10.2014 року та поновити ОСОБА_3 на посаді оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок ДП Птахофабрика "Лозуватська" з 25.10.2014 року, з стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2014 року по 09.11.2015 року. Вимоги позивача про поновлення на роботі з 24.10.2014 року та стягнення середнього заробітку починаючи з цієї дати є необґрунтованими, оскільки 24.10.2014 року є останнім робочим днем ОСОБА_3 за який йому нарахована та виплачена заробітна плата.
Виплата середнього заробітку за затримку розрахунку по вихідній допомозі не підлягає стягненню в зв’язку з відновленням прав позивача шляхом поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А стягнення невиплаченої вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку можливе лише в разі визнання звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, законним.
Згідно з п.п. з п. 1, п. 2 Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної платиВ» , цей порядок застосовується і у випадках вимушеного прогулу, при цьому середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна
плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього
Порядку. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством
або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався
заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового
періоду.
Відповідно до п.п. 3 п. 3 Постанови № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Як вбачається з колективного договору ДП птахофабрика "Лозуватська", на підприємстві було встановлено 5 денний та 6 денний робочий тиждень (а.с. 107-127). Відповідно графіків роботи ДП Птахофабрика "Лозуватська" на 2014-2015 роки, табелю обліку робочого часу за серпень та вересень 2014 року, які є місяцями, що передують події - звільненню ОСОБА_3, останній працював за 6-ти денним робочим тижнем з вихідним днем - понеділок, при цьому у серпні 2014 року він фактично відпрацював 20 робочих днів та 8 днів перебував на лікарняному, які підлягають виключенню з розрахунку (згідно п.2 Постанови № 100), а у вересні 2014 року він відпрацював 25 робочих днів (а.с. 100-103).
ОСОБА_3 в серпні 2014 року було нараховано заробітну плату в розмірі 2196,04 грн., з яких 97,20 грн. лікарняні за рахунок ФСС та 226,80 грн. лікарняні за рахунок підприємства, та у вересні 2014 року - 1965,24 грн. (а.с. 20, 142).
Згідно з п.п.2 п.4 Постанови № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не враховується, тому виплати лікарняних проведені в серпні 2014 року на суму 324 грн. (97,2 грн. та 226,8 грн.) не підлягають врахуванню при визначенні суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Згідно з п. 8 вище вказаної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, середньоденний заробіток ОСОБА_3 складає 85,27 грн. (2196,04 грн. - 97,2 грн. - 226,8 грн. + 1965,24 грн. / 45 робочих днів за період серпня-вересня 2014 року).
Кількість робочих днів в періоді за який нараховується середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 311 робочих днів (за період з 25.10.2014 року по 31.12.2014 року - 58 днів та з 01.01.2015 року по 09.11.2015 року - 253 днів), що підтверджується графіками роботи на 2014 та 2015 рік ДП Птахофабрика "Лозуватська" (а.с. 90-91).
Відповідно розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, за період з 25.10.2014 року по 09.11.2015 року складає 26 518,97 грн. (311 робочих днів Х 85,27 грн. середньоденний заробіток), та підлягає стягненню з відповідача ДП Птахофабрика "Лозуватська".
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Незаконне звільнення ОСОБА_3 є порушенням трудового законодавства, яке завдало останньому моральних страждань, оскільки він був позбавлений гарантованого ст. 43 Конституції України права заробляти собі на життя працею, змушений був захищати своє право в суді. В результаті звільнення він був позбавлений роботи, засобів для існування, що змінило звичний для нього спосіб життя, та змусило вживати додаткових зусиль для організації життя, зокрема звертатися до суду та шукати роботу.
У зв’язку з вище вказаним, враховуючи характер допущеного відповідачем порушення, розмір та глибину душевних страждань ОСОБА_3, який був незаконно звільнений з підприємства на якому отримав виробничу травму, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково - в розмірі 1000 грн.
Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції чинній на дату подання позову, то на підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 995,99 грн., з яких 730,80 грн. (243,60 грн. Х 3 )за три окремі вимоги немайнового характеру (скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди) та 265,19 грн. (за майновою вимогою про стягнення середнього заробітку - 1% ціни позову).
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, ч. 1 ст. 80, ч.3 ст. 88, 208 ч.1 п. 2, ч.3 ст. 209, 212- 215, п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати наказ Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед" № 562-к від 23.10.2014 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_3.
Поновити ОСОБА_3 на посаді оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед" з 25 жовтня 2014 року.
Стягнути з Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед", код ЄДРПОУ 31789144, розташованого за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вулиця Чкалова, буд. 29 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 26518 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривен 97 копійок, в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2014 року по 09.11.2015 року включно.
Стягнути з Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед", код ЄДРПОУ 31789144, розташованого за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вулиця Чкалова, буд. 29 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 1000 (одну тисячу) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед", код ЄДРПОУ 31789144, розташованого за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вулиця Чкалова, буд. 29, на користь держави в рахунок сплати судового збору 995 (дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривен 99 копійок.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді оператора птахофабрик та механізованих ферм цеху промислового стада курок несучок Дочірнього підприємства Птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Паблік Лімітед" допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13.11.2015 року.
Суддя:
Суд | Криворізький районний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 09.11.2015 |
Оприлюднено | 20.11.2015 |
Номер документу | 53550243 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Криворізький районний суд Дніпропетровської області
Приміч Г. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні