Ухвала

від 06.11.2015 по справі 815/2275/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2275/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Технологій-ХХІ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Технологій-ХХІ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сума Технологій-ХХІ» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0001912260 від 17.12.2013 року про донарахування податку на прибуток у розмірі 41859 грн. з урахуванням штрафних санкцій у сумі 6812 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001922260 від 17.12.2013 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 36678 грн. з урахуванням штрафних санкцій у сумі 7336 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Технологій-ХХІ» з контрагентом ТОВ «Архспецбуд» ґрунтуються виключно на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента. Також позивач зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, однак під час перевірки не було належним чином досліджено первинні документи, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про безтоварність господарських операцій та, як наслідок, до неправомірного збільшення грошових зобов'язань з ПДВ згідно оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Також позивач зазначив, що вступаючи у правовідносини із ТОВ «Архспецбуд», він використовував загальнодоступну інформацію стосовно контрагента, яка свідчила про його сумлінність, у зв'язку з чим позивач вважає необґрунтованим покладення на нього відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, що підтверджується також практикою розгляду справ Європейським Судом з прав людини та Вищим адміністративним судом України.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 27 червня 2014 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту належного оформлення окремих податкових накладних ТОВ «Архспецбуд», тоді як, виходячи з положень ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншим документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на правомірність віднесення до податкового кредиту сум, сплачених на користь контрагента ТОВ Архспецбуд» на підставі оформлених належним чином податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Сума Технологій-ХХІ», код ЄДРПОУ 33812761, щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Архспецбуд», код ЄДРПОУ 37476072, за жовтень 2011 року, лютий, березень, травень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.12.2013 року № 3087/22-6/33812761 (далі - Акт)

Зазначеним Актом встановлено порушення порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 35047 грн., а також порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість на суму 29342 грн. (т. 1 а.с. 105-113).

Як наслідок встановлених порушень відповідачем 17.12.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001912260, № 0001922260.

ТОВ «Сума Технологій-ХХІ» 14.04.2011 року отримано ліцензію на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) серії АГ № 574639 (т. 1 а.с.23). Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 14.10.2005 року № 18642 ТОВ «Сума Технологій-ХХІ» обліковується у ДПІ у Приморському районі м. Одеси (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Слід також відзначити, що наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує витрати, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку та податковий кредит.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів (робіт, послуг) (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту та валових витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (послуг) з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Архспецбуд» укладено договори (№ 0304/2/М від 04.03.2011 року, № 0606/1/С від 06.06.2011 року, № 0404/1/СМ від 04.04.2012 року), за умовами яких контрагент позивача в якості підрядника зобов'язався виконувати ремонтно-будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єктах генпідрядника . Також було укладено договір № 0304/1/Ту від 04.03.2011 року за умовами якого генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з проведення технічного обслуговування обладнання автоматичних систем регулювання та обліку теплоспоживання, а також систем обліку водопостачання та водовідведення, розташованих на об'єктах на території ОМТП (т. 1 а.с. 38-43).

На підтвердження оплати вищезазначених господарських операцій позивачем до суду надано виписки по рахунку позивача № 2600380888, відкритому у АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві, щодо перерахування на рахунок ТОВ «Архспецбуд» 01.03.2012 року 160,00 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу «часткова сплата за тепло обслуговування обладнання згідно угоди від 04.03.2011 року № 0304/1/Ту» (т. 1 а.с. 100); 15.03.2012 року - 3402,00 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу «часткова сплата за техобслуговування обладнання за лютий згідно з угодою від 04.03.2011 року № 0304/1/Ту» (т. 1 а.с. 101); а також 31.05.2012 року - на суму 7190,00 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу « сплата за будівельно-ремонтні роботи згідно з угодою від 04.04.2012 року № 0404/1/С».

Судом першої інстанції встановлено, позивачем підтверджено оплату поставлених йому робіт на загальну суму 10752,00 грн. з урахуванням ПДВ. Доказів оплати решти грошових зобов'язань позивача перед ТОВ «Архспецбуд» до суду першої інстанції та апеляційного суду не надано.

На підтвердження використання придбаних у ТОВ «Архспецбуд» робіт в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності позивача ним надано до суду окремі господарські угоди, що укладались ним із сторонніми юридичними особами щодо здійснення технічного обслуговування об'єктів таких осіб, здійснення будівельних, монтажних та налагоджувальних робіт, із окремими первинними документами, які складались між зазначеними особами на виконання укладених угод (т. 1 а.с. 142-252).

Однак з наданих до суду матеріалів справи та пояснень позивача не вдається встановити зв'язок всіх придбаних позивачем у ТОВ «Архспецбуд» робіт із їх подальшим використанням з метою виконання вище окреслених господарських договорів з третіми особами, що обумовлюється відсутністю належним чином оформлених первинних документів по таких операціях, які б дозволяли ідентифікувати відповідність придбаних робіт у ТОВ «Архспецбуд» як субпідрядника роботам, що здавались позивачем іншим особам як генпідрядником.

Апеляційним судом під час дослідження первинних документів позивача встановлено, що акт №05-2012 здачі-прийняття робіт по договору 0304/1Ту від 04 березня 2011 року (т. І, а.с.68-69) та Угоди №0606/1/С від 06 червня 2011 року (т.І.а.с.44-48) підписано директором ТОВ "Архспецбуд" ОСОБА_2

Однак відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на жовтень 2011 року, керівником ТОВ «Архспецбуд» був ОСОБА_3 ОСОБА_2 зареєстрований підписантом та керівником ТОВ «Архспецбуд» згідно Статуту лише з 22.11.2011 року. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 04 березня 2011 року . ОСОБА_2 мав повноваження на підписання податкової накладної від імені ТОВ «Архспецбуд».

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ «Архспецбуд» будівельно-монтажних робіт, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що роботи мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за жовтень 2011 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Архспецбуд» без наявності законних на те підстав.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак висновків Одеського окружного адміністративного суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Технологій-ХХІ» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин