Рішення

від 30.08.2010 по справі 2-а-393/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 22 ц - 5419/ 10 Головуючий по 1 інстанції

Категорія - 57 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Іваненка В.Д.

суддів Захарової А.Ф., Качана О.В.

при секретарі Наконечній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на ухвалу та постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до УПФ України в Монастирищенському районі про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання про перерахування та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни,

встановила:

Звертаючись до суду позивачка посилається на те, що відповідно до ст. 1 Закону "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни i має право на щомісячну державну соціальну допомогу в pозмipi 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки таке підвищення їй у 2006 року - 2008 роках не виплачувалося, просила стягнути з відповідача 3944,3 грн.

Ухвалою Монастирищенського районного суду від 16 червня 2009 року поновлено строк звернення до адміністративного суду.

Постановою Монастирищенського районного суду від 16 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року незаконною.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду в Монастирищенському paйоні здійснити нарахування та виплатити на користь позивачки недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.05.2009 року з урахуванням проведених за цей період виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі просить скасувати ухвалу та постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважає їх незаконними i необгрунтованими, винесеними з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Суд встановив, що позивачка отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач визнав, що такі виплати позивачці не проводилися. Тому суд прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем прав позивачки.

Проте, частково задовольняючи позовні вимоги, суд не звернув увагу на заперечення відповідача, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Він, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущения строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна iз сторін.

На застосування цієї вимоги закону наполягав відповідач в суді першої інстанції.

Суд відхилив заперечення відповідача та ухвалою поновив строк звернення позивачем до суду. Суд послався на те, що позивачка через похилий вік не могла розібратися у суті нормативних документів, які регулюють дані правовідносини та практиці їх застосування. Такі висновки є помилковими, оскільки вказаний в ст. 99 КАС України строк не є процесуальним i поновленню не підлягає.

Оскільки строк звернення до суду поновлено безпідставно, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення перерахованих сум пенсії підлягають задоволенню в межах річного строку до дати подачі позову.

Позивачка звернулася до суду 18 травня 2009 року та просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у pозмipi 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 1 січня 2006 по 31 грудня 2008 року. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 вступило в дію з 22.05.2008 року, тому позовні вимоги підлягали до задоволення за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення допущених судом помилок шляхом ухвалення нового рішення про зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача за вказаний період.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на ухвалу та постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до УПФ Украіни в Монастирищенському районі про визнання неправомірними дій суб'екта владних повноважень, зобов'язання про перерахування та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни, - задовольнити частково, постанову суду змінити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в УПФ Украши в Монастирищенському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, та виплатити перераховану пенсію за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, з врахуванням уже проведених виплат за цей період.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення i оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді