Рішення

від 12.11.2015 по справі 285/4828/14-ц

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4828/14-ц

провадження у справі № 2/0285/53/15

12 листопада 2015 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………......ОСОБА_1

при ОСОБА_2

з участю : ОСОБА_3

представника позивача…….....ОСОБА_4

представників ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_7

до Публічного акціонерного товариства «Новоград-Волинськрембуд»

про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку відшкодування моральної шкоди та підзвітної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом під час розгляду справи, просить стягнути з ПАТ «Новоград-Волинськрембуд» (далі - Товариство) заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 24875,16 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 8318,72грн., компенсації за затримку розрахунку в сумі 3225,31грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 5000грн. та підзвітної заборгованості в сумі 75963,18грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в грудні 2012 року був прийнятий на роботу в Товариство на посаду директора з окладом 1500 грн. на місяць, де він працював до 01 липня 2014 року, після чого був звільнений за згодою сторін. В порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні з ним не було проведено розрахунок. Не проведення відповідачем повного розрахунку викликало в нього моральні страждання, що полягали у переживаннях з приводу матеріального існування своєї сім'ї, внаслідок чого він і його сім'я були позбавлені нормального життєвого спілкування з оточуючими, було змінено нормальний спосіб існування у зв`язку із необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя. Окрім того, в період роботи ним були надані Товариству та підзвітно-використані власні кошти на профінансування необхідних видатків (оплату комунальних послуг, заробітної плати працівникам, податкових та інших загальнообовязкових платежів, тощо), які відповідач не повернув.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити його.

Представники відповідача заперечили щодо позову та просили відмовити у його задоволенні. Посилались на те, що позивач, будучи директором, допустив невиплату собі заробітної плати, а тому Товариство не порушувало трудових прав позивача. Крім того вказували, що позивач під час звільнення не передав всіх фінансово-господарських документів, в зв`язку з чим неможливо встановити наявність чи відсутність у нього заборгованості по заробітній платі. Позивачем не надано доказів про надання Товариству коштів в сумі 75963,18грн., які були ним використані під звіт.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Захист законом права на своєчасне одержання винагороди за працю визначений статтею 43 Конституції України.

20.12.2012 року позивач був прийнятий на роботу до ПАТ Новоград-Волинськрембуд» на посаду директора(а.с. 3).

Наказом № 6 від 01.07.2014 року позивач звільнив себе з роботи з посади директора за згодою сторін на підставі поданої ним 01.07.2014 року заяви. В цьому ж наказі зазначив про виплату йому компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 20.12.2012р. по 01.07.2014р.(а.с.148).

У відповідності до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 1 статті 2 Закону України В«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплатиВ» передбачено компенсаціюгромадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, яка провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивач, будучи Директором Товариства, під час свого ж звільнення не вказав про наявність у нього заборгованості по заробітній платі. Оскільки вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 8318,72грн., компенсації за затримку розрахунку в сумі 3225,31грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. є похідними від первісної вимоги, а тому теж не підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача підзвітної заборгованості в сумі 75963,18грн., то суд вважає, що вона є безпідставною, виходячи з наступного.

Позивач, передаючи Товариству власні кошти, не оформив при цьому жодних документів. Надані ним копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не містять інформації про передачу Товариству коштів в сумі 75963,18грн. та не можуть бути належними та допустимими доказами по справі. Окрім того, судом не можуть братися до уваги покази свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що позивач передав власні кошти Товариству для здійснення оплати необхідних видатків (оплату комунальних послуг, заробітної плати працівникам, податкових та інших загальнообовязкових платежів тощо), яка, крім іншого, є його донькою. Якщо договір позики мав бути укладений у письмовій формі і її не було додержано, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ст. 1051 ЦК України).

З огляду на наведене, підстав для стягнення з відповідача сум при звільненні позивача, суд не знаходить, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 47, 115-117, 232, 237-1 КЗпП України , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Новоград-Волинськрембуд» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку відшкодування моральної шкоди та підзвітної заборгованості , - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Л. Й. Савицька